Шкільний капелан Тарас Грига: «Проблеми віруючих і невіруючих дітей однакові»
0
media-share-0-02-05-41bb1a61214dff3038d96105660a7afa7e18b74ac58607a5fd17e98866cd206b-3bd47339-669a-46d0-86e6-3e5b85af1b23

Тарас Грига – капелан у приватному християнському ліцеї «Мої обрії» в місті Хмельницький.

Це служіння в Україні тільки зароджується, тож фактично він – один із перших, хто розвиває капеланство в освітньому закладі.

Хто такий шкільний капелан? Що він робить? Чим відрізняється від психолога? Кому і як допомагає?

Про це Тарас Грига розповів Інформаційному агентству «Світогляд».

– Що входить в обов’язки капелана у школі?

– Я як капелан підтримую людей, служу Словом та молитвою. Це духовне і душевне служіння. Також можу допомагати людям фізично чи матеріально. Наприклад, організувати акцію і зробити збір коштів для бідних людей або безпритульних тварин.

Служу дітям, батькам і вчителям, включно з директором та власником школи.

– Чим капелан в освіті відрізняється від капеланів в інших сферах, наприклад, військового?

– Військовий капелан працює в небезпечних місцях, де війна чи збройні конфлікти. Він в основному допомагає чоловікам, бо там їх більше, ніж жінок. Це інші проблеми, жорсткіша атмосфера.

Капелан в освіті працює з чоловіками та жінками, які мають вищу освіту, тому це інша специфіка. Фактично ми говоримо іншими мовами.

media-share-0-02-05-6dcdfe76c5f46d20f09d9960b27545179883f6377c7a1d23802b017d588250ad-86459ead-216d-4417-a543-5fd84b7c25d7

– В яких конкретно випадках допомагаєте?

– Якщо у школі виникають конфлікти між дітьми, працівниками, між учнями і батьками… Я як капелан втручаюся у різні ситуації, щоб за допомогою мудрості Божого Слова вирішити їх і зробити так, щоб всі були в мирі.

Наш ліцей – християнський, але є великий відсоток дітей з нехристиянських сімей.

Були непорозуміння з батьками-атеїстами. Здавалося б, як атеїсти можуть віддати дитину в християнську школу? Але вони говорили, що їм імпонує те, що тут добре піклуються про дитину, якісно навчають та харчують, вчать лише хороше, хоча в Бога вони не вірять. Проте настав період, коли їм почали не подобатися духовні теми, які ми обговорювали. Доводилося пояснювати, наскільки ці теми корисні і як вони вплинуть на дитину.

Частина мого служіння – це молитви за людей і спілкування з ними. Є діти, які мають депресію або проблеми на фоні статевого дозрівання. Вони не відкриваються батькам, але можуть відкритися психологу чи капелану, якщо мають до них довіру.

Бувають розмови-сповіді про гріхи та помилки. Якщо людина може відверто поговорити з тим, кому довіряє, це дає їй полегшення.

– Як вдається завоювати довіру людей та знайти спільну мову з ними?

– Шукаю точки дотику, аби стати другом для тих, хто до мене звертається. Я думаю, що мені вдається.

Не треба спішити вчити. Треба уважно вислухати людину і почути її. Завдяки цьому вирішується 50% проблем. Тоді ми можемо грамотно відповісти на болі, які турбують людей. Бо якщо не вислухати, то можна дати відповіді, які не попадуть у ціль.

Необхідно мати співчуття до того, що людині болить. Так можна реально їй послужити.

Коли ти маєш Духа Святого у серці, ти знаєш, що сказати, як помолитися, як діяти, що запропонувати.

Мене іноді запитують, як я вирішив якусь ситуацію, як «приборкав» підлітка, як домовився з батьками. Тоді я кажу: «Весь секрет у бороді. Відрощуєш бороду – і успіх гарантований» (сміється). Це жарт, але щось у цьому є.

media-share-0-02-05-d1fc51e58ed00d205d3dc4c3f0dd2c9a612371a055d3076a560699168bd42101-82c62575-7e79-460d-a1d4-b1ba92eb3cf5

– До вас приходять, коли є проблема, чи не обов’язково?

– Не завжди. З одними проблемами звертаються до психологів, з іншими – до мене. Було так, що психологи просили мене втрутитися, бо не могли розв’язувати проблему. Я ніколи не відмовляюся, завжди намагаюся допомогти.

– Були ситуації, коли вам не вдавалося вирішити проблему?

– Звичайно. Наприклад, коли є конфлікт з батьками щодо правил школи. Ми зі свого боку розповідаємо, за якими принципами працюємо.

Якщо людину щось не влаштовує, вона завжди може розірвати договір і забрати дитину. Були такі батьки, що забирали дітей, але це винятки. 99% роблять це через фінансові проблеми, бо ліцей платний.

Люди, які віддають сюди дітей, знають, що це християнська школа. Ми всім пояснюємо, що у нас усе побудовано на християнських принципах та законах і що ми пропагуємо християнську мораль.

Служіння батькам продовжується і поза школою. Я відкритий 24 години на добу, і батьки можуть навіть опівночі зателефонувати мені, щоб поговорити про свою дитину.

– Як ви спілкуєтеся з невіруючими батьками? Теж говорите про Бога чи по-іншому?

– Якщо батьки невіруючі, але потребують розмови, ми відверто говоримо про Бога.

Звісно, я не використовую біблійні терміни, які християни чують щонеділі у церкві.

Пояснюю доступною мовою, але завжди орієнтуюся на Бога і на Його Слово, на християнську позицію.

– Як вони реагують на це?

– Якщо вони спілкуються зі мною вперше, то в них є запитання, хто я і що роблю, але не було такого, щоб хтось не хотів мене чути. Може, таке буде в майбутньому. Мене це не бентежить.

– Проблеми віруючих і невіруючих однакові чи різні?

– Парадокс, але однакові. Всі батьки стикаються з тим, що діти не слухаються, не хочуть вчитися, лінуються, усі мають залежність від телефонів.

Багато дітей віруючих батьків ще не народжені згори. Так, вони виросли в церкві, знають біблійні історії, але ще не мали духовного переродження і часто так само потребують євангелізації, як невіруючі.

media-share-0-02-05-5a61d49cb9fe7ed231a29d44ba7d4ebc5f6cfe4722870fd140a2197fc28c9c32-93e8eee5-a397-4996-bf97-0f8f7a2e871b

– Як часто відбуваються індивідуальні розмови?

– Є діти, які хронічно мають якісь проблеми. А є такі, що можуть раз на рік підійти поспілкуватися. Говорити з кимось доводиться щодня. Іноді це кілька хвилин, а може бути й година.

– Хлопці приходять частіше? Чи дівчата теж?

– Так, більш відкриті хлопці, але розмови є і з дівчатами. Тут питання довіри, а не статі. Є більш відкриті діти, а є такі, що довго сидять у своїй проблемі, поки наважаться з кимось поділитися.

– Які теми цікавлять дітей найбільше?

– Ми спілкуємося на різні теми – духовні, соціальні, історичні…

Говорили й про Чорнобиль, і про алкоголь, і про кінець світу, і про те, як будувати стосунки…

Тема кохання і стосунків дуже цікавить підлітків, але вони закриті, соромляться про це говорити.

– Які проблеми у вчителів?

– Найбільше з ними розмовляємо про проблемних дітей. Я розумію, яке у них навантаження, тому що я сам вчитель польської мови.

Але, крім цього, у них, як у всіх людей, є й інші проблеми – хвороби, втрати рідних, фінансові труднощі, конфлікти з власними дітьми.

– Як впливає робота вчителя на служіння у ролі капелана?

– Якби я не був викладачем, а лише капеланом, я не зміг би так зблизитися з дітьми і вони мене боялися б.

Але ми стали ближчими завдяки тому, що я ходжу не в рясі, а у звичайному одязі, навчаю їх, ставлю оцінки, спілкуюся з ними.

З одного боку, це плюс, з іншого – мінус, бо служіння капелана перетинається з роботою викладача польської.

Буває, що треба послужити, а я не можу сильно розігнатися, бо мені потрібно йти проводити уроки.

Це іноді непросто поєднувати, але поки вдається.

Не виключаю, що в майбутньому залишуся тільки у ролі капелана, якщо збільшиться кількість роботи або побільшає дітей.

media-share-0-02-05-90c7c6a7599f0781a9957cf82ff4b5a49f48f3d48cc787a4335da3587acc8815-745a5293-cda9-48d0-b302-b317af5b16a1

– Як взагалі відбувається навчання у школі? Якою є духовна частина?

– У школі є звичайні предмети (математика, географія, хімія) та християнська етика. Крім того, ми можемо подавати біблійні істини через призму будь-якого предмету.

Фактично у мене більше імпровізації та свободи, і я можу відкрито проповідувати Слово, інтегрувати його в урок, що неможливо робити в загальноосвітній школі.

Щодня ми проводимо ранкові спілкування. Це розмови протягом 40-50 хвилин на духовні теми.

З кожним класом говоримо тією мовою, яку діти можуть зрозуміти. З учнями молодших класів вивчаємо біблійні історії.

Зі старшокласниками спілкуємося на соціальні теми. Підіймаємо актуальні для них питання – алкоголь, наркотики, дружба, дошлюбні стосунки, як проходити труднощі та спокуси тощо.

Проводимо служіння, схожі на церковні зібрання, на Різдво, Великдень, День матері та інші свята.

У вчителів день розпочинається з мініпроповіді та молитви за дітей. Також раз у місяць ми збираємося на домашню групку. Беремо каву, піцу, спілкуємося. Називаємо ці зустрічі кава-тайм.

Є ще неофіційні внутрішні молитви, на які щосереди збираються усі охочі.

media-share-0-02-05-054615d81fa846b539fa51f94b297d1f94ebb0412a59884738b96b6f9d7f9406-8a90b716-c607-4792-b935-10916b158b0e

– До кого ви звертаєтеся за порадами, якщо маєте проблеми?

– Я колись запитував, до кого звертаються психологи, коли в них проблеми. Так-от, у них є рада психологів, яка допомагає в разі потреби.

У мене це відбувається дуже просто. Я відвідую євангельську церкву. У мене є пастор, духовні друзі, старші брати, і я завжди можу до них звернутися за допомогою, молитвою і порадою.

– З психологами живете мирно?

– Звичайно, мирно, тому що вони теж мають християнський світогляд.

Є проблеми душевні, де психологи можуть запропонувати терапію, вправи, ігри… Є проблеми духовні, де ні ігри не допоможуть, ні вправи, ні розмови, а має бути Боже втручання через молитву і Його Слово.

Капелан покликаний Богом виявляти духовну силу і може допомогти в тому, в чому не може допомогти психолог.

Психологи теж звертаються до капелана. Кожен може переживати кризу віри, розчарування в Бозі… У такому разі інший психолог навряд чи може допомогти, тим більше якщо він не є віруючим.

media-share-0-02-05-7357cdf7f221ae2fc274fbd340d6bcf02662a00fa625a4ce3393ee1f0b41646f-d95a5485-9606-4939-b9fc-372676fcb277

– Які навички, крім вміння вислухати, важливо мати капелану?

– Дуже важливе знання Слова Божого. Ця людина повинна бути захоплена Богом.

Також важливо вміти знайти комунікацію з різними типами людей.

Ще одна необхідна риса – це стресостійкість. Треба вміти залишатися спокійним у найкритичніших ситуаціях.

До того ж є великий обсяг роботи. У нас понад 200 дітей, а це більш як 400 батьків. Плюс кілька десятків учителів.

– Забували чи плутали дітей?

– Ні. Майже всіх дітей зі старшої школи (5-11 клас) знаю на ім’я й по прізвищу.

Майже про кожну дитину знаю якусь історію: та з неблагополучної сім’ї, та без батьків, та пережила насилля…

Чим більше працюю, тим більше їх вивчаю.

– Ведете якісь записи про дітей?

– Ще не веду, але планую записувати якісь тези, висновки, принципи.

Попри те, що досвід у мене маленький, я охоче поділився б ним з іншими школами, аби капеланство розвивалося і в них.

– Скільки часу ви капелан?

– Рік.

– Як потрапили у це служіння?

– Звернувся щодо працевлаштування у ліцей вчителем польської мови. Власниця і директор запропонували стати капеланом, оскільки побачили, що в школі є така потреба.

Я маю теологічну освіту та покликання служити як пастор, тому прийняв цю пропозицію.

Це справа, яку роблю не через гроші. Це моє покликання. Я відчуваю, що таким чином маю являти Христа.

 

Наталя Хвесик для ІА «Світогляд»

Фото з архіву Тараса Григи

media-share-0-02-05-4f95446ff694f5ecdddb724b3c98501395522c8080f9fd03541fa4efe0ad2fef-33ce8125-b5c3-49d7-8623-389cdf5d4b14

За темою

Волинянин Михайло Жовнер про віру і релігію, бізнес без криміналу й друзів в американській та українській політиці
17:44 - Пт / 15 Жов. Люди
«Ідея «Послужи пастору» викрила серця багатьох людей, які не готові служити», – Олександр Савич
11:29 - Нд / 10 Жов. Люди, Україна
«У Луганську роздавали Біблії, як хліб», – Брія Блессінг
13:42 - Пн / 27 Вер. Люди, Україна
«Бог витягнув мене з ями, в якій я був»: як падіння змінило життя Миколи Дирди
13:55 - Сб / 25 Вер. Люди, Україна, Християнське життя
Полтавка стала прийомною мамою для 11 дітей
16:00 - Пн / 23 Сер. Люди
«Розповідаю дітям, що Бог їх любить»: християнка-поетеса Галина Левицька
15:50 - Чт / 12 Сер. Люди, Україна
«Дім затишку»: як у Дерно працює християнський будинок-інтернат (фото)
18:30 - Ср / 28 Лип. Україна
Життя не у «кайф»: історія варашанина, який позбувся наркотичної залежності
21:48 - Нд / 25 Лип. Люди, Україна
«Діти – це подарунок Божий»: донька вмовила батьків взяти малюка із дитбудинку
17:04 - Чт / 22 Лип. Україна
«Душеопікунство – це розмова трьох: душеопікуна, опікуваного і Бога», – Наталія Кулеба
12:48 - Нд / 18 Лип. Люди, Україна
«Від мене усі відмовилися»: колишній мусульманин про шлях до Христа
14:30 - Пн / 05 Лип. Люди, Україна
«З Кенії я приїхала з новим прізвищем». Історія місіонерки Марфи Кацюби
19:30 - Пн / 14 Чер. Люди, Світ