«Несумісність християнства і політики – це великий стереотип», – мер Збаража Роман Полікровський
4+
photo_2021-03-31_13-28-28 (3)

«Я міський голова найкращого міста в Україні»

Міський голова Збаража Роман Полікровський пройшов довгий шлях від електрика та сантехніка – до мера, якого вибрали на третю каденцію.

Незважаючи на поширену думку, що християнам не місце у «брудній» політиці, чоловік доводить протилежне. За його мерства Збараж розвинувся та розбудувався. У свою чергу Роман Полікровський жартує, що навчився по-справжньому молитися тільки тоді, коли став міським головою. Також додає, що секрет успішного мера – це людяність і відкритість.

У якій сім’ї ви народилися?

Я народився у християнській багатодітній сім’ї. Нас у батьків було п’ятеро. Тато з мамою багато працювали, тому не мали можливості приділяти нам багато часу. Великий вплив на мене мав дід, і саме він заклав фундамент у мій християнський та світоглядний розвиток. Дід мав важке життя, але ніколи не нарікав і казав, що потрібно служити іншим людям. І що треба бути корисним не тільки для себе.

Ким хотіли бути у дитинстві?

Коли я був геть маленьким, певно, ще й до школи не ходив, то моєю улюбленою іграшкою була коричнева папка з різними паперами. Батько працював водієм і мав багато різних бланків дорожньої документації. Я з тією папкою скрізь ходив, а тато завжди казав, що я виросту і буду працювати з паперами.

Але я здобув різні професії: електриком працював, займався сантехнікою, майстрував меблі. Але завжди відчував, що це не зовсім моє. Мене все одно тягнуло до більш активної діяльності.

«Все робити, як для Бога»

Чим займалися до політичної кар’єри? І чому вас це навчило?

Одна з рис, яку я отримав, – завжди робити все якісно, незалежно від того, чим займався. Часом мої друзі підколювали мене, що іноді вже не треба робити щось аж настільки прискіпливо. Але мене це так мучило, що я все мусив зробити добре. І зараз, коли маю зустрічі з молоддю, то нагадую їм місце у Писанні: «Все робіть, як для Бога».

А друге, що мене навчило життя, – це не боятися жодної роботи. Я і досі багато що роблю своїми руками, дуже люблю майструвати. Я часто кажу, що коли вже не буду мером, то завжди знайду що робити.

photo_2021-03-31_13-28-28 (2)

Чому вирішили піти у політику?

Моя політична діяльність розпочалася з Помаранчевої революції, адже саме тоді зародилася активна фаза мого життя. Я зрозумів, що не потрібно ходити і нарікати, а треба змінювати світ навколо. Згодом я працював у виборчому штабі під час виборів. Там я вивчав, як усе працює у сфері політики та місцевого самоврядування. Потім і сам став депутатом нашої районної ради. А після цього мене обрали мером.

Наскільки поєднуються християнство і політика?

Я дуже люблю відповідати на це питання, адже несумісність християнства і політики – це великий стереотип, що бере свій початок із часів Радянського Союзу. Коли мої старші сестри навчалися у школі, то до них ставилися не дуже добре, бо вони були із християнської сім’ї. Їм навіть була закрита дорога у вищі навчальні заклади. А все, що було пов’язано з керівними органами, обростало негативними інтерпретаціями. Тому християни намагалися обмежуватися «нижчими» професіями. І з тих часів почали говорити, що держава – це зло.

Насправді політика – це управління громадою. І ось ми хочемо бачити гарну країну з чесними чиновниками, але християнам, які є порядними, туди не можна. Виходить парадокс. І через це у політику часто приходять люди, які не мають моральних якостей. А ми продовжуємо нарікати.

Я вважаю, що саме християни мають брати на себе відповідальність. І якщо почитати Біблію, то саме вони керували цілими народами. Таких прикладів занадто багато, щоб говорити, що християнам не місце у політиці.

photo_2021-03-31_13-28-29

«Протестантські церкви не підтримували мене як кандидата»

Під час виборів міського голови Збаража за вас проголосували 87% виборців. Що обіцяли?

Це сталося під час моїх других виборів, коли мене вибрали ще на один термін. Перший раз відсоток був значно меншим. З політичної точки зору, у мене не було шансів на перемогу. Тому перші мої вибори на посаду міського голови були сповнені Божим чудом. Адже я не мав жодних ресурсів, щоб виграти вибори. Але я мав Боже благословіння і хорошу команду, яка зробила величезну роботу.

Щоб максимально виконати всі свої обіцянки, треба обіцяти мінімально. Я належу до тієї частини кандидатів, які намагаються обіцяти небагато. Адже легко говорити, коли ти не плануєш це виконувати. А коли ти розумієш, що це все справді треба зробити, тоді будеш говорити менше.

Чи не було до вас, як до християнина, завищених вимог з боку суспільства?

Після перших виборів до мене була велика увага. Адже у місті всього 3% протестантів, тому до мене ставилися насторожено. Згодом навіть про це з’явився жарт, коли люди казали: ми не знали, що у нашому місті так багато протестантів.

Усі думали, що лише вони за мене голосували. Але насправді протестантські церкви не підтримували мене як кандидата. Тобто цей стереотип працював. Казали, що така робота не для християнина, куди я лізу, ця посада не для протестанта. Але коли вдалося зробити багато роботи, тоді протестанти сказали, що я їхній брат. Тільки тоді я, як міський голова, отримав визнання у протестантському середовищі.

photo_2021-03-31_13-28-28

Чи не було вам образливо через це?

Мені було прикро, але я занадто добре розумів середовище і знав про ці стереотипи. Тому я не звинувачував людей, адже вони з дитинства жили з думкою, що християнам немає що робити у цій брудній справі. Я завжди кажу, що люди з брудними намірами можуть забруднити будь–яку справу.

Звісно, є великі виклики та спокуси, адже тут працює своя система. Але це вибір кожної людини: піддаватися на це чи ні. Це стосується не лише політики, але й будь–якої сфери. Але слова про те, що у політиці всі крадуть, є дуже несправедливими стосовно чесних людей, які там працюють.

«Був період, коли я працював за зарплату прибиральниці»

Чи може політика бути служінням для людей?

Для мене – так. Особливо це було відчутно під час моєї першої каденції, коли у мене була дуже низька зарплата. Був період, коли я працював за зарплату прибиральниці. Тоді моя робота була таким служінням–служінням.

Я вважаю, що будь–яка робота може бути служінням залежно від того, як ти до неї ставишся. Якщо ти хочеш зробити більше, ніж від тебе очікують, – це вже служіння. У Біблії є місце: «Коли тобі кажуть пройти милю, то пройди дві». Я завжди пропоную цю ідею, коли справа стосується роботи.

Якщо брати місцеве самоврядування, то тут більше відображається, що я роблю. Політика – це більше про життя Верховної Ради. Формування законів – це вже політичні процеси. А у місцевому самоврядуванні ми більше вирішуємо господарські питання. Тому я переконаний для себе, що сфера управління — це і є служіння.

У якому стані ви прийняли Збараж у 2014–му році?

Я прийняв Збараж у дуже складному стані. У міста був дуже маленький бюджет. З часом ми почали наводити лад у земельних питаннях, тому бюджет виріс більше, ніж у чотири рази. Також ми прийняли місто з великою екологічною проблемою, адже всі каналізаційні стоки текли у нашу річку. Більше 20–ти років існувала ця проблема, адже на її вирішення треба було три бюджети Збаража. Але все вдалося владнати, і це – одне з Божих чудес, що сталося у моїй роботі. Ми змогли знайти державні гроші, щоб побудувати очисні споруди. На той час це було дуже нелегким завданням.

photo_2021-03-31_13-28-29 (2)

Якими змінами ви гордитеся найбільше?

Перше – це очисні споруди. Потім ідуть нові тротуари, новий збудований спортивний комплекс, вуличне освітлення, облагороджені парки, сквери. Ми виграли багато міжнародних грантів і маємо грантові кошти. Це також досягнення нашої команди.

Яким має бути міський голова, щоб його обрали тричі?

Перше, що потрібно, – це Боже благословіння та ведення. Без цього важко виграти вибори.

Мені завжди здається, що я занадто мало зробив для того, щоб за мене голосували. Кожного разу люди мене обирають, а я відчуваю, що не достойний цього.

Друге – це людяність і чуйність. Я думаю, що голова має бути близьким до людей. Коли ти постійно комунікуєш та пересікаєшся з ними, коли ти простий і доступний, то для багатьох людей це дуже важливо. Це більше впливає на вибір, ніж якісь роботи. Бо якщо ти відремонтував тротуар, то люди дуже швидко звикають до цього і вже не вважають це досягненням, бо бачать інші проблеми. Набагато важливіше, щоб людина змогла прийти до тебе, а ти приділиш їй час, вислухаєш, допоможеш. Таке люди дуже добре емоційно відчувають.

Третє – це бути компетентним, розуміти свою роботу і виконувати її якісно. Бо в іншому випадку люди це помітять і наступного разу не голосуватимуть за людину, яка не знає свою роботу.

photo_2021-03-31_13-28-27

А чи знаєте, над чим вам треба працювати більше?

Звісно, знаю. Ніхто не знає краще про мої недопрацювання, ніж я сам. Часом люди приходять і кажуть, що ви не зробили те чи інше. То я їм кажу, що я не зробив те, те і ще й те.

Є такі недопрацювання, що не залежать від мене, а від сторонніх факторів. Звичайно, намагаюся вирішити ці питання.

«Велику частину свого життя присвячую тому, щоб християни стали чиновниками»

Чи дружите з іншими християнами при владі?

Так. Я велику частину свого життя присвячую тому, щоб християни стали чиновниками. Я їздив багатьма містами і завжди мав надихаючі виступи на тему християнської активності у сфері політики. Є люди, які пішли у політику, бо я їх заохочував. Я щиро радію за людей, які готові брати відповідальність за своє місто. Для мене це одна із цілей у житті.

Як ви думаєте, церква і держава мають бути разом чи окремо?

Я вважаю, що церква має максимально допомагати державі, а держава – церкві. Але дуже важливо, щоб вони не помінялися ролями. Державні інституції не повинні заправляти процесами у церкві, а церковні діячі не мають влазити в управлінські процеси. У Конституції прописано, що церква повинна бути відділена від держави. Але вона не має бути відділена від людей та суспільства.

Чи маєте зараз час ходити до церкви?

Я бачу зв’язок між успіхом у моїй роботі і відвідуванням церкви. Не пам’ятаю випадків, щоб міг не піти до церкви без поважної причини. Я залежний від цього, і мені це потрібно. Церква – це моє місце перезавантаження.

photo_2021-03-31_13-28-27 (2)

Знаю випадки, коли християни отримували високі посади і віддалялися від церкви. Такого треба остерігатися. Якщо робота не дозволяє ходити до церкви, то я завжди закликаю з цим щось робити. Духовна спільність – це дуже важливий фактор успіху людини.

«Навчився молитися, коли став мером»

Молитеся за свою роботу?

Маю такий жарт: до того, як стати мером, я думав, що багато молюся. Але зараз зрозумів, що до мерства майже не молився. Тому жартую, що навчився молитися, коли став мером.

Пам’ятаєте найцікавіші проблеми, з якими до вас зверталися містяни?

Часто люди не розуміють системи влади і думають, що мер відповідає за все. Одного разу до мене зателефонувала старша жінка і зі сльозами каже: пане мер, тільки ви можете допомогти, бо у мене така проблема сталася. Мої гуси пішли на озеро і вже два тижні не повертаються додому, а плавають посередині водойми. Я зателефонував у комунальне підприємство, попросив взяти човна і вигнати тих гусей на берег. Через декілька годин та бабця знову подзвонила і не могла надякуватися. Це мене навчило того, що якщо ти не можеш вирішити самостійно якусь ситуацію, то шукай способи, не відмахуйся від людини.

photo_2021-03-31_13-28-29 (3)

Раніше ви їздили на роботу велосипедом. Чи зараз таке практикуєте?

Я давно таке практикую. Люди жартували, що Зеленський з мене брав приклад. Але коли їду на роботу на велосипеді, то люди дуже часто мене зупиняють і кричать: пане мер, почекайте, я хочу щось сказати. У нас місто невелике, бувало таке, що я міг їхати до роботи дві години, бо люди хочуть поговорити. Тому постійно відбувалися такі маленькі зустрічі із жителями.

Велосипед купив за 6 тисяч гривень в одного віруючого брата. На той час мені було шкода таких грошей, але він дуже хороший і справний.

Яким би ви хотіли бачити Збараж через 10 років?

Я завжди кажу, що я – міський голова найкращого міста в Україні. Я хочу, щоб Збараж був таким містом, куди хочуть приїжджати туристи, де хочуть жити люди. Місто з комфортними умовами проживання і духовною атмосферою. Бо можна мати найкращі дороги та парки, але туди не буде кому ходити. Хочу, щоб ми жили у християнському місті, де люди поважають один одного та шанують Бога.

Еля Серкожаєва для ІА Світогляд

photo_2021-03-31_13-28-26 (2)

За темою

Волинянин Михайло Жовнер про віру і релігію, бізнес без криміналу й друзів в американській та українській політиці
17:44 - Пт / 15 Жов. Люди
«Ідея «Послужи пастору» викрила серця багатьох людей, які не готові служити», – Олександр Савич
11:29 - Нд / 10 Жов. Люди, Україна
«У Луганську роздавали Біблії, як хліб», – Брія Блессінг
13:42 - Пн / 27 Вер. Люди, Україна
«Бог витягнув мене з ями, в якій я був»: як падіння змінило життя Миколи Дирди
13:55 - Сб / 25 Вер. Люди, Україна, Християнське життя
Полтавка стала прийомною мамою для 11 дітей
16:00 - Пн / 23 Сер. Люди
«Розповідаю дітям, що Бог їх любить»: християнка-поетеса Галина Левицька
15:50 - Чт / 12 Сер. Люди, Україна
«Дім затишку»: як у Дерно працює християнський будинок-інтернат (фото)
18:30 - Ср / 28 Лип. Україна
Життя не у «кайф»: історія варашанина, який позбувся наркотичної залежності
21:48 - Нд / 25 Лип. Люди, Україна
«Діти – це подарунок Божий»: донька вмовила батьків взяти малюка із дитбудинку
17:04 - Чт / 22 Лип. Україна
«Душеопікунство – це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога», – Наталія Кулеба
12:48 - Нд / 18 Лип. Люди, Україна
«Від мене усі відмовилися»: колишній мусульманин про шлях до Христа
14:30 - Пн / 05 Лип. Люди, Україна
«З Кенії я приїхала з новим прізвищем». Історія місіонерки Марфи Кацюби
19:30 - Пн / 14 Чер. Люди, Світ