«Якщо немає свободи віросповідання, то всі інші свободи не потрібні», – релігієзнавиця
0
image

«Граніт науки» ініціює суспільну дискусію щодо розроблюваного законопроєкту про діяльність деструктивних релігійних організацій.

Цей законопроєкт – ініціатива голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галини Третьякової, члена фракції партії «Слуга народу». Наразі цей законопроєкт розробляється з метою захистити українців від сект, які працюють як фінансові організації і привласнюють гроші та майно людей, користуючись прийомами НЛП. Вчені-релігієзнавці в свою чергу закликають парламент України не копіювати досвід тоталітарних режимів, ущемляючи законослухняних віруючих під гаслами боротьби з «сектами». 

Вже з’явився лист-звернення президента громадської організації «Українська Асоціація релігієзнавців» доктора філософських наук професор Анатолія Колодного, заслуженого діяча науки України. Він пише, що «такі заяви офіційних представників влади викликають стурбованість фахівців-релігієзнавців». Професора турбують критеріальні підходи до визначення «шкідливих сект» і той негативний суспільний резонанс, підозріле або навіть вороже ставлення, яке буде сіятися в публічній сфері. Колодний зазначає, що «спокуса контролювати духовний світ громадян, централізовано визначати, у що і як їм вірити» притаманне посттоталітарним товариствам, які будь-яку світоглядну альтернативу панівної ідеології таврують як «деструктивну».

Для початку, ми попросили прокоментувати перспективу «полювання на секти» відому українську релігієзнавицю, докторку філософських наук Людмилу Филипович. Наводимо нижче повне роз’яснення релігієзнавиці стосовно цього питання.

Мене запитали, як я дивлюся на запропонований «антисектантський» законопроєкт. Я на це дивлюся не перший рік. Такі спроби вже були і раніше, і нам вдавалося їх якось відбивати, своєчасно. Тут дуже цікава закономірність: як тільки з’являються якісь проблеми внутрішнього життя країни, влада терміново згадує про те, на кого можна ці проблеми скинути, звинуватити, в кого ткнути пальцем і сказати, хто винен. Ну і найзручніші для цього – шкідливі деструктивні секти, тому що ніхто не знає, хто це персонально, ось і можна на них все списати. Я пам’ятаю, це було і в 2004 році перед революцією, і в 2013-му. Дуже явна закономірність: як тільки якісь проблеми, так відразу апелюють до цієї теми, вважаючи, що вона може собою перекрити увагу трудящих від насущних проблем. І воно дійсно спрацьовує! Таки відволікає увагу. Тому що ніхто, власне, живого «сектанта» не бачив, але всі страшно бояться і думають: ой, аби не було сектантства! Як «аби не було війни».

Саме теперішню ініціативу я розцінюю як черговий прояв гібридної війни. Я бачу тут – не будучи адептом теорії змови – явну «руку Москви», вибачте за цей вульгаризм. Адже там подібний закон теж неодноразово намагалися проштовхнути з тим, щоб заборонити існування всіх релігій. окрім Московського патріархату. І ось ця ініціатива – ніщо інше, як «недолуге мавпування». Незграбне мавпування, без урахування історичних особливостей України, її культури і ментальності народу.

Ми настільки розійшлися з Росією в своїх шляхах розвитку – так, начебто в Радянському Союзі мали одну підставу, але зараз кожна країна розвивається за своїми законами. Україна це не Росія, це не Білорусь. Це самостійна і унікальна країна, яка зберігає традиції так званого релігійного плюралізму. України ніколи не була монорелігійна, моноконфесійна, тут ніколи не існувало однієї домінуючої церкви – так склалася наша історія, що тут завжди був вибір, тут завжди присутні представники інших релігій і різних конфесій. Тому вимагати зараз від українців, що «давайте у нас буде одна державна або / і національна церква, а всі інші пішли геть» – це просто повне безумство і незнання ні історії, ні специфіки українського характеру, відсутність орієнтації в сучасних очікуваннях, а вже тим більше майбутнього для народу. Найменше середньостатистичний українець хоче конфліктів, війн, протистоянь, змагань. А тим більше в питаннях духовного та релігійного життя.

Українець взагалі в духовних питаннях, скажімо так, вільнодумець. Він ніколи не тримався жорстко, як інші народи, за догму, за форму. Українцю важливо що? – Дух, дух Свободи, дух Правди, дух справедливості і милосердя. А це атрибути Бога. Ось присутній дух в цій релігії – значить, вона має право на існування.

Українці співчувають тим, кого принижують, женуть, вони готові їх захищати, підтримувати – тобто їм характерна якась душевна емпатія, співпереживання, розуміння і прийняття іншої людини, з іншими традиціями, мовою, поглядами.

Тому у нас тут, в Україні, завжди знаходили «прихисток» і православні сектанти, і старообрядці, і меноніти, і маса інших відкинутих домінуючими церквами. За останньою статистикою, яка надана Департаментом у справах національностей та релігій, з 37 тисяч релігійних організацій тільки половина відноситься до православ’я як до історичної церкви, інші 50% ділять між собою католики, протестанти, іудеї, мусульмани, тобто віруючі з понад ста різноманітних напрямків. У нас навіть даоси є – хоча, здавалося б, що їм тут робити, з Китаю. І буддистів у нас кілька напрямків, і юдеїв 9, і мусульман не одне духовне управління. Тобто ніколи релігійний ландшафт України не був гомогенним, монотонним, «одноманітнім». Він завжди був множинним.

Якщо пройде пропонований законопроєкт, почнеться жорстка сепарація: ось ти правильний, істинний, тобі дозволено на даній території знаходитися – а ти неправильний, ти сектант. Донедавна, ще за радянських часів, у нас сектантами були і баптисти, п’ятидесятники, адвентисти. За великим рахунком, будь-яка релігія, навіть те ж християнство, до прикладу, у своїй історії пережило форми від деструктивної секти, як вважала тоді римська влада, до дуже шанованої і престижної церкви. Тому наявність нових і незвичайних, часто не прийнятних більшістю релігійних рухів – абсолютно нормальний хід розвитку людської культури і мислення.

Та й хто буде вирішувати, за великим рахунком, що ти сектант, а ти ні? У кого в руках такі права і такі знання? Що це за методика відбору? Хто її автор? І хто буде її впроваджувати? Народний депутат Третьякова?

Одним словом, релігійний плюралізм – це фундамент для релігійної свободи. Якщо у нас не буде релігійного плюралізму, свободи релігій настане кінець. А релігійна свобода вважається найголовнішою свободою, на якій ґрунтуються всі інші свободи. Якщо немає свободи совісті, немає свободи вибору, у що і як вірити – ну так навіщо тоді свобода слова і свобода зібрань, та й всі інші свободи? Це найголовніше: внутрішня впевненість людини в тому, що те, що ти сповідуєш, є істинним.

Небезпек цей закон несе немислиму кількість. Люди, які його просувають, не в курсі, до чого і сам закон, і його застосування можуть призвести. Україна ж не перша країна в світі, хто виступає з такою рішучою пропозицією – заборонити ідеї, теорії, вчення, які загрожують національній безпеці, душевному здоров’ю нації і т.д. Забуваючи при цьому, що інтереси кожної окремої людини вище всяких колективних цілей. Ще Достоєвський писав про сльозу дитини…

Питання про співвідношення індивідуальних і колективних цінностей постійно супроводжує людство. І баланс між ними кожен народ шукає по-своєму. І Західна Європа, і особливо секуляризована Франція, яка в 80-х роках зіткнулася з подібним явищем, почавши боротьбу з сектами, в кінцевому підсумку зрозуміла, що заборонами нічого добитися неможливо. Можна тільки тимчасово зняти гостроту явища, його наслідки, а не причину. Релігії будуть ділитися, від домінуючих церков будуть відділятися незгодні, збираючись в групи опозиціонерів, яких як і раніше будуть іменувати сектантами. Суспільство має не забороняти ці організації, а виставити відповідні умови їх функціонування: не виконуєте закон, який один для всіх, а не спеціально для більшості і меншості – є відповідні санкції. До речі, такі прописані в Законі про свободу совісті та релігійних організацій (зняття з реєстрації, наприклад). А маса інших законів регулюють поведінку людей в суспільстві. Чим відрізняється вбивство, вчинене атеїстом або невіруючим, від вбивства, скоєного християнином – простим віруючим або ченцем / священиком? Шахрайство з метою вигоди звичайного авантюриста або пастора церкви перестає бути шахрайством? Перед законом усі рівні. Навчитися його застосовувати – справа професіоналів.

Нові церкви – як більмо на оці для традиційних церков, бо ці нові месії і їх організації багатшы, успішнішы, паства бігом біжить до них на проповіді, на концерти-богослужіння. Так запитайте – чому? Сконцентруйтеся на розвитку своїх позитивів, за вами багаторічна традиція. Не треба тикати пальцем в ненависних сектантів, а доводьте власну правоту і своїми поглядами, і моральною поведінкою, і благими справами. Не треба нікого критикувати – доведи, що твоя система цінностей краще!

Закон про секти у величезної кількості людей викличе нервовість, тому що зараз кожна людина, хто не належить до традиційної ортодоксальної домінуючоъ церкви, починає переживати і думати: ой, а що зі мною буде, а раптом я сектант і мене заборонять, не дозволять мені вірити так, як я хочу?

Погіршення створеного за ці роки незалежності клімату релігійної свободи допустити не можна ні в якому разі.

Я думаю, що в сучасному законодавстві достатньо механізмів для того, щоб притягати до відповідальності людей, які по відношенню до інших людей – віруючих або невіруючих – вчиняють нечесно. Є кримінальний кодекс, є адміністративне право – будь ласка, подавайте позови до суду і домагайтеся своєї правоти.

Ще один важливий момент. Зверніть увагу, що в нас з усіх, хто «попався на вудку» сектантів, роблять жертв. Послухайте: адже коли людина йшла до Мунтяна і він їй обіцяв успіх, здоров’я і щастя прямо сьогодні, то вона ж теж, напевно, про щось думала? А якщо не думала, ну так “розхльобуй” зараз те, що сталося! Людина – це ж не вівця безвольна, людина повинна нести відповідальність за рішення, які вона приймає, за свій вибір. Ти продав свою квартиру і віддав гроші Мунтяну – що, під гіпнозом? Тоді ти не думав про майбутнє, з ким і де будеш проводити свою старість? А тепер тобі Мунтян у всьому винен? А ти де був? Треба було розкинути мізками, порадитися з родичами, подивитися, як це відбувається в інших, включити критичне мислення.

Коли мені кажуть, що в нових релігійних організаціях людей тримають за рахунок НЛП, я відповідаю: але ж маса людей не піддалася цьому програмуванню. І я там бувала, як і в сотнях інших нових церквах або релігійних організаціях. Чомусь всім цим Мунтяну й “іже з ними” не вдалося мене запрограмувати і зробити з мене тупого сектанта, який захлинається від власної вибраності, тому що йому наобіцяли Бог знає чого. Ви скажете – ну, ви ж професор, релігієзнавець… Але що заважає вам читати літературу, цікавитися новинами, перевіряти дані, врешті-решт спілкуватися зі мною, з тими, хто знає більше про нові релігії? Зараз все є в доступі, розумієте? Коли ви вибираєте собі лікаря, ви ж, мабуть, читаєте, що про нього думають, дивитеся на методики, які він пропонує, щоб вас полікувати. Дивіться і порівнюєте з іншими. А чому ми такі безглузді по відношенню до здоров’я свого духу, не такі вимогливі до релігійних лідерів, які займаються не нашим тілом, а нашою душею? Дозволяємо їм робити з душею все, що завгодно… З такою дрімучою неграмотністю, дитячою безвідповідальністю по відношенню до себе боротися можна тільки одним способом: освіта, знання, просвіта. Я іншого шляху не знаю.

До речі, я запропонувала прочитати безкоштовно для цієї депутатки курс про нові релігійні рухи (НРР), які я читала в Києво-Могилянській академії протягом 25 років. Готова розповісти докладно про ці «деструктивні секти», як і чому вони з’явилися, в тому числі і в Україні, що вони роблять з нашою свідомістю, які загрози – реальні, а не вигадані – несуть. У страху, у незнання – очі великі.

Під «антисектантський» закон можуть потрапити багато конфесій в Україні, більшість з них з’явилися у нас за останні 30 років: і Церква саєнтології, і бахаї, і кришнаїти, і багато інших, яких ми описали в спеціальному томі «Нові релігії України» (8-й том) 10-томної «Історії релігій в Україні» – там їх більше 50. Але з легкої руки борців з сектами дістанеться і свідкам Єгови, і п’ятидесятникам, перепаде харизматам… Одним словом, почнеться вакханалія.

Давайте врахуємо і таку психологічну особливість людини. Якщо щось забороняється, то виникає бажання його спробувати: будь-який заборонений плід стає дуже привабливим. Мені шкода, що ми розтрачуємо час, такий цінний для нас зараз, на такі другорядні теми. Повірте мені, вони не варті тієї уваги, яку товариство їм приділяє. Я просто знаю, скільки людей в цих рухах: за моїми підрахунками, 2% від усіх зареєстрованих релігійних організацій. А максимум півмільйона послідовників – ну що це, крапля в морі. Краще б звернули увагу на справді важливі для нас проблеми: проблеми бідності, сирітства, незахищеності, малоосвіченості, непрофесіоналізму. Так навіть у релігійній сфері є більш значущі проблеми – наприклад, проблеми конструктивного діалогу та взаємодії релігій, внутрішньоконфесійних протиріч, відсутність взаєморозуміння між православними, проблема Московського патріархату в Україні. З моєї точки зору, присутність церкви, центр якої знаходиться на території країни-агресора, більш небезпечна, ніж, скажімо, нешкідливі багаї, які збираються на Володимирській гірці, читають вголос вірші Багаулли і моляться. Ну яка від них, взагалі, загроза? Люди живуть у створеній ними реальності, спираючись на духовні цінності, думають про духовне вдосконалення, а не про віджимання храму у свого сусіда.

Адже паралельно існує маса всяких реальностей! Ми можемо і не припускати, що паралельно з нами може існувати зовсім інший, незвіданий світ. Паралельний світ, який існує зовні мого світосприйняття, може вводити в шок, а таких світів тисячі – так що ми хочемо сказати, що ці багаї, які пурхають як метелики в райському саду, гірші, ніж малолітні злочинці або наркомани?

Ми вільні люди? Вільні. А свобода передбачає відповідальність. Навчіться користуватися своєю свободою, а хто не вміє – значить, так і буде залежати від волі іншої людини, чужої системи вимірювання. Але ніхто не повинен вільній особистості вказувати, як вона повинна вірити і що при цьому повинна робити. Хто, напів чи недоосвічені слуги народу будуть визначати мій духовний шлях і ступінь моєї духовності?

Українці – стійкий народ. Стількох пережили панів, управлінців, царів, імператорів, генсекретарів, президентів та інших! Своє майбутнє ми ніяк не пов’язуємо з тимчасовими правителями. І будь-які спроби обмежити нашу свободу, духовну автономію будемо припиняти. І на цей раз ми готові боронити свої цінності.

Дар’я Тарусова для “Граніт науки”

За темою

Вимоги Бога до політиків
14:32 - Ср / 14 Жов. Політика, Церква України
Штундизм: українські християнські братства ХІХ століття
18:10 - Пт / 09 Жов. Історія, Україна
Українцям треба вчитися, заощаджувати і мати правильні цінності, – економіст Шеремета
14:17 - Вт / 01 Вер. Україна
Незалежність християнина
17:00 - Пн / 24 Сер. Україна
Преображення Господнє чи «яблуневий спас»
08:45 - Ср / 19 Сер. Україна
«Сучасна молодь має Інтернет в голові й Instagram у крові», – пастор з Луцька
16:12 - Пт / 31 Лип. Церква України, Шлюб і сім'я
Кірха – свідок того, що у Володимирі мирно проживали люди різних релігійних переконань
17:00 - Пн / 27 Лип. Історія, Церква України
Стамбульська конвенція: чи справді вона захищає жінок від насильства
16:57 - Ср / 24 Чер. Світ, Україна
Українська еміграція: благословення чи прокляття?
14:49 - Чт / 07 Тра. Історія, Світ, Церква України
7 причин, чому Пасха під час пандемії подібна на першу Пасху в Єгипті
15:50 - Пн / 20 Кві. Історія, Світ, Церква України
Пасха на карантині: 5 мотивацій, щоб відсвяткувати вдома
12:20 - Ср / 01 Кві. Україна, Церква України
Коронавірус змушує церкви України змінюватися. Що з цього вийде?
13:06 - Пн / 23 Бер. Україна, Церква України