«Ідея «Послужи пастору» викрила серця багатьох людей, які не готові служити», – Олександр Савич
3+
120439220_2742880749311889_7216563653903012869_n

Щорічно у другу неділю жовтня протестантський світ відзначає День вдячності пасторам. У цей день церкви вітають своїх пасторів, дякуючи за посвячене і вірне служіння.

З нагоди свята ми поспілкувалися з Олександром Савичем – пастором Української біблійної церкви у Львові та керівником пасторського факультету Української баптистської теологічної семінарії.

Саме він кілька років тому ініціював запровадження Дня пастора в Україні та ініціативи «Послужи пастору».

Про те, чим особливе пасторське служіння, чи є біблійною фінансова підтримка пасторів та чи має успіх ініціатива «Послужи пастору» – у цьому інтерв’ю.

– Що таке пасторство? Чим воно є для Вас особисто?

Це особливий Божий поклик в житті деяких чоловіків. Бог кличе їх проявляти любов до Нього і Його людей, взявши відповідальність за ведення Божого народу.

Для себе я розумію так: пасторство – це знати Бога, який діє в історії, Ізраїлі та Церкві через Писання. Це знати Бога, який діє в моєму житті, через мій особистий досвід пізнання Його і спілкування з Ним.

І також це допомагати тим людям, які переді мною (чи це одна людина, чи церковна община), побачити Бога, який діє в їхньому житті, і зрозуміти Його волю. Такий «трикутник пасторства».

– Що для Вас є найбільшим благословенням у пасторському служінні?

Найбільшим благословенням для мене, яке завжди викликає сльози, це просто бачити, як людина приходить до Бога і Він змінює її життя. Коли вона через дію Духа Святого вибирає любити Бога більше, ніж себе.

Це видно тоді, коли людина в сім’ї чинить по-Божому. Коли вона сміливо свідкує, жертвує, служить, працює як для Нього. Для мене, як пастора, це показує, що Слово Боже діє в житті людей.

І це мене тішить, бо я вірю, що для цього і потрібен пастор. Моє служіння і свідчення життям має допомагає іншим людям бачити і пізнавати Бога, дозволяти Йому діяти в їхньому житті.

132029777_735691417040901_2952900707786582771_n

– Які найбільші страхи в служінні пастора?

Їх насправді багато, і в кожного пастора вони свої. Якщо брати чисто по-людськи, кожен пастор як чоловік має страх програшу і боїться, що в нього нічого не вийде.

Про це ніхто не говорить, але це така наша чоловіча особливість. Цей страх захований, мабуть, у неправильному розумінні своєї ідентичності, яка базується на успіху в служінні.

Однак з біблійних історій ми бачимо, що не у всіх служителів усе виходило так, як вони хотіли. І навіть розп’яття Божого Сина  виглядало як програш. Проте завдяки вірності і послуху Богу Він переміг.

Моя ідея в тому, що пастор має залишатися вірним Євангелії. Вірним тому, щоб проповідувати, навчати, жити святим і побожним життям. Вірним тому, щоб любити людей. А Бог сам зробить те, що Він хоче. Так долається цей страх.

Другий страх дещо пов’язаний з першим. Пастори часто бояться, що церква не буде рости чи розвиватися.

Ще є страх помилитися, який тягне за собою страх змін. Саме тому пастори дуже часто бояться проявляти любов до Бога, пробуючи щось нове. Проте час і культура змінюється, і нам треба намагатися розуміти, як Бог діє зараз.

У кінці 3 розділу Послання до Ефесян апостол Павло молиться, аби ефесяни пізнали Христову любов. А далі апостол завершує молитву, говорячи, що Богу «слава в Церкві і Христі на всі покоління».

І я думаю, що це дуже сильна фраза. Якщо написано «Йому слава в усі покоління», значить, нам треба вміти бачити Божу славу в кожному поколінні.

Бог діє по-особливому в різні часи. Він діяв по-своєму в поколінні людей, які сиділи за віру. У нашому поколінні Він діє по-іншому. Це богословське осмислення, і тому пасторам не варто боятися щось змінювати.

– Служіння пастора по-особливому складне і відповідальне. Однак завжди є люди, які ним незадоволені. Чи гріх критикувати своїх пасторів?

Це дуже делікатне запитання, і на нього щоразу треба відповідати, виходячи з контексту кожної ситуації, коли є критика. Не можна узагальнити всі випадки.

14876533_10207406678621950_1978225024741236822_o

У Першому посланні до Тимофія апостол Павло каже не приймати скаргу або критику на пресвітера, хіба що при двох або трьох свідках. Чому? Тому що він хоче захистити авторитет служителів і церкви. Перед цим у 3 розділі він дає характеристику, яким повинен бути єпископ або пастор. Тобто служителі – це люди, які мають тримати певний стандарт.

Пастор – це не ідеальна, але Божа людина. І якщо зруйнувати авторитет пастора, сказавши щось на нього, то цим самим можна зруйнувати авторитет церкви. Це дуже небезпечне становище.

Апостол Павло захищає пасторів від безпідставної критики, але водночас він не робить їх недосяжними, і не робить з них ідолів. Бо після слів «приймай при двох чи трьох свідках» він каже: «а тих, хто грішить, картай перед усіма». Тобто апостол закликає правильно ставитися до таких речей.

Я скажу так: якби люди в церкві більше молилися за пасторів, ніж критикували, то змінилися б і люди, і самі пастори.

Колись один мій наставник сказав мені: пасторство – це привілей рости на очах церкви. Люди на лавках можуть сховатися, але те, як стоїть, служить і росте пастор, бачать усі. Він вразливий, але має бути відкритим перед церквою і ділитися тим, як Бог його зрощує.

Чи гріх критикувати пастора? Я скажу так: гріх – не молитися за пастора й говорити на нього безпідставне, не мавши з ним особистої розмови про це.

Чи пастори впадають у гріх? Так. Але з ними є інші інструменти праці. Це має бути неспішно, поступово, розважливо, при свідках. І лише тоді можна виносити якісь вироки.

Тому що іноді диявол може використовувати нас і, навіть не думаючи про це, ми можемо зруйнувати церкву, нападаючи на її служителів.

– З чого виникла ідея відзначати Дня пастора? Якщо не помиляюся, цей день спочатку почали святкувати у США?

Так, цю ініціативу започаткувала в Америці організація Focus on the Family. У Штатах День пастора або священнослужителя відзначають кожної другої неділі жовтня вже близько 20 років поспіль, а сам жовтень є Місяцем вдячності пасторам.

Моя ж ідея святкувати День пастора в Україні виникла дуже просто. Мені було дуже добре бути пастором, коли я служив у луцькій церкві «Голгофа». Церква мене дуже любила, і тому я хотів, щоб інші пастори також пережили цю любов від своїх церков.

116723350_3055838354465787_3060418986052725611_n

Спостерігаючи за служіннями церков, я побачив певну відчуженість,  внутрішню емоційну відстань між пасторами і людьми в церкві.

Причин багато. Буває, що пастор носить рани, або має якісь проблеми і поступово закривається від церкви. Це неправильно, але це реальність. А люди часто не розуміють служіння пастора і перекладають всю відповідальність за церкву на нього.

Цю відстань треба подолати, і я вірю, що рух має початися з церкви. І це не опція. Біблія навіть наказує церкві, щоб вона фінансово дбала про тих, «хто пильнує в Слові», тобто своїх пресвітерів.

Пастори часом бояться або соромляться про це проповідувати, і тому я хочу бути їхнім голосом до церков.

Моя ціль – закликати церкви дбати про них. Якщо ви будете любити свого пастора, виграють усі. Його служіння стане легшим, він зможе служити довше, і церкві стане краще. Це біблійний принцип.

– Ви почали запроваджувати цю ідею три року тому. Як спочатку її сприйняли церкви, і чи є якийсь прогрес у цьому?

Разом із впровадженням Дня пастора ми започаткували ініціативу «Послужи пастору». Головна її ідея – подякуй і послужи тому, хто постійно на службі для церкви.

Я пережив дуже багато критики, і вона є дотепер. Але я дуже тішуся, що молоді люди беруть ініціативу в свої руки  і піклуються про тих людей, які були перед ними в служінні.

Прогрес є, і я дуже мрію, щоб ця ідея була не моїм обличчям, а  обличчям церкви. Я не хочу, щоб поряд з нею звучало моє прізвище, але хочу, щоб поряд з нею було видно церкву, яка дбає про своїх пасторів.

243188900_3021855884747706_1478928347579079025_n

– Я знаю, що були пастори, які писали і телефонували Вам, кажучи, що це не біблійно. Хтось казав, що не хоче, аби йому дякували. Чому була така реакція, на Вашу думку?

Так, були випадки, що пастори цього не підтримали, але це були одиниці. Тут найбільше впливає культура, мені здається.

Наприклад, є така культура «не хвали, щоб не загордився». Або «мене Господь нагородить на небі» і «коли я беру нагороду, то на небі втрачаю».

На мою думку, це неправильне богослов’я. Згаданий біблійний вірш, на який найчастіше посилаються, написаний в контексті фарисеїв, які хотіли нагороди. Вони стояли і молилися напоказ, щоб люди їх побачили, тому й написано, що «вони мають уже нагороду свою».

Думаю, проблема є тоді, коли пастор хоче подяки. Але ще більша проблема, коли церква не хоче любити свого пастора. Що робиться в серці пастора – це його особиста відповідальність, і про це знає тільки Бог.

Однак відповідальність церкви – дбати про своїх пасторів. Я не можу змінити пасторів, які проти цього, але я закликаю церкву бути вірною біблійним заповідям.

Більшість служителів насправді підтримали цю ініціативу. І зрозуміло, чому. Я отримав безліч повідомлень від їхніх дружин, які писали, що за 20 років служіння їм вперше просто подякували. Звичайно, пастори служать не задля подяк, але ж ми ж усі любимо, коли нам дякують. Подяка – це наш вияв уваги.

І тому коли церква дякує пастору, вона показує, що цінує його служіння. Це біблійно і навіть по-людськи правильно. Я раніше жартував, що пастори вперше плакали від того, що є щось добре в церкві. Бо найчастіше пасторські сльози бувають від «проблєм». А тут вони плакали від усвідомлення того, що хтось їх просто любить і турбується про них.

131631530_735723050371071_191339020136820523_n

– Ми зараз говоримо про культуру вдячності пасторам, якої, на жаль, нашим церквам ще тільки вчитися. З неї випливає й питання зарплати служителів. Чула багато критики з цього приводу, мовляв, апостол Павло працював і нічого не брав від церков. Яке є біблійне обгрунтування щодо фінансової підтримки пасторів?

Люди дуже цікаво тлумачать Біблію. Мені здається, багато хто читає її вибірково і таким чином шукає собі виправдання.

Апостол Павло служив і водночас працював у тих місцях, де фінансова підтримка могла зашкодити його репутації. Він був дуже обережний з церквами в Коринті і Солуні, особливо на початку їх формування.

Тим людям, які кажуть, що апостол був проти фінансової підтримки, скажу, що є багато текстів, де він писав церквам, докоряючи, чого інші можуть з них брати, а він – ні.

А в Першому листі до Коринтян той же самий Павло запитує: «хіба про волів Бог піклується, а не про нас, служителів?», маючи на увазі і себе.

У Діях Апостолів написано, що коли Павло починав церкви, зокрема, ефеську, він намагався на власному прикладі показати їм, що треба працювати й давати іншим.

Але вже в листі до Тимофія, який служив в ефеській церкві після її сформування, він пише, щоб церква брала пасторів на утримання. Апостол каже: «не в’яжи рота волові, який молотить» та «вартий працівник своєї нагороди».

Тому це біблійно – підтримувати і дбати про пасторів. Напевно, це міняє нашу культуру, і тому люди напружуються.

Але я скажу, що насправді це викриває егоїзм людей. Проблема не в ініціативі «Послужи пастору». Проблема в тому, що вона викрила серця багатьох людей, які не готові служити.

120932857_2752355375031093_6350369056219298115_n

– У списку «50 ідей, як послужити пастору» дуже багато позицій впираються саме у фінанси. Купити каву, оплатити ремонт машини, рахунок за комуналку тощо. Мені здається, саме тому багато людей не сприйняли цю ініціативу. Типу «це вже не служіння, якщо пастори на цьому наживаються».

Наше служіння повинні відчувати і ми, і людина, якій ми служимо – таке біблійне розуміння служіння. Тому коли ми кажемо, що Христос нам послужив, ми не маємо на увазі, що Він говорив нам Писання. Так, Він робив і це, але в першу чергу Він заплатив за нас ціну.

Я свідомо зробив той матеріальний перелік ідей, як послужити пастору. Я знав, що буде така реакція. Але ми з командою хотіли показати людям, що служіння повинне нам чогось коштувати.

Тому якщо ви хочете послужити пастору – помоліться за нього, підбадьорте його. Це вже дуже добре, хоча б до цього дійдіть. Покажіть, що ви цінуєте його служіння, але зробіть це так, щоб ви самі це відчули.

Тим людям, які кажуть, що пастором бути легко або що багато пасторів наживаються, я просто хочу сказати, що вони не розуміють, і не знають того, що це таке пасторське служіння

Чи є пастори, які зловживають цим? Є. Так само, як і є лікарі, які беруть хабарі. Проте це не значить, що всі лікарі та пастори погані. Більшість пасторів віддають на це служіння все своє життя.

Я ще скажу таку річ. Коли Ісус ходив по землі, Він наказав Петру зловити рибу, в якій була монета. Хоча умовно Ісус міг створити гроші з нічого. Окрім того, Його учні мали скриньку, куди люди кидали кошти. І Юда звідти навіть крав.

По-перше, те, що всюди є юди, не скасовує принципу пожертвування. По-друге, чому Син Божий, Який створив весь світ, не був проти, щоб інші люди дбали про Його служіння, вкидаючи гроші до скриньки?

Головна ідея ініціативи «Послужи пастору» – це привернути увагу церкви до її відповідальності стосовно пастора. Почуйте мене. Пастори не вимагають того, щоб їм послужили – Біблія вимагає, щоб ми служили пасторам. Пастори ніколи про це не попросять, але Бог просить нас.

Людям, які писали мені багато подібного негативу, я відповідав отак. Замість того, щоб витрачати стільки часу, переконуючи мене, що я грішник, напишіть одну смс-ку з добрими словами своєму пастору. Буде більше користі з цього.

Маша Костюкевич для ІА Світогляд

Фото з архіву Олександра Савича та відкритих джерел

Марія Костюкевич

За темою

Волинянин Михайло Жовнер про віру і релігію, бізнес без криміналу й друзів в американській та українській політиці
17:44 - Пт / 15 Жов. Люди
«У Луганську роздавали Біблії, як хліб», – Брія Блессінг
13:42 - Пн / 27 Вер. Люди, Україна
«Бог витягнув мене з ями, в якій я був»: як падіння змінило життя Миколи Дирди
13:55 - Сб / 25 Вер. Люди, Україна, Християнське життя
Полтавка стала прийомною мамою для 11 дітей
16:00 - Пн / 23 Сер. Люди
«Розповідаю дітям, що Бог їх любить»: християнка-поетеса Галина Левицька
15:50 - Чт / 12 Сер. Люди, Україна
«Дім затишку»: як у Дерно працює християнський будинок-інтернат (фото)
18:30 - Ср / 28 Лип. Україна
Життя не у «кайф»: історія варашанина, який позбувся наркотичної залежності
21:48 - Нд / 25 Лип. Люди, Україна
«Діти – це подарунок Божий»: донька вмовила батьків взяти малюка із дитбудинку
17:04 - Чт / 22 Лип. Україна
«Душеопікунство – це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога», – Наталія Кулеба
12:48 - Нд / 18 Лип. Люди, Україна
«Від мене усі відмовилися»: колишній мусульманин про шлях до Христа
14:30 - Пн / 05 Лип. Люди, Україна
«З Кенії я приїхала з новим прізвищем». Історія місіонерки Марфи Кацюби
19:30 - Пн / 14 Чер. Люди, Світ
«Церква – це не місце, де міряють довжину спідниці», – луцький пастор Роман Кравчук
17:55 - Вт / 08 Чер. Люди, Україна