289942784_5133883349999089_1457625108720972640_n

17-18 червня відбувся ретрит #bykyiv молодіжних лідерів та команд молодіжного служіння церков Київської області.

Головна тема виїзду звучала: «Лідерство під час війни», пишуть Баптисти Київщини на сторінціу Фуйсбуці.

Важкі часи потребують сильних лідерів!

І реалії сьогодення нашої країни вимагають він нас відповідального лідерства.

Та як бути справжнім лідером під вас війни?

У цій непростій темі нам допомагав розібратися старший пресвітер області Микола Романюк, а також інші спікери: Григорій Ступак, Михайло Феєр, Петро Марченко та Олександ Бокоч.

289896439_5133883456665745_4635983488866400699_n

Ось кілька тез із семінарів:

  •  Справжній лідер у час максимального виклику діє згідно завчасно прийнятих рішень та поточного виклику.
  • Лідер бере відповідальність і діє в будь-яких обставинах, суспільствах, ситуаціях на допомогу людям, на вирішення проблеми/біди, на покращення
  • Лідерство має бути адаптивним: працювати не за шаблоном, а на результат!
  • Видатна роль якісних лідерів: вони бачать ситуацію і втручаються в неї.
  • Природа лідерського звання – не миритися із наявним станом речей.
  • Біблійне лідерство-це завжди слугуюче лідерство!
  • Лідерство-це звичка думати навіть без вказівки зверху.
  • Ні дистанція, ні відсутність необхідних умов – не зупиняє відповідальність за довірених вам людей.
  • Ідентичність лідера ніколи не будується на позиції/званні. Якщо це так – ви приречені. Ідентичність лідера в Христі.
  • Лідер не боїться сильніших за себе, талановитіших, освідченіших, а радіє і навчається.
  • Лідерство виконує велику мету: відповідає на потребу тут і зараз, але прицьому турбується про свою місію/ціль у глобальному розрізі.
  • Нам потрібні не лідери, а лідерство! Не посада і звання, а відповідальна поведінка, побудована на євангельських цінностях.

Понад 140 молодих лідерів навчалися разом, молилися, поклонялися, запалювалися покликанням та надихалися продовжувати служити.

«Ми маємо і можемо бути лідерами сьогодні, бо Христос першим показав нам приклад найкращого лідерства!

Завдяки тому, що Він веде нас, ми маємо змогу вести інших!

Завдяки тому, що Він служить нам, ми маємо змогу служити іншим!

Завдяки тому, що Він полюбив нас, ми маємо змогу любити інших!

Цінуємо бути разом!

Цінуємо бути в єдності!», – підсумували організатори.

 

289970598_5133883369999087_9116667233453641456_n
289957471_5133883466665744_7613432701030524976_n
290047503_5133883359999088_5047588695943607744_n
photo_2022-05-17_11-33-22

У час війни звичайне зерно (те саме, яке Христос порівнює зі Словом) люди починають цінувати значно вище, ніж у мирний час. Цієї весни, щоб уникнути продовольчої кризи в майбутньому, українців закликають раціонально використовувати кожну земельну ділянку, включно з клумбами і балконами. Щоб допомогти в цьому людям, Українська Церква Християн Віри Євангельської у партнерстві з міжнародною благодійною організацією World Vision International започаткувала проєкт «Насіння для майбутнього».

Повідомляє сайт Української Церкви Християн Віри Євангельської.

Уже сьогодні близько шести тисяч сімей у різних областях України безкоштовно отримали пакунки із високоякісним насінням городніх культур. Зокрема, це 17 видів насіння – морква, буряк, помідори, кріп, кукурудза та ін.

До роздачі насіння городникам в один із днів долучився навіть старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко

«Сподіваємось, що з Божою допомогою, посіяне зерно обов’язково проросте прекрасним плодом та, хоча б частково, прокриє потреби багатьох українських сімей», – каже Михайло Степанович.

Здебільшого насіння стало приємним доважком до благодійних продуктових наборів, яких з початку війни п’ятидесятницькі церкви зібрали, розфасували та роздали вже сотні тисяч.

Якісний посадковий матеріал вже роздали у Полтавській, Харківській, Сумській, Черкаській, Миколаївській, Одеській Запорізькій, Чернігівській, а також Львівській та Рівненській областях. В останній, до речі, була проведена основна робота із підготовки насіннєвих пакунків. У фасуванні наборів взяли участь, немало-небагато – сто двадцять волонтерів із церков міста Рівного.

Як розповідає координатор проєкту Анатолій Кибукевич, пакети з насінням християни стараються доставляти у населені пункти, де люди ще не посіяли городину та туди, де купити якісне насіння просто неможливо через воєнні дії.

«Я вірю, що Господь благословить, і наш народ буде мирно жити, збираючи добрі врожаї, посіяні спільними, нашими з вами, зусиллями», – каже Олександр Коток старший пресвітер Рівненської  області, який теж долучився до проєкту.

Українські священнослужителі від імені тисяч простих українців щиро дякують World Vision International за фінансову  підтримку проєкту  «Насіння для майбутнього».

photo_2022-05-16_13-04-41
photo_2022-05-14_21-50-46
photo_2022-05-18_12-48-54
pr4

Ймовірно, деякі з наймолодших відвідувачів, які бачили сивочолого чоловіка, що сидів на стільці перед сценою і диригував хором у пасхальну неділю, не знали, хто він такий.

Ця людина – 82-річний Євген Никифорович Пушков. А церква, де відбувалося пасхальне богослужіння – це молитовний будинок у місті Харцизьку, Донецької області. Він розташований за 30 км від нинішньої лінії фронту.

Про це пише «Голос мучеників – Корея».

«Сам Євген Никифорович народився неподалік Москви у сім’ї християн, — каже представник Фолі. «Спочатку він хотів слідувати за своєю мрією, бажаючи стати професійним музикантом. Тим не менш, він каже, що саме ретельне вивчення робіт Маркса, Енгельса та Леніна зрештою повернуло його до християнства, а коли він приїхав до міста Харцизьк у Донецьку у 1975 році, то у нього з’явилася нова мрія. Він, бачачи особливий хист місцевих жителів до виконання пісень, вирішив організувати християнське служіння хорової музики в Харцизьку».

Це мета, якій він, як і раніше, відданий протягом 42 років, враховуючи 11 років, проведених у в’язниці та у засланні, починаючи з 1980 року.

Євген Никифорович Пушков – колишній пресвітер Харцизької церкви. Тепер, через вік, церкву очолюють два інших служителі.

«Він сказав нам, що через слабкі ноги йому доводиться диригувати сидячи», — каже представник Фолі. «Але він каже, що все ще може проповідувати, стоячи за кафедрою».

Дочка Пушкова сказала «Голосу мучеників – Корея», що вважає за важливе, щоб молоді християни пам’ятали вірних християн старшого покоління, таких як її батько. Сам Євген Никифорович робить акцент на скромності та смиренності.

Його мета у Великодню неділю, сказав він, полягала в тому, щоб просто зробити богослужіння на якомога більш урочистим.

І це було зробити нелегко у світлі воєнних дій. Колись громада налічувала від 260 до 280 осіб, а зараз у церкві лишилося менше 150 членів. Хтось виїхав до Росії, хтось у Німеччину, хтось у США. Євген Никифорович не виключає, що ще більше членів церкви покинуть місто найближчим часом.

pr3

З двох синів та шести дочок Пушкова одна дочка померла, четверо дітей уже поїхали, а три доньки залишились у місті, але живуть окремо зі своїми сім’ями. Раніше Євген Никифорович жив із онуком та його родиною, але й вони поїхали. Тож тепер він живе один, але дочки відвідують його щодня. Євген Никифорович заявив «Голосу мучеників – Корея», що не збирається їхати з Харцизька.

«Він сказав нам, що у його віці йому нікуди їхати, але найбільше він непокоїться за церкву», — каже представник Фолі.

Євген Никифорович сказав, що його головне бажання у тому, щоб церква продовжувала регулярно збиратися та проводити богослужіння, як їм вдавалося це робити досі: два богослужіння у неділю та ще два зібрання серед тижня.

Це просте бажання людини, чий шлях до віри був непростим.

«Євген Никифорович народився у підмосковному Коврові, – каже представник Фолі. «Музика була його пристрастю. Мама навчала його Біблії у дитинстві, але вона померла, коли йому було 12 років».

Хоча Євген Никифорович не став християнином у юності, баптистське походження його сім’ї заважало виконанню його мрії стати професійним музикантом.

«Коли Євген Никифорович вступив до Саратовської консерваторії, його зустрів агент КДБ і сказав, що знає, що він із християнської сім’ї, — каже представник Фолі. «Агент сказав, що його виженуть із ВНЗ, якщо він не співпрацюватиме з ними».

Євген Никифорович знайшов рішення: скласти випускні іспити екстерном. Для цього йому довелося написати роботу з наукового комунізму. Але ця робота справила на Євгена Никифоровича несподівану дію – вона ще більше зміцнила його віру.

«Євген Никифорович мав написати роботу «К. Маркс та Ф. Енгельс — основоположники наукового комунізму» для студентського конкурсу, — каже представник Фолі. «Займаючись написанням цієї роботи, він з подивом виявив, що до 30 років Маркс і Енгельс були віруючими, що вони написали книги з богослов’я, які не були перекладені російською мовою, і що наприкінці життя Енгельс повернувся до християнської віри».

Євген Никифорович каже: «Працюючи над цією темою, я не відходив від Бога, а ще більше наближався до Нього, бо чітко бачив, наскільки хиткий фундамент у атеїзму. Виявляється, ні Маркс, ні Енгельс, ні інші матеріалісти не мають жодної роботи, яка спростовує буття Бога».

Після того, як Євген Никифорович здав роботу, він зміг закінчити консерваторію. За словами Євгена Никифоровича, агент КДБ, який раніше погрожував йому, знову зустрівся з ним, запитавши, що стало підставою його навернення до християнства. Євген Никифорович відповів: «Марксизм-ленінізм».

«Я став йому розповідати про те, що народився у віруючій сім’ї, що у мене в серці було трохи віри, але потім у наших краях атеїсти розорили всю громаду: майже всіх кинули до в’язниць, а решта роз’їхалися», — розповідає Пушков. «У 16 років я поїхав вчитися і там забув про Бога. Але тут люди вашого кола сказали мені, що є праці вчених, які повністю спростовують буття Бога і відповідають на всі запитання. Я став сумлінно їх вивчати. І скажу вам тепер, що в їхніх наукових працях я не знайшов нічого, що могло б спростувати існування Бога. Ми мирно з ним розійшлися, хоча він нагадав мені, що всю інформацію про мене він перешле на місце мого нового проживання».

Євген Никифорович був хрещений у церкві в Саратові у віці 26 років. Три роки він працював професійним музикантом, але врешті-решт вирішив присвятити свій талант одному Богові.

За словами Євгена Никифоровича, перше, що він зробив, ухваливши це рішення, — відвідав могилу матері.

«Я приїхав туди рано-вранці, — каже Пушков, — Сльози здавили мені горло. Я впав на могильний пагорб і довго плакав. Я молився: «Мамочко, устань, устань дорога! Ти так хотіла, щоб я грав на скрипці і славив Господа… Мамо, устань… Я так тобі зіграю, як нікому не грав ніколи! Устань, мамо! — Але пагорб мовчав, а моє серце стискалося від пізнього каяття.».

Представник Фолі каже, що якщо покаяння Євгена Никифоровича й запізнилося, то, можливо, тому воно було ще глибшим.

«Він приїхав до Харцизька 1975 року, і йому сподобався спів місцевих жителів, — каже представник Фолі. «Він став рукопокладеним євангелістом і проводив регіональні молодіжні зустрічі у лісі двічі на рік: 1 травня та 7 листопада. Після одного такого молодіжного спілкування його заарештували та засудили на три роки. Звільнившись, він провів удома 27 днів, а потім був знову заарештований і провів ще п’ять років у в’язниці, цього разу у ГУЛАГу на Уралі. І ще три роки на засланні в Томській області. Але він повернувся до Харцизька, як тільки йому дозволили, і продовжував служити в церкві».

Наразі, внаслідок конфлікту в регіоні, багато родин поїхали. Але на Великдень Євген Никифорович вирішив зібрати хор із членів церкви, що залишилися.

У розмові з нами він сказав, що це був не хор, а просто ті, кого він зміг зібрати з тих, що залишилися.

Ці члени церкви, що залишилися, проспівали чотири гімни під час пасхального богослужіння. Два пасхальні та два гімни, які закликають до покаяння. Один із гімнів можна подивитися на сайті https://www.youtube.com/watch?v=oqnzfXhIBFM.

Ми запитали його, як відреагували члени церкви на виступ, у відповідь він засміявся і сказав, що навіть не знає, бо не питав їх про це. «Він сказав, що ціллю було прославити Бога».

Представник Фолі каже, що «Голос мучеників – Корея» здійснює проект із надання екстреної допомоги християнам в Україні, які продовжують служити. Також організація підтримує членів сімей загиблих християн, які свідчили про свою віру, спрямовуючи кошти з фонду «Сім’ї мучеників».

Якщо ви знаходитесь за межами Кореї і бажаєте зробити пожертвування на проект або фонд, то ви можете це зробити згідно з методом, описаним на сайті за адресою www.vomkorea.com/ru/donation.

pr2
photo_2022-05-03_10-08-41-1024×634

Цьогоріч церква у с. Смолярі Волинської області святкує свій 100-річний ювілей. Наприкінці квітня відбулося святкове богослужіння за участі багатьох служителів. Слово привітання та настанови до помісної церкви мав заступник голови ВСЦ ЄХБ Ігор Бандура, повідомляє сайт баптистів.

Вся історія цієї громади є наочним підтвердженням, що «нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал. 3:28).

Пагінці євангельської віри в село принесла родина Юхимчука Степана Івановича аж з Сибіру. Юхимчуки потрапили До Сибіру на початку I Світової війни, як біженці. Саме там вони навернулися до Господа в баптистській церкві одного із сіл Томської області. Там прийняли хрещення в 1921 році. А вже наступного – 1922-го, після повернення на батьківщину, почали проводити євангельські зібрання у своєму селі.

Становлення громади відбувалося за підтримки братів з Польщі, у складі якої була Волинь до 1939 року. Потім був період переслідувань за радянських часів. Та вже на початку 80-х років громада отримала реєстрацію і почала відновлювати служіння.

Цікавими також є 90-ті роки минулого сторіччя. До благовістя на північному заході Волинської області долучилися брати-білоруси з показом фільму «Ісус». Це сприяло наверненню до Бога багатьох людей.

Господь дивовижним чином об’єднує роботу людей з багатьох народів, – українців, росіян, поляків та білорусів задля поширення Свого Царства.

Сьогодні громада церкви с. Смолярі на чолі з пресвітером Степаном Шамайдою налічує 170 членів.

photo_2022-04-29_08-01-50

Життя в період війни є важким випробуванням для усіх людей, а особливо ж для людей з інвалідністю. Про служіння особам з порушеннями слуху розповідає директор профільного Департаменту УЦХВЄ та обласні відповідальні за служіння.

«У цей складний час, серед жаху і болю, церква має нові виклики та активно працює на Божій ниві, – каже  Павло Смаль, директор Департаменту праці серед людей з порушеннями слуху УЦХВЄ. – З початком війни робота Департаменту дещо трансформувалася, але не занепала. Багато людей з порушеннями слуху та наших перекладачів жестової мови, які жили на сході країни, були змушені залишити свої домівки і переїхати до центральних та західних областей або ж за кордон.

У Маріуполі, де багато будинків просто знищені, де голод, холод та обмежений доступ до інформації, деякий час, до евакуації, глухі переховувалися разом з іншими людьми у підвалі Дому молитви. Оскільки там комунальні системи працювали автономно, Дім Божий рятував людям життя не лише духовно, а й у буквальному розумінні: практично всі будівлі навколо постраждали, а церква стоїть цілісінька. По великій Божій милості більшість глухих евакуйовано і зараз перебувають у відносній безпеці».

У центральних областях багато людей залишилося у своїх домівках. Сім’я Валерія та Лариси  Бондаренків розповідає, що люди з порушеннями слуху у цьому регіоні активно долучилися до волонтерських команд. Глухі плели маскувальні сітки, допомагали готувати приміщення для переміщених осіб, розносили продукти тим, хто потребував, приймали людей у своїх домах. У Вінниці люди з порушеннями слуху активно брали участь у волонтерській місії Латвійської організації із допомоги глухим.

Західний регіон у ці нелегкі часи став надійним тилом для всієї країни. Мільйони людей (в тому числі люди з порушеннями слуху) знайшли там прихисток. Дехто з них проживає у церковних приміщеннях, декому надали житло у приватному секторі. Для них проводять служіння з перекладом на жестову мову, спілкування та зустрічі (Волинь, Івано-Франківщина).

Зокрема, Благодійний фонд «Кольори тиші» активно надає допомогу потребуючим на Івано-Франківщині. За словами служителів Романа та Ірини Мельничуків від початку війни фонд зміг прийняти і розселити десятки людей з порушеннями слуху з різних постраждалих регіонів країни.

«Зокрема ми прийняли 7 сімей та ще 25 осіб (в основному жінки та діти) із Запорізької області, 7 людей з Київської області, 32 особи з Донецької області, Харкова та Краматорська. Також наш фонд займається ремонтом одного з Карпатських готелів аби мати змогу прийняти глухих з Миколаєва та Слов’янська» – розповідає Роман Мельничук.

Варто згадати й про Львів, як найбільший гуманітарний хаб країни. Як повідомив завідувач відділу праці серед людей з порушеннями слуху у області Віталій Філіп, необхідну допомогу отримали понад 100 осіб з порушеннями слуху та сім’ї, у яких є нечуючі особи. Перекладачі жестової мови волонтерять разом з церковною молоддю на залізничних вокзалах, надають приватні консультації через соцмережі та інші комунікативні платформи. Львівська Богословська Семінарія надала своє приміщення для облаштування місць перепочинку для осіб, які виїжджали за кордон. Волонтери – студенти та працівники ЛБС- підтримують зв’язок з перекладачами і мають змогу надати відповідну допомогу особам з порушеннями слуху.

Смаль Павло також зазначив, що високим показником якісної роботи перекладачів жестової мови є пропозиція однієї з країн ЄС щодо співпраці. Було запрошено двоє людей для онлайн перекладу глухим людям, які працюють на різних виробництвах за кордоном. Це чудова можливість представити церкву як такий суспільний інститут, де враховано потреби всіх верств населення. Також, директор департаменту поділився планами на майбутнє щодо зустрічей як онлайн, так і офлайн форматів.

«Кожне покоління має свої виклики. Нам випала почесна і нелегка місія – нести людям з порушенням слуху світло спасіння і надію у тривожні часи. Наша молитва до Бога не лише про захист і підтримку, а й про мир та перемогу. Нехай Божа милість буде над нами» – підсумовує Павло Смаль.

Оксана Сухарина

Джерело: https://www.chve.org.ua/slujinnya-glyhim-viyna/

IMG_20220306_212443_115-1024×576
IMG_20220321_215744_989-768×1024
IMG_20220321_215813_024-768×1024
IMG_20220425_150217_231-1024×767
служіння в церкві Христос є від

Місіонери «Христос є відповідь» провели Великодні служіння для переселенців у Рівненській, Миколаївській та Харківській областях.

У Рівному до недільних зборів команда місіонерів CITA провела кілька благодійних очних клінік для переселенців та городян, вуличних євангелізацій з роздачею газет «Христос є відповідь» на великодню тематику та запрошувала людей на служіння до церкви з однойменною назвою. А на недільному богослужінні звучали пісні та проповідь про суть Воскресіння Ісуса.

Також місіонери у рівненському будинку культури провели дитячий захід для переселенців, присвячений Великодню, з розповіддю про події смерті та воскресіння Ісуса Христа, з програмою, призами та солодощами. На святі побувало 600 людей: діти з батьками.

Дитяче свято

«Дякуємо Богу, що ми змогли організувати пасхальне свято для дітей у важкий час для України. У нашому місті багато переселенців із зони бойових дій, нам вдалося багатьох запросити на подію. Більш ніж 350 дітей почули Радісну Звістку про Ісуса Христа, переглянули біблійний мультфільм, отримали призи, а також солодощі. Приємно усвідомлювати, що багато хто сьогодні почув або хтось нагадав собі про справжній сенс Воскресіння Ісуса Христа», – поділився організатор події місіонер «Христос є відповідь» та служитель церкви з однойменною назвою у Рівному Григорій Тищук.

Софія з Києва розповіла, що на святі Великодня їй дуже сподобалися мультфільм, конкурси, ведучі програми, і вона радо повертається додому.

Батько одного з юних гостей події Павло, родина якого переїхала до Рівного з Очакова (Миколаївська область) дякував за можливість відвідати свято разом із дитиною, бо ще погано освоїлися на новому місці та не знали, де можна було б добре провести час із сім’єю.

Маленькому Антону з Харкова найбільше запам’ятався мультик та подарунок.

Анна, викладач із Харкова, також дякувала за радісну та дружню атмосферу на святі та особливо за те, що тепер її діти знають суть Великодня.

За словами місіонера CITA та пастора у Харківській області, Сергія Тюрікова, цього року на великодньому служінні людей значно більше, ніж у минулі роки. Причиною напливу місіонер називає війну і ту матеріальну скруту, яку вона завдала: «Оскільки ми допомагаємо нужденним, то в церкву приходять багато заради гуманітарної допомоги, але є й ті, хто хоче слухати Боже слово і на служіння приходить постійно».

Місіонер Місії та пастор церкви в Новій Одесі (Миколаївській області) Віктор Павлишин поділився, що цього року святкування Великодня відзначилося тим, що до невеликої церкви до них прийшло понад 10 нових людей, яких команда місіонерів запросила під час роздачі продуктових наборів напередодні. Пастор назвав це суттєвим поповненням, оскільки через військові дії близько 30 членів церкви вимушено покинули місто.

«У зв’язку з приходом на служіння людей раніше невоцерковлених, наше Великоднє служіння було більш євангелізаційним і після заклику до навернення до Бога більшість прийняли Ісуса Христа і народилися згори, судячи з їхніх розповідей про пережитий стан після молитви про прощення гріхів», – поділився Віктор Павлишин .

Для багатьох людей церква «Віфанія» у Миколаєві буквально стала джерелом води, адже у місті вже два тижні немає водопостачання, а на території церкви є своя свердловина. Щодня сюди приходить багато людей. Як розповів служитель церкви та місіонер Геннадій Голота, служителі користуються часом очікування своєї черги кожного гостя та проповідують їм Євангеліє, допомагають продуктами. Серед людей, які приходять по воду до церковної свердловини, є ті, хто пропонують свою допомогу, бажаючи бути корисними та робити добрі справи.

Харьковская обл

Геннадій зазначив, що в церкві, зокрема, і на Великодньому служінні, тепер багато нових людей у ​​той час, як половина людей із церкви вимушено залишили місто, а також поділився особливим переживанням:

«Цього року серед воєнних дій у нашій країні на Великдень особливим переживанням стало для мене почуття перемоги, перемоги Христа. Я усвідомлював дуже добре, що Пасха – це перемога Христа, яка мене зберігає, захищає та дає сили йти далі».

Місія «Христос є відповідь» створена для однієї глобальної мети – поширювати Євангеліє і нести Царство Боже по всій Землі, використовуючи різні інструменти для благовістя та служіння людям.

Прес-центр місії «Христос є відповідь»

Павлишин В Нова Одеса
DSC00064

За Божий захист, підтримку наших воїнів та перемогу України молилися представники протестантських церков Черкас. Зібралися в неділю вдень, 24 квітня на Соборній площі. Сім пасторів разом з усіма присутніми  по черзі звершували молитву до Бога.

«У нас Пасха асоціюється з перемогою, перемогою добра над злом, світла над темрявою і з цієї причини в цей день вирішили зробити спільну молитву за перемогу  України над Росією. Щоб Україна стала жити оновленим життям, краще ніж до війни», – зазначив голова ГО «Рух Реформації»  Валерій Бєляєв.

DSC00044

«Я вірю в те, що коли церква молиться, то в духовному світі приходить перемога, якщо вона відбудеться в духовному світі, вона обов’язково відбудеться в фізичному світі. Ми бачимо, що це війна добра зі злом і тому Бог дає перемогу тим людям, котрі стоять за добро», – зазначив пастор Юрій Бієвець.

«Для мене Пасха – це особливе свято, воскресіння Господі Ісуса Христа. І я вірю, що Український народ, так само як і колись єврейський вийде з цієї війни, тому що Ісус Христос на хресті переміг смерть, гріх та зло», – каже учасниця молитви Катерина Мельник

Раніше ми повідомляли, що протестантські церкви Черкащини приймають сотні біженців. Окрім того, християни активно долучаються до волонтерської роботи: плетіння сіток, збору допомоги армії, територіальній обороні та цивільним. Здають кров. Організували цех по пошиву бронежилетів та розгрузок. Зараз переробляють курятину у тушонку, аби відправити для бійців ЗСУ, тероборони та цивільним до Києва.

В той же час багато християн долучилися до територіальної оборони, серед них є і пастори.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

278447683_295497236101463_8411377859004679542_n
У Луцьку до спільної молитви запросили більше 500 людей, які, рятуючись від війни, знайшли прихисток на Волині.
 
Про це повідомляють на сторінці Волинської облради у «Фейсбук».
 
Богослужіння ініційоване церквою «Спасіння» та Луцькою районною радою відбулося 20 квітня у приміщенні церкви. У ньому також взяли участь священники різних конфесій та представники влади: народні депутати України Вячеслав Рубльов та Віталій Безгін, заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт, депутати Волиньради, очільник Луцької районної ради Олександр Омельчук.
 
Серед тих, хто цього дня звертався зі словом до людей – єпископ УЦХВЄ Волині Михайло Близнюк, єпископ Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви Віталій Скомаровський, протоієрей, настоятель парафії Святителя Феодосія Чернігівського у Луцьку Петро Стеблина (ПЦУ), протоієрей УГКЦ о. Роман Бегей, старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко, єпископ Волинського об’єднання ЄХБ Ярослав Троць.
 
278569271_295497486101438_848835911242210428_n
Єпископ християн віри євангельської Михайло Близнюк зазначив, що головна ціль заходу – помолитися за Україну та мир.
«Якби прислухалися до Бога і Божого слова агресори, які прийшли на нашу землю, не було б війни. Але, на жаль, безбожжя і гріх принесло це зло із сусідньої держави», – переконаний священнослужитель.
Дуже важливо, аби українці, які через війну втратили свої домівки, відчували себе на Волині як в родині, зазначив народний депутат України Вячеслав Рубльов.
«У ці лихі часи усі єдині в своїх молитвах і прагненнях. Ми хочемо миру, щоб наші діти не знали, що таке війна. Щоб наші воїни повернулися живими. І ми всі спільно будемо працювати задля перемоги», – наголосив він.
Григорій Пустовіт подякував організаторам дійства від імені голови обласної ради та депутатського корпусу. Він також висловив щирі співчуття тим, хто втратив близьких чи змушений був полишити свої домівки.
«Я дуже хочу щоб Луцьк став вашим містом, щоб Волинь стала вашим краєм, щоб ви відчували себе тут як серед рідні, адже ми і є одна велика українська родина. Ми подолаємо усі негаразди, бо ми віримо в Бога, віримо в Україну, в Збройні Сили, в кожного нашого захисника. Тому ми переможемо», – наголосив Григорій Пустовіт.

 

photo_2022-04-20_20-19-04

У темні часи добре видно світлих людей. З початку війни церкви України консолідували свої ресурси та зусилля, щоб протистояти ворогу на тому фронті, де воювати в нас виходить найкраще – це фронт соціальної та духовної допомоги. Мільйони переселенців з гарячих місць, де тривають запеклі бої, знайшли прихисток у західній частині Україні.

Так, у невеличкому місті Дунаївці, на Хмельниччині, у помісній церкві євангельських християн-баптистів «Віфлеєм» створили благодійний центр допомоги.

З початку війни церква «Віфлеєм» надає різну допомогу:

– поселення людей

– гуманітарна допомога для переселенців (продукти, одяг, засоби гігієни та медикаменти)

– гуманітарна допомога містам, які найбільш постраждали від війни

– евакуація людей з гарячих точок

– духовна підтримка

– дитячий центр

При церкві волонтери зустрічають і поселяють людей, які приїжджають з небезпечних місць України. Члени церкви також відгукуються на допомогу та приймають цілі сім’ї у своїх домівках. Кажуть, що у місті майже не залишилося пустих будинків, а у деяких живе декілька сімей. Дехто зупиняється на деякий час, і прямує далі в інші українські міста або за кордон. Однак багато сімей залишаються у Дунаївцях.

Водії з церкви регулярно евакуйовують людей з гарячих місць, де тривають запеклі бої, до більш безпечного місця.

Також вони везуть гуманітарну допомогу в міста, які найбільше постраждали від війни: продукти харчування, ліки, засоби гігієни, одяг та інші необхідні речі.

Нещодавно церква зібрала та відправила вантаж ліків для Запорізької обласної клінічної лікарні, яка приймає хворих та поранених військових. При лікарні створено склад гуманітарної допомоги для військових та постраждалих від війни.

Для переселенців у церкві щоденно працюють спеціальні пункти, де вони можуть безкоштовно взяти одяг, засоби гігієни, ліки та продуктові набори.

«Часто приходять вагітні жінки у яких нічого немає. Нещодавно приходила жінка за дитячим одягом. Ми разом вибрали все, що буде потрібне на перший час для новонародженого. Вона була трохи розгубленою, це її перша дитина», – розповідає одна з волонтерок.

Пережити період війни важко також і дітям, хоча на перший погляд може здатися, що діти нічого не розуміють, але погляньте у їх очі – вони вмить стали дорослими. Їм особливо потрібна підтримка сьогодні. Тому у церкві «Віфлеєм» організували Денний дитячий центр.

«Допомагаємо дітям психологічно також, щоб діти могли відволіктися, отримали підбадьорення. Дітей приходить до 70, всі з різних міст: Маріуполя, Волновахи, Києва та інших. Ми стараємося їх об’єднати, щоб вони могли знайти тут собі друзів», – розповідає одна з координаторок дитячого центру Діана Нечик.

Денний центр проходить для дітей віком від 7 до 12 років двічі на тиждень: у вівторок та п’ятницю. Тут для дітей проводять біблійні уроки, ігри та різні гуртки.

Також діти роблять своїми руками маленькі подаруночки для наших захисників, які потім церква відправляє разом з іншою гуманітарною допомогою на передову. Так, останній раз діти малювали листівки та робили імбирне печиво у синьо-жовтих кольорах для українських військових.

Пастор церкви «Віфлеєм» Віталій Нагаєвський розповів, що приходять також нецерковні люди, які, крім гуманітарної допомоги, потребують заспокоєння своїм стривоженим і зляканим серцям.

«Переважна більшість не зверталися за духовною допомогою, бо для більшості основною потребою є їжа та одяг,  але були ті, які свідомо приймали рішення та молилися молитвою покаяння! Тим не менш, ми не втрачаємо можливості свідчити про Божу любов. З більшістю людей намагаємося мати розмову при зустрічі, та кожному даємо Євангелію, яка є допомогою для душі», – ділиться пастор.

Також у церкві щовечора проходить спільна молитва за Україну о 19:00.

«Щоденно ми всією церквою збираємося для молитви, а у неділю беремо піст. Також багато приходить переселенців, аби разом молитися про Україну, перемогу і мир на нашій землі!», – розповідає пастор Василь Білокінь, відповідальний за медіа служіння в церкві.

«Основна місія церкви «Віфлеєм» описана всього в чотирьох словах: Любити Бога, любити людей! Сьогодні, як ніколи, церква реалізовує цю місію» – добавляє він.

Церква «Віфлеєм» у Дунаївцях надає допомогу людям, які постраждали від війни безкоштовно через добровільні пожертви. Тому, якщо ви бажаєте допомогти фінансово, аби церква могла безперешкодно звершувати своє служіння, ви можете це зробити через реквізити: 5168 7573 6589 8412, Білокінь В.В.

Дізнатися більше про служіння церкви “Віфлеєм” та звернутися за допомогою ви можете в Instagram та Facebook

Автор Діана Никифорук

photo_2022-04-07_18-16-46

ВРЦіРО опублікувала заяву щодо геноциду Українського народу, вчиненого російськими військами на Київщині.

ЗАЯВА

щодо фактів геноциду Українського народу, вчиненого російськими військами у Київській області

Вся Україна та весь світ жахнувся від чисельних фактів тих знущань і нелюдської жорстокості, які російські солдати вчиняли по відношенню до невинних мирних людей у захоплених містах Київської області. Місяць тимчасової окупації російськими військами Бучі, Ірпеня, Гостомеля та навколишніх селищ призвів не лише до масштабних руйнувань прекрасних новозбудованих житлових кварталів, дитячих майданчиків, лікарень і інших соціальних закладів, але й до тотального знищення мирного населення цього регіону.

Цими днями, у звільненій від російських окупантів Бучі, лише на одній із вулиць було знайдено 15 застрелених у голову людей зі зв’язаними руками. Наявні докази знущання російських солдат над українськими жінками та навіть дітьми, які після колективних зґвалтувань, у тому числі на очах у рідних, були розстріляні та покинуті у братських могилах або просто на вулиці. Сотні, а можливо навіть тисячі невинних українців за кілька тижнів російської окупації були закатовані та вбиті.

Такий жахливий кривавий слід російських окупантів на українські землі, як і підтримка їхніх людиноненависницьких дій їхніми матерями, дружинами та широкою громадськістю в росії, є свідченням цілковитого спотворення світогляду та моральної деградації російського суспільства.

Вчинені в Україні воєнні злочини та злочини проти людяності є переконливим аргументом на користь всеосяжних і безвиключних санкцій проти російської економіки в усіх її секторах, а також повинні нарешті спонукати світових лідерів, НАТО та ЄС надати Україні всю необхідну зброю для перемоги над росією як державою-терористом, включно з засобами ПВО, літаками-винищувачами, летальною наступальною зброєю, танками та протикорабельними ракетами.

Весь світ має усвідомити, що це не є “українська криза”, це навіть не “війна росії проти України” – це війна людськості, моральних цінностей, доброчесності з концентрованим злом, що має сатанинську фашистську природу. Культ війни та шовінізм вже десятки років прославляються в російському суспільстві, яке стало поклонятися війні, побудувало їй храм у Москві та з гаслом «Можемо повторити» виправдовує нові жертвоприношення своєму кривавому ідолу.

Тепер кожна держава в усьому світі не повинна промовчати! Кожна держава в світі має визнати геноцид Українського народу під час російського вторгнення у 2022 році та засудити ідеологію «Русского міра» як таку, що виправдовує геноцид народів та знищення цілих держав.

Ми підносимо молитви за вічний спокій всіх невинних мешканців України, вбитих на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, у Харкові, Маріуполі, Херсоні, Мелітополі, Бердянську та інших містах, куди вдерлися російські загарбники. Ми молимося за повну перемогу України над цим злом, за розгром російських окупаційних військ, повалення людиноненависницького режиму в росії, прозріння та покаяння осліплених пропагандою російських громадян.

Прийнято 6 квітня 2022 року на засіданні ВРЦіРО.

Джерело: https://poklik.media/

 

Календар

Червень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Тра    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

СТАТТІ

ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС