Книги

23 квітня відзначається Всесвітній день книги та авторського права. Традиція святкування Дня книги народилася у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. Сьогодні цей день святкують у 190 країнах світу.

З нагоди Всесвітнього дня книги редакція ІА «Світогляд» зібрала добірку чудових книг, які варто прочитати християнину. Деякі з них, можливо, давно всім відомі, і є хітами-бестселлерами або ж «must read» у християнському середовищі. Деякі з них, сподіваємось, для вас можуть стати відкриттям.

Попереджуємо, що це не ТОП. Неможливо скласти обмежений десяткою або ж сотнею позицій рейтинг кращих християнських книг. Згадується, що якось пастора Ірпінської біблійної церкви Миколу Романюка запитали: «Які Топ-5 християнських книг ви можете порадити?». На що служитель відповів: «Топ-5? Ви серйозно? Християнин має жерти книги!».

Отже, маленька добірка книг, які допоможуть вам по-новому подивитися на Бога, Його Слово, на власні серце й віру та християнство в загальному.

«Просто християнство», Клайв С. Люїс

Клайв С. Люїс, швидше за все, відомий усім як письменник-фантаст або казкар. Це тому, що найчастіше читачам пострадянських країн були доступні саме його казки. Але мало хто для себе відкриває інші його праці – книги про його віру в Бога. Безсумнівно, в написаних казках Люїс прагнув передати непорушні християнські істини про Бога і сенс християнського життя.

Свої роздуми про Христа, про свою віру він писав і більш відкрито, не зодягаючи саму суть ідеї в алегоризм. У книзі «Просто християнство» автор розкриває значення християнської віри в житті людини. Цей твір швидше схожий на апологетичну працю, в якому простежується прагнення логічно пояснити унікальність християнства, яке полягає в особистості Христа і гармонії в житті тих, хто присвятив себе Богові. Читача зачаровує послідовність аргументації, чіткість викладеної думки і незрівняний стиль написання. Люїс безперечно підводить свого слухача до розуміння незаперечної аксіоми. Унікальність цієї книги полягає також у тому, що автор не розглядає християнство з позиції якоїсь конфесії. Більше того – він взагалі відділив це поняття від деномінацій, вказавши на справжнє біблійне християнство.

Книга неодмінно стане великим сюрпризом для, хто має саме поверхневе / карикатурне уявлення про християнську віру. Люїс піднімає в ній складні питання і шукає їм пояснення, не видаючи при цьому свої думки за непорушну істину, а лише пропонуючи їх в якості альтернативи, якщо ви знайдете їх переконливими.  Це прекрасна книга для тих, хто любить думати і послідовно міркувати, написана живою, образною мовою, з великою кількістю яскравих прикладів. У ній можна знайти для себе відповіді на багато питань, які розбурхують розум і не дають спокою серцю.

«Листи Крутеня», Клайв С. Люїс

Неканонічна повість улюбленого Клайва С. Люїса. Листування двох демонів – старшого і молодшого за рангом – розкриває глибину невидимої духовної боротьби за душу людини. Кожен чесний і вдумливий читач впізнає себе і хоча би раз скаже: «Таки правда, і я таке переживав!». Одна з найкращих книг про духовну війну, про шлях людини до Бога (після «Подорожі пілігрима» звісно, Джона Буньяна повинні знати всі).

«Не фан», Кайл Айдлмен

Чи реально побудувати серйозні стосунки із людиною, з якою ти не знайомий особисто, проте володієш певною інформацією про неї? Здається, відповідь очевидна. Тоді як на рахунок Ісуса? Ти зустрівся із Ним і познайомився особисто, чи просто володієш певними знаннями про Нього, при цьому стверджуючи, що ти будуєш з Ним відносини? «Коли є знання, але нема близькості з Ісусом – ти не більше, ніж просто фан», – пише Кайл Айдлмен у своїй книзі.

Ця книга не «комфортна», певною мірою радикальна, у ній гостро поставлені питання стосовно слідування за Ісусом та особистих стосунків із Ним. Автор ставить незручні питання, зіштовхує віч-на-віч із некомфортною правдою. «Хто ти: фан чи істинний послідовник?», – ось головне питання, над яким К. Айдлмен змушує задуматися читача.

Якщо ти шукаєш реальних, живих відносин із Ісусом, то ця книга точно для тебе. А якщо твоє християнство вже давно стало просто релігією, то «Не фан» для тебе – must have.

«Любовь искупительная», Франсін Ріверс

Ця книга для тих, хто любить читати художню літературу. Для тих, хто найкраще сприймає істини через життєві історії. Для тих, хто впевнений, що знає все про кохання. Для тих, хто розуміє, що не знає про кохання абсолютно нічого.

Хтось може сказати, що це виключно жіночий роман, однак насправді, можливо, чоловіки візьмуть з цієї книги значно більше. Як пишуть видавці в анотації до книги, в основі роману лежить «американська версія» біблійної історії пророка Осії і його невірної дружини Гомер. Події розгортаються на «дикому» Заході. Простому християнському хлопцеві мимоволі доводиться виконувати важку місію пророка Осії: своїм власним кохання він повинен довести існування люблячого Батька жінці «з минулим».

Роман «Любовь искупительная» – всього лише художня інтерпретація історії, що записана в книзі Осії, яка, однак, вражає до глибини душі. Вона змушує зрозуміти, наскільки людина грішна, наскільки вона любить гріх і живе ним. І всьому цьому протиставляється всепокриваюча любов і прощення Отця. Ця книга про прийняття попри все, про жертовність і про те, що на все – воля Божа.

У книзі немає дуже відвертих сцен чи описів людського тіла, однак все ж видавці попереджують про умовну позначку «для читачів 16+».

«Євангеліє обірванця», Бреннан Меннінг

Багато людей уявляють Бога педантичним бухгалтером, Який сидить з блокнотом і пильно стежить за нами. Він записує всі наші вчинки, підраховуючи всі успіхи і невдачі, і невдоволено похитує головою. Коли кількість невдач переважує кількість успіхів, ми маємо схильність думати, що необхідно докласти максимум зусиль – буквально упріти в духовних вправах, аби виправитися і вислужитися перед Богом.

Автор «Євангелії обірванця» пише: «Багато християн вірять у Божу благодать, але живуть так, ніби намагаються заробити Його любов. Якщо узагальнити, то євангеліє благодаті не проголошують, його не розуміють і ним не живуть. Надто багато християн перебуває в домі страху, а не в домі любові. Багато християн живуть так, наче «ідеального мене» лише особиста дисципліна та самозречення»

Ми зі шкіри пнемося, щоб справити на Бога враження, вислужитися, хоча насправді це категоричне заперечення євангелія благодаті. Автор нагадує, що ми отримуємо спасіння не за наші діла та чеснотне, ідеальне християнське життя, а просто тому, що Бог полюбив нас. Бреннан Менніг просто і ясно доводить: Його дивовижна благодать більша за все, вона не потребує твоїх зусиль.

Ця книга не для супердуховних. Вона для тих, хто тремтливий і малодушний, хто розуміє, що не справляється, і ніколи не зможе справитися сам. Для тих, хто поки що не розуміє, якою має бути справжня залежність християнина від Бога.

«Євангеліє обірванця» ще раз нагадує нам про солодкість і добрість Євангелія, про незрівняну Божу любов і Його безумовне прийняття.

«Он все еще двигает камни», Макс Лукадо

Протягом життя людина постійно намагається щось налагодити, врівноважити, вирівняти, стабілізувати. Ми постійно стикаємося з тим, що хочемо повернути життя на міцну основу, яка була б твердою і стабільною. Але чомусь життя не характеризується стабільністю й одноматністю. Попри те, що ми намагаємося все передбачити, результат часто буває неочікуваним.

І в такий час обов’язково настає мить, коли опускаються руки, коли весь запал, з яким ти підходив до якоїсь справи – зникає. І чим слабшим ти стаєш, тим сильнішає натиск. Він посилюється і триває до тих пір, поки не порве тебе на шматки або ж не загасить твого вогню. Саме в такий момент людина починає шукати опору, те, за що можна було б вхопитися і встояти. Шукає хоча б якусь малу тріску.

Часто доводиться чути, що Бог і Біблія – неактуальні. Але порівнюючи новозавітні історії з сучасними обставинами, можна прослідкувати багато подібностей, а також те, що люди часто однаково реагують на проблеми. Ці люди в Біблії знайшли свій вихід. Сучасний світ також намагається запропонувати цю рятівну тріску, але коли ти хапаєшся за неї, то через деякий час бачиш, що від тріски не залишилося нічого.

У цій книзі Макс Лукадо намагається на новозавітних історіях показати, що від сорому, розчарування та занепокоєння можна позбутися. Автор намагається показати вихід із сучасних ситуацій на основі історій з іншими людьми.

Книга є хорошим стимулом до читання Біблії, вона також вселяє надію і показує вихід. Якщо після перегляду новинної стрічки жахаєшся тому, що відбувається, то після прочитання книжки приходить спокій і рівновага. Складних богословських термінів і наукової мови у книзі нема, тому читання не займе особливих зусиль, однак точно принесе користь.

«Пробудження», Христина Рой

Хочеться нагадати про оптимістичну творчість дещо забутої словацької християнської письменниці Христини Рой. Герої її оповідань та повістей зазвичай знаходять Бога, як знайшла Його і сама письменниця. У творах авторки завжди підкреслюється необхідність покаяння, народження згори для того, щоб стати членом Божого Царства, і зміна способу життя як логічного наслідку відродження. Всі її книги – шлях до нового життя у Христі.

Повість «Пробудження» розповідає про події в житті словацького села 10-20 рр. ХХ століття. Відродити народ, охоплений глибоким духовним сном, можна тільки шляхом залучення його до вивчення Святого Письма. Після здобуття словаками політичних свобод, Біблія стає доступною кожному сільському жителю. На тлі зворушливих життєвих історій авторка описує внутрішнє пробудження героїв, які вперше зіткнулися з живим словом Бога.

Книга «Пробудження», як і всі твори Христини Рой, дуже легко читається. Вона просто ідеальна для ситуацій, коли не хочеться надто вдумуватися у складні богословські терміни. Це проста і захоплива життєва історія, протягом якої читач не зможе втриматися, щоб не усміхатися і не плакати разом з героями. Разом з тим, повість навчає, як вірити Богу і Його слову, попри всі життєві ситуації.

Майже кожен християнин блукав дорогами від міста Руйнування до Небесного Царства з Християнином та його друзями. Якщо не в книзі, то точно у власному житті! Книга «Подорож Пілігрима в Небесну Країну» донині вважається другою за популярністю після Біблії, маючи величезний тираж продажу вже кілька століть та переклад на понад 200 мов.

Але написанню книги передувала не менш цікава історія життя її автора. В статті Дарини Ребро для сайту Християни для України ви можете ознайомитись з цікавими фактами життя Джона Буньяна, які допоможуть глибше зрозуміти характер Пілігрима та ціну, сплачену за цю книгу.

1. Чудесне визволення від смерті. Джон Буньян народився в англійському селі Ельстов, в сім’ї лудильника (ремесло, яке полягало в покритті виробів з металу — оловом) у 1628 році. Професія, яку Джон обрав у віці шістнадцяти років абсолютно не вказувала на те покликання, якому він присвятить своє життя. Він став солдатом Армії нового зразка Олівера Кромвеля. Можливо, додатково на обрання професії вплинула смерть матері та другий шлюб батька — він покинув дім. Коли Буньян був в Армії, він час від часу був на караулі. Одного разу за обставин, які не є до кінця відомими, з ним помінявся чергуванням інший солдат. В той же день був обстріл і той солдат був застрелений. Якби Буньян вийшов на чергування в той час, «Пілігрим» би ніколи не народився. Ця трагічна смерть співслужбовця, в тому числі сформувала життєві погляди письменника.

2. Лудильник між світів гріха та праведності. За поверненням додому, Буньян пішов батьковим шляхом і став лудильником. Невдовзі він одружився на дівчині, яка щиро слідувала за Богом. Від батька їй дістались дві книги: «Шлях звичайної людини» Артура Дента та «Практика благочестя» Льюїса Бейлі — вони сформували пуританське бачення Буньяна віри. Проте не зразу. Чоловік любив ходити на вечірки, грав в азартні ігри, в тому числі в неділю. Проте одного разу він потрапив на проповідь, де проповідник закликав поважати 4-ту заповідь: шанувати сьомий день. Але він все ще жив у двох світах: праведного життя та гріховного!

Завжди важко бачити ціль в пустельних блуканнях, допоки вони не закінчаться. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

3. Коли підслуховування чужих розмов стає благом. Останнім стимулом йти за Богом стала розмова жінок-християнок, яку Буньян випадково підслухав у Бедфорді. Ми можемо тільки здогадуватись, про що вони могли говорити, але фактом є те, що їх духовне бачення різних питань було настільки красномовним, що після цього Джон віддав своє життя Богу. Він почав проповідувати і написав книгу, в якій роздумував про характер диспутів між тогочасними протестантськими рухами. У 1658 його дружина помирає, залишаючи його з чотирма дітьми, старша з яких була слабозорою. Невдовзі вдовець знову одружився, і в його дітей з’явилася турботлива мачуха Єлизавета.

4. Проповідник, який «по-диявольськи» не ходив в офіційну церкву. Джон Буньян успішно проповідував, допоки не стались певні політичні зміни, які обмежили цю свободу. В 1660 році була відновлена монархія, яку раніше скасував Парламент. Королем став Карл II Стюарт, син страченого під час Англійської революції короля Карла І. Чинності знову набрав Релігійний Акт 1592 року, за яким карались ті, хто пропускав служіння офіційної церкви, а також відвідував служіння незареєстрованих церков. Для цього були дві причини. Поверхневою причиною була потреба у єдності королівства в межах однієї релігії. А іншою — король параноїдально боявся, що в непідконтрольний церквах люди будуть збиратись, аби спланувати замах на повалення монархії. Оскільки Буньян шанував Божий Закон вище за людський, він не припинив зібрання. Незабаром його заарештували. Його звинуватили в двох речах: «диявольськи і згубно утримується від відвідування церкви послухати богослужіння» та, проводить «низку незаконних зборів і служінь, що призводять до великого збурення і відволікання добрих підданих цього царства». Буньяну пообіцяли, що якщо він утримується від цих страшних злочинів надалі, то строк його ув’язнення не перевищить 3 місяців. Він відмовився. Загальний період його перебування у в’язниці тривав 12 років.

Я в пошуках місця, яке повік не може бути знищене, яке є чистим і цвіт якого не зникає. Це місце засноване на небі. В безпеці й в призначений час воно буде віддане тим, хто шукає його всім своїм серцем. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

5. Моральні страждання батька та чоловіка. Єлизавета відчула на собі весь тягар ув’язнення чоловіка. На її руках було четверо дітей, вона була стигматизована, як дружина злочинця. Проте вона не була одна! Бедфордські християни, яким служив її чоловік, допомагали їй протриматись цей час. Буньян, який намагався допомогти Єлизаветі, шив у в’язниці шнурки для взуття на продаж.
У спогадах, що дійшли наших днів, він бідкався про цю ситуацію: «О, я бачив, що в цих умовах я є чоловіком, який залишає дім на голови Дружин та Дітей; але я думав, все одно, я мушу, мушу це робити». Ми можемо тільки уявляти, скільки разів важкі думки про тендітну Єлизавету та дітей приходили йому в голову — в холодні зими, спекотні літа, в сезони врожаю та бідування.

6. Пілігрим народжений в стражданнях кайданів. Саме умови в’язниці стали стимулом для Джона Буньяна думати про сенс життя, характер Божої Волі, життєвий шлях, ціль страждань. Окрім низки інших книг — народилась всесвітньо відома книга алегорій «Пригоди Пілігрима в Небесну Країну». Він опублікує першу частину книги, про Християнина — в 1678 році, а в 1688 році його читачі змогли дізнатись про долю Християни (дружини Пілігрима) та їх дітей. Книга набула неочікуваної популярності, і ще за життя автора була видана 11 разів загальним тиражем близько 100 000 екземплярів! В книзі описуються пригоди Християнина, який мандрує від міста Руйнації в Небесну Країну. Шляхом алегорій, Буньян описує виклики, з якими стикається герой. Наприклад, на його шляху трапляються Світський мудрець (уособлення світської мудрості), Формаліст і Лицемір, які намагаються збити його зі шляху, велетень Відчаю, який б’є Християнина майже не до смерті, і його дружина Недовіра, і більше. Крім того, він зустрічає позитивних героїв: Вірного, Євангеліста, Тлумача, Світлих Створінь (Янголів). На нього чатують небезпеки на різних етапах мандрів як-от: біля Гори Труднощів, в Долині Смертної Тіні, на Ярмарку Суєти, і так далі. До наших днів ця книга відображає внутрішній шлях кожного християнина, який знайшов Христа! І її варто прочитати кожному, хоча б для того, аби краще розуміти свій шлях.

Ви ще не вийшли з поля зору диявола. Ви ще не змагались до смерті в боротьбі з гріхом. Нехай Царство буде весь час перед вами, і вірте з впертістю та постійністю в ті речі, що поки є невидимі. Нехай ніщо, що знаходиться за кордоном вічного життя не ввійде у вас. І щонайбільше, піклуйтесь про власні серця, протистаньте похотям, які вас спокушають, бо ваші серця є найбільш оманливі з усіх речей, бо є неймовірно злими. Нехай ваше обличчя буде міцне, як кремінь — на вашому боці вся сила Неба та землі. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

7. Скандал та смерть під час пастирського служіння. Після свого визволення з в’язниці Джон Буньян повернувся до старого життя. Працюючи литварем, він проповідував та писав книги. Так, він знову зміг підтримувати свою родину. Він навіть зміг потоваришувати з тогочасним мером Лондона сером Джоном Шортером, який подарував йому тростину зі срібним наконечником! Проте з іменем письменника пов’язаний і один скандал. Одного разу до його церкви приєдналась дівчина Агнес Бомонт. Її батько був проти цього, але особливо він був розлючений, коли побачив, що пастор Буньян підвіз його доньку додому. Після цього він вигнав дочку з дому, а після її повернення та обіцянки покинути церкву Буньяна — він помер. Сусіди Агнес, розлючені через цю ситуацію, почали поширювати неправдиві чутки, що вона отруїла батька і мала інтригу з Буньяном. Проте в автобіографічній книзі Агнес заперечила ці чутки. А щодо самого Джона Буньяна, в 1688 році він поїхав як служитель допомогти порозумітись батькові з сином, які перебували в конфлікті. Але в цій подорожі захворів та від супутніх ускладнень помер. Його кохана Єлизавета померла через три роки після того.

8. Шанувальники серед відомих письменників. Книга Буньяна згадується у творах відомих авторів. В романі Чарльза Дікенса: «Життя і пригоди Ніколаса Ніклбі» (1838) — головний герой та Смайт починають читати цю книгу, але їх перебивають. Знакова книга Вільяма Текерея (1847) названа відповідно до локації в книзі Буньяна «Ярмарок суєти». Мандруючи Європою та Святою Землею (територія між річкою Йордан та Середземним морем), Марк Твен назвав свої подорожні замітки «Простачки за кордоном, або Нові Пригоди Пілігрима» (1869). А героїні книги «Маленькі жінки» (1868) письменниці Луїзи Мей Елкотт не раз читали твір Буньяна і порівнювали власні життєві події — з мандрами Пілігрима. Для Клайв Стейплза Льюїса наратив життя Християнина став приводом проаналізувати власний духовний шлях у книзі: «Повернення Пілігрима» (1933). В ній автор Нарнії рефлексує через алегорії про те, як зростав в релігійному середовищі, увійшов в гріховний етап дорослого життя і вже там знайшов Бога. Крім того, він додав у свою книгу поточні проблеми: комунізм, фашизм, нові філософські та ідеологічні течії 20 століття. Крім того, на книгу Буньяна у своїх роботах посилаються сер Вальтер Скотт, Джон Стейнбек, Шарлотта Бронте та інші!

Той, хто живе в гріху, в тому шукає щастя. Проте це подібне на людину, яка сіє посівний кукіль, а очікує наповнити свою клуню пшеницею та ячменем. «Подорож Пілігрима в Небесну Країну»

9. Книга про Пілігрима, є однією з найвідоміших у світі. Протягом двох століть після її публікації, книга йшла в рейтингах одразу після Біблії (в перекладі короля Якова). Вона була і є донині важливим елементом християнських домашніх бібліотек. А також її переклали на більш ніж 200 мов, 80 з яких, як мінімум, є африканськими.

10. Буньян написав перший в британській літературі роман з унікальним підходом. На той момент ще не народились Вальтер Скотт, Чарльз Дікенс та інші письменники, які б заповнили скарбницю літератури своїми романами. Джон Буньян написав незвичний для часу алегоричний роман, який називають тріумфом техніки сторітелінгу: поєднання вичерпного опису локацій, характерів героїв та послідовного сюжету.

Отже, історія Джона Буньяна є неймовірним прикладом сильної віри попри труднощі та переслідування, вірності Богу, Його Слову та своєму покликанню. Цінність його книги перевищує цінність багатьох інших, адже сплачена за неї ціна вимірюється роками ув’язнення, низкою життєвих трагедій та впертістю її автора. І тому не дивно, що вона вже кілька століть є важливим елементом наших домашніх, церковних та навіть світських бібліотек.

І на кінець, карта подорожей Християнина (1821):