Багатьох з нас часто турбує питання, чому багата природними ресурсами і родючими землями Україна досі не вирветься з економічної кризи, а наш народ, відомий хазяйновитістю і працьовитістю, до цих пір не має гідного життя. CROSSPOST вирішив розглянути приклад Південної Кореї і розібратися в цьому феномені.
Корея – це невелика країна, яка в шість разів менша за Україну, а кількість населення є майже такою ж – 47 млн. Історія Кореї супроводжувалася низкою постійних воєн, окупацією, голодом та злиднями. Навіть в національній мові досі відображаються ті страшні часи. Якщо в українській традиції при будь-якій погоді і будь-якому настрої ми говоримо «доброго ранку», то корейці при зустрічі вітають один одного так: «ви їли сьогодні?» або «твій сон був спокійним?» Де ще в світі можна знайти таке вітання?
Нагальна потреба в їжі для корейців тисячоліттями була гострою проблемою, тому вона відбилася в мові спілкування. Якщо у корейців розбився посуд, порвався одяг, згоріли папери, то дослівний переклад дії означатиме, ніби він це «з’їв». Страждання так увійшли в менталітет нації, що слово «помру» почали додавати до будь-яких емоцій: «Ой, мені жарко або холодно, або спати хочу, або мені так добре, що помру!».
Така ж ситуація складається зі словом «плач». У Кореї не скажуть «пташка співає», але скажуть «пташка плаче». Дзвінок також плаче, а не дзвенить, машина плаче, а не гуде. Така форма висловлювань яскраво відображала багатовікову історію страждань корейського народу.
Корея ніколи не зацікавлювала туристів. Тут немає ніяких пам’яток або сприятливого клімату, ландшафт країни на 70% складають гори. У надрах землі немає природних ресурсів. Крім того, поділ країни на 2 частини за рішенням Ялтинської конференції в 1945 році і громадянська війна перетворили Корею в суцільні руїни.
Країна була в настільки жалюгідному стані, що, відвідавши її в 1953 році, один відомий англійський журналіст опублікував в закордонній пресі таку інформацію: «У Кореї немає ніякої надії на майбутнє». До 60-х років Південна Корея була однією з найбідніших і найменш розвинених країн.
І раптом за короткий період часу Корея перетворилася на успішну державу і увійшла в сімку світових лідерів. Сьогодні середньомісячний заробіток корейця становить близько 3-4 тисяч доларів США.
Південна Корея продовжує розвиватися, її продукція доступна на світовому ринку, і все світове співтовариство визнало, що сталося диво! Країну наповнили експерти з вивчення цього феномена. Версій було багато, але особливо наголошували на працездатності корейців і прагненні молоді отримати освіту.
Корейці завжди були працьовитим народом, але це не заважало їм століттями перебувати в убогості. Феномен Південної Кореї розпочався з того моменту, коли нація навернулася до Христа. З середини ХХ-го століття корейці, які раніше вірили в Будду і Конфуція, почали масово залишати релігію предків.
Повсюди створювались євангельські церкви і будувалися християнські храми. Нація щиро каялася в гріхах ідолопоклонства батьків і дідів, в будинках корейців з’явилися Біблії. Тільки в Кореї можна побачити дивну картину: на кожному християнському храмі є неоновий хрест, і в нічний час південнокорейські міста світяться неоновими хрестами.
Нині 25% жителів країни є не номінальними, вони – щиро віруючі християни. Вони беруть активну участь в житті церкви, дуже щедро жертвують на діла Божі. Наприклад, в місті Сок-чо з населенням 100 тис. осіб побудовали 130 євангельських церков.
Якщо такий позитивний приклад застосувати до міста з населенням 54 тис. осіб, то в ньому має бути 65 євангельських церков, тоді б у наших містах повністю зникли наркоманія, алкоголізм, лайка, насильство, розпуста. Прийшло б благословення Господнє у всі сфери життя людей.
Влада не турбувалася б про наповнення міського бюджету за допомогою гральних закладів, тому що розуміли, що чим більше людей почнуть відвідувати церкву, тим менше проклять залишиться на землі і тим швидше прийде процвітання. Корейці це зрозуміли, вони як і раніше працелюбні, але тепер старанно моляться в храмах про те, щоб Бог благословив їх країну, щоб ще більше людей покаялися, вірили і служили Христу.
Безсумнівно, успіху Кореї передувало масове покаяння нації і навернення до Бога. Тільки покаянням можна вигнати будь-яку темряву з рідної землі. Коли знищується безбожництво – приходить прощення від Бога, земля починає приносити плоди, налагоджуються справи в економіці, відновлюється мораль. Такі зміни стають очевидними для всього світу, і він визнає: так, ця країна знаходиться у Божих руках!
Зовсім нещодавно, Віталій Орлов, засновник сімейних клубів I′M Family, написав на своїй сторінці в Facebook:
Південна Корея. 11-а економіка світу. Середня зарплата – 3000 доларів на місяць. У країні просто немає бідних. Середня тривалість життя – 82 роки. Найнижчий рівень смертності дітей в світі. Топовий світовий постачальник високих технологій. Кожен третій корабель в світі виготовлений тут. Не кажучи про автомобілі, смартфони та телевізори. Населення – одне з найбільш освічених і конкурентноспроможних у світі.
Школи – треті в світі за якістю освіти. Лікарні – треті в світі за якістю медичних послуг. Армія – п’ята в світі за потужністю та ефективності. Уряд інвестує в науку більше, ніж Японія і США. Музика (K-Pop) і фільми підкорили весь світ.
І все це – на території без нафти, газу і дорогоцінних металів. І все це сталося за одне покоління, в найкоротші терміни, на уламках голоду і війни.
У цій країні найбільші протестантські церкви в світі. Близько 30% людей є християнами протестантського віровчення. Південна Корея – Боже чудо. Чи можливо таке диво в Україні? Боже, допоможи!
Хіба для нас, українців, феномен Південної Кореї не є прикладом? Якщо Бог зробив це для Кореї, Він може зробити це і для України.
Біблія так і каже:
Якщо Мій народ змириться, і буде молитися, буде шукати Мене і відвернеться від своїх грішних шляхів, тоді Я почую їх з неба, Я прощу їхній гріх і вилікую їх землю (2 Хронік 7:14).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
