Роман Кравчук – протестант, пастор Луцької Біблійної Церкви. Він з дитинства ходив у протестантську церкву з батьками, та чи не найбільше на його духовне життя вплинула бабуся.
У 15 років юнак зрозумів: церква – це саме те місце, де він хоче пізнати Бога. Прийшовши на одне із зібрань, Роман покаявся просто перед дверима храму. Тоді ніхто не знав, що він уже остаточно вирішив йти цим шляхом та прийняв для себе віру. З того часу, каже, усе його життя – поруч із Богом.
Навколо протестантизму існує чимало міфів та чуток. «Перший» вирішив дізнатися правду із перших вуст у людини, яка живе протестантизмом.
ФАКТ: Протестантизм – один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицизму в період Реформації у 16 столітті та внаслідок подальшого внутрішнього поділу утворив такі течії як адвентизм, баптизм, методизм, євангелізм, п’ятидесятництво, харизматичний рух тощо.
Протестантам не можна одружуватися з людьми іншої віри, прихожанах інших церков
«Це частково міф. Взагалі Біблія не дає установку, що одружуватися потрібно лише з людиною своєї деномінації.
Пояснюємо: Яскравим прикладом деномінацій є конфесії в межах базових ланок релігійної системи. Наприклад, адвентисти, баптисти, п’ятидесятники – це конфесії протестантизму; до православ’я себе відносять такі деномінації, як дохалкідонська, давньосхідна православна, халкідонська тощо.
Це більше про ідеологічний світогляд людини. Наприклад, я протестант, сповідую віру в Бога, ходжу регулярно до церкви, маю свої погляди на виховання дітей. Але якщо моя дружина має інший світогляд – наші шляхи розійдуться рано чи пізно. Такі шлюби складні, ми їх не рекомендуємо, але й заборонити цього не можемо. Люди самі обирають собі партнера. У Біблії йдеться дуже просто: якщо ти християнин, то й твій партнер по життю має бути справжнім християнином, і в такому разі деномінація значення не має. Але приналежність до однієї церкви зближує, це факт».
Прихожанкам протестантської церкви заборонено носити короткі спідниці, високі підбори
«Це міф. Кожна церква має свій культурний аспект. І цим вони різняться між собою. Я з церкви, яка має сучасні погляди на життя. Одяг – це не те, на що ми звертаємо увагу, коли людина приходить до церкви.
Так, ми звикли, що хтось у церкву ходить у хустці, десь заборонено заходити жінкам у штанах, але в нас такого немає. Ми проти вульгарного вигляду жінки, і кожна повинна сама це усвідомлювати. Церква – це не місце, де міряють довжину спідниці дівчини. Є короткі спідниці, які виглядають скромно, а є – до п’ят, але вульгарні.
Ми не осудимо і не відкинемо людину, яка прийде до нас у незвичному для церкви одязі: короткій спідниці чи на підборах, матиме татуювання або пірсинг. Ми навпаки ставимо акцент на внутрішній красі, яка завжди переважає над зовнішньою».
Протестантам заборонено проводити переливання крові, навіть якщо це життєво необхідно
«Це абсолютний міф. У протестантизмі немає цієї заборони. Я знаю, що Свідки Єгови мають таку заборону, адже вони вважають, що душа людини – у крові.
Для наших протестантських, православних, католицьких церков переливання крові не заборонене. Ми свідомо ставимося до доказової медицини і вважаємо, що вона теж Богом дана людям».
Є заборона на татуювання, бо це – гріх
«Якщо людина зробить татуювання, вона не втратить спасіння і не буде виключена з церкви.
Це справа кожного, особистий вибір. Немає прямої вказівки у Біблії, що це заборонено. Церква не регулює такі речі, бо ж яка різниця, зробила людина татуювання чи проколола вуха? Вона має свободу в цих моментах.
Але моє особисте ставлення до татуювань негативне».
Протестантам не можна розривати шлюби, навіть за взаємною згодою
«Це правда. Ми у протестантській церкві обстоюємо позицію, що люди не мають розлучатися.
Лише у випадку зради ми допускаємо це. Та все одно спонукаємо людей, щоб вони спершу спробували знайти спільне рішення: пробачили, зрозуміли ситуацію.
Статистика 2020 року свідчить, що 70% пар розлучаються. Це катастрофа. Я не можу пояснити цей факт. Так, у кожній сім’ї є критичні моменти, але в подружжя має бути абсолют, на який вони зможуть опертися. Опертися на щось сильне: віру, Бога, Біблію – щоб пройти цей складний момент разом. Якщо цього немає, то зазвичай чоловік і дружина вирішують, що їм не по дорозі, і розлучаються.
Сімейне життя – це велика праця щодня. Наша позиція – шлюб варто берегти, триматися за нього, вкладати багато спільної роботи».