Минулої неділі я став учасником особливого недільного служіння. Служіння було «нецерковним». Церква була порожньою. Ми не пішли до церкви через карантин. Ніхто не пішов до церкви.
Церква онлайн
Але ми були церквою. Ми були разом, залишаючись на своєму місці. Всі залишилися вдома, окрім проповідника і музикантів. За п’ять хвилин до звичного часу ми увімкнули комп’ютер і розташувалися біля нього зі своїми Бібліями.
Далі все було як завжди – ми співали пісні, молилися і слухали проповідь. Що це було? Це було служіння в новому форматі – церква онлайн. Ми не могли зібратися в одному місці, але ми зберегли єдність громади, завдяки інтернету.
Занадто часто багато християн нарікали, що інтернет – це диявольський винахід. Відомі проповідники називали його «смітником» і «сатанинською мережею». Але ось тепер навіть вони вирішили скористатися можливостями інтернету, до того ж в корисних цілях – для проведення церковних служінь і поклоніння Богові.
Після довгих суперечок настав час подякувати Богові за благословення інтернету і багатьох інших технологій, що дозволяють жити й працювати «в віддаленому доступі».
Поки вчені шукають вакцину проти коронавірусу, ми можемо використовувати можливості інтернету для того, щоб лікуватися від паніки й самотності, а також багатьох інших побічних ефектів цієї незрозумілої пандемії.
Не тільки церкви, але також школи та університети, офіси й магазини продовжують працювати в онлайн-режимі. Ми можемо слухати лекції, замовляти продукти й проводити повноцінні конференції. Ми можемо читати, слухати, дивитися й обговорювати.
Важко уявити, що ми робили б зараз, якби не було інтернету.
Життя було б не просто важчим, для багатьох воно було б просто нестерпним. Особливо для тих, хто і без карантину був обмежений своєю лікарняною палатою або кімнатою в будинку для літніх людей, хто не ходив до церкви й не мав «живих» друзів, хто був ізольований або відкинутий суспільством.
Інтернет не замінить живого спілкування
Зрозуміло, що інтернет не замінить живий формат спілкування. Але чому б не скористатися можливостями, які дозволяють нам спілкуватися з тими, хто фізично недоступний? Чому б не вийти за рамки звичного кола спілкування і не поговорити – хоча б через інтернет – з новими людьми або старими майже забутими друзями?
Ніхто з нас не знає, як довго триватиме пандемія, як довго ми будемо закриті у своїх будинках і містах. Тим паче ми не знаємо, що буде далі, які нові випробування будуть після коронавірусу. Але вже зараз нові технології можуть стати рятівними.
Як виявилося, інтернет не стільки роз’єднує людей і послаблює їхні фізичні та соціальні зв’язки, скільки створює нові формати спілкування в умовах, коли можливості фізичних і соціальних контактів обмежені. Нас роз’єднує не Інтернет, нас роз’єднує злість, образа, недовіра, егоїзм.
Час перестати грішити проти нових технологій і використовувати їх в боротьбі проти таких вірусів, які вбивають дружбу, віру, надію, любов.
Михайло Черенков для газети «Мирт»
