«Тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28)
Ігор Плохой – пастор протестантської церкви, депутат Вилківської міської ради, голова громадської організації «Капеланське служіння війську».
Він був учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 2014-му році пішов добровольцем на фронт, де служив військовим капеланом. Після повернення додому розпочав політичну кар’єру.
Розповідає, що довго не міг перейти з російської мови на українську через страх робити помилки. Тоді вирішив, що спочатку говоритиме українською з Богом.
«Мама купила Святе Письмо на базарі за 10 карбованців»
Я народився у місті Татарбунари, на Одещині, у невіруючій сім’ї. Одного разу мама купила на базарі Святе Письмо за десять радянських карбованців. Я почав його читати, але потім чомусь відклав. Згодом мамі на роботі знову подарували Святе Письмо, але вже з додатками. І я прочитав його повністю. Після цього вдома сам здійснив молитву покаяння, адже віруючих християн серед моїх знайомих не було.
Мені тоді було 16 років, і до Бога мене привели два Заповіти: синього та червоного кольорів.
Потім я почав самостійно шукати церкву. Спочатку пішов до православних, але зрозумів, що це не моє. Тоді прийшов у євангельську церкву, де й залишився.
Батьки не надто були задоволені моїм вибором. А бабуся була дуже проти і сприйняла це як зраду батьківській вірі. Хоча потім всі побачили, що християнство змінило мене у кращу сторону, і заспокоїлися.
У церкві я був лідером молодіжного служіння та займався євангелізацією. З 17-ти років почав проповідувати, як справжній проповідник. Моя перша проповідь була дуже невдалою. Але я зрозумів, що праведник сім разів падає, але встає, тому рухався далі і не здавався.
В 21 рік я поїхав на Чукотку та Колиму, де займався місіонерством. Там разом із командою ми відкривали нові церкви. Після цього повернувся до України і працював на Одещині.
«У міській раді мені казали, що «сектантство – це дуже погано»
У ті часи люди не сприймали протестантизм. Коли ми відкривали чергову церкву, то мене викликали до міської ради, аби провести бесіду на тему «сектантство – це дуже погано». Тоді було складно, адже влада була заангажована радянською парадигмою і ставилася до нас дуже насторожено.
Але, разом з тим, люди були більш відкриті до Бога, їм було цікаво слухати Євангеліє. Це було для них чимось новим та надзвичайним. А зараз усе навпаки – влада сприймає нашу церкву нормально, але люди стали більш закритими. Можливо, їм вже не так цікаво, а хтось розчарувався у протестантських псевдоцерквах.
Я завжди цікавився політичними процесами. Ще до Помаранчевої революції брав участь у багатьох акціях протесту. Вже будучи пастором, організовував мітинги проти тодішнього президента Леоніда Кучми. Тоді у мене теж були проблеми з владою, мене викликали на допити, проводили зі мною виховні бесіди. Також правоохоронці ходили на мої богослужіння з блокнотами і щось там постійно записували. Вони просили не виступати проти Кучми, мотивували це все словами з Біблії, що «всяка влада – від Бога».
Однак, у Біблії йдеться про те, що ми маємо коритися владі, яка виконує певні функції. Тобто карати тих, хто робить зло, і заохочувати тих, хто робить добро. Така влада – від Бога, і їй потрібно коритися. Проте, якщо влада заохочує зло і переслідує добро, то кожний гідний християнин зобов’язаний це зупинити.
Якщо мене Бог до чогось закликає і чогось навчає, я буду це робити. Якщо влада буде цьому перешкоджати, то я, як християнин, маю повстати проти цього. Адже сьогодні, для прикладу, влада може заборонити читати Біблію, а завтра почне переслідувати і вбивати людей.
«Не беріть участі у безплідних ділах темряви, але краще їх викривайте», – пишеться у Біблії. Завдання християнина стосовно суспільної реакції – викривати будь-які справи темряви.
Однак, більшість цих заповідей стосується міжлюдських та міжособистісних щоденних відносин. Вони чітко регулюються Нагорною проповіддю. Проте, коли насилля виявляється не стосовно мене, а стосовно інших, це абсолютно інший рівень відносин. Про них Новий Завіт також чітко говорить.
Тому, коли ми читаємо послання до Римлян 13:1 про те, що треба «коритися владі», то там ще є слова: «той, хто носить меча, є Божим слугою». Тобто той, хто використовує зброю у правильному напрямку, робить правильно, згідно Закону Божого. Якщо ми захищаємо Батьківщину від зовнішнього агресора або захищаємо правопорядок всередині держави, то це – нормально.