Варіант 1: Університет є для того, щоб дати професійну освіту. В університеті студенти отримують знання і навички, які будуть корисні для їхньої майбутньої професії. На жаль, часто, це не так: Більшість викладачів університету не знають потреби роботодавця і не можуть навчити відповідних навичок. Тому, не дивно, що компаніям доводиться самим вчити «новоспечених» випускників.
Варіант 2: Теорія зв’язків. Університет створює можливість для знайомства з новими людьми. Частково це так: Студенти які поступили у Гарвард будуть навчатися з людьми, які змінюють світ. І такі зв’язки, безумовно, будь важливими для їхньої майбутньої кар’єри.
Варіант 3: Теорія відбору (signaling theory). Університет служить як механізм селекції — більш здібні люди йдуть навчатися в університет, а менш здібні ні. Частково це так: Після випуску з Гарварду ви одразу отримаєте хорошу роботу тому, що ваш диплом свідчить про вашу «якість».
Варіант 4: Університет є для того, щоб навчити цінностей і допомогти студентам сформуватися як особистості. Для цього потрібно створити середовище для незалежного і вільного формування особистості. Університет повинен бути центром моральних та етичних норм.
Виходячи з того, яка є мета університету, ми можемо дати відповідь на яких принципах повинна бути побудована вища освіта:
-
Самостійність. Кожен учасник освітнього процесу має незалежно приймати рішення щодо навчання. Університет повинен бути незалежним від уряду. Факультет — незалежним від університету. Професор — незалежним від факультету.
-
Гнучкість. Система освіти повинна бути гнучкою, що дозволить швидко реагувати на зміни та адаптуватися до нових умов. Професор має сам вирішує, які класи викладати, як їх викладати, коли їх викладати (семестр, день, час). Професор має вирішувати, які матеріали використовувати для класу, а не нав’язливі, застарілі методички. Студент теж має вирішувати, які класи йому брати. Адже мета — сформувати індивідуумів, а не 1000 однакових копій.
-
Зворотний зв’язок. В навчальному процесі повинен бути чіткий зворотний зв’язок між усіма учасниками цього процесу. Професор сам вибирає справедливу систему оцінювання студентів (іспити, тести, домашні завдання, курсові, тощо). А студенти анонімно оцінюють кожного професора в кінці семестру.
-
Конкуренція. Ротація кадрів, встановлення зарплати мають відбуватися на конкурсних засадах, базуючись на об’єктивних фактах: (1) ефективність викладання, (2) публікації в провідних міжнародних журналах, (3) цитування, (4) гранти, тощо.
-
Вільнодумство. Для формування індивідуумів, університет повинен створити умови для вільнодумства. Професор повинен мати повну свободу у пошуках нових напрямів досліджень та звитяг. Теж саме і студенти повинні мати можливість самореалізації та самоорганізації у створенні студентських організацій та ініціатив.
«Такі принципи побудови системи вищої освіти — це не фантастика. Я уже 16 років працюю в системі вищої освіти США, 11 з яких — професором, і я особисто бачу як ці принципи застосовуються на практиці. Сподіваюся, що колись й українські реформатори зможуть хоч частково запровадити ці принципи у систему вищої освіти України,» — Роман Шеремета
Більше інформації можна дізнатися перейшовши за посиланням: https://www.facebook.com/583997548/posts/10157598596437549/?d=n
