Посіяні в дитячих серцях добро та любов, виростуть чудовими плодами. А звичка маленької людини до благодійності формуються, звичайно, у сім’ї.
Про це пише biz.nv.ua.
Як виробити звичку робити добрі справи, отримувати від цього радість і навіщо все це потрібно?
Все починається з того, які установки ми даємо дитині для розуміння «що таке добре, що таке погано», як ставимося до своїх батьків (пряма проекція для дитини), до близьких і незнайомих людей.
І якщо батьки займаються благодійністю, то вони зможуть мотивувати дитину приєднатися до їхньої діяльності та сформувати в ній ті самі звички.
Але що цікаво, за статистикою, близько 75% дітей не знають, що їхні батьки займаються прямою благодійністю, волонтерством або, наприклад, є донорами крові.
У чому ідея благодійності?
Жертвувати фізичні цінності чи ресурси (час) іншим, не чекаючи нічого натомість. Хоча ми не отримуємо рівнозначної відплати, саме «дарування подарунка» здатне приносити задоволення тому, хто дарує.
Якщо дитина не хоче жертвувати чи ділитися, може, вона не жадібна, а ощадлива? Не варто наполягати, переконуючи в необхідності, тиснучи на совість і нав’язуючи свої думки — благодійність має бути добровільним актом.
Маючи правильний приклад в особі батьків, згодом дитина прийде до благих справ.
Яка благодійність доступна дитині?
Якби існував рейтинг популярності дитячої благодійності, то перше місце у ньому займала б допомога тваринам.
Можна бути волонтером у притулку для тварин або дати притулок тварині вдома з дозволу батьків.
Можна відвідувати людей похилого віку в будинку для літніх людей, малюк може віддати якісь зі своїх іграшок чи речей, може жертвувати зі своїх кишенькових грошей у благодійний фонд або допомагати сусідській старенькій.
Головне — підтримка від батьків, заохочення за добрі справи.
Подарунок дитині за добру справу буде не найкращим заохоченням! Адже в такому разі благодійність уже не буде безкорисливою, а отже, і благодійністю вже не буде.
Для дитини набагато важливіше, ніж для дорослого, знати, кому саме вона допомагає, адресність допомоги. А ще краще, якщо дитина може побачити результат своєї допомоги — у цьому випадку більше шансів пережити саме те відчуття щастя дарувальника.
Саме такий приємний момент наприкінці дії стає стимулом для повторення цієї дії, що в результаті приводить до формування звички. Прекрасної звички бути людяним.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: