День святого Валентина щороку набуває в Україні дедалі більшої популярності. Звідки ж пішло це свято? Довідаймося з історії!
Про це пише poklik.media.
Історично корені цього свята сягають ще передхристиянського періоду, а саме двох найбільш аморальних язичницьких свят. Перше – Lupercalia (луперкалія), запозичене у стародавніх римлян свято на честь Лаприкуса, бога достатку і землеробства, захисника стад і урожаїв, могутнього мисливця, особливо на вовків. Воно ще знане як фестиваль статевої вседозволеності, який відзначали в середині лютого.
Друге – свято, присвячене богині любовної лихоманки, жінок і одруження Juno Februata (лат. febris (фебріс) – «лихоманка»). Під час фестивалів на її честь, які відзначали у всьому Римі, був звичай: у коробку класти маленькі клаптики папірусу, на кожному з яких було написане ім’я молодої дівчини. Хлопці ж із закритими очима витягали клаптик – так утворювалися пари, що брали участь у статевих ігрищах на цьому ж святі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Стосунки, в центрі яких – Бог»: запустили християнський додаток для знайомств
Звісно ж, із прийняттям християнства Церква намагалася боротися з цими традиціями, проте це було не так легко. Тоді вирішили на цей день призначити інше, але вже християнське свято. Папа Геласій перейменував фестиваль Juno Februata на свято очищення Діви Марії (потім дата святкування була перенесена з 14 лютого на 2), зараз воно знане у нас як Стрітення Господнє. Однак це майже нічого не змінило. Тоді в 496 році той самий папа переніс це язичницьке свято з 15 лютого на 14 і спробував ввести інші звичаї відзначення, трохи його «християнізувати». Тепер, замість покладення імен дівчат, у коробку клали імена святих, і потім їх тягнули як хлопці, так і дівчата. Після цього кожен мав обов’язок цілий рік наслідувати життя того святого, якого він витягнув.
Легенда про єпископа Валентина, який нібито загинув 14 лютого через те, що проти волі імператора вінчав солдатів із їхніми коханими, з ‘явилася значно пізніше, аж у 1493 році в Нюрнберзьких хроніках. Проте це передання зовсім непідтверджене та невизнане Вселенською Церквою. Мабуть, тому 14 лютого ні в Східній, ні в Західній Церкві не згадується пам’ять святого з ім’ям Валентин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 речей у 2020 році, за які ми маємо бути вдячні
Східна Церква у своїх богослужіннях згадує про трьох подвижників з ім’ям Валентин, які мученицьки закінчили своє життя у III столітті. Пам’ять кожного з них зокрема Церква відзначає 12 серпня, 19 липня і 7 травня. Щодо Західної традиції, на яку посилаються шанувальники цього святого, то, за «Новою католицькою енциклопедією», Західна Церква знає принаймні двох святих Валентинів, які були обезглавлені в часі переслідування Християнства в один день: 14 лютого 270 року. Один був римським священником, інший – єпископом Терні, поселення, розташованого за 60 миль від Риму. Але, читаючи офіційне житіє цих святих, ми не зустрічаємо практично нічого подібного з тим, що звикли чути про святого Валентина.
Звісно, це не означає, що від свята потрібно відмовитися. Святкувати день святого Валентина – не гріх. Але все залежить від того, як проводити цей день. Якщо присвячувати його своїм коханим і дарувати їм знаки уваги – це ж чудово, але, якщо все зводити до інстинкту чи статевості, – то варто задуматися, хто від цього виграє.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: