Про Бога, Африку і служіння ближньому: відверта історія луцького волонтера
674ebb5f1db772d2e9b4e2f9b78c9ffe

Вадим Шеревера — один із найособливіших християнських волонтерів при реабілітаційному центрі «Агапе». Він неспішно рухається, неголосно говорить, любить торт «Наполеон» і світ навколо себе. 

Вадим служить людям вже більше десяти років. Каже, свого часу саме волонтерство допомогло йому вирішити свої життєві труднощі. Зараз він опікується людьми з інвалідністю. Час від часу їздить як лікар у християнські місії в Африку. Мріє колись переселитися туди і допомагати людям, які живуть у більшій скруті, аніж українці.

Про Африку, волонтерство та те, чому люди обирають шлях служіння ближньому, Вадим розповів журналістам ІА “Конкурент”.

d7bd788e89b6f788e299028af2073631

Про те, що змінило його життя

Я їхав на зустріч із вами, і думав, що би я хотів сказати. І довго не скажеш, і коротко не скажеш, але волонтерство — воно є у кожної людини. Коли ти бачиш, що бабці сумку треба піднести, ти робиш це навіть не тому, що «так правильно». Ти відчуваєш у собі внутрішнє бажання послужити людині, яка має в цьому потребу. Воно супроводжує нас, мабуть, ще з дитинства. Коли нас вчити поступатися місцем у тролейбусі і таке інше. Щось ми змушені були робити, бо «так добре», а щось виходило глибоко з нашого єства. 

Зараз я працюю в медицині людей з інвалідністю. Це і праця, і служіння. Бо з одного боку, я застосовую медичні знання та маніпуляції, а з іншого — завжди відкритий до спілкування з людьми, які отримали травму, пережили кризу, чи живуть із нею все життя. 

В медицину людей з інвалідністю я потрапив випадково/не випадково. Я був педіатром. Потім життя перевернулося. 

Глибше у справу волонтерства я прийшов, коли мав життєву кризу. Тоді я говорив, що мені погано, і що я хочу сховатися, нікого не бачити, і щоб мене не бачив ніхто. У той час мій близький друг наполіг, щоб я поволонтерив у християнському літньому таборі для людей з інвалідністю. Я опирався, але він сказав, що я мушу там бути. Так я потрапив у служіння. 

Потім, після табору було спілкування з людьми з інвалідністю тут у Луцьку. Вони теж мене загітували: «допоможи — візочок завези в магазин, міськраду», чи щось інше, «мені треба твоя допомога». А мені не до того було, в мене ж свої внутрішні проблеми. Вони мені відповідали: нам твій настрій не дуже треба, нам треба, щоб ти був нашими руками, ногами. І з часом я зрозумів: ти потрібний людям, не зважаючи на всі свої поразки і падіння, не зважаючи на всі життєві невдачі. Фактично, завдяки волонтерству людям з  інвалідністю відродилося і моє життя. 

Потім сталося так, що я потрапив лікарем у центр для людей з інвалідністю у Нововолинську – від євангельської церкви. Коли я змушений був повернутися до Луцька, я потрапив у «Агапе». 

d43d4915ff9bd2b725dfd17fa823aada

Про Африку

Рівень життя у кожній країні різний. Це не значить, що у Африці люди не щасливі, бо вони бідують. Ні. Але якщо брати загалом, вони позбавлені дуже багатьох можливостей, які маємо ми. Ідеться про базові потреби. Як от, не отримав достойної медицини – ти помер від малярії, не отримав освіти в дитинстві – ти все своє життя переносиш вантажі за копійки, за які ти купуєш шматок хліба, аби наїстися, і завтра знову мати сили носити вантажі. Людина має кризу, не має ресурсів, а отже, мусить себе занапастити у якийсь спосіб. І тут важлива роль місії – донести до людини, що вона цінна, що Бог дбає про неї через людей, яких послав, щоб допомогти.

Місіонер – це про все: ти лікуєш, фасуєш рис, глядиш дітей, вариш їсти і так далі. Мене взяли, як лікаря. Знали, що це моя мрія. Знайшлися люди, які поволонтерили і дали мені кошти. Я мав дві поїздки – одну на три, а іншу – на два місяці. Я був у Кенії. Там доволі жарко майже круглий рік. Але змінюються сезони — є сезон посухи і сезон дощів. Там ростуть екзотичні рослини таких кольорів, яких у нас тут і не знайдеш. Мені навіть не вистачає слів, щоб їх описати. Хочу туди повернутися, якщо буде на те воля Божа.  

f5b43f527e8212c5a5b73d3a132bc095

Про покликання

У нас є людина, яка паралізована нижче грудей. Руки також не дуже слухняні, скажемо… Молодий хлопець. На останній зустрічі він висловив цікаву думку. Каже: «а ви знаєте, я практично нічого не можу робити без допомоги інших. А чим я можу комусь допомогти?» І мені так запам’яталися його слова: «я зрозумів, що є люди, яким треба себе виразити у волонтерстві, і я служу тим, що даю змогу комусь послужити для мене». Це мене так вразило. Бо людина живе не просто для того, щоб наїстися тортом, купити круті речі і обкластися ними. Всі ми хочемо матеріальних благ, але глибоко – не це ціль людського життя. 

Ми живемо для того, аби бути комусь корисними. Це ціль мого волонтерства. 

bb63b7be06f000a8ebd0ab27164336b4

За темою

Якщо ми хочемо сильну націю, маємо бути сильними батьками
15:25 - Вт / 06 Лют. Люди, Україна, Християнське життя
«Я ніде в Біблії не знайшов про заборону брати до рук зброю», – баптист з Волині служить у штурмовій бригаді
14:53 - Чт / 28 Гру. Війна, Люди, Україна, Християнське життя
«Все залежить від нас самих і того, наскільки ми готові одне одного не змінювати, а приймати»: місіонерка з України до Кенії
16:11 - Ср / 06 Гру. Люди, Місія, Світ
Місіонер у Монголії: «Християнство – це не про комфортне життя, християнство – це про вічне життя»
10:52 - Ср / 13 Вер. Люди, Місія, Світ
Українська «Джонні». Я зі зламаним хребтом можу зробити для Бога більше ніж в здоровому тілі
15:39 - Пт / 08 Вер. Люди, Християнське життя
Чи може політика бути моральною? Інтерв’ю з політологом Майкою Уотсоном
18:09 - Вт / 04 Лип. Люди, Політика
Ворожі обстріли, Такаші і щоденна молитва — яким є служіння «Капеланського батальйону Маріуполь»?
18:22 - Вт / 20 Чер. Люди, Україна, Християнське життя
«Якщо ти хочеш щось давати іншим, то мусиш десь це отримувати»: Інтерв’ю з Ярославом Стащаком про важливість духовної освіти, служіння у церкві та особисті стосунки з Богом
16:33 - Чт / 08 Чер. Люди, Освіта
«Я закликаю постити і молитися за Україну» – інтерв’ю із капеланом Сенату США
18:48 - Вт / 02 Тра. Люди, Світ
«24 лютого ми не казали, що «Бог тебе любить, все буде добре» — ми відкривали двері», – Віталій Бутучел
11:52 - Ср / 12 Кві. Люди, Україна
Місіонерка в Кенії Інна Підгайна: «Якщо людина віддала своє життя Христу, їй потрібно бути готовою до всього»
17:21 - Чт / 09 Бер. Люди, Місія, Світ
Пастор в полоні: безглузді страждання чи Боже провидіння?
12:24 - Пн / 06 Бер. Люди, Україна, Християнське життя