«Коли ти близький з Богом, можеш витримати все», – тренер з футзалу Іван Скіцко
1+
191957560_478047633481664_8806664291595320161_n

Бог, сім’я, футбол – це три любові професійного спортсмена Івана Скіцка з Івано-Франківська.

Він – 35 років у спорті. Спершу займався футболом, потім перейшов у футзал.

Зараз – тренер. Дбає не лише про фізичний розвиток підопічних, а й про їхні душі.

Має служіння диякона в п’ятидесятницькій церкві.

Про те, як професійний спорт поєднується з християнством, Іван Скіцко розповів для ІА «Світогляд».

«Бог дав футбольні гени»

«Я жив біля стадіону і, як усі хлопці, змалку ганяв м’яч у дворі. Моя кар’єра розпочалась з 9 років, коли я записався у секцію з футболу.

Я був бешкетником, а після тренувань став спокійнішим – всі сили віддавав туди. Мама була цим задоволена.

Я був одержимий футболом. Після тренувань приходив додому, уроки зробив/не зробив – і вже на полі. Бутербродом перекусив і грав до вечора. А на вихідних то взагалі було – додому не загнати.

Жив і спав футболом. М’ячик клав під подушку… (сміється – ред.).

У мене не було фізичних даних. Я завжди був найменшим і найхудішим.

Зате я був дуже технічний. Цю особливість тренери помітили в мені, коли був відбір в команду.

Вони називали мене інтелектуальним гравцем. Я навіть мав кличку – Професор (усміхається – ред.).

У моїй сім’ї не було футболістів. Це Бог дав мені «футбольні» гени.

191851226_221916729464479_4192281023650469563_n

«Тренер був мені як тато»

Я ріс без батька. Мій перший тренер Юрій Шайкін був мені як тато.

Ми багато часу проводили разом, оскільки я мав щодня по два тренування. Так було до 11 класу.

Юрій Семенович вплинув на моє формування. Так, він був строгий. Але без дисципліни – нікуди.

Я вдячний йому і Богу, що він виховав мене як чоловіка. Потім були інші тренери, але вони не мали на мене такого сильного впливу, як він.

Я не пам’ятаю, де і коли я здобув першу перемогу, адже з того часу пройшло 35 років. Запам’яталися лише емоції – я був найщасливішою дитиною на планеті!

Так само з першою поразкою – нереально згадати, який це був турнір, але сльози були градом. Програвати ми не вміли.

Зараз у нас великий вибір спортивної форми й взуття – бери, що хочеш. Тоді ж було складно щось купити, проте мама старалась, щоб у мене було все необхідне. Я навіть мав свій м’яч. Коли у мене з’явилися перші кеди з корками – це було свято!

Коли був малий, то за змагання давали добові 2,50 гривні. Ми раділи цьому і цінували це! Не були балувані.

Нашим пріоритетом був футбол, ми не дивились на нього, як на заробіток.

191507746_257424539458955_6089674395802950686_n

«Після поїздки в Іспанію два місяці «відходив»

Моя перша доросла команда – «Енергетик» (Бурштин). Там я робив свої перші кроки у великому футболі.

Згодом через брак коштів я почав змінювати команди, щоб заробляти гроші.

Далі були «Хімік» (Калуш), «Нафтовик» (Долина), «Техно-Центр» (Рогатин), «Скала» (Стрий)…

Найбільш комфортно було в «Техно-Центрі». Цей клуб запам’ятався професіоналізмом і стабільністю. Президенти вкладали в нас душу, кошти, одягали, давали премії…

Не злічити матчів, які відбулися за всю мою спортивну кар’єру. Об’їздив Україну та пів Європи. За кордоном бував і як гравець, і як тренер.

Особливо запам’ятались поїздки в Іспанію. Я дуже боявся літати, тож перший раз поїхав машиною (усміхається – ред.). Наступного разу довірився Богу і добирався літаком.

Друга поїздка була подарунком від клубу. Я як тренер стажувався протягом тижня в «Барселоні».

Познайомився з зірками футболу, бачив, як вони тренуються. Тоді я багато знань почерпнув і поміняв методику тренування.

Це були такі незабутні враження, що я два місяці «відходив» від поїздки. Не хотів повертатися (сміється – ред.).

«Бог є любов, а у футболі є агресія»

Про Бога мені розповів віруючий футболіст, з яким ми вчились в коледжі фізичного виховання. Ми сиділи за однією партою.

Він свідчив про Христа, запрошував додому, в церкву.

Коли я з дружиною був у нього в гостях, він дуже гостинно нас приймав. Ми спілкувались, слухали християнські пісні.

Ми бачили, що в них все побудовано на любові, на відміну від світу, де багато несправедливості. Це було щось нове для нас.

Ми з дружиною покаялися в один день. Потім разом прийняли хрещення.

Після покаяння було важко в спорті. Бог є любов, а у футболі є агресія, результат, здобутий будь-яким способом, не завжди справедливе суддівство…

Я був поставлений там Богом, щоб бути світлом та сіллю для інших футболістів.

Всі знали, що я християнин, тож при мені старалась не матюкатись, не жартувати вульгарно. Це мені подобалось.

192155888_333459798140495_6637931233746315947_n

Я свідчив про Христа і являв Його своїми ділами. Можна говорити багато, але якби мої діла не співпадали зі словами, мене б ніхто не слухав.

Коли я був головним тренером «Урагану», мій помічник і лікар клубу були віруючі. Це були найкращі роки в кар’єрі.

Ми проводили домашню групу, на якій вивчали з підопічними Слово. Приходило 50 % команди, але ми і цим були задоволені.

На дні народження ми дарували хлопцям Біблію і розповідали, що тільки з Богом вони зможуть знайти справжнє щастя. Не всі могли приймати Боже слово, але ми всю мудрість, яку мали, намагалися передати їм.

Футболісти з приємністю згадують цей час, який ми проводили разом.

«Став тренером-нянькою»

Я був у великому футболі до 2003 року. Далі перейшов у футзал.

Спочатку була ностальгія за футболом, але оскільки футзал технічний, мені було легко адаптуватися.

Футбол і футзал – назви схожі, але це два різні види спорту. Різні м’ячі, специфіка, покриття поля.

Там – майданчик 100 метрів на 60, а тут – 40 на 20. Там гра 11 на 11, а тут – 5 на 5.

Про такі зміни не шкодую, бо футзал – динамічний, «живий» вид спорту.

Останні 10 років я – тренер з футзалу. Вірю, що закінчення кар’єри гравця – це воля Божа. Він мене акуратно «забрав», оскільки грати стало важче. На той час я переніс дві операції на колінах, потребував третьої, але відмовився від неї.

192020664_200261831947243_1476549833487746647_n

Спочатку мені запропонували бути дитячим тренером. Я називаю це «тренер-нянька».

Займався з 4-річними дітками. Спочатку не міг адаптуватися. Три місяці психологічно перелаштовувався.  

Я тоді хотів тренувати дорослих, але як християнин змирився, довірився Богу і прийняв цей виклик в житті.

Пам’ятав цитату з Біблії про те, що якщо ти вірний у малому, то Бог поставить над великим.

Мене ніхто не контролював, але я виконував свою роботу на совість, як для Господа. У мене все було побудоване на любові, тому батьки дітей були вражені моєю методикою.

Через кілька років керівники побачили мій підхід і результати, і запропонувати мені тренувати дорослих. Так Бог показав Свою могутність.

«Не матюкатись – моя перша вимога як тренера»

Щоб бути хорошим тренером, ти маєш бути людиною, показати людські якості якнайкраще.

Я стараюся людям закласти любов. Я вірю, що в мене це виходить, бо мене називають добрий тренер.

Дехто казав, що це мій мінус, я ж вважаю, що це плюс.

Більшість тренерів працюють над одним виміром – тілом. У Європі вже працюють у двох напрямках – тіло і розум. Україна в цьому плані поки відстає.

191455454_491672282073447_1114236499875237109_n

Я використовую методику 3D-тренерства, завдяки якій можу працювати з тілом, розумом та духом.

Я свідчу своїм підопічним про спасіння. Моя місія як християнина – являти Христа, бути світлом.

Як християнина мене найперше цікавить, щоб спортсмени пізнавали Бога і були хорошими людьми, щоб мікроклімат в команді був побудований на довірі та повазі.

Якщо це діти, то тим більше акцент на людських якостях, адже одиниці – до 10 % з усіх – стають футболістами. Решта ідуть в інші професії, але людиною потрібно бути в будь-якій сфері.

Проте сучасний спорт побудований на результаті, тому якщо його не буде, керівництво мене не зрозуміє.

Я особливо працюю з лихослів’ям. Не матюкатись і не проявляти агресію – це моя перша вимога як тренера незалежно від того, чи то діти, чи то дорослі.

Вони зразу не можуть позбутися цієї звички, але коли вдається, відразу змінюється мікроклімат в команді. Потім всі самі визнають, що так приємніше працювати.

18 футболістів – це 18 різних характерів. У кожного своє «я» і гординя, а ти маєш всіх об’єднати. Це можливо тільки любов’ю, добротою, миром.

Непросто поміняти характер, коли він вже сформований. Потрібно багато терпіння. Але Бог робить свою роботу і настає час, коли людина змінюється, стає зріліша і приємніша.

193090038_770582420327043_2678123954448443594_n

«Професійний спорт – це коли ти працюєш через «не можу»

Я завжди кажу футболістам: «Якщо будете жити по Біблії, то будете мати щасливе життя та сім’ї.

Також я навчаю їх бути чесними перед Богом і людьми, робити добрі діла, адже що посієш, те пожнеш.

Дуже важливо цінувати сім’ю, бо це найкраще, що створив Бог.

Також я раджу шанувати батьків. Багато хто каже, що батьки заважають і не розуміють, що вони дали їм життя.

А ще важливо берегти здоров’я. У футболістів є погані звички – ой, як люблять «почудити».

До мене прислуховуються, потім телефонують, запитують поради.

Спорт навчив мене не тільки здорового способу життя, а й дисципліни, пунктуальності, цілеспрямованості, колективізму, впевненості, сили волі.

Професійний спорт – це коли ти працюєш через «не можу», бо за цим стоїть твій результат, а за результатом – твоя зарплата і конкуренція.

Як би важко не було, я ніколи не опускав руки. Це тому, що був близько з Богом.

Коли ти перебуваєш у Слові і молитві, то Бог дає сили перенести все і вистояти у всіх випробуваннях.

Якщо будеш духовно слабким, будуть депресії і падіння. Я встояв.

191470689_832065077413257_7332584366260562683_n

«Планую стати молодим дідусем»

Я – диякон у Центральній церкві ХВЄ Івано-Франківська.

Стараюсь встигати всюди – з сім’єю, роботою, служінням. Коли кудись їду, мені шукають заміну.

Виклик був, коли я поїхав на роботу в місто Суми. Моя сім’я залишилась в Івано-Франківську. Дружина – на роботі, старша донька вийшла заміж, у менших сина та доньки – навчання.

Мені було важко, бо я не звик бути сам. Після роботи встигав послухати проповіді, побути в молитві та вивченні Писання, але все одно мав багато часу.

Через місяць хотів «втікати» додому, але дружина порадила: пообіцяв – допрацюй. Так я пропрацював понад рік.

Зараз я планую стати молодим дідусем (усміхається – ред.).

Також чекаю запрошення на роботу. Якщо не буде, займатимусь з дітьми.

Я собі вирішив: де б я не був, працюватиму за програмою 3D-тренерства.

Спорт спортом, а головне – душа.

Наталя Хвесик для ІА «Світогляд»

Фото з архіву Івана Скіцка

Наталка Хвесик

За темою

Волинянин Михайло Жовнер про віру і релігію, бізнес без криміналу й друзів в американській та українській політиці
17:44 - Пт / 15 Жов. Люди
«Ідея «Послужи пастору» викрила серця багатьох людей, які не готові служити», – Олександр Савич
11:29 - Нд / 10 Жов. Люди, Україна
«У Луганську роздавали Біблії, як хліб», – Брія Блессінг
13:42 - Пн / 27 Вер. Люди, Україна
«Бог витягнув мене з ями, в якій я був»: як падіння змінило життя Миколи Дирди
13:55 - Сб / 25 Вер. Люди, Україна, Християнське життя
Полтавка стала прийомною мамою для 11 дітей
16:00 - Пн / 23 Сер. Люди
«Розповідаю дітям, що Бог їх любить»: християнка-поетеса Галина Левицька
15:50 - Чт / 12 Сер. Люди, Україна
«Дім затишку»: як у Дерно працює християнський будинок-інтернат (фото)
18:30 - Ср / 28 Лип. Україна
Життя не у «кайф»: історія варашанина, який позбувся наркотичної залежності
21:48 - Нд / 25 Лип. Люди, Україна
«Діти – це подарунок Божий»: донька вмовила батьків взяти малюка із дитбудинку
17:04 - Чт / 22 Лип. Україна
«Душеопікунство – це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога», – Наталія Кулеба
12:48 - Нд / 18 Лип. Люди, Україна
«Від мене усі відмовилися»: колишній мусульманин про шлях до Христа
14:30 - Пн / 05 Лип. Люди, Україна
«З Кенії я приїхала з новим прізвищем». Історія місіонерки Марфи Кацюби
19:30 - Пн / 14 Чер. Люди, Світ