Про поховання Господа Ісуса нам відомо більше, ніж про поховання будь-якої іншої особи древньої історії. Більше, ніж про поховання будь-якої особи із Старого Заповіту, будь-якого вавилонського царя чи єгипетського фараона.
Ми знаємо, хто зняв Його Тіло з хреста; ми знаємо, як Його обвивали полотном із пахощами; ми знаємо саму гробницю, куди Його поклали, і ім’я її власника – Йосипа з міста, відомого під назвою Ариматея.
Ми навіть знаємо, що гробниця була розташована в саду біля місця, де Він був розп’ятий, за міськими стінами. У нас є чотири розповіді про поховання нашого Господа, і всі вони вражаюче узгоджуються між собою. Сайт Biblical Facts підготував цікаві факти про гробницю Христа, які, можливо, ти дізнаєшся вперше.
* * *
Не тільки у багатих, але й у трохи заможніших євреїв були власні гробниці, які, швидше всього, були придбані і готувалися задовго до того, як в них виникала необхідність, а також розглядалися як приватна власність.
Кладовища і ділянки для поховання в ту епоху практично завжди знаходилися в приватному володінні і передавалися у спадок. Але Йосип віддав її для розп’ятого Ісуса Христа, хоча вони й не були родичами. Це був справді дуже благородний вчинок.
* * *
Часто перед входом в «гробницю» всередині «печери» був «дворик» площею близько 3 кв. метрів, де зазвичай укладали тіло на ношах, і ті, хто приносив його, збиралися там, щоб віддати останню шану покійному.
* * *
За римським звичаєм жертва розп’яття залишалася на хресті на розтерзання звірам і птахам, після чого тіло скидали з Голгофи в яму для страчених. За єврейським звичаєм, безсумнівно, страченим належало поховання. Такий був єврейський закон. Але історик Йосип Флавій запевняє нас, що навіть самі євреї часом порушували закон про поховання. У «Юдейській війні» він пише: «У своєму богопротивленні вони зайшли так далеко, що кидали тіла своїх мерців без поховання, хоча раніше євреї так піклувалися про мертвих, що знімали з хреста страчених, щоб до заходу сонця віддати їх землі».
Родичі могли отримувати дозвіл на поховання страченого. Однак такого дозволу не отримали ні родичі Христа, ні апостоли.
Розп’ятого Ісуса Христа зняли з хреста за клопотанням Йосипа з Ариматеї.
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім’я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати (Мат. 27: 57-58).
* * *
Гробниця Йосипа з Ариматеї в пасхальний ранок дійсно привернула велику увагу євангелістів. Всі, окрім Марка, пишуть про нову гробницю. Сама могила була печерою, висіченою в скелі, і в ній раніше не лежало жодного іншого тіла.
* * *
Камінь, яким закривали вхід до гробниці, мав форму диска близько трьох футів в діаметрі; його котили на місце по виритій канавці (жолобі), і щоб зрушити його, потрібно було докласти величезних зусиль.
* * *
Камінь, який закривав вхід до гробу, євреї називали “голел”. Цей камінь використовувався для захисту як від людей, так і від звірів. Через його розміри зрушити камінь могли лише кілька людей відразу.
Оскільки камінь перед гробницею Ісуса мав запобігти викраденню Його тіла, він, ймовірно, був ще більшим, ніж зазвичай. Безсумнівно, кам’яний диск був великим і, очевидно, надзвичайно важким, і це особливо підкреслювали новозавітні автори Марк та Петро.
* * *
Згідно зі звичаєм, до гробниці підкочували величезний камінь (голел), щоб закрити вхід всередину, а для його підтримки іноді притуляли до нього трошки менший камінь, так званий «дофег». Саме там, де торкалися ці два камені, і ставили печатку, щоб був помітний їх найменший зсув із початкового місця.
І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили Мат. 25:66
Так само, як згадується у Даниїла 6:17, камінь у гробниці Христа був опечатаний за допомогою шнура, натягнутого через камінь і опечатаного на обох кінцях. Поважні мужі зробили все, щоб запобігти викраденню Тіла і воскресіння.
Мідл Темпл, професор цивільного права в Кембриджському університеті, пише, що на юридичне значення римської печатки вказує те, що вона «вважалася способом підтвердження достовірності». Пошкодження ж печатки розглядалося як злочин. Той, хто б спробував відвалити камінь від входу до гробу, викликав би на себе весь гнів римських законів.
Варта повинна була попередити підступність учнів, а печатка – запобігти змові сторожі. Схожу процедуру знаходимо в книзі Даниїла (6:17):
І принесений був один камінь, і був покладений на отвір ями, а цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож, що не буде змінена Даниїлова справа.
* * *
І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. … Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось (Мат. 28: 2-4, 11)
* * *
За сон на посту сторожі загрожувало суворе покарання, навіть якщо вони охороняли тіла розп’ятих злочинців.
* * *
Воїни Римської імперії зобов’язувалися дати присягу – римська печатка на камені перед гробницею Йосипа була для них священніша, ніж вся філософія Ізраїлю.
Дослідники пишуть про нелегке становище, в яке потрапила сторожа, поставлена у гробниці, після воскресіння Христа. Камінь був відвалений, печатка зламана, і ці солдати вже могли готуватися до суду військового трибуналу. «Воїни не могли сказати, що заснули, бо за сон на посту неухильним вироком була смертна кара». У воїнів не залишалося іншого виходу, як покластися на заступництво священиків і взяти хабар, пустивши неправдиві чутки.
Не всім відомо, але місце, де Ісуса розіп’яли, а потім поховали, до цього часу викликає суперечки. Євангелії лише опосередковано вказують на місцезнаходження гробниці Христа. Зараз дослідники найбільше схиляються до двох варіантів версій. Згідно з першою – найпоширенішою, – могила Христа знаходиться в Храмі Гробу Господнього. Прихильники другої версії вказують на “Садову Могилу”.
Насправді багато речей підтверджують, що справжнє місце поховання Ісуса Христа знаходиться в Садовій гробниці. Якщо вважати, що в розповідях євангелістів немає жодних фактологічних помилок, то це місце дійсно відповідає біблійним описам.
Садова могила знаходиться по сусідству з невеликою скелею Голгофою (“лобне місце”), тобто місцем розп’яття Ісуса, і це відповідає Біблії. Вона знаходиться прямо через дорогу від Голгофи.
На тім місці, де Він був розп’ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав (Івана 19:41).
***
У скелі була виявлена гробниця з жолобом біля входу, по якому перекочували камінь, що закриває вхід.
У євангеліста Івана сказано, що могила Христа знаходилася в саду. Сама гробниця знаходиться в саду і має висічений у камені величезний резервуар на близько 900 тисяч літрів, який міг використовуватися для зрошення стародавнього саду. Поруч з резервуаром були знайдені олійні чавила і винні преси, що відносяться до I ст. н.е.
Комплекс Садової гробниці включає Голгофу, Садову гробницю, резервуар, винний прес і сад, де можна відпочити в тіні дерев.
На дверях цієї гробниці знаходиться знак, на якому написано: «Його немає тут, бо Він воскрес».