Пастор Української Біблійної Церкви Павло Токарчук опублікував на своїй сторінці у ФБ висновки ста днів повномаштабного вторгнення росії в нашу Україну.
Далі без змін.
Україна стоїть і продовжує давати по зубам росіянам, але платимо смертями та руйнацією.
Перемога, яка дається дуже легко призводить до гордої ейфорії і сліпої самовпевненості. Перемога осмислена, за яку довелось заплатити високу ціну, допомагає подорослішати і стати відповідальними та глибокими.
Ми звикли до війни. Але в цьому є і плюси. Менше емоційних гойдалок і більше праці.
Війна дозволила відчути смак реального життя. Ми маємо унікальну можливість побачити світ таким, яким його вже тисячі років бачить Бог. Мирне життя — крихке та ілюзорне. А біль і смерть є нормою в нашому зламану світі, нажаль.
Найбільше страждає під час війни сім’я. Водночас сім’я — найбільше, що мотивує боротись.
Українізація в плані мови, національної єдності, осмислення історії та власної ідентичності стала швидкою і незворотною.
Однаково огидні як апологетика російської мови і какойразніци, так і приниження гідності російськомовних українців.
Пацифізм, спиш?)
Церква в Україні (не сателіт рпц, а справжня) проявила себе з найкращої сторони і довела те, що вона дійсно задумана самим Богом.
Церкви, які найбільш зверхньо дивились на грішне суспільство, виглядають найменш достойно у порівнянні із самовідданим суспільством в цей час.
Свобода людина — це не винахід демократії, а задум Бога. Хто виріс в диктатурі, приймає її як належне, а той, хто жив у свободі, буде за неї боротися.
Ціна свободи — кров.
Росія мусить програти. Це дасть їй шанс на витверезвлення та глибокі зміни.
Президент займається тим, чим має займатись Президент і робить це добре. Ключові в цей час люди навколо нього (керівництво війська, міноборони, дипломатії) — після війни книжки про них будуть вивчати в найкращих вузах світу. А ті, хто при владі діє нерозумно і користолюбно, отримає від суспільства належне.
Дивлячись на те, як у кризові моменти діють інші країни, все більше розумію, що з радістю поїду в гості в окремі з них, але жити хочу лише в Україні.
Бог любить Україну!
