«Відпустка» Ісуса перед звершенням місії, або Чому ми святкуємо Преображення
2+
35p_centr2k_1000_d_850

19 серпня християни в Україні святкують Преображення Господнє, або, як ще кажуть в народі, Яблучний Спас.

Традиція православних християн святити яблука у цей день тягнеться, швидше всього, з нашого поганського минулого.

Та в чому ж суть і значення свята, які уроки з нього можна взяти для християнина, і чи варто взагалі його святкувати?

Про це говорили в прямому ефірі пастори Микола Романюк (Ірпінська біблійна церква) і Тарас Яремчук (церква «Надія», м. Рівне).

Біблійна історія свята

Подія Преображення згадується в трьох євангелістів: Матвія, Марка і Луки.

Яремчук: Розпочинається історія з того, що Ісус обіцяє своїм учням, що певні люди, які присутні з Ним, не побачать смерті, поки не побачать Його в славі і силі.

Через 6 днів (або 8, згідно з різними свідченнями євангелістів) Він бере трьох надійних учнів – Петра, Якова та Івана – і йде на високу гору, щоб побути з ними на самоті. Проте невдовзі учні заснули, а коли прокинулися, побачили Ісуса не самого. Поряд з Ним з’явилися дві біблійні постаті неймовірного масштабу – пророки Мойсей та Ілля, – які розмовляли з Ісусом. Образ Ісуса був змінений – обличчя Його сяяло, а одяг був неземної білизни. Подія настільки захопила учнів, що вони не захотіли повертатися звідти. І там же вони почули голос з неба, який наказав, що їм потрібно слухатися Ісуса.

Романюк: Додам, що євангеліст Лука підкреслює, що вони пішли на гору помолитися. Ісус завжди шукав спокійне місце для спілкування з Богом, свою «таємну кімнату». І цього разу Він узяв із собою учнів, але ті заснули під час молитви. Можливо, вони були дуже втомлені. Але, зауважте, коли справа доходить до духовного, то ми стаємо надзвичайно дрімотливі. Ми змучуємося через молитву через просту причину – ми не навчені готувати серце і розум, формувати атмосферу богошукання, ми занадто забігані і закручені, а молитва вимагає приготування. Щоб не спати, треба готуватися.

Чому євангеліст Іван, який був з усіма на горі, нічого не пише про цю подію у своїй Євангелії?

Яремчук: Іван писав свою Євангелію набагато пізніше, тобто Євангелії інших апостолів були йому вже відомі. Тому, на мою думку, він описує багато подій, про які не згадували інші євангелісти. Він пише те, що важливо для нього, і те, що допомагає нам побачити «іншого» Ісуса.

Чому обличчя Христа сяяло, мов сонце? Що це взагалі було?

Яремчук: Взагалі, коли ми говоримо про цю подію, то розуміємо, що це було сходження чогось надзвичайного. Це було місце наближення до Бога. Я б навіть назвав це богоявленням, тому що Бог-Отець проявив тут Себе. Був чутний голос, святість небес наблизилась до Ісуса. Світла і ясна Божа присутність зробила це.

Романюк: Підтримую, це однозначне явлення слави Бога. Подібне в історії народу Божого відбувалося не вперше. Згадаймо, після розмови з Богом у Мойсея також сяяло обличчя настільки, що люди не могли дивитися на нього. Коли бачимо прославленого Ісуса, то мусимо собі згадувати славного Бога, Ісуса, який є в Трійці. Також, я б сказав, що це було явлення двох природ Ісуса – Він правдива людина і правдивий Бог. У якусь мить ця завіса привідкрилася, і учні побачили іншого, вражаючого Ісуса.

Преображення представляє мені славетного Бога в Трійці, веде мене до поклоніння і споглядання вічносущого Бога в Отці, Сині і Духу. Несотворенний, відвічний Бог привідкрив Свою славу.

Також давно чув думку одного німецького пастора, який сказав, що для нього Преображення – це свого роду Ісусова «відпустка». Він на хвилинку пережив Батьківську підтримку перед завершенням Його місії. Незадовго перед розп’яттям Бог дарує свою підтримку – душевну, емоційну, словесну. Ісус ніби потрапив додому, до слави Отця. На горі Він на нетривалий час зодягнувся у славу, яка й так завжди Йому належала, але ось там Він знову пережив її на деяку мить. Над цим варто подумати.

Чому саме Мойсей та Ілля були присутні?

Яремчук: Є така дещо «романтична» ідея. Не знаю, наскільки вона богословськи правильна, але мені подобається. Для Мойсея – це було виконання його мрії і Божих обітниць. В Ісусі він ніби став ногами на обіцяну землю.

Щодо Іллі – він для мене не такий великий пророк, як Ісая або Єремія, наприклад. Можливо, він там опинився з причини його ймовірного безсмертя (Бог забрав його на вогняній колісниці). Це був особливий прояв благодаті, знак від Бога про особливість Іллі, який жив у супербезбожному світі і при супербезбожному царю.

Романюк: Я схиляюся до поглядів древніх коментаторів. Поряд з Ісусом з’явилися два найпринциповіших представники Старого Заповіту, які уособлюють в собі Закон і Пророцтва. Єврейська релігія побудована на Торі і Пророках. Так, Ілля не такий великий пророк як Ісая, але він є прабатьком всіх пророків нового покоління. Через Мойсея був даний Закон, а Ілля – в основі пророчої школи і пророчого служіння.

Можливо, тому Бог дав таке «відпускне товариство» для Ісуса.

Що можна сказати про предмет їхньої бесіди?

Яремчук: Лука пише, що вони говорили про відхід Ісуса в Єрусалим. І це дійсно було схоже на «відпустку» перед основними подіями у виконанні місії Ісуса. Я думаю, що Ісус поступово отримував знання через постійне спілкування з Богом і такі події. Тому після цієї зустрічі на горі все стало ще більш зрозумілим. Звичайно, Ісус знав про Свою місію раніше, але Пророки говорили про це з Ним, ще більше відкриваючи це для Нього. Це був обов’язковий час для приготування для Ісуса. Не для того, щоб Йому поаплодували, а тому, що після цього Йому особливо аплодувати не будуть.

Романюк: Я теж думаю, що це був час для приготування. І якраз тут добре видно ідею «відпустки» – маючи дотик слави Божої, видатні представники людства разом з Ісусом говорять про ключову мету Христового приходу.

Ми, читачі, маємо чітко розуміти, що смерть Ісуса – це не нещасний випадок і якийсь злий умисел ворогів. Не треба ополчатися проти Пилата, євреїв чи римлян. Нам важливо споглядати величний задум Бога, який в любові віддає Сина на смерть заради нас.

Преображення – це споглядання прославленого Ісуса, який робиться людиною заради найбільш ницої смерті з тягарем усіх гріхів. Батько підтримує Сина в тому, що Він робить. Це стає предметом бесіди присутніх на горі. І от там ми бачимо Божого Агнця, досконалого, гідного слави і прославленого.

Як на мене, ця бесіда встановлює ключовий акцент відзначання Преображення – прославляння Сина. Агнець Божий, який стає жертвою за наші гріхи, гідний прославлення. І тому це свято (якщо це вже свято) мало би бути поклонінням. Ця подія веде до поклоніння Христу.

Як розуміти пропозицію Петра зробити «кемп»?

Яремчук: Петро завжди був дуже прямим і гарячковим. Він запропонував це з таких альтруїстичних намірів, проте тут Бог зупинив його і вказав: твої найкращі побудження все одно мають керуватися Богом. Твої найкращі ідеї, плани на життя – це непогано, але «Його слухайтеся».

Романюк: Вважаю, що пропозиція Петра була дуже недоречною, і класно, що євангелісти про це написали. Часом ми так само приходимо до Бога з подібними проханнями і заявами. Чому я кажу, що це було недоречним? По-перше, Петро запропонував поставити три шатра для Ісуса, Мойсея та Іллі і, фактично, поставив Ісуса на один рівень з пророками. Три шатра – і от тобі вже нова Трійця.

По-друге, в Ісуса є місія, якій підкорене все Його життя, і Він проголошує це безперервно. Але ми часто, так як і Петро, любимо казати: «Нам тут добре, не хочемо розходитися, давайте пролонгуємо цю духовну насолоду». І це реально слова проти місії. Я підозрюю, що коли у нас є така тяга, бажання «зависнути» на довше, коли нам добре – це, власне, утікання від місії і такий собі духовний гедонізм.

У віруючих є така штука, що ми духовно «заправляємося» на зібраннях, конференціях, тощо, де нам добре. Ідея духовних станцій, в яких хочеться «зависнути» – не той шлях. Ісус постійно навчав, що правильна духовна «заправка» – це постійне спілкування з Отцем в тишині і самоті. Нам потрібна духовна зустріч з Богом щоденно, як і харчування.

Яремчук: Скажу, щоб підтримати Петра. Інколи такі справді хороші речі як служіння, конференції, різноманітні зустрічі тощо стають для нас недобрими. Вони нас втомлюють, нам вже їх забагато, вони не такі цікаві, як би нам хотілося. І ми починаємо казати «нам недобре, я побуду дома, я не буду це робити і тд». Я думаю, що в присутності Христа навіть якщо не все зрозуміло – нам з Ним добре. Добре, що Петро це визнає, але це «добре» треба поширювати.

Уроки свята Преображення:

Молитва вимагає часу, місця, зосередження або приготування. Сон учнів нагадує нам про виклик для багатьох сучасних християн – нездібність до духовного пильнування і тривалості в молитві.

Присутність Божа змінює. Наближення до Бога змінює все навколо, преображаючи як самого Ісуса і тих, хто був біля Нього. Вона не залишається безслідною в житті кожної людини, Божа присутність обов’язково приносить зміни.

Уформуй духовне життя так, щоб насолоджуватися і захоплюватися Ісусом. Наше преображення – це наслідок споглядання і наближення до Ісуса. Якщо я хочу преображатися в Ісуса – Ним треба захоплюватися, любити Його, зростати в пізнанні і бути тісно з Ним.

Будь з Ісусом і на горі Преображення, і в Гефсиманському саду. В Євангелії описані дві події, коли учні побачили Ісуса в молитві. На горі Преображення було добре, і вони хотіли там залишитися, а з Гефсиманського саду, коли Ісуса схопили, учні втекли. Можливо, саме в саду треба було побути ближче з Ісусом, перед Його смертю. Багато хто хотів би бути з Ісусом на горі Преображення, але Він також був у саду в Гефсиманії. У Нього на все є цілі, тож нам треба бути і там, і там

Преображення показує, що Ісус – Бог. Слова «Син мій улюблений» свідчать про те, що Його природа така ж сама, як і в Бога, Трійцю неможливо розірвати. Природа Бога – це любов, і саме такого Ісуса – улюбленого Сина тут представлено.

Ісус – Агнець. Ісус розуміє, що відбувається, навіть якщо інші не розуміють. Це те, на що Він погоджується добровільно і те, що Він сам вибирає. Розуміючи, що після цієї гори наступна – Голгофа, Він спускається і відразу проповідує. І завдяки цьому відбулося спасіння.

Бог говорить, щоб треба слухатися Сина, перед дуже визначними людьми – Мойсеєм та Іллею. Акцент на тому, що Ісус головний, саме Його треба слухатися, Він є об’єктом поклоніння і послуху. Секрет християнського життя – у підкоренні Його принципам, у послуху Йому і виконанні Його волі.

Всі мої найкращі ідеї і прохання мають бути підкорені Йому, і тоді я виконаю те, що Він задумав у моєму житті.

Яке б велике благословення ти не переживав на горі – будь готовий спуститися і працювати, закотивши рукави. Учні спускаються вниз, переживши славу Христу. На них чекають внизу хвороба, біль, безпорадність, несправедливість, і сатана зі своїми фокусами. Правдиве духовне життя складається з піднесення і реального життя. На якій би духовній горі ти не був, яке благословення ти б не переживав – будь готовий закотити рукава і йти до найважчої і найбруднішої праці. Якщо я переживаю Божу любов – я йду нести втіху і любов іншим. Ти просвітлений Христом – іди і будь корисним для ближнього.

Як християнам святкувати свято Преображення?

Романюк: Для нас це ще один привід згадати всі події, осмислити їх, пізнати такого Христа – і прославити його. Тому закликаю усіх перечитати всі євангельські історії про подію, а також надихаю до молитви споглядання і звеличення Христа.

Марія Костюкевич