Історія одного кохання: Сергій Брикса
0
306824983_10159237183715292_3667668925706531935_n

20-річний юнак Сергій Брикса розпочинав свою музичну кар’єру у далекому 1986 році барабанщиком у популярному на той час білоруському гурті «Вераси». Однак відомим він став саме через свої християнські пісні.

Сергій розповів дивовижну історію свого кохання та неймовірного «двічі знайомства».

Ірина полонила його серце з першого погляду, і, попри всі труднощі, досі поряд з ним через 26 років.
«Загалом у нас дуже своєрідна історія знайомства. Ми з Іриною зустрілися двічі. Вперше – в автобусі.
Це був 1991 рік. Я дивлюся – стоїть гарна дівчина. З’явилося бажання підійти й щось у неї запитати, щоб познайомитися. Я підійшов і спитав: «Дівчино, а яку музику ви любите?»
Вона каже: «Християнську». І я, професійний музикант, здивувався про себе: «Що то за музика така? Я про таку не чув…». Доки був у ступорі, тим часом автобус зупинився, дівчина швидко вийшла, і я не встиг з нею познайомитися.
Через два тижні я йшов зі своїми друзями по великому місту Мінську, плівся ззаду, з похиленою головою, стурбований своїми проблемами. Я підіймаю голову і раптом серед натовпу бачу очі… Я зустрівся поглядом з очима дівчини…. О, диво! Це була та дівчина з автобуса… Щоб вона раптово знову не зникла, я на весь голос заволав: «Дівчино!» Вона злякалась, мабуть, подумала, що це якийсь хуліган… І тоді ми вже познайомились. Хіба це не диво? Щоб ось так зустрітися у великому місті, де два мільйони людей. Один випадок на два мільйони! І взагалі вона потім свідчила, що чомусь вийшла на обідню перерву на п’ять хвилин раніше (вона тоді працювала секретарем в будівельній компанії).

306779939_10159237184045292_7725440255288648568_n
Я розумів, що це якась особлива дівчина, не така, з якими я спілкувався раніше. Я почав її розпитувати, цікавитися про ту музику, що вона слухає. Чекав, що завгодно, тільки не те, що вона восьма у сім’ї, де 12 дітей. Мої батьки мають усього двох синів, і то не можуть їм дати раду, а то аж 12… А коли довідався, що її батьки і вона вірять у Бога, подумав, що попав в халепу. На той час я був світською людиною, далекою від віри в Бога. Дивним все це для мене було. Тож мене всі знайомі переконували, що Бога нема, що всі віруючі – сектанти… Однак, я напевно з першого погляду закохався в цю незвичайну дівчину, і мені стало цікаво знати: що ж то за віра така? Хоч спочатку я побоювався… Хтозна-що там зі мною зроблять сектанти… Так я був затурканий атеїстичною пропагандою.
Я дуже хотів спілкуватися з цією незвичайною дівчиною, однак вона поставила умову: якщо хочу спілкуватися, то «приходь до церкви, на служіння» – запропонувала вона. Ірина запросила мене прийти до церкви в найближчу неділю. Я ледь умовив свого товариша скласти мені компанію, щоб не так страшно було. Ще й хильнули вина «для хоробрості».
Коли потрапив на служіння в Дім молитви (а це була Перша Церква християн віри Євангельської, що по вул. Собінова), то ладен був провалитися крізь землю. Думав тільки про те, що сказали б мої друзі, якби побачили, що я сиджу серед бабусь у хустинках, які моляться. Віддалік побачив Іру в хорі, в якому було близько 50 молодих людей.
Не приховую, що пішов до церкви лише заради дівчини. «Заради Бога» мені тоді взагалі було нецікаво. Я мало що розумів з почутих проповідей. Але потім мене торкнувся Господь Духом Святим… У Біблії написано: «Віра від слухання, а слухання від Слова Божого» (Рим.10:17).
306763739_10159237184050292_4871660939012354490_n
І далі Бог почав сіяти в моєму серці зернятка Свого Слова: то я прийшов на концерт популярного фінського музиканта Віктора Клименка, а він розповідав про те, що у його житті зробив Бог; потім мені подарували Євангеліє; пізніше я подивився тригодинний фільм «Ісус із Назарету»… І подумав: «Отакої! Комуністи казали, що Бога немає, що церква – це секта, де вимикають світло та приносять жертви. Але все нормально, мене ніхто не вбиває…».
Я знайомився з християнами, бачив, що то нормальні люди – живуть, усміхаються. Але мушу визнати, що спочатку певний час все це зрозуміти мені було важко!
Ключовим переломним моментом стало моє покаяння. На одному молодіжному служінні я врешті не витримав, наступив на свою гордість, побіг вперед, плакав і каявся. А до цього я придивлявся, думав: «А як же я на коліна стану, а раптом хтось зі знайомих на мене дивиться?» Ламав свою гордість, дуже було важко…
Чи заважала популярність мені прийти до Бога? В принципі, жодної популярності у мене тоді ще не було – бо ми лише починали. Були моменти, коли нас хотіли запросити до Москви, де вся тусовка була – «Ранкова пошта», якісь великі програми. Але як мені стало легко, коли зрозумів, що мені нічого цього не потрібно! Популярність мені ніколи не подобалася. Що користі, якщо тебе всі знатимуть і захоплюватимуться, а ти не матимеш головного? Головне в житті: щоб тебе пізнав Бог (Єремії, 1:5), і що твоє ім’я записано у Книзі Життя. Я радію найбільше саме цьому!
Все, я спасенний! А ця людська слава – кому вона потрібна? Я заспокоївся. Як мені стало легко! Тож служити Богу і співати для Бога – це найкраще, про що можна тільки мріяти. Це велика честь від Бога! Господь – моя музика і моя пісня! Амінь.
Але тоді у мами, тата, брата точно «дах зірвало». Такі скандали… Мама хотіла, щоб я був артистом. Їй лестило, коли вона чула, як я співаю по радіо. А тут я зв’язався з якоюсь дівчиною, яка в Бога вірить. Мама якимось чином знайшла номер її робочого телефону, дзвонила їй, погрожувала… Але потім мама побачила, що зникають мої шкідливі звички, брудні слова, які я постійно вживав…
Знаєте, чому я раніше довший час одружуватися не хотів? У моєму оточенні артистів, співаків, музикантів я не бачив гарного прикладу щасливих сімей, і думав, що й на мене чекає те ж саме. Я бачив, що одружені артисти витворяють на гастролях, як брешуть своїм дружинам… А тут я зустрів Ірину і мої погляди змінилися. Ми разом вже 26 років. У нас троє синів, старшому – 25, молодшому 18, він тільки закінчив школу.
Взагалі наша сім’я – це заслуга моєї дружини. Іноді їй буває зі мною складно, але вона – мудра жінка: «Мудра жінка будує свій дім…» (Притчі 14:1). Я дякую Богу за свою дружину! Коли думаю про все це, у мене таке враження і відчуття, що так було завжди, що я завжди був християнином. Слава Богу!
Свідчення Сергія Брикси на Ютуб-каналі: https://www.youtube.com/watch?v=KlXOyppGEHw
«Сергей Брикса, свидетельство»
«Сергей Брикса (Шимон). Как я пришёл к Богу»

За темою

«Квартири віддав переселенцям». Християнин з Луцька евакуйовує з гарячих точок людей з інвалідністю
17:14 - Пн / 09 Тра. Люди, Світ, Україна
Геннадій Мохненко: «Росія чинить жахливе жертвоприношення»
17:19 - Вт / 05 Кві. Люди
«У Кенії на тебе дивляться, як на магната», – пастор Валерій Бегас
15:43 - Ср / 16 Лют. Люди
«На передовій поранені душі шукають Бога», – капелан Юрій Щербина
13:14 - Ср / 16 Лют. Люди
Як запропонувати, щоб вона не відмовила: історії освідчення від відомих служителів
20:59 - Пн / 14 Лют. Люди
«Ліпше не вийти заміж, ніж вийти за «чужу» людину», – Людмила Бендус
19:30 - Пн / 14 Лют. Люди
«Для чого прийшов Ісус». Свідчення Людмили Бендус
12:00 - Нд / 06 Лют. Люди
На Волині жінка подолала наркозалежність і повернула єдиного сина
11:43 - Нд / 30 Січ. Люди, Україна
«Наша культура сорому не дозволяє зізнаватися в сімейних проблемах», – Лео Франк
20:00 - Вт / 25 Січ. Люди
Яна Резнікова – про театр, який покаже проблеми дітей з інвалідністю
13:55 - Вт / 25 Січ. Люди
«Для мене найбільша романтика — коли ми вечеряємо разом»: Євгенія Паночко
12:30 - Вт / 11 Січ. Люди
«У Нью-Йорку «Щедрик» звучить усюди». Розмова з дослідницею пісні
16:23 - Ср / 29 Гру. Музика