21 лютого на 79 році життя відійшов у вічність Старенок Василь Данилович.
Всеукраїнський союз церков ЄХБ висловлює щире співчуття Чернігівському обласному об’єднанню, помісній церкві, рідним і близьким, зокрема дружині Тетяні Василівні, дітям, внукам та правнукам.
Василь Данилович народився 10 лютого 1944 року у с. Рогізки, що у 50 км від Чернігова. Його батьки були віруючими, тому від самої юності, коли прийшов до Господа, він служив Йому ревно і з великою відвагою. Приїхавши до Чернігова навчатися, залишився у Першій чернігівській церкві, де служив багато років дияконом.
31 січня 1996 року його обрали на служіння старшого пресвітера Чернігівської області. Ці обов’язки він виконував упродовж 10 років.
Після передачі служіння старшого пресвітера Василь Данилович залишився одним із пасторів Першої церкви м. Чернігів і постійно був у праці, поїздках по церквах області, допомагав пресвітерам церкви та обласному пресвітеру по області. Постійно був у церкві, не пропускав жодного служіння – це була його характерна риса. Був надійним та відповідальним, а також спеціалістом – висококваліфікованим столяром, проробивши на одному місці усе життя.
Разом із дружиною Надією Леонідівною, з якою прожили 53 роки, виховали троє дітей – доньку Наталію та двох синів – Павла та Михайла. Зараз діти мають свої сім’ї, і теж пішли шляхом служіння Господу. У родині вже дев’ять онуків та троє правнуків.
Після смерті дружини Василь Данилович одружився на сестрі в Господі – вдові Черкашиній Тетяні Василівні, з якою прожив півтора роки.
Захворів півроку тому, коли втратив свідомість від падіння головою. Після оперування впав у кому і не виходив з неї упродовж шести місяців. 21 лютого перестало битися його серце.
Нехай усі, хто зараз знаходиться у горі, смутку і скорботі, будуть потішені та заспокоєні Господом: «Блаженні мертві, які вмирають у Господі – вони відпочинуть від трудів своїх…» (Об. 14:13).
Засвідчуємо велику пошану до Божого служителя, який ревнував про Боже діло і не знемагав, звершуючи довірену йому працю.
Будемо продовжувати Божу справу на землі, пам’ятаючи і наслідуючи тих, хто поруч із нами віддано звершував своє служіння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
