«Розповідаю дітям, що Бог їх любить»: християнка-поетеса Галина Левицька
1+
Unknown

Розповідаю дітям, що Бог їх любить, – християнка-поетеса Галина Левицька

Тому для мене творчість – це зустрічі з Богом.

Галина Левицька – українська поетеса і письменниця, яка пише християнські твори для дітей. Вона розповідає, що в Україні видати книжки християнської тематики досить непросто. Однак, ця справа є дуже важливою, адже допомагає формувати світогляд дітей.

Галина стала віруючою у 29 років, переживши складну операцію. Жінка має 7 дітей, займається служінням у церкві та працює над новою збіркою віршів.

Поетеса розповідає, що мета її творчості – донести дітям, що Бог їх любить! 

Де ви народилися та у якій сім’ї виросли?

Я народилася на Чернігівщині у місті Прилуки. Там провела усе своє дитинство. Я зі звичайної сім’ї. Мій батько був невіруючим, людиною міцних комуністичних переконань. 

Мама і бабуся вірили у Бога, але дуже таємно, адже за комуністичного режиму це було заборонено.

Бабуся постійно молилася до Бога і намагалася мені щось розказати про Нього, але мій тато категорично заборонив їй це робити. Він боявся, що якщо хтось про це дізнається, то його просто виженуть з роботи. 

Тато працював у залізничному депо, де був головою партійної організації. Йому було дуже важливо, щоб його репутація залишалася незаплямованою.

Цікаво, що все, про що мені говорила бабуся, я запам’ятала. Хоч вона встигла розповісти небагато. Але саме від неї я дізналася, як народився Ісус, як будували Вавилонську вежу…

Unknown3

«До 29-ти років я закривала очі на те, що Бог є»

Пам’ятаєте свою першу молитву?

Так. Але перша молитва у мене була не в дитинстві, а вже у 29 років. А до того часу я закривала очі на те, що є Бог. Я вірила так, як мене навчив батько: Бога немає. Адже з татом я мала дуже близькі стосунки і дуже йому довіряла.

Отож, у 29 років я вже була заміжня і мала 4 дітей. Мені потрібно було зробити операцію – видалити жовчний міхур. Стоячи у лікарняному коридорі, я вперше звернулася до Бога: «Боже, поможи!»

Це були просто два слова, вимовлені пошепки. Але мені здалося, що я кричу на весь Всесвіт. Раптом я відчула, ніби хтось зсередини міцно обійняв мене неймовірним спокоєм. Після цього я перестала тремтіти й абсолютно заспокоїлася. Операція пройшла добре.

Після операції я говорила з Богом, що дуже хочу дізнатися, який Він.

А в лікарняній палаті зі мною була жінка, в якої на тумбочці лежав Новий Заповіт. Маленька книжечка в коміксах, щоб на перший погляд важко було й здогадатися, що це за книжка… Це був скарб! Адже на той час ця книга була забороненою. Я попросила почитати.

Читала, щось розуміючи, а щось – ні. І найбільше тоді мене зачепила притча про сіяча. В тому, що Бог існує, я вже більше ніколи не сумнівалася.

«Після знайомства з Богом почала писати українською»

Коли написали свій перший вірш?

У 9 років. У школі треба було написати твір про осінь, і я написала вірш. Мама сказала: «Ти вмієш і будеш писати вірші».

В дитинстві та юності я писала багато різного: про кохання, природу і навіть про політику.

Коли вийшла заміж і в мене народилися дітки, то моя творчість зів’яла і засохла. Я не мала звідки черпати натхнення. Хоча іноді писала невеличкі віршики для своїй дітей. Так було до зустрічі із Богом, адже Він відновив мій дар.

Бувало так, що я молилася, коли ходила десь у справах. Вдома рідко мала на це час: у нас семеро дітей, то іноді навіть і в дзеркало не зазирала…

І ось часто такі вуличні молитви перетворювалися у вірші. Я намагалася швиденько прибігти додому, щоб записати їх.

А ще цікаво те, що в дитинстві та юності я писала вірші лише російською мовою. А вже нові вірші, які мені давав Господь, – українською. Тому і перша Біблія, яку я купила собі, була українською мовою.

Для мене творчість – це зустрічі з Богом. Так би мовити: «Він пише на скрижалях мого серця».

Unknown4

«Народження дітей було моєю дорогою до Бога»

Розкажіть про свою сім’ю. Як це виховувати 7 дітей?

Я з дитинства знала, що у мене буде багато дітей.

Але, на жаль, у своєму житті, зовсім не усвідомлюючи своїх дій, я зробила три аборти. Це було до моєї молитви і прийняття Бога.

Потім я пообіцяла, навіть не розуміючи, що даю цю обіцянку перед Богом, що не відмовлюся від жодної дитини, яка у мене буде. 

Було таке, коли під час вагітності мені казали, що я не виношу дитину і помру. Але це вже було з Божою допомогою, я молилася – і все пройшло добре. Це стало випробуванням моєї віри.

Тому народження моїх дітей було моєю дорогою до Бога.

Складно виховувати дітей, коли немає життєвого досвіду. Для прикладу, коли я не знала Бога, то часом зривалася на дітей, сварила їх і казала на них погані слова. Намагалася бути хорошою і терплячою мамою… Але потім цей терпець лопав і виливався весь стриманий гнів, незадоволення й образи. Було по-різному…

Бог вчив мене віддавати Йому все у молитві, довіряти Йому в усіх ситуаціях, давав мудрість, учив прощати і любити. І обставини мого життя змінювалися…

Це – колосальна різниця, коли ми виховуємо дітей самі, а коли – з Божою допомогою.

«Чоловік мені казав, що я йду до Бога, а він в інший бік»

Зараз мої діти вже дорослі, вже маю й онуків. Мої діти ще на дорозі до спасіння, але я вірю, що вони належать Богу! Вони вірять, що Він є, звертаються до Нього. Хоча серед них ще ніхто не ввійшов у Заповіт з Богом, не належить до Церкви Христової, – я не засмучуюся, адже на все свій час.

9 років тому помер мій чоловік. У нас була складна життєва історія, але я безмірно вдячна Богові, що знаходилася з ним до його останнього подиху. Ми жили разом 30 років, а останні 10 років у нього була сильна алкогольна залежність. Він мені казав, що я йду до Бога, а він – в інший бік.

Але за два дні до того, як піти у вічність, він покаявся перед Господом.

У нас були дуже критичні ситуації, адже в неадекватному стані він ображав мене та дітей, насильство було. Але коли він бив мене або говорив брутальні слова, то я відходила в бік і молилася.

Іноді йому ставало вже геть погано від спиртного, і він кликав мене: «Галь, поможи мені, помолися за мене, бо я на грані». І я молилася, йому ставало краще. А потім все знову повторювалося.

У таких важких ситуаціях мені допомагало розуміння, що Бог тут, зі мною.

Діти казали: «Мамо, збирай речі та їдь від тата». Навіть у церкві служителі говорили залишити його. Не розлучатися, а залишити. Дуже переживали і за мене, і за дітей. Але коли я запитувала у Бога, Він мені відповідав, що я маю залишатися з чоловіком: «Я дам тобі силу!»

Unknown2

Ви писали вірші у той складний період?

Писала. І про всі ті переживання, і про пошуки Бога. Тому для мене кожен мій вірш – як певна віха життя, як пам’ятний дороговказ.

Чи пишете зараз?

Пишу. Зараз пишу тільки на християнську тематику. Останнім часом пишу більше для дітей, вірші, прозу, уроки.

Чи є якісь особливості написання дитячих християнських книжок?

Дитяча література має дуже великий вплив на дитячу свідомість. Це як насінинки: те, що ми посіємо в них у дитинстві, точно проросте.

Я розумію свою відповідальність насамперед перед Богом. Вчуся писати так, як Він дає. І точно знаю, що якщо Він дав дар, то і дасть методи, як його реалізувати.

Unknow

«Хочу донести дітям, що Бог їх любить»

Чи маєте вікову категорію? Для кого саме пишете?

Так. У мене є віршики для маленьких діток – від 3 років. А оповідання є і для менших, і для старших. Старші – це 13-14 років.

А для 16-17-річних підлітків поки нічого не маю. Ще Господь не давав.

Як писати так, щоб діти розуміли сенс ваших творів?

Я пишу уроки для дітей, які ходять до нас у церкву. Донести їм щось дуже складно. І до кожної категорії дітей має бути різний підхід. Це можна порівняти з їжею: малюкам перетираємо, а старші вже мають вміти й самі пережувати.

Я зараз розумію, що дітям цікаво, коли є презентації, картинки та зорові приклади.

Які головні ідеї несуть ваші вірші?

Напевно, насамперед те, що Бог любить, що Він хоче, щоб ми зверталися до Нього, Він хоче відкриватися нам, Він є усюди та у всьому. Він може до нас говорити через будь-які обставини та зовнішні прояви.

Ось у моїх книжках є один із напрямків – перша молитва. Як дитина молиться? Адже одна справа за кимось повторювати, а зовсім інша – коли вона це вперше робить сама. Що це для неї?

Наприклад, у книжці «Подарунок для Тані» дівчинка вперше молиться і просить у Бога допомоги у тому, щоб помиритися з подружкою.

Чи не боїтеся вичерпати теми і сюжети у християнській літературі?

У жодному разі. Я абсолютно впевнена у цьому. Адже Він – багатогранний. Він є вічним невичерпним Джерелом! І ми Бога не зможемо до кінця пізнати ні у цьому нашому земному житті, ні в усій вічності.

Наскільки зараз розвинена дитяча християнська література в Україні?

Напевно, дуже слабенько. У нас і християнських пісень мало, я часто шукаю, але знаходжу мало. Є над чим працювати. Також чомусь є більше глибоких віршів російською мовою, а українською – менше.

Дитячої християнської літератури теж мало у нас. І це не тільки через те, що видати книгу зараз дорого і не так просто.

Але ще проблема у тому, що діти не хочуть читати. А це вже питання до сім’ї. Бо зараз дуже багато гаджетів та інтернет-ресурсів, і діти не цінують просте читання книги. Вони вже не дуже хочуть читати великі об’єми. Отож, батьки мають показувати дітям власний приклад читання книжок.

«Дитячу християнську літературу продати важко»

Чи реально зараз заробляти завдяки дитячій християнській літературі?

З мого власного досвіду: у мене був підписаний договір у 2013-му році із видавництвом «Смірна». І тільки у цьому році книжку видали. Вона маленького формату та із чорно-білими малюнками, бо так дешевше. Але я дуже вдячна Богу, що все вдалося.

Продається дитяча християнська література дуже важко. Особливо у період карантинів.

Що вам вдалося видати?

Наразі видано 8 християнських книг для дітей.

«Веселкова брама» — це збірка віршів та історій, видана у видавництві «Смірна». Інші книжечки підготовлені до друку християнською місією «Гамаліїл та друзі» (Ванкувер, США) і надруковані в рівненських друкарнях. Книжечки «Бажання серця», «Він дуже любить тебе», «Довіряй», «Майстер» і «Волохатик» – це збірки історій та оповідань. «Пригоди Зошита» – окрема історія.

Книжечка «Сонячний промінчик» містить 34 віршики для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку, в яких розкривається тема стосунків та спілкування в сім’ї, з друзями та з Богом.

Які маєте плани зараз?

Зараз я намагаюся перечитати усі вірші, які у мене є. Я ще не порахувала, скільки їх всього. Тих, що збереглися, то, може, біля 200. Переглядаю їх, щоб упорядкувати збірку.

Планую до жовтня зібрати вірші та подати їх у видавництво, щоб видали. Це те, над чим я зараз працюю.

Еля Серкожаєва для ІА Світогляд

Unknown1

За темою

«Бог витягнув мене з ями, в якій я був»: як падіння змінило життя Миколи Дирди
13:55 - Сб / 25 Вер. Люди, Україна, Християнське життя
Полтавка стала прийомною мамою для 11 дітей
16:00 - Пн / 23 Сер. Люди
«Дім затишку»: як у Дерно працює християнський будинок-інтернат (фото)
18:30 - Ср / 28 Лип. Україна
Життя не у «кайф»: історія варашанина, який позбувся наркотичної залежності
21:48 - Нд / 25 Лип. Люди, Україна
«Діти – це подарунок Божий»: донька вмовила батьків взяти малюка із дитбудинку
17:04 - Чт / 22 Лип. Україна
«Душеопікунство – це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога», – Наталія Кулеба
12:48 - Нд / 18 Лип. Люди, Україна
«Від мене усі відмовилися»: колишній мусульманин про шлях до Христа
14:30 - Пн / 05 Лип. Люди, Україна
«З Кенії я приїхала з новим прізвищем». Історія місіонерки Марфи Кацюби
19:30 - Пн / 14 Чер. Люди, Світ
«Церква – це не місце, де міряють довжину спідниці», – луцький пастор Роман Кравчук
17:55 - Вт / 08 Чер. Люди, Україна
Задача: підняти батька на найвищий левел в очах дитини. Як працює Міжнародний Центр Батьківства
17:29 - Вт / 01 Чер. Люди
«Коли ти близький з Богом, можеш витримати все», – тренер з футзалу Іван Скіцко
11:03 - Пн / 31 Тра. Люди, Спорт, Україна
Як колишній атеїст став місіонером. Історія тхеквондиста Василе Філата
14:14 - Пт / 21 Тра. Люди, Світ, Спорт