320899926_487160656818856_2691839446946333687_n

Готуючись до цього інтерв’ю, пригадала конференцію «Щаслива мама», що відбулася в січні 2022 року у церкві «Спасіння» (с. Підгайці, передмістя Луцька на Волині). Тоді на захід зібралося 800 жінок. То був потужний старт, після якого минув непростий рік. Як сьогодні живе та розвивається жіноче служіння в церкві, наша розмова з його лідеркою, бізнеследі, засновницею інформаційного агентства «Світогляд» та мамою п’ятьох дітей Мирославою Денисюк.

– Створення цієї жіночої команди, насправді не було сплановано. Усі сестри церкви «Спасіння» не раз зустрічалися для розв’язання господарських питань ще під час будівництва Дому молитви. А через деякий час після офіційного відкриття, жінки та дівчата нашої церкви через голосування довірили мені цю ланку роботи. Для мене було непростим рішенням погодитись, бо кожну справу стараюсь виконувати максимально ефективно й цього очікую від інших, що вимагає чимало часу. Я одразу всіх попередила, що маю складний характер і не маю досвіду в цьому служінні. Але за цей рік переконалась, що Богу не потрібні професіонали, Йому треба вірні працівники.

– Було страшно? Щось довелося переламати в собі?

– Ніколи не думала, що доведеться виступати перед великою кількістю  людей. Хвилююсь перед кожною зустріччю, ретельно готуюсь та молюсь за те, щоб не мій розум чи власне «я» проявлялось, а Божа мудрість.

сімя

– Перша багатолюдна конференція «Щаслива мама» відбулася 22 січня 2022 року. А 24 лютого цього ж року розпочалася повномасштабна війна. Чи не сприйняли це як червоне світло від Бога, що, може, не варто працювати в цьому напрямку?

– Чесно кажучи, ця надзвичайна конференція була першим заходом, який нам вдалось організувати. Вона стала яскравим свідченням того, що Бог веде буквально на кожному кроці. Тому абсолютно впевнена, що це була Божа воля проводити такі заходи. Була потужна підтримка від пастора церкви, від сім’ї, від лідерки жіночого служіння по області, а також узгодженість зі спікерами. 800 сестер у залі та ще 1000 були з нами онлайн. У якийсь момент, мені здавалось, що Бог говорив саме до мене через слова з Писання: «Не бійся, я з Тобою» (Ісаї 41:10).

Пізніше, за чотири дні до повномасштабної війни, ми мали прекрасну молитовну зустріч із сестрами церкви. Звісно, що 24 лютого перевернуло усі плани й проєкти. Церква повністю переключилась на допомогу в евакуації, і до квітня 2022 року не було спеціальних сестринських зустрічей. Однак сестри бачились постійно – кожна робила, що могла. Думаю, що це був особливий час, який посприяв будівництву дружніх стосунків. Це був час зовсім іншого жіночого служіння. Але й молитовні тематичні зустрічі дуже важливі.

– Що надихало рухатись далі?

– Нещодавно я натрапила на виступ одного спікера, який радив починати жіночі служіння з маленьких груп. Добре, що не чула цього раніше. Для нас, на старті ефективною виявилась саме та велика конференція, після якої було дуже багато прекрасних відгуків, що довго підтримували й надихали на нові ідеї.

– Поговорімо про тематику жіночих зустрічей. Можливо, ваш досвід для інших стане у пригоді (цілі, форма проведення, результати, особливості).

– Напевно, тут не буде універсальних рекомендацій. Важлива підтримка пасторів і служителів. Я часто роблю опитування сестер своєї церкви та в першу чергу орієнтуюся на них щодо тематики, форми проведення, а також вважаю, що кожна жінка має якийсь талант, яким може служити. Це велика команда. Відвідувати хворих чи просто немічних, свідчити, молитись (маємо безперервні молитовні ланцюжки), допомагати з підготовкою до різних заходів, щось купити чи навіть залишитись, щоб прибрати після заходу.

щаслива-мама

З літа почали відвідувати мам із новонародженими дітками. Приходимо зі своїми смаколиками, ближче знайомимося, спілкуємось. Думаю, що не треба боятись щось починати нове і так само зупинити те, що неефективне.
Ще до війни провели декілька організаційних зустрічей з командою, де готувалися на 3-денний ретрит у травні. Було усе готово, від теми до детальної програми, заброньоване місце проведення. На 3 дні окремо зібрати жінок у воєнний час було вже не актуально, тому вирішенням став одноденний табір неподалік. Звісно, і тема «Сила по Божому слову» стала для всіх своєчасною. Потім були зустрічі та для певних категорій жінок.

Однією з «секретних» умов моєї підготовки – завжди знайти людей, з якими обговорюю деталі й вислуховую поради, перш ніж складаю остаточну концепцію для кожного заходу. Обов’язково цей план включає молитву як особисту, так і в групі людей, що погодились підтримувати.

– Після кожної зустрічі ви проводили анонімне опитування за допомогою Google Форм. Які відгуки, як це допомагає при створенні нових проєктів?

– Так, завдяки опитуванню розумію, наскільки ефективним був захід. Майже завжди знайдеться хоча б одна незадоволена людина. Та визнаю конструктивну критику, раджусь при підготовці з більш досвідченими спікерами, а також ціную їхні відгуки після семінарів. Як правило, негативний відгук буває просто емоційного характеру: неможливо виправдати сподівання усіх людей. Хоча, звісно, після кожної зустрічі роблю аналіз, що можна було б зробити краще. Стараюсь не бути занадто суворою до себе, бо від надмірної самокритики можна втратити натхнення.

– Розкажіть про служіння для дівчат-підлітків «Перлина» у церкві «Спасіння», яка його мета, форма та тематика?

– Вивчаючи відгуки після заходів, ми отримали особливе відкриття – потрібно максимально намагатись охопити різні групи жінок: від підлітків і до найстарших. Вдалося віднайти хорошу й продуману програму для підлітків, а також чудову команду, яка горить служінням. Усі зустрічі «Перлини» різні, особливі та неповторні.

– Поділіться своїми планами на майбутнє.

– Напевно, це не стільки плани, як мрії (з огляду на події в країні). Хочеться проводити ретрити для жінок, а ще багато різних семінарів, попрацювати в маленьких групах, відновити ранкові недільні молитви та створити велику команду жінок, яка зможе служити багатьом іншим.

– Погодьтеся, не всі можуть організувати такі масштабні заходи…

– Для кожного часу є потрібні події. Не думаю, що варто намагатись щось дублювати. Треба молитись, щоб Бог діяв. Це основне.

– Що б Ви порадили жінкам, які шукають «своє» служіння?

– Вважаю, що страх поразки, думки про те, що щось не вийде або вийде не так, як сподівалось, – найбільший ворог у будь-якому служінні. Головне, перемагати це і не намагатись бути досконалою. Не треба тягнути все самостійно, поруч можуть бути люди, які з радістю підкажуть і допоможуть.
Особисто для мене хорошою школою була моя сім’я, час коли з маленькими дітками читали біблійні історії, молились за переживання один одного, співали й проводили разом багато часу. Оцініть, що у вас виходить найкраще, запитайте у своїх найближчих. Я завжди тримаю в пам’яті притчу про терновий кущ. І звідти короткий висновок: «Будь там, де тебе хоче бачити Бог, бо, цілком можливо, ти не на тому місці з тих самих причин, що і в притчі». Книга Суддів 9 розділ.

Розмовляла Наталія Носалюк для сайту УЦ ХВЄ

Проведені жіночі зустрічі:

22.01.2022 – «Щаслива мама».

(Відео за посиланням: https://cutt.ly/W3NODPo)

03.06.2022 – Жіночий ретрит «Моя сила згідно Божого Слова»

25.09.2022 – «Моя осінь. Пора мудрості»

07.11.2022 – «Вагітність з радістю» (зустріч для жінок при надії)

17.12.2022 – «Вільна Я» (зустріч для незаміжніх дівчат, 25+)

23.01.2023 – «Як радіти у важкі часи?»

18.02.2023 – «Як виховати християнина?»

(Відео за посиланням: https://cutt.ly/S3NOKzj)

Та інші…

Як-виховати-християнина
як-виховати-християнина-3-1
сестринська-зустріч
кравчук

Роман Кравчук – протестант, пастор Луцької Біблійної Церкви. Він з дитинства ходив у протестантську церкву з батьками, та чи не найбільше на його духовне життя вплинула бабуся. 

У 15 років юнак зрозумів: церква – це саме те місце, де він хоче пізнати Бога. Прийшовши на одне із зібрань, Роман покаявся просто перед дверима храму. Тоді ніхто не знав, що він уже остаточно вирішив йти цим шляхом та прийняв для себе віру. З того часу, каже, усе його життя – поруч із Богом. 

Навколо протестантизму існує чимало міфів та чуток. «Перший» вирішив дізнатися правду із перших вуст у людини, яка живе протестантизмом. 

ФАКТ: Протестантизм – один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицизму в період Реформації у 16 столітті та внаслідок подальшого внутрішнього поділу утворив такі течії як адвентизм, баптизм, методизм, євангелізм, п’ятидесятництво, харизматичний рух тощо.

Протестантам не можна одружуватися з людьми іншої віри, прихожанах інших церков

«Це частково міф. Взагалі Біблія не дає установку, що одружуватися потрібно лише з людиною своєї деномінації. 

Пояснюємо:  Яскравим прикладом деномінацій є конфесії в межах базових ланок релігійної системи. Наприклад, адвентисти, баптисти, п’ятидесятники – це конфесії протестантизму; до православ’я себе відносять такі деномінації, як дохалкідонська, давньосхідна православна, халкідонська тощо.

Це більше про ідеологічний світогляд людини. Наприклад, я протестант, сповідую віру в Бога, ходжу регулярно до церкви, маю свої погляди на виховання дітей. Але якщо моя дружина має інший світогляд – наші шляхи розійдуться рано чи пізно. Такі шлюби складні, ми їх не рекомендуємо, але й заборонити цього не можемо. Люди самі обирають собі партнера. У Біблії йдеться дуже просто: якщо ти християнин, то й твій партнер по життю має бути справжнім християнином, і в такому разі деномінація значення не має. Але приналежність до однієї церкви зближує, це факт». 

Прихожанкам протестантської церкви заборонено носити короткі спідниці, високі підбори

«Це міф. Кожна церква має свій культурний аспект. І цим вони різняться між собою. Я з церкви, яка має сучасні погляди на життя. Одяг – це не те, на що ми звертаємо увагу, коли людина приходить до церкви. 

Так, ми звикли, що хтось у церкву ходить у хустці, десь заборонено заходити жінкам у штанах, але в нас такого немає. Ми проти вульгарного вигляду жінки, і кожна повинна сама це усвідомлювати. Церква – це не місце, де міряють довжину спідниці дівчини. Є короткі спідниці, які виглядають скромно, а є – до п’ят, але вульгарні. 

Ми не осудимо і не відкинемо людину, яка прийде до нас у незвичному для церкви одязі: короткій спідниці чи на підборах, матиме татуювання або пірсинг. Ми навпаки ставимо акцент на внутрішній красі, яка завжди переважає над зовнішньою». 

Протестантам заборонено проводити переливання крові, навіть якщо це життєво необхідно

«Це абсолютний міф. У протестантизмі немає цієї заборони. Я знаю, що Свідки Єгови мають таку заборону, адже вони вважають, що душа людини – у крові. 

Для наших протестантських, православних, католицьких церков переливання крові не заборонене. Ми свідомо ставимося до доказової медицини і вважаємо, що вона теж Богом дана людям». 

Є заборона на татуювання, бо це – гріх

«Якщо людина зробить татуювання, вона не втратить спасіння і не буде виключена з церкви. 

Це справа кожного, особистий вибір. Немає прямої вказівки у Біблії, що це заборонено. Церква не регулює такі речі, бо ж яка різниця, зробила людина татуювання чи проколола вуха? Вона має свободу в цих моментах. 

Але моє особисте ставлення до татуювань негативне».

Протестантам не можна розривати шлюби, навіть за взаємною згодою

«Це правда. Ми у протестантській церкві обстоюємо позицію, що люди не мають розлучатися. 

Лише у випадку зради ми допускаємо це. Та все одно спонукаємо людей, щоб вони спершу спробували знайти спільне рішення: пробачили, зрозуміли ситуацію. 

Статистика 2020 року свідчить, що 70% пар розлучаються. Це катастрофа. Я не можу пояснити цей факт. Так, у кожній сім’ї є критичні моменти, але в подружжя має бути абсолют, на який вони зможуть опертися. Опертися на щось сильне: віру, Бога, Біблію – щоб пройти цей складний момент разом. Якщо цього немає, то зазвичай чоловік і дружина вирішують, що їм не по дорозі, і розлучаються. 

Сімейне життя – це велика праця щодня. Наша позиція – шлюб варто берегти, триматися за нього, вкладати багато спільної роботи». 

GgIkbfSlIBfOAG8baw71TQ6kOq5BqM6pmA9DbtfX

Суворо заборонено вживати алкоголь, курити. Якщо про це дізнаються у церкві – відразу виключать

«Ми нікого не виганяємо з церкви. Якщо людина має залежність, ми намагаємось їй допомогти, реабілітувати. Часто люди кажуть мені, що у Біблії написано «пийте, але не впивайтеся». Насправді такого там немає. Біблія проти алкоголю. 

Чи маємо ми в церкві сухий закон? Ні. Нам, християнам, можна умовно все, але не все піде нам на користь. Я не роблю цього, бо знаю й усвідомлюю наслідки. 

Біблія говорить, що наше тіло – храм Духа Святого. Шкідлива їжа, алкоголь, куріння – це все шкодить нам. Тому я би розмежував ці поняття. Бо хтось може сказати: курити – погано. Але сам при цьому їсть щоночі і теж шкодить собі цим. 

У такому разі недоцільно обирати, що з цього гірше. Все, що нам шкодить – гріх. Інколи меншою проблемою було би, якби людина один раз випила, визнала, що вона згрішила і прийшла до церкви, ніж була тверезою й пліткувала про інших. Із зовнішніми недоліками ще можна впоратись, а от з внутрішніми – дуже складно. 

На мою думку, людині спершу варто спробувати допомогти. Усі помиляються у своєму житті, і я, можливо, помиляюсь більше, ніж прихожани моєї церкви. Але моя мета – бути не суддею над ними, а допомагати. 

Я дуже боюся святих людей. Страшно боюся. За дуже праведною людиною зазвичай точно щось криється. Усі ми грішні, але коли людина веде себе як Бог – це насторожує». 

Весілля у протестантів завжди мають бути пишними, з великою кількістю гостей і без краплі алкоголю

«У протестантів є одна велика перевага – вони мають багато друзів. До того ж, ми дійсно вміємо святкувати. Не усі весілля наших прихожан масштабні, тим паче зараз люди почали влаштовувати більш камерні святкування. Але традиція збирати друзів точно є. 

Наші прихожани не зобов’язані запрошувати на святкування всю церкву. Друзів і рідних буде достатньо. 

Церква не впливає на місце проведення, масштаб, гостей. Ми віримо, що шлюб має бути один раз на все життя, тому прихожани найчастіше святкують так, щоб потім ні про що не жалкувати. 

Щодо алкоголю – це правда. На наших весіллях немає спиртних напоїв, але це не заважає нам чудово святкувати». 

60be3b165d6a1

Жити статевим життям до шлюбу заборонено

«Це правда. Більшість людей, коли чують про це, кажуть, що ми з іншої планети. Якщо звернутися до Біблії, то в ній мовиться так: «нехай шлюб у всіх буде чесний та ложе – непорочне». У ній йдеться також й про те, що молоді люди мають берегти свою чистоту до шлюбу. 

Чому це так важливо? Коли укладався Завіт – завжди проливалася кров. 

Наприклад, коли укладався Завіт, і вмирало ягня за гріх людини – проливалася кров. Коли Бог укладав Новий Завіт з людством – проливалася кров на Голгофі. Коли укладається спільний завіт між чоловіком і жінкою – також проливається кров. 

Мене часто пари запитують: «а якщо ми не підійдем одне одному в сексуальному плані?». Моя відповідь така – якщо ви не мали такого досвіду раніше, то ви точно одне одному підійдете. Так Бог задумав, що все підійде (усміхається, – ред.). 

А якщо хтось із пари раніше мав сексуальний досвід і приходить у шлюб, то навряд вдасться сповна насолодитись своїм партнером. Ця людина постійно згадуватиме попередній досвід. 

Також хочу наголосити, що людина нічого не втрачає, якщо у шлюб вступає незайманою. Вона – цілісна. 

Важливо пам’ятати, що ми говоримо про модель ідеальної сім’ї. Навіть якщо людина грішна, вона завжди має шанс змінитися і виправити свою життєву дорогу. Секс не дарує людям щастя, це просто Богом подарована річ, яка укріплює сім’ю». 

Щонеділі усі прихожани мають бути на зібранні. Пропускати їх не можна

«Луцька Біблійна Церква має таку філософію, що недільні зібрання – не вершина християнства. Я зустрічав людей, які щонеділі по дві години стоять у храмі, а потім після служби йдуть робити грішні речі. 

Для нас церква – це місце для нашого спільного поклоніння, молитви та вивчення Біблії. 

Ми можемо збиратися щотижня, щомісяця або взагалі влаштувати літні канікули. 

Більшість наших прихожан – молоді люди з дітьми, їм теж потрібен час відпочити, побути разом у вихідні. Ми це розуміємо. 

Поклонятися Богу важливо не лише в церкві, а й у буденному житті: на роботі, вдома, на навчанні. 

У нас також існують домашні церкви – коли збирається обмежене коло людей та вивчає Біблію у невимушених умовах. Християнство не має жодного стосунку до щонедільних зібрань». 

60be3b7ecf63d

Протестантів треба оминати, бо вони можуть несвідомо для людини «затягнути» її у свою віру

«Це міф. Ми існуємо для того, щоб допомогти людям розібратись у духовному житті. Це неможливо зробити без їхнього бажання. У нас немає цілі збільшити кількість прихожан у церкві. Якщо людина чує проповідь Євангеліє, і вона їй відгукується – ми завжди раді прийняти її.

Кожна людина народжується з пустотою у душі, і заповнити її може Бог. Якщо людина не знаходить Бога, вона починає заповнювати цю пустоту алкоголем, поганими компаніями, наркотиками. 

Я бачив дуже багато заможних, але нещасних людей. Ці люди не наповнили свій внутрішній світ Богом. 

Церква покликана навчити кожного духовному життю. 

Я завжди наводжу такий простий приклад: кожен із нас має мобільний телефон, він чудово ловить зв’язок, працює, допоки не ввімкнути режим «у літаку». Зовнішньо видається, що в телефоні не відбулося жодних змін, але насправді він перестав виконувати свою найважливішу функцію. Так і людина може непомітно для інших втратити зв’язок із найважливішим. Якщо людина бачить, що наші погляди їй імпонують, їй цікава наша компанія, що вона хоче стати ближчою до Бога з нашою допомогою – вона й сама до нас прийде, нам не потрібно буде її кликати». 

Більшість прихожан протестантських церков – люди із залежностями та складними життєвими обставинами

«Це теж міф. У 2000-х роках був «пік», коли нарко- та алкозалежні приходили до наших церков. Нині це одна з десятка причин, чому люди до нас йдуть. У більшості випадків вони приходять за пошуком істини, правди та Бога. 

Ми дійсно можемо допомогти людям із залежностями, але передусім люди звертаються за спасінням до Бога, а не просто до церкви». 

Текст і фото: Юлія ГАЛЕЦЬКА