21 грудня у Києві відбудеться представлення новітнього перекладу Нового Завіту у виконанні Юрія Попченка та його команди. Чому цей переклад вартий уваги і чим він відрізняється від багатьох інших, — розповіли перекладачі на фейсбук-сторінці Новий Завіт Переклад Юрія Попченка.
Новий переклад є євангельський.
У багатьох народів існують євангельські або протестантські переклади, в Україні до цього часу не було. Наявні переклади є православними, католицькими або екуменічними. Наприклад, Синодальний і Філарета – православні, Хоменка – католицький, Огієнка – помірно православний або екуменічний, Турконяка – екуменічний. Ці переклади містять неканонічні книги та навмисні догматичні перекручення.
Євангельський характер нового перекладу виявляється в тому, що він містить лише канонічні книги та уникає навмисних догматичних перекручень.
Переклад здійснений із загальноприйнятого грецького тексту.
До винайдення книгодрукування Новий Завіт переписувався від руки. До наших днів дійшло декілька тисяч рукописів Нового Завіту, які умовно можна поділити на дві групи:
Загальноприйнятий текст. Він грунтується приблизно на 95% усіх існуючих манускриптів. Ним Церква користувалась від її заснування до кінця 19 ст., і на ньому базувалися основні протестантські переклади Біблії європейськими мовами. З українських і російських перекладів з цього тексту здійснено переклад Куліша і Синодальний переклад.
Критичний текст. Він грунтується приблизно на 5% усіх існуючих манускриптів. На цьому типу тексту базується більшість сучасних перекладів Біблії, зокрема й українських (наприклад, Огієнка, Хоменка, Турконяка). Критичний тект інколи руйнує основи християнського віровчення, тому що пропускає додає або змінює деякі слова.
Натомість новий переклад здійснюється з грецького тексту, яким церква користувалась упродовж своєї історії та зберігає християнське віровчення непошкодженим.
Новий переклад є дослівний.
Існує два типи перекладів Біблії з точки зору перекладацької методології — дослівні та смислові.
Характерна риса дослівних перекладів – особливий акцент на точності, при цьому страждає якість, природність звучання і легкість сприйняття. Такі переклади послідовно відтворюють характерні ознаки оригіналу: частини мови, показники часу, особи, роду, числа і відмінка тощо. При цьому робиться акцент на перекладі кожного слова оригіналу.
Смислові переклади характеризуються особливим акцентом на ясності та природності звучання, легкості сприйняття, але часто вони є неточними. Прихильники цього підходу схильні до інтерпретативності. Для них головне – передача смислу.
Незважаючи на благородну мету зробити слово Боже максимально зрозумілим, смислові переклади систематично припускаються трьох видів спотворення тексту Писання в силу своєї перекладацької методології. Вони пропускають, додають або змінюють у перекладі слова оригіналу.
Новий переклад, будучи дослівним, перекладає всі слова оригіналу, не змінює слів оригіналу.
Новий переклад є точний.
Перекладачі вбачали свою головну мету у здійсненні точного перекладу. В наявних перекладах містяться численні неточності, деякі з них є досить важливими для віровчення і християнського життя.
Для досягнення точності використані різні прийоми, наприклад, послідовний переклад слів оригіналу, які вживаються в одному й тому ж значенні.
Новий переклад — зрозумілий.
Переклад має бути не тільки точним, а й зрозумілим. Для цього перекладачі вживали літературні зрозумілі слова. Для пояснення малозрозумілих українських слів та стародавніх реалій використовуються примітки внизу сторінки. У примітках також подаються відомості про історичних осіб.
Зрозумілість досягається і завдяки вживанню курсиву на позначення слів, доданих для ясності.
Новий переклад — читабельний.
Переклад може бути точним і зрозумілим, але водночас кострубатим.
Автори прагнули досягнути не тільки точності й зрозумілості, а й максимальної читабельності, тому що від цього залежить легкість сприйняття і запам’ятовування Писання.
Головним прийомом для досягнення читабельності є використання природного порядку слів. Тому в перекладі, здебільшого, використаний порядок слів, який був би природним для української мови, і відповідав би сенсу оригіналу.
Автори додають, що свідомо не ілюстрували ці принципи прикладами, тому що зроблять це на презентації 21 березня.
