media_share_0_02_05_c917c0cde64b7d1d9f48c3204f0b41c1bf2997d64ac

Два роки тому багатодітна сім’я християн потрапила в автокатастрофу в Криму. Автомобіль із двома дорослими та сімома дітьми злетів із траси і перевернувся. Дивом усі залишилися живими, а тепер прославляють Бога, згадуючи цю аварію.

Спогадами тієї важкої ночі поділився Павло Федорук. Він родом із Рівненщини, а дружина – з Волині. 20 років живуть у Севастополі, де проповідують Євангеліє та служать Богу.

«Дивлюся в салон, а не всі діти відгукуються»

Це був листопад 2018 року. Павло Федорук повертався із поїздки з-за кордону.

Цілий день був у перельотах. Ввечері у Борисполі сів за кермо і з родиною виїхав додому.

Вся ніч – у дорозі. Проїхали тисячу кілометрів. Пройшли кордон і за сотню кілометрів від дому, у Сакському районі, водій на лічені секунди відключився.

Попереду якраз був різкий поворот. Бус злетів у кювет, перевернуся і зніс металевий паркан. Штирі з нього пробили дах за 20 сантиметрів від голови Павла.

«Дивлюся в салон. Сидіння позривало, вікна повилітали. Машина у плачевному стані. Не всі діти відгукуються. Потім виявилося, що троє з них вилетіли на ходу. Це було дуже страшно. Чудо, що на місці ніхто не загинув», – розповідає Павло Федорук.

Прибігли люди, викликали швидку. Павло зателефонував братам, які відразу ж приїхали із Севастополя та Євпаторії.

«Звичайно, спочатку всі були в шоці, бо в момент аварії спали. Вова та Ілона були сильно травмовані, тому найбільше хвилювалися за них, особливо за життя Ілонки… Але вже через день-два, коли перший шок відступив, ми дякували Богові за Його охорону», – каже чоловік.

У Вови постраждали верхні зуби. Згодом їх повністю виймали і ставили назад.

media_share_0_02_05_b8251daa9806a33024d8cc4bd7ae189cc05d7a9d281
Син Вова

Найбільше травмувалася найменша донька Ілона. На той час їй було 6 років. У дівчинки був сильний струс мозку, забій та крововолив у мозок.

Лікарі сказали: якщо до ранку доживе, буде жити.

Павло почав молитися. Розумів, що як би він сильно не хотів врятувати доньку, це від нього не залежить, бо все в руках Бога.

Просив у Нього зберегти життя Ілонці. А ще просив єднання з Ним у ці миті, внутрішнього спокою і миру. Бог дав мир. Павло дочекався ранку в молитвах і сльозах, але без паніки.

«Зранку лікар повідомив, що все добре. Минуло кілька днів, і донька поводилася так, ніби нічого не було. Відбулося чудо. Коли вона з реанімації перейшла у звичайне відділення, то мала знаходитися там 21 день. Але її виписали на 14-й день. Коли при виписці знову зробили знімок, лікар сказав: «Я просто дивуюся. Все ідеально. Немає ніяких слідів», – пригадує Павло Федорук.

media_share_0_02_05_530275650ab6f9fdd78689cbedda22c60094934de4e
media_share_0_02_05_41254ef053da8eca50986c663afa322f1111ce6d9da
Дочка Ілона

«Діти згадують аварію як милість Божу»

Павло Федорук розповідає, що завдяки цій події пересвідчився, наскільки важливо шукати Бога в кожному дні, а не тільки тоді, коли сталася біда.

«Потрібно дбати про правильні стосунки з Богом постійно. Може прийти не просто тривога. Одного разу прийде смерть. І для когось це буде тоді, коли її не чекають», – ділиться чоловік.

Додає, що не потрібно думати, що маєш час. Життя може обірватися несподівано, і не буде часу, щоб попросити у Бога пробачення. Не буде можливості щось змінити.

«Якби я тоді загинув, то впевнений, що я спасенний і маю вічне життя. Не чекайте тривоги, щоб звернутися до Бога. Зараз гарний час, щоб молитися, щоб покаятися у гріхах і слідувати за Христом», – каже Павло.

Сім’я про аварію не забуває. Щоправда, згадує все рідше.

У спогадах поряд із болем є радість від Божої вірності.

Коли переглядають фото, дякують Господу за чудо і порятунок.

media_share_0_02_05_0e4a6fb74bc4a1b93d89b906ec47053ce1b291a33fd

«Діти згадують цю аварію як милість Божу. Вчаться пізнавати Небесного Батька і довіряти Йому більше, ніж будь-кому з людей, тому що навіть ті, хто любить нас понад усе, обмежені і не всесильні. Один Господь не лише любить нас, але й усе контролює, усе може, ніколи не спить і не дрімає… Ми вчимо цього наших дітей і вчимося так само самі…», – ділиться Павло Федорук.

Зі слів чоловіка, Бог через це потрясіння хотів вплинути на внутрішній світ усієї сім’ї, змінити стан їхніх сердець і зміцнити віру.

«Прийшло більш глибоке усвідомлення власної безпорадності і залежності від Бога. Ми сприйняли це в контексті наших стосунків із Богом, нашого духовного життя і Божої роботи у наших серцях і нашому житті», – підсумовує Павло.

Наталя Хвесик для ІА Світогляд