Пірати 21 століття, або Як ми втратили відчуття 8 заповіді
0
2020-10-07 14.33.36

Коли Господь вчив народ 8-ій заповіді «не кради», Він, напевно, не знав, що через кілька тисяч років з’явиться Інтернет. Бо як можна не подивитись цікавий серіал, фільм, чи послухати музику абсолютно безкоштовно? Ми настільки звикли до відкритих даних, що думка про те, що це результат чиєїсь кропіткою праці, забувається. Про те, чому 8 заповідь поширюється і на Інтернет, пише Дарина Ребро для «Християни для України».

Хвостато-оказійне! 19 серпня минулого року, один розбійник хотів вкрасти в Броварах корову. Його злочинний план майже вдався, але працівники ферми вчасно його зупинили та захистили місцеву жительку. Коли приїхала поліція, чоловіка забрали, а корова спокійно продовжила жувати жуйку.

Ми чітко розрізняємо чорне та біле в подібних ситуаціях. Проте що, якщо корова намальована, а її картинку розмістив в себе на сторінці незнаний художник? Ми легко копіюємо цю картинку собі (особливо, якщо вона смішна) і ділимось з іншими, а ті – ще з іншими. І зрештою, картинка опиняється далеко від свого митця, а він, незнаний та невідомий і далі малює корів.

vaiva-1024×498
Фото: Mike Suarez, Unsplash

Попри те, що ці ситуації звучать по-різному, їх суть одна – чиясь власність опинилась в небезпеці бути вкраденими. В 185 статті Кримінального Кодексу України крадіжку описано, як таємне викрадення чужого майна, за яке людина карається позбавленням волі від 3 до 12 років, залежно від складу злочину та наявності обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин. Так само, але набагато спрощено, бачили крадіжку євреї, коли Мойсей спустився з кам’яними табличками, де були написані заповіді. Якщо це не моє – значить чуже. Якщо чуже – значить не моє. Крадіжка каралась відповідно до закону. Пізніше, в законодавствах різних країн світу за посягання на чуже майно навіть відрубувати руки, саджали у в’язницю, примушували компенсувати вкрадене.

Інформаційна доба, в якій ми живемо, зробила одним з найпоширеніших продуктів споживання інформацію. І в ній руба постало питання про інтелектуальну власність, адже митці використовують соціальні мережі та інші платформи, аби поширювати свої творіння. В той час як розбійнику довелось ризикувати своєю свободою, аби вкрасти броварську корову, нам достатньо зробити кілька кліків – і пісня Hillsong, Маханаїм, чи іншого гурту, опиняється на нашому пристрої.

І тут не згрішили тільки кращі з нас. Перевіримо себе:
Чи ви дивились фільми онлайн, не сплачуючи за них?
Чи ви брали чужі фото, не вказуючи авторство?
Чи брали статті з чужих сайтів – для свого, не вказавши автора, який створював цей матеріал?
Чи ви качали безкоштовно музику онлайн?
Якщо так, то ми з вами в одному клубі крадіїв-рецидивістів.

Чому це не відчувається, як крадіжка?
Ми звикли асоціювати крадіжку з матеріальними речами, як-от телефон, сорочка чи теля. Відповідно, якщо торкнутись цього не можна, це не є власністю. Проте тут діє трішки інший момент. Коли будь-який митець створює твір, він, за рідкісним винятком, очікує нагороду за це. Відповідно, наша можливість послухати, чи подивитись той же серіал «Обрані» – це продукт цілої команди, яка нам її продає. І наші гроші стають їх зарплатою, можливістю закупити декорації, замовити музику, оплатити рекламу, та й, банально, забезпечити себе їжею та іншими необхідними речами. І, зазвичай, ціна товару невисока. Продюсер серіалу «Обрані» навіть передбачив, що ті, хто не має змогу заплатити, отримає безкоштовний доступ до серій в спеціальній програмі, бо хтось інший за них заплатив. Всі зібрані гроші йшли на знімання наступних сезонів. Проте, як тільки в Україні з’явився інтерес до цього серіалу – з’явились люди, які свідомо завантажувати епізод за епізодом та заливали їх на Ютуб. Команда, яка працює над серіалом втратила через це величезну суму грошей.

12-disciples-1024×609-2
Скріншот з серіалу «Обрані» (2020 р.); ці актори та знімальна команда отримують зарплату та можливість продовжувати роботу з коштів глядачів

І зрештою, християнський альбом відомої групи можна знайти в Гугл-магазині навіть за 30 гривень, а фільм купити за ціною квитка в кінотеатр в християнському магазині, вже не кажучи про більшість сайтів, де статті можна почитати абсолютно безкоштовно!

Інший вид крадіжки, який панує саме серед християн (на жаль) – це крадіжка чужих статей без посилання на автора. Ми бачимо багато ресурсів, де нам пропонують дізнатись більше про шлях спасіння, прочитати про топ-10 біблійних тварин, або поради, як мати хороший шлюб. І не завжди під тими статтями є згадка про автора. Ми стали настільки сфокусовані на тому, аби швиденько передати «своїм людям» цікавий продукт, що забуваємо про етику. Але ж навіть біблійні книги всі підписані: Євангелія від Івана, Матвія, Марка та Луки, п’ятикнижжя Мойсея, Псалми Давида, Притчи Соломона, Послання від Петра, Юди, Павла, і більше! І якщо ці книги змогли зберегти авторство більш як 2 тисяч років, чому ми його втрачаємо за лічені дні?

Але для нас є надія! В одному з послань Павло пише так: «Хто крав, нехай не краде більше, а краще хай працює, творивши власними руками добро, щоб він мав змогу дати тому, хто потребує» (Ефесян 4:28). В кожному з нас є творчий зачаток. Ви, людина, яка читає зараз це речення, точно десь це використовуєте – можливо, ви прекрасно пишете вірші, або думки, або, можливо, ви творите руками прекрасні вироби з деревини, робите вишуканий ремонт, готуєте неймовірної форми котлетки, гарно розповідаєте історії, або ви хороша мати чи тато і старанно вкладаєтеся у майбутнє своєї дитинки. І кожен з нас воліє мати повагу до своїх досягнень, не через пиху чи бажання слави, а перш за все – бажання принести щось хороше цьому світові.

Тому в наших руках сила не допустити цього гріха 21 століття, і лишитись вірними 10-ти заповідям, навіть натискаючи на кнопку «Пуск», або вмикаючи телефон.