Тисячі людей-потерпілих змушені залишатись на Буковині вже не один місяць. З початку війни, завдяки координаційній лінії «Ми поруч» та зусиллям десятки помісних церков, вдалося розмістити біля 11 000 потребуючих.
Але до фонду продовжують звертатись все більше і більше людей, яким ми всіляко намагаємося допомогти. Їх запити різноманітні. Хтось вже встиг адаптуватись, знайти роботу. Але є й ті, хто продовжує потребувати продуктів, одягу, гігієни, а головне – даху над головою.
Критичною є ситуація з житлом. Тимчасові прихистки на базі муніципальних закладів реорганізовані. Багато церков, через брак фінансування, також вимушені відмовляти у поселенні.
Наразі є ще доступні будинки для облаштування в області. Проте на такий варіант погоджується невелика кількість переселенців. Натомість ціни на оренду помешкання в місті залишаються стабільно високими, попит космічно перевищує пропозицію. Прикро визнавати, але фактор людської ненажерливості також дає про себе знати. Навіть під час війни. Кімнати в комунальних квартирах, які до війни, від сили, могли коштувати 1500 грн. зараз здаються мінімум за 5000.
«Реалії в нас такі, що усіх бажаючих, ми просто фізично не зможемо поселити в Чернівцях. Але в області поки ще є непогані будинки. З їх обігрівом ми як фонд вже почали допомагати», – говорить директор фонду «Ми поруч» Вячеслав Нагірняк.
У співпраці з міжнародними організаціями, фонд вже закупив обігрівачі та побутові прилади для шелтерів в області, де продовжують вимушено мешкати переміщені особи. Серед них – велика кількість осіб похилого віку та осіб з обмеженими можливостями.
Між тим, на рівні помісних церков, йде облаштування будинків у селах. Фонд також сприяє закупівлі дрів для їх обігріву.
Звісно, інфраструктура в селі певним чином відмінна від міста. Але рівень життя в сільській місцевості на Буковині, де розвинений малий та середній бізнес, є велика кількість приватних господарств, значно перевищує рівень життя у звичайному селищі на Півдні чи Сході України.
Ділиться переселенка з Каховки, яка вже півроку мешкає в Білівцях:
«Не збирались залишатись в селі з дитиною. Ми жили у місті і для нас було важливо, щоб і лікарня була, і садочок. Але тут ми маємо все, що нам необхідно. І робота є. І садок непоганий. Вже дровами запаслись. Хоч і доводиться багато працювати з облаштуванням будинку – ми все одно дуже вдячні. Ми у безпеці.»
Завдяки відкритим серцям і домівкам буковинським родинам тисячі потерпілих мали змогу знайти тимчасовий прихисток і почати нове життя. Але є й ті, хто змушений виїжджати прямо зараз. Без коштів. Без речей. Холодними ночами. Як і 8 місяці тому. Але різниця в тому, що місця для прихистку залишається вкрай мало.
Наостанок, звертаємося до всіх людей доброї волі Буковини.
Якщо ви бажаєте послужити своїм житлом, маєте можливість надати в користування кімнату/квартиру чи будинок, будь ласка, зв’яжіться з нами через [email protected] або телефони гарячої лінії: 050 106 88 81
Хочемо сподіватись, що цієї зими нікому не доведеться замерзати від чиєїсь ненажерливості чи байдужості. Або залишитися під обстрілами та жити у напівзруйнованих будинках.