У неділю, 23 квітня 2023 року, на 66 році життя відійшов у вічність Сергій Вікторович Мороз – пастор, заступник голови Союзу ЄХБ і ревний служитель в благовісницькому інформаційному полі. У команді євангельсько-баптистського братства не стало великої людини, чий досвід, завзяття, бадьорість та освіченість слугували гарним інструментом у поширенні Євангелія.

Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів висловлює глибокі співчуття дружині Любові Степанівні, доньці Оксані, синам – Віталію, Олегу та Денису, усім рідним Сергія Вікторовича. Нехай Бог допоможе їм пройти ці випробування. Щиро співчуваємо київській церкві «Відродження», служителям і церквам, котрим брат Сергій був наставником і другом.

Днем раніше, 22 квітня пастор Сергій Мороз та Директор Інституту Релігійної Свободи Олександр Заєць потрапили в дуже важке ДТП біля Дубна, Рівненська область. Вони поверталися з відрядження до Непалу і через втому водій не впорався з керуванням, в’їхавши у відбійник. Стан Сергія Мороза був дуже важкий.

Завжди бадьорий та усміхнений, він мав місіонерський характер, любив людей, завжди йшов їм на зустріч. Його проникливість, добра вдача та життєвий досвід сформували гарне почуття гумору та вміння ставитись до життєвих обставин тверезо та з оптимізмом.

Сергій Вікторович щиро любив церкви України – не в загальному, практично і з великим ентузіазмом. По-особливому бідкався про переселенців і тих, хто втратив житло. Шукав для них кошти і влаштовував різні збори на інтернет-платформах з ретельною звітністю й відповідальністю.

Він був українізатором серед євангельських християн-баптистів. Бувши родом з російськомовної Луганщини, пильно вивчав українську, чудово нею розмовляв і заохочував інших удосконалюватися у рідній мові.

Сергій Вікторович любив гостювати та радо приймав гостей у себе. Мабуть, сотні важливих розмов щодо розвитку церковного служіння і наставницьких зустрічей із Сергієм Вікторовичем відбулися саме за обіднім столом.

Він мав письменницький хист і любив читати. Завжди мав слушну детальну пораду для тих, хто хотів поглибити знання у певних практичних сферах.

За два тижні йому мало виповнитися 66 років – Сергій Мороз народився 7 травня 1957 року в містечку Лисичанську Луганської області. Там і навчався, увірував, прийняв водне хрещення та одружився.

Коли покаявся і віддав своє життя Богові 24 лютого 1971 року, на титульній сторінці записника написав:

«Тобі трудитись, – ось моє бажання, Тебе прославить, – в цім життя моє».

Сергій Вікторович із Любов’ю Степанівною виховали у християнському дусі четверо дітей: троє синів і доньку. Сім’ї дітей теж є віруючими й активно служать Богові.

У 1991 році Сергій Мороз був рукопокладений на дияконське служіння у Лисичанській церкві ЄХБ, а у 1992-му – на пасторське.

У 1995 р. повністю присвятив себе духовній праці: пасторському служінню та служінню із заснування нових церков. Перейшов на пасторське служіння в новостворену церкву “Благодать” м. Лисичанська. Незабаром долучився до команди місії “Духовне відродження Донбасу” як викладач, а з 1999 року – як директор місії. За час роботи місії учасники місіонерської програми «Проєкт-250» у Луганській і Донецькій областях відкрили близько двох десятків нових церков.

У 2004 році здобув вищу духовну освіту, отримав ступінь магістра. 2008 року був обраний на служіння старшого пресвітера церков ЄХБ Луганської області.

13 червня 2014 року рішенням 27-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний заступником голови ВСЦ ЄХБ. 25 травня рішенням 28-го з’їзду ВСЦ ЄХБ обраний вдруге заступником голови ВСЦ ЄХБ.

Наш дорогий брат Сергій прагнув наслідувати слова апостола Павла: «…Я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої» (Дії 20:24).

Ми щиро дякуємо усім церквам і служителям, усім обласним об’єднанням за щирі слова потішення і співчуття. Усі відгукуються про служителя ВСЦ ЄХБ з великою любов’ю і болем. Його по-особливому любили і цінували – він був обдарований євангеліст, простий і щирий брат та співслужитель.

Нещодавно, під час місіонерського форуму в Одесі, Сергій Вікторович ревно молився про український народ, пробудження людей, вигнання ворога з нашої землі і примноження Божої слави. У таких його молитвах відображалися його найзаповітніші бажання.

Дякуємо Богові за таких палких служителів, які серед нас були великим взірцем і натхненням. Продовжуймо їхню працю, допоки не прийде день для кожного із нас спочити від праці у ніг нашого Господа Ісуса Христа.

«…Блаженні ті мертві, які віднині помирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними» (Об. 14:13).