Тренер у 3 вимірах. Історія баскетболіста-християнина Леоніда Стефанишина
2+
photo_2020-10-16_16-36-34

Баскетболіст Леонід Стефанишин відомий не тільки завдяки досягненням у спорті. Чемпіона України знають також як християнина.

У минулому він – православний священик, зараз – член євангельської церкви.

Два роки тому баскетболіст закінчив професійну спортивну кар’єру. Зараз тренує дітей та навчає їх християнських цінностей.

А ще займається сім’єю та здобуває третю освіту.

Про те, як поєдналися баскетбол та віра у житті, Леонід Стефанишин розповів для ІА «Світогляд».

«Бог подарував мені баскетбол»

Мої батьки розлучилися, коли мені був рік. Мама сама виховувала мене і брата.

Вже у дев’ять років я пробував речі, які не потрібно пробувати. Не було кому підказати, що правильно, а що ні.

Бог у свій час – в 11 років – подарував мені баскетбол. Саме спорт відвів мене від багатьох поганих речей і потім привів до Бога.

Коли я почав тренуватись, у мене були дисципліна, розпорядок і цілі, для здобуття яких я мусив жертвувати гулянками з друзями.

У 17 років завдяки відомому спортсмену-християнину Девіду Робінсону я пізнав Христа.

Своїм свідоцтвом він звернув мою увагу на Ісуса та читання Біблії. Тоді відбулося моє народження згори.

Не уявляю, де я міг би бути, якби не Бог і спорт…

«Яка б не була людина, це лише людина»

У 23 роки я пішов з баскетболу, щоб присвятити себе служінню, а згодом знову повернувся у спорт.

Це довга історія, яку я не люблю розповідати. Я був в автокефальній церкві. На чолі її був непорядний чоловік, в чому я не відразу розібрався.

Може, тому що ріс без батька, не мав чоловічого авторитету, шукав його і не розгледів, що ця людина – не та, за кого себе видавала.

Згодом я пішов звідти. Це був дуже гарний досвід, який показав мені, що яка б не була людина, це лише людина.

Люди лукаві, можуть брехати, але Бог – це Той, Хто не зрадить ніколи.

Часом люди кажуть: «Ну як я можу ходити до тої церкви, якщо там таааке робиться?»

Я їм відповідаю: «Ви спотикаєтесь на людях і через це страждають ваші стосунки з Богом. Навіть якщо пастор, священик робить щось не так, пошукайте іншу церкву.

Це все одно, що я скажу, що баскетбол поганий, тому що мені не імпонує якийсь топовий гравець.

Якщо вам не сподобалась поведінка одного пастиря, і навіть якщо він дійсно веде себе неправильно, то при чому тут все християнство і ваші стосунки з Богом?»

Завдяки цьому періоду я познайомився зі своєю дружиною, яка привела мене у євангельську церкву.

У цей час я також зрозумів, що таке служіння через спорт.

Тренер у трьох вимірах – тіло, душа і дух

Наразі мені 35 років. Два роки не граю професійно. Виступаю за християнську аматорську команду і так підтримую фізичну форму.

photo_2020-10-16_11-07-54

Треную дітей в академії Admirals Basketball Ukraine. Усі наші тренери – християни, тому ми займаємось ще й духовним розвитком вихованців.

Після тренувань ми проводимо групи, де говоримо про дружбу, працьовитість, відповідальність… Ми будуємо свою науку на місцях з Біблії та на прикладах біблійних персонажів, бо це правильно і дуже показово.

Кожен тренер веде свою команду фізично, тактично і духовно.

В першу чергу ми працюємо над тим, щоб самим бути прикладом для дітей.

Для власного розвитку беремо за основу книгу «3D-тренерство», де гарно розповідається, як бути тренером у всіх вимірах – тіло, душа і дух.

З дітьми займаємось по книзі «Піраміда успіху тренера Вудена». Джон Вуден – відомий тренер-християнин. Він ділиться власним досвідом та вкраплює у розповіді посилання на Біблію.

photo_2020-10-16_11-07-55

У нас нема цілі привести дітей в якусь церкву. Ми хочемо закласти правильний фундамент, мораль.

Хочемо наблизити їх до Бога. Якщо вони наблизяться до Нього і почнуть читати Біблію, то Бог направить, в яку церкву їм ходити, як жити і будувати з Ним стосунки.

«Щоб сказати, який ти гарний тренер, має пройти 20 років»

Якби я був людиною з вулиці, яка хоче послужити діткам, то спорт міг би бути як побічний ефект. Але я професіонал, тому хотів би, щоб всі мої вихованці також були професійними спортсменами, грали на топових світових чемпіонатах та в збірній України.

Якщо ми не дамо результату і наші вихованці не будуть грати на високому рівні, то хто нам довірятиме своїх дітей?

Батьки в першу чергу приводять їх до нас в академію, щоб вони стали кращими в баскетболі. Тому ми зацікавлені в тому, щоб це було якісно зі спортивної точки зору.

У кожній віковій категорії – по 10-15 хлопців. Скільки з них будуть професійними баскетболістами? Я би хотів, щоб усі. Батьки – так само.

Але реальна статистика показує, що, може, один чи два з кожної команди. А, може, нікого. А що інші? Інші мусять отримати хорошу життєву школу, дисципліну, якості і цінності, які знадобляться в житті.

Нашій академії півтора року, але ми вже бачимо, як змінюються і розвиваються наші діти.

Проте, як казав Джон Вуден, щоб сказати, який ти гарний тренер, має пройти років 20-25.

Тоді вихованці виростуть, і те, як вони будуть вести себе в спорті, бізнесі, сім’ї, з оточуючими, буде результатом тренерства.

«Християнство – це не обряди»

Я люблю розповідати дітям історію про чоловіка, який п’є чисту воду:

Бог сказав всьому світу, що пропаде чиста вода. Натомість з’явиться інша – брудна. Всякий, хто її вип’є, буде ставати ненормальним.

Перш ніж це сталось, один мудрий чоловік набрав собі багато чистої води і пив її постійно. Коли весь світ став ненормальним, цей один чолов’яга в очах інших також здавався ненормальним.

Я кажу дітям: «Отак само й християни, ваші тренери. Ми досі хочемо пити чисту воду, ми досі хочемо не зраджувати своїх дружин, не руйнувати свої сім’ї, не брехати, не осквернятись. Оце християнство. Християнство – це не обряди, це спосіб життя».

Отаким чином я намагаюсь показати, що добре, а що погане.

Я їх запитую, яку воду вони п’ють, бо добре розумію, що їм пропонує інтернет.

Але я не можу залізти їм у голову. Я проводжу з ними короткий час на тиждень. Довше з ними перебувають батьки та друзі.

Світова статистика говорить, що на першому місці за впливом на підлітка – мама, на другому – кращий друг, а на третьому – тренер.

Ми свою частину робимо. Пояснюємо, як не обрати другом того, хто може відвести від правильного шляху.

Говоримо, щоб слухались батьків, бо вірю, що батьки хочуть їм тільки найкращого.

 «Мені вибивали зуби, я ламав ніс…»

Буває, що діти слухаються тренера більше, ніж батьків. Це авторитет для дитини, якщо вона займається улюбленим видом спорту. Те, що він скаже, закон. Є навіть таке поняття, як «тренер сказав».

photo_2020-10-16_16-36-35 (2)

Тренер має надзвичайний вплив. Якщо він показує гарний приклад – це вже пів справи.

Якщо говорити про переваги баскетболу, то цей вид спорту я вважаю найкращим. Баскетбол дуже видовищний, у ньому є всі види навантажень.

Він на другому місці після шахів за інтелектуальними затратами, тому серед баскетболістів глупих людей не зустрінете.

Я через цей спорт став християнином, тому вважаю, що баскетбол мусить служити дітям, змінювати їхні життя і допомагати ставати на правильний шлях.

Якщо Бог дав мені талант у спорті, а я його закопую і кажу, що це не Боже, то роблю не правильно. Гріх не використовувати свій талант.

У Біблії сам апостол Павло говорить про ристалище, змагання і наводить це як приклад.

На змаганнях мені вибивали зуби, я ламав ніс… Це гра, і такі ситуації стаються випадково. Якщо люди домовились з’ясувати, хто вправніший у чомусь, але в межах певних правил, то не бачу в цьому нічого поганого.

Інакше ми б могли з’ясовували стосунки на вулиці. Чоловікам потрібно постійно десь показувати, що хтось із них сильніший.

«Хочу, щоб сини самі знайшли свої таланти»

У мене чотири сини. Я займаюсь хлопчачими командами. Знаю, де з ними треба жорсткіше, а де мотивувати… А от з дівчатами не знаю, що робити, тому їх не треную.

Я намагався залучити до баскетболу свого старшого сина Луку, але йому було зарано. Зараз він не хоче займатись.

Треба мати талант, щоб грати, і починати з років 8-9. Луці – 8, але я не тисну на нього. Хочу, щоб сини самі знайшли свої таланти і реалізували їх, а не мої амбіції.

Я сам прийшов у баскетбол в 11 років і досягнув успіхів. Знаю людей, які починали у 15-17 років і стали успішними.

Зараз я здобуваю третю вищу освіту – тренерську, бо до того вчився все не на те.

За першою освітою я технолог, за другою – фахівець із стандартизації, сертифікації та якості.

Про духовну освіту не думав, бо якщо не хочу бути пастором, мені це не потрібно. Мій духовний розвиток – це молитви, читання Біблії.

photo_2020-10-16_16-36-35

«Не можна зменшувати роль матері»

Моя дружина – найкрасивіша жінка у світі і найкраща мама.

Я можу служити мільйон годин в академії, але її служіння нашим дітям не менш цінне.

В одного раввіна запитали, чим займається його дружина. Він відповів, що вона взяла з вулиці п’ятьох дітей, помила, вдягла, присвятила їм своє життя: доглядає, годує, навчає, проводить з ними 24 години на добу…

Весь зал встав і почав аплодувати.

Тоді чоловік сказав: «Ви аплодуєте, тому що думаєте, що це чужі діти? Це наші з нею діти. Якби вона все це не робила, вони були б на вулиці».

До чого він це сказав? Не можна зменшувати роль матері.

Бог довірив моїй дружині чотири душі і вона робить все, щоб вони не пропали і стали хорошими, спасенними людьми.

Це робота, служіння, відповідальність, здоров’я, час, тому ні в якому разі не применшую те, що робить моя дружина і тисячі інших мам.

Батько прийняв Христа через 40 років залежності від алкоголю.

Мій батько став віруючим після того, як 40 років вживав алкоголь, курив, лаявся…

Коли я розповідаю цю історію, у мене мурашки по шкірі.

Батько тривалий час жив у Львові. Ми з братом просили його приїхати у Вишневе в реабілітаційний центр.

Відсилали квиток, а він його продавав і купував спиртне.

Як би я красиво не говорив, тато не сприймав моїх слів. Диявол його дуже сильно тримав.

Я багато молився. Бог мені сказав: «Ти його не спасеш, його спасу Я. Коли ти це зрозумієш, то будуть зміни».

Я зрозумів, що потрібно молитись, аби в його житті сталось щось таке, що змусило б його приїхати у реабілітаційний центр. Якби ми привезли його силою, він на третій день пішов би звідти.

Так я молився більше ніж пів року. Одного дня батько приїхав.

Його друзі по чарці пригрозили йому, що вб’ють його і вигнали з його квартири. Йому потрібно було десь жити і він приїхав в реабілітаційний центр. Думав, що пересидить там місяць і повернеться назад до Львова.

Але вийшов через пів року зовсім іншою – вільною людиною.

Він вже три роки в церкві, не курить, не вживає алкоголь. Зараз йому – 60. Працює, винаймає собі житло, веде домашню групу.

Казав мені: «Завдяки твоїм молитвам я починаю нове життя з Ісусом».

«Якщо ти багато молишся, але не тренуєшся, то навряд в тебе щось вийде»

Для християн раджу мати стосунки з Богом. Інакше ми не можемо вважатись християнами.

Якщо ми можемо кілька разів в рік прийти в церкву, не думаю, що із земним батьком такі стосунки були б якісними, то чому ми думаємо, що з Небесним може так бути?

А навіть якщо ми й щотижня ходимо до церкви, але нічого до Нього не говоримо і не виконуємо Його волю, то теж питання, чи ми маємо стосунки з Богом.

Якщо мій син прийде до мене і буде мовчати або все робити наперекір мені, у нього моє прізвище не забереться, але чи буду я як батько задоволений таким сином?

Хто хоче бути успішним у спорті, має працювати. Нема іншого шляху, як пітніти і здобувати все своїм трудом.

photo_2020-10-16_16-36-36

Навіть якщо ти християнин і багато молишся, але не тренуєшся, то навряд чи в тебе щось вийде.

У житті потрібно багато працювати і брати відповідальність за сім’ю, дітей, роботу, служіння.

Наталя Хвесик для ІА «Світогляд»

Фото з архіву спортсмена

За темою

«Тільки з Богом і за Його словом можна збудувати чудову країну», – Паночко про місцеві вибори 2020
18:00 - Пт / 23 Жов. Люди, Україна
«Український кінематограф зараз знаходиться на зародковому рівні», – режисер Сергій Шараєвський
15:00 - Чт / 22 Жов. Люди, Україна
«Гарної інфраструктури в місті недостатньо для щасливого життя. Треба дбати й про духовність», – пастор Роман Кравчук
12:55 - Ср / 21 Жов. Люди, Україна
Місія в християнську країну. Як сім’я з Луцька служить у Хорватії
18:00 - Чт / 15 Жов. Люди, Світ
Я не розділяю політику і життя, – християнка та кандидатка у мери Тетяна Чубай
12:58 - Пн / 12 Жов. Люди, Україна
Колись у церкві я сідав на «місця грішників», — стронгмен Артем Чаплигін
17:00 - Нд / 20 Вер. Люди, Спорт
«Ніхто не казав, що буде легко»: як працює дитяче служіння «Ковчег»
18:20 - Чт / 17 Вер. Люди, Украина
Ув’язнений з ІДІЛ: Віра проти обличчя зла. Пітер Ясек розповів про перебування в суданській в’язниці
17:39 - Ср / 16 Вер. Люди, Світ
Через флорбол знайомить із Христом: історія служіння Сергія Собрана
18:40 - Вт / 15 Вер. Люди
«Моє бажання – щоб якомога більше людей полюбили Біблію», – Богдан Галюк про книгу «Він завжди тебе чекатиме!»
18:33 - Чт / 10 Вер. Люди
Не треба вибирати між Богом і спортом: найкраща футзалістка світу Аліна Горобець
16:00 - Вт / 08 Вер. Люди
«Святе Письмо треба читати щодня», – Рафаїл Турконяк про новий переклад Біблії
14:24 - Ср / 02 Вер. Люди, Україна