20221128_121833

У Ірпені 30 листопада волонтери передали місцевій родині, Володимиру і Тетяни Юхимчукам, новозбудований житловий будинок за адресою вул. Павленка, 28.

Попередній дім цієї сім’ї був цілковито знищений 4 березня 2022 року внаслідок влучання російської авіаційної бомби.

Відкриття житлового будинку відбудеться за підтримки Волонтерського центру Ірпінської біблійної церкви (ІБЦ), який безкоштовно відновив споруду та облаштував її для повноцінного життя напередодні зими.

«Зараз ми випромінюємо лише радісні емоції та дякуємо Богові та нашій Ірпінській біблійній церкві, що у цих надзвичайно складних обставинах нам відновили будинок. Ми зможемо спокійно пережити зиму завдяки небайдужості наших друзів та інших волонтерів», – каже Володимир Юхимчук.

У момент обстрілу Володимир і Тетяна Юхимчуки знаходились всередині будинку. Вибухова хвиля кинула їх по різні боки споруди. Після того, як подружжя прийшло до тями (невідомо, скільки часу кожен з них перебував без свідомості), вони знайшли один одного. На думку родини Юхимчуків, вони пережили справжнє чудо, адже залишись у живих після надзвичайно потужного обстрілу.

«Як християнська церква, ми не могли стояти осторонь проблем родини Юхимчуків, адже йшлося про їх фізичне життя та можливість перезимувати. Наш Волонтерський центр став для них «добрим самарянином», і це є справжнє християнство», – каже Станіслав Ґрунтковський, пастор Ірпінської Біблійної Церкви (ІБЦ)

Відео матеріали про знищений будинок доступні за цим посиланням: https://we.tl/t-jR6ttYqnWG

20221128_121801

Про Ірпінську Біблійну Церкву (ІБЦ): найкрупніша протестантська громада Ірпеня. Входить у склад Всеукраїнського об’єднання церков Євангельських християн-баптистів. Кількість членів ІБЦ –  650. До війни конгрегація фокусувалась на сімейному, підлітковому та спортивному служіннях місту та регіону.

З початком повномасштабного нападу Росії на Україну волонтери ІБЦ надавали окупованим мешканцям Ірпеня гуманітарну допомогу, церковна споруда використовувалась як сховище. Після звільнення міста церковна громада відкрила 6 гуманітарних волонтерських центрів у Гостомелі, Бородянці, Немішаєвому, Михайлівці-Рубежівці та ще два в Ірпені.

Про Волонтерський центр ІБЦ: із самого початку війни організував евакуацію понад 5000 ірпінчан і жителів інших міст і селищ. Центр використовував інфраструктуру ІБЦ та слугував сховищем, заправною станцією та медичним центром, де приймали хворих і допомагали ліками, роздавали теплий одяг і постіль. На базі Центру годували і допомагали підзарядити гаджети, плели маскувальною сітку для військових і роздавали плівку для вікон. Понад 150 будинків отримали допомогу у вигляді заміни вікон і даху.

Волонтери Волонтерського центру ІБЦ побудували 3 будинки для сімей, житло яких було повністю зруйноване внаслідок обстрілів росіян. Сьогодні Центр з понеділка по п’ятницю роздає хліб, який щодня приходить отримати більше 500 людей. Пропонується безкоштовні чай/каву та спілкування з консультантами, які надають духовно-психологічну допомогу. Також на базі Центру роздається теплий одяг і раз на тиждень проводяться регулярні зустрічі з переселенцями та погорільцями.

 

ANP_457755962_6bf8cfe04b
Українські військовослужбовці позують для фото з місцевими жителями, які вітають їх у відвойованому Херсоні. Фото EPA, Іван Антипенко

На фото видно, як місто Херсон наповнене святкуваннями та українськими прапорами після української перемоги в місті минулої п’ятниці. Також раді українські християни. Пише на сайті cne.news.

«Від імені всього народу Божого дякую Збройним Силам України за повернення дару свободи Херсонщині та всій правобережній Миколаївщині та Херсонщині», – зазначив у своєму військовому зверненні Блаженніший Святослав з УГКЦ.

Про це йдеться в заяві минулої суботи. Крім того, він подякував Богу за звільнення 45 військових з російського полону. 

«Господь Бог дає нам чіткі знаки Своєї присутності серед нас, знаки того, що Україна невтомно, день у день, наближається до перемоги. І сьогодні ми знову можемо сказати: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться», – УГКЦ йдеться у заяві.

Крім того, архієпископ порівняв єпископів, священиків і монахів у Херсоні з Добрим Пастирем, коли їхній край був під російською окупацією. Про це повідомляє Aleteia . Він зробив це під час свого візиту до Риму минулими вихідними. 

«Ми хочемо подякувати вам за визволений Херсон, за те, що наші батьки не залишили місто», – звернувся до натовпу Святослав.

Також баптисти України оприлюднили у Facebook заяву, в якій висловили вдячність за визволення Херсона. 

«Продовжуймо молитися за відновлення церков на звільнених територіях і повернення людей до своїх домівок», – пишуть віруючі-баптисти. За їх даними, до війни в Херсоні було 74 церкви.

image
Віряни Української Церкви Християн Віри Євангельської 29 жовтня провели масштабне молитовне зібрання на Замковій Площі у Варшаві. Участь у заході взяло майже дві тисячі осіб – переважна більшість присутніх – це переселенці з України та мешканці польської столиці.

Про це інформує РІСУ з посиланням на сайт УЦХВЄ.

Молитовне зібрання обслуговувало близько 200 волонтерів. Під час заходу зі сцени лунали привітання та заклик до молитви як польською, так і українською мовою.

«Дякую всім, хто сьогодні прийшов у центр міста, щоб зробити дві важливих речі. Подякувати народу Польщі, який відкрив своє серце, щоб прийняти мільйони українців у свої оселі. А також помолитися за народ Польщі та за перемогу України у цій війні», – сказав старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко.

Від імені українського народу він щиро подякував Президенту Польщі Анджею Дуді, прем’єр-міністру Матеушу Моравецькому та Маршалку Сейму Ельжбеті Вітек. Також закликав підняти голос у молитві за Президента України Володимира Зеленського, прем’єра Дениса Шмигаля та голову Верховної Ради Руслана Стефанчука.

«…і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (Псалом 49:14-15)

Старший єпископ УЦХВЄ зауважив, що Біблія радить усім людям звертатись до Господа. «Бог не може відповісти тим, хто до нього не кличе, хто Йому не довіряє і хто до Нього не приходить. Та знаю, що Він чує нашу молитву», – підкреслив старший єпископ.

У молитві за волонтерів, які в умовах війни нерідко проявляють дива героїзму, присутніх повів єпископ з Рівненщини Володимир Бричка. Проповідь до молитви говорили також пастори Микола Климчук, Міхал Січек та Олександр Дем’яненко.

Радник посла України в Польщі Віталій Білий передав вітання від посла Василя Зварича та подякував усім, хто прийшов молитися за Україну та Польщу.

Молитовну атмосферу підтримали своїм співом гурт луцької церкви «Спасіння», співоча родина Денисюків та гурт «Левит».

Певною несподіванкою стало те, що кожен з учасників свята мав нагоду скуштувати запашного плову (нагодувати дві тисячі людей – справа не з простих). Також працювали численні дитячі локації: малюки брали участь у конкурсах, отримували призи й подарунки.

Українські Християни Віри Євангельської провели у центрі Варшави масштабне молитовне зібрання
Screenshot_3

Цього року 31 жовтня весь світ відзначає 505 років Реформації. Особливо це актуально для нашої держави сьогодні, адже зараз ми бачимо, як наша країна змінюється та стає сильнішою попри біду, яка прийшла в наш спільний дім.

За 30 років незалежності Україна була взірцем у свободі віросповідання. Християни проповідували Слово Боже з вулиць та віч-на-віч. Сьогодні наші церкви стикнулися з новими викликами, але ми об’єдналися, щоб разом наближати перемогу і у духовній і у фізичній війні!

Мільйони людей стали біженцями, втратили близьких та рідні домівки. На лінії фронту багато церков та молитовних будинків зруйновано, богослужіння зупинилося, а на окупованих територіях російські загарбники відбирають церкви та релігійні споруди.

Та пропри все, Церква України діє!

Нині церкви стали волонтерськими та духовними центрами, де приймають людей та служать їм. Зокрема, християни по всій Україні налагодили ефективну щоденну допомогу сотням тисяч біженців, дітям, інвалідам, знедоленим, багатодітним, пораненим та людям, що втратили дах над головою.

В областях, де ведуться військові дії створені команди, які евакуйовують дітей, дорослих, вагітних жінок, людей з інвалідністю і т. д. з місць, де ведуться активні бойові дії.

За 8 місяців війни християнськими церквами та організаціями було доставлено тисячі тонн гуманітарної допомоги в центральну, південну та східну Україну, особливо в гарячі місця та у захоплені міста і території.

Команда Всеукраїнського Собору разом з медіагрупою «Надія» створили фільм «Реформація продовжується! Євангельська церква України під час великої війни».

Джерело: Всеукраїнський Собор

До 505 річниці Реформації вийшов фільм про служіння протестантів України під час війни
photo_2022-10-24_08-41-06

Цієї неділі, 23 жовтня, у Ретрит-центрі церкви «Фіміам» – велике свято. Три сестри сказали «Так» Христу і прийняли хрещення на основі своєї віри.

«Ці люди, шукаючи рятунок від війни, знайшли порятунок вічної безсмертної душі! Ось ради чого нам варто звіщати Євангеліє людям, які постраждали від війни в Україні!» – розповідає пастор Павло Миронюк.

До повномасштабної війни Ретрит-центр, який знаходиться в селі Заозерне Любомльського району слугував місцем відпочинку для дітей, сімей, молоді, людей з інвалідністю. За літній сезон тисячі відпочивальників тут могли, відірвавшись від міської суєти, гарно провести час. Та з дня початку активних бойових дій він став прихистком для сотень біженців із Сєвєродонецька, Волновахи, Харкова, Дружківки, Краматорська та інших міст.

Тепер на базі Центру утворилася справжня транзитна церква для переселенців. І через вісім місяців повномасштабної війни вона поповнилася ще трьома сестрами, які є вимушено переселеними з Харкова та Донецької області. Саме тут вони увірували в Господа і сказали «Вірую та Обіцяю»!

В гостях був музичний колектив з Камінь-Каширська, пастори сусідніх місцевих церквов (м. Любомль, с. Світязь, с. Згорани). Особливим цей момент був і для місіонера Олексія Барко, оскільки він міг разом з пастором Павлом Миронюком звершувати хрещення тих людей, в яких вкладав понад 6 місяців Слово Боже. Брат разом з дружиною, рятуючись від лиха війни, евакуювалися з Чернігова. Увесь цей час подружжя трудилося на духовному фронті, проводили в Ретріт-Центрі різноманітні навчання, групи для чоловіків та жінок, заняття з дітками.

«Ось таке дивне покликання Господнє», – підсумовує Павло Миронюк.

 

photo_2022-10-23_18-00-34
photo_2022-10-23_18-00-37
photo_2022-10-24_08-41-46
photo_2022-10-24_08-50-17
06-tamnejl-molymosya

Який би не був у цього свята історичний та політичний контекст, воно несе корисні уроки кожному українцю:

  • свято з’явилося у доленосний 2014 рік, коли незалежна Україна вперше серйозно і рішучо дала відпір окупанту на своїй землі. Перше офіційне святкування пройшло від гаслом “Сила нескорених”. Тепер знаємо, що власний вибір, власний шлях завжди чогось вартує і сьогодні – вартує дорого;
  • cвята створюються і існують, бо у людини – коротка пам’ять і зле серце. Необхідно пам’ятати і молитися за військових, бути готовими допомогти і попіклуватися про їхні сім’ї не тільки у час страшної загрози, а й тоді коли на українські землі прийде довгоочікуваний мир;
  • обрали 14 жовтня, обгрунтовуючи стародавнім звичаєм ще часів козаччини, згадувати українських військових на свято Покрови за православним християнським календарем. Трохи згодом у цей день святкували також і день української повстанської армії.
14 жовтня як День захисника і захисниць України несе корисні уроки кожному українцю: Привітання Миколи Романюка

В цей день дякуємо всім захисникам і захисницям, які захищають Україну на полі бою; заступають усіх нас ціною власного життя. Ми щиро вдячні дружинам і матерям, які святкують з невимовною біллю втрати — молимось про Божу потіху і людську підтримку. Не забудемо неоціненний подвиг любові, бо «Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто віддає своє життя за своїх друзів.» (Івана 15:13)

І, дякуючи, допомагаючи і молячись за військових, невпинно дякуємо Богу, Який йде попереду, тримає в Своїй руці Всесвіт і… Україну. Завдяки Господеві ми до тепер існуємо, захищаємось, виживаємо. Молимось про милість Бога до українського народу, молимось про те, щоб Він зруйнував ворожі плани і подарував перемогу Україні.

А ще – будьмо захисниками і захисницями там де ми є, кожен з нас, кожен у свій спосіб – молитвою, допомогою один одному, волонтерством, пожертвами для тих, хто потребує зараз більше за вас та на допомогу війську. У найтемніший час нашої історії маємо бути єдині в тому, щоб захистити нашу Україну, наші доми, наші свободи. Стоїмо і вистоїмо — з Господом Богом, з нашим неймовірним військом!

Текст підготовлено старшим пастором Миколою Романюком та Поліною Шимпф для сайту ІБЦ

1025

2022 рік став великим випробуванням для протестантської спільноти України. Чи не вперше вона зіштовхнулася з такими викликами, які відбувалися ще в радянський час чи в часи німецької окупації, коли руйнувалися Будинки молитви, коли вбивали пасторів, коли багато хто опинився у в’язницях. Для багатьох це був виклик, що робити: втікати чи залишатися захищати?

Розповідає Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України для сайту adventist.ua

GmS5zW79P.cropped

Власне, в 2014 році під час Майдану в протестантському середовищі відбулася чергова реформація, коли багато хто зрозуміли, що вони є не тільки діти Божі, але й діти цієї країни і захист рідної землі є їхнім обов’язком. І дбати про те, що відбувається в цій країні, – це є теж їхня відповідальність. І тоді християни різних конфесій об’єдналися на Майдані і молилися за Україну, протиставилися внутрішньому агресору, а пізніше і зовнішньому.

І ця нова фаза війни викликала ще більш радикальнішу відповідь, яка прозвучала в протестантському середовищі в Україні. Зокрема, частина пасторів стали повноцінними капеланами, частина служителів і вірних взяли зброю і пішли воювати за Україну чи в теробороні, чи у Збройних Силах України. Для багатьох це було також викликом: як ми маємо організувати зараз наше життя, як ми маємо допомогти іншим.

Якщо проаналізувати, чим займалися різні церкви після 24 лютого цього року, не важко сказати, що протестантське середовище зупинилося на допомозі тим людям, які опинилися в скруті, які опинилися на лінії вогню, і на окупованих територіях. Це допомога з евакуацією. Я зустрічав не один випадок, власне людей, які були евакуйовані зі Сходу чи з Київщини саме служителями чи вірними протестантських церков. Це допомога тим людям, які вже змогли виїхати, і тим, які опинилися на окупованих територіях чи на території вогню.

Це також співпраця з іноземними партнерами, тому що це потрібно і це надзвичайно важлива місія: донести до світу, що в нас тут відбувається. В чому полягає російська агресія, чому ця війна не має ніяких підстав, чому це була беззаперечна агресія без всяких причин і провокацій з боку України щодо Росії. Це також була реакція на ту позицію, яку зайняли російські одновірці. Це реакція на ту позицію, яку зайняли деякі західні партнери, які піддалися російській пропаганді, що це захист українців, що це боротьба з гей-парадами, що Україна котиться до якогось дна.

Для українського протестантського середовища в цьому році виникла потреба ще більше заявити про свою національну ідентичність, про те, що вони не є чужими людьми для цієї землі, що вони є справжні українці. Не має значення, якої вони національності і якого вони походження. Вони готові захищати свою країну, готові дбати про тих, хто є ближнім для них. Це ті, які привернули увагу світу до подій в Україні. Тобто, протестантські віруючі показали себе як справжні віруючі, як справжні християни.

Звичайно, в кожному середовищі можна знайти тих, хто ще до кінця не визначилися. Я особисто спілкувався з тими, які не розуміли, хто на кого напав, які хоронили своїх близьких і не могли визначитися, хто дослівно їх вбив. Власне є люди, які потрапляють під «промив» і стають «ватою». Але цього разу таких людей буде дуже мало, які говорили, що вони поза політикою, що вони поза всіма суспільними процесами.

Я можу так сказати, що протестантське середовище показало, наскільки воно готове працювати в таких екстремальних умовах, готове надавати допомогу, готове брати в руки зброю і захищати цю державу, готове служити тим, які захищають цю державу, служити тим, які опинилися в складних ситуаціях.

Що мені було дуже цікаво, коли я брав інтерв’ю і спілкувався з представниками різних конфесій, я зауважив, що багато з них, які були російськомовними чи виростали в російському середовищі, твердо заявляли про свою проукраїнську позицію, про свою готовність публічно перейти на українську мову, про такий патріотизм, про який я раніше від всіх них не міг чути. Також важливо те, що вони твердо розуміють, наскільки важлива допомога тим, хто захищає нашу державу. Запам’яталося інтерв’ю однієї людини, яка сказала, що першочергово потрібна підтримка тим, хто захищає нашу країну, бо якщо ми їм не допоможемо, то все решта буде марним.

Мені здається, що цей рік був роком такої чіткої самоідентифікації і швидкого дозрівання української протестантської спільноти, що вона є українською і християнською за всіма своїми справами і словами, що вона готова свідчити на весь світ, що у нас тут відбувається і показувати що вони є і християнами, і українцями.

Підготував Максим Балаклицький

фонд войны 1

На початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну місія «Христос є відповідь» відкрила Фонд допомоги постраждалим від війни – CITA WAR RELIEF FUND.

На зібрані кошти місіонери CITA закуповують і розвозять продукти харчування, ліки та інші предмети першої необхідності переселенцям і людям, які живуть у зонах бойових дій, – літнім, самотнім, вдовам, малозабезпеченим сім’ям.

Організатори відзначають, що на кожні 10$ або близько 360 гривень можна купити один продуктовий пакет: крупи в асортименті, цукор 1кг, борошно 2кг, олія 1 пляшка, тушонка.

На цю ж суму можна обслужити у благодійній клініці з консультацією офтальмолога та окулярами в подарунок 5 осіб. Такі клініки проходять щотижня у західній частині України для переселенців та місцевих мешканців.

Мета Фонду – 100 тис.$, щоб допомогти якомога більшій кількості страждаючих від війни в Україні. На сьогодні зібрано майже 36 тис. $.

Команда місіонерів «Христос є відповідь» служить у Луганській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Миколаївській, Київській, Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій, Рівненській, Закарпатській областях.

Благодійність – один із напрямків служіння Місії, яка розпочала свою діяльність на початку війни на Сході України у 2014 році.

Прес-центр місії «Христос є відповідь»

ekrana_2022_03_29_o_17_48_45_62431c5d7d2c7

Слідом за переходом на григоріанський календар Українська Церква Християн Віри Євангельської розпочинає українізацію церковних громад в областях. 7 липня Комітет УЦХВЄ ухвалив рішення про перехід на українську мову для частини  помісних церков в регіонах поширення російської мови. Це стосуватиметься використання державної мови під час богослужінь, Біблії українською мовою замість російського синодального перекладу тощо.

Повідомляють на сайті Християни для України

Дане рішення було довгоочікуваним для багатьох п’ятидесятників. В часи, коли вся країна стає на шлях остаточного утвердження національної ідентичності, мова є одним із визначальних чинників нашого культурного відокремлення від спільного з росією минулого.

Тривалий час питання мови в середовищі протестантів не стояло так гостро, як сьогодні. Включення церкви у процес українізації — однозначно позитивний крок і для вірян, і для репутації церкви. Рішення використовувати українську мову в тих церквах, де раніше звучала російська, актуалізує включення християн (зокрема протестантів) у процес культурної трансформації та дерусифікації України.

Попри давній міф про «недуховність» мовного питання, сьогодні ми стали свідками прямого зв’язку між мовою і сатанинським беззаконням, яке чинить росія кожного дня. Зважаючи на великий суспільний запит на дерусифікацію та абсолютно небіблійну і єретичну позицію російських п’ятидесятників (єпископ РОСХВЄ сергій ряховський остаточно перетворився в підданого кремля), сьогодні немає причин євангельським християнам зберігати бодай якусь традицію, пов’язану з російською культурою.

Хоча багато протестантів звикли читати Біблію російською мовою, проте звички можна змінювати, особливо коли є широкий вибір різних українських перекладів Божого Слова (Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка, Івана Хоменка та найновіші переклади Рафаїла Турконяка і Валерія Громова).

Подібне рішення можна знайти і в питанні церковної музики. Українські протестанти мають дуже багато християнських гімнів рідною мовою, а деякі з них стали відомими і поза церковним середовищем. Щороку з’являється багато українських пісень прославлення, які варті уваги. Також слід не забувати, що значна частина популярних пісень російською мовою є перекладом з англійської чи інших мов, тому нерідко існують і українські аналоги.

2022-07-20-13.41.20-800×445

Комітет Української Церкви Християн Віри Євангельської (УЦХВЄ) зробив заяву щодо діяльності головуючого єпископа Російського Об’єднаного Союзу Християн Віри Євангельської П’ятидесятників Сергія Рахівського.

У заяві засуджується діяльність Рахівського С.В. і просять «не асоціювати його з християнами віри євангельської та утримуватися від спільноти з ним, крім заклику до покаяння», повідомляє Християнський Мегапортал  inVictory з посиланням на прес-центр УЦХВЄ .

Текст заяви наводимо повністю.

ЗАЯВА
Комітету Української Церкви Християн Віри Євангельської
щодо діяльності Рахівського С.В. 

Враховуючи вживання загального найменування «християни віри євангельської» у п’ятидесятницьких громадах країн колишнього СРСР, у тому числі і в так званому Російському Об’єднаному Союзі Християн Віри Євангельської П’ятидесятників (далі РОСХВЄП), вважаємо за необхідне заявити таке:

РОСХВЕП є штучно освіченою альтернативною платформою для різноманітних нових релігійних утворень 90-х. Його глава, Рахівський Сергій Васильович, неодноразово публічно втручався у внутрішні справи України, зокрема у діяльність протестантських церков; безпідставно критикував побудову міжконфесійного діалогу та мирне співіснування конфесій в Україні; публічно спотворював факти визвольної боротьби нашого народу у різні історичні періоди.

Діяльність Рахівського С. В. серед іншого спрямована на поширення недовіри до свідчень українських християн; замовчування проблем усередині своєї країни; перетворення частини російських християн на адептів людиноненависницької ідеології з небіблейськими цінностями. Разом із колегами з «релігійного цеху» Рахівський С. В. схвалює повномасштабний напад Російської Федерації на Україну під кричущий безбожним приводом денацифікації, цинічно називаючи це «любов’ю до ближнього».

З сумом усвідомлюємо, що деструктивна діяльність керівника РОСХВЄП Рахівського С. В., що продовжується, несумісна з біблійним вченням, ганьбить Церкву Христову і викликає крайнє збентеження у всіх розсудливих людей. Його недавні спроби видати вбивства синів та дочок нашого народу за «певні політичні тенденції» свідчать про чіткий курс на ідеологічне обслуговування кремлівського диктатора.

Ми засуджуємо таку діяльність Рахівського С. В., просимо не асоціювати його з християнами віри євангельської та утримуватися від спілкування з ним, крім заклику до покаяння. 

Водночас, з огляду на посилення у самій Російській Федерації утисків християн віри євангельської та зростання переслідувань за релігійною ознакою на окупованих територіях України, продовжуємо молитися за Божий захист для них.

Комітет УЦХВЕ
07.07.2022 р.

Раніше Сергій Раховский опублікував на своєму ютуб-каналі особисте звернення після широкого резонансу , викликаного його висловлюваннями на круглому столі «Світові традиційні релігії проти ідеології нацизму та фашизму в ХХІ столітті» у Держдумі Російської Федерації.

Після виступу Сергія Рахівського на круглому столі з відкритою заявою виступив засновник служіння «Будинок на скелі» пастор Денис Подорожний та єпископ Асоціації Сибірських Церков християн віри євангельської п’ятдесятників  Віталій Коган (Максим’юк) , який зараз перебуває в Україні та займається евакуацією людей. Вони засудили позицію Сергія Рахівського.

Календар

Грудень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  

СТАТТІ

8 проміжних висновків російсько-української війни
Середа, 30 Листопада 2022, 15:24
Рецепт хорошої дружби
П’ятниця, 04 Листопада 2022, 11:44
Молитися про помсту чи про покаяння ворогів?
Понеділок, 31 Жовтня 2022, 16:33
Як благовістити буддистам? З досвіду місіонера в Камбоджі
Вівторок, 23 Серпня 2022, 17:54
Апофеоз війни
Вівторок, 03 Травня 2022, 18:41
ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС