62b974864b6f8_EF_articlejune_photo1Cropped
Частиною програм є ромське християнське богослужіння. Слухачі впізнають пісні, тому що вони є частиною їхньої культури. / Фото: Керолайн Ернандес, Unsplash, CCO.

Війна в Україні триває вже більше чотирьох місяців. Розриваються стосунки, поранені душі, а в країні залишаються бомбардовані міста та села. Потреба в зціленні та надії велика. 

З цієї причини TWR Україна, місцева партнерська організація Trans World Radio (TWR), виробляє новий контент, який поширюється через радіо та соціальні мережі . Цей контент має на меті охопити не лише український народ, а й ромські громади в країні.

Про це пише Євангельський фокус.

Хоча більшість ромів переважно проживає в центральних та південно-східних регіонах Європи, за неофіційними оцінками, в Україні проживає від 200 000 до 300 000 ромів . Серед них тисячі відданих християн. Незважаючи на складні та часто погані умови, в яких живуть роми, багато з них прагнуть використовувати сучасні технології. Це означає, що TWR Україна має можливість зв’язатися з ними за допомогою різноманітних комунікаційних платформ.

Досягти ромів новинами євангелії, які змінюють життя, часто не вдається, вивчаючи їхню мову та традиції. Насправді може статися так, що виникне негативна реакція рома. Чому? Тому що він чи вона відчуває підозру і навіть загрозу через інтерес нерома до їх іноземної мови та культури. Отже, який спосіб без загрози ділитися євангелією з ромами ? Воно йде зсередини, тобто місцеві віруючі роми розповідають власну історію про те, як Господь змінив їхнє життя.

Табор потрапляє в рай

Такі історії також є основою радіопрограм TWR Україна для ромів під назвою «Табор іде в рай». Табор місцевою ромською мовою означає ромські табори. Олена Марчук розпочала цей проект у 2013 році, і сьогодні випущено понад 500 програм . У 2020 році ведучим програм став перекладач, викладач грецької мови та знавець ромської культури Сергій Березовський.

Кожна програма триває 15 хвилин і охоплює різні теми, починаючи від оновлення християнського служіння, закінчуючи свідченнями та темами, що представляють місцевий інтерес, і програмами, присвяченими християнському богослужінню ромів. Епізоди спеціально розроблені для ромів, їх менталітету та характеру. Програми прості, а також містять чітке та зрозуміле євангельське послання із закликом до покаяння.

Йосиф Лакатош, пастор ромської громади в Мерефі, багато разів брав участь у записах програм, відповідаючи на запитання слухачів або беручи інтерв’ю для програми. «Програми важливі для нас, тому що ми беремо участь у їх створенні», – каже він.

«Вже багато років наша сім’я приймає радіодикторів, і іноді вони залишаються з нами на кілька днів». Дружина Йосифа додає: «Нас радує, що багато передач про віруючих ромів Закарпаття (Південно-Західна Україна). Цікаво почути, як наші родичі розповідають про своє навернення, а самі програми привабливі».

Один слухач написав команді:

«Привіт, Сергій Березовський, ми вітаємо вас і благословляємо на цю нелегку роботу. З великим інтересом слухаємо програму «Табор потрапляє в рай». […] Ви розповідали нам про Біблію, ви розповідали нам про Бога. Щиро дякую за це. Продовжуйте розповідати нам про ці речі і будьте здорові».

62b974864b9a0_EF_artilcejune_photo2Cropped
Програми доступні в багатьох формах. Це дозволяє віруючим ромам легко ділитися програмами з іншими. / Фото: Міхай Сурду, Unsplash, CCO

Слухати як і коли хочеш

«Tabor Goes to Heaven» доступний на різних медіа-платформах, наприклад, через Інтернет, компакт-диски, медіа-приймачі та через радіомовлення на середньому рівні. Це не тільки охоплює ширшу аудиторію, але й полегшує віруючим ромів можливість ділитися цими програмами з іншими, будь то їх сім’я, друзі та інші в їхніх часто тісно згуртованих спільнотах .

Наприклад, до війни в одній церкві на сході Луганщини було служіння, де брали компакт-диски з програмами і роздавали їх ромам. Було виготовлено та розповсюджено понад сотню копій, що справило великий вплив.

Роми, які ще не знають Христа, все ж часто охоче слухають Табор, незалежно від того, чи чули вони його від родича-християнина чи з власної ініціативи. Наприклад, ромська жінка Ніна написала команді:

«Мені принесли диск із записами програм. Які там чудові пісні і про Бога, і про наші народні. Іноді я прибираю вдома, слухаючи компакт-диск. А мені подобається, що вони не тільки співають про Бога, а й говорять про це!»

Аудиторія програми доходить не лише до самих ромів. Сюди також входять люди, які живуть у громадах із великою кількістю ромських верств населення, або ті, хто цікавиться ромською культурою, і ті, хто працює в тих самих громадах.

З початком війни багато чого довелося змінити і змінилося. Команді довелося покинути свої домівки. Але, на щастя, команда змогла повернутися до роботи, виробляючи програми, супроводжуючи слухачів і допомагаючи ромам отримати надію в цей важкий час. Духовне пробудження в ромській громаді є неминучим явищем нашого часу. Але, як вважають самі роми, це пробудження – це лише початок, навіть через труднощі та труднощі!

Анна Лаура Віссе , відділ Marcom для TWR Europe та координатор цифрового медіа-контенту CAMENA. Родом із Нідерландів, зараз вона живе у Словаччині.

Screenshot_3

16 лютого (стало одразу 1 березня) 1918 року Україна як держава перейшла на григоріанський календар (з запізненням на 350 років). Для московської православної церкви точніший календар був єретичним, бо пов‘язаний з католиками, і вони повели народ у календарну шизофренію – все життя приватне і суспільне за новим, григоріанським календарем, а релігійні свята за старим юліанським. Це календарне роздвоєння у слід за домінуючим православ’ям перейняли всі інші конфесії, крім римо-католиків.

23 червня 2022 Радою ВСЦ ЄХБ було прийняте рішення про перехід євангельсько-баптистських громад на григоріанський календар (за новим стилем) з грудня 2022. Про це у своєму блозі написав Микола Романюк, старший пресвітер Київської області.

Безперечно, «Рекомендація для церков ВСЦ ЄХБ про перехід на церковний календар за григоріанським стилем» містить заохочення до помісних громад євангельських християн баптистів відважитися на меншість у меншості. Але ця меншість у національному релігійному полі є абсолютною більшістю у вселенському християнтві. В Україні баптисти не будуть одинокими притримуючись григоріанського календаря. Римо-католицькі і реформатські громади віддавна користуються ним. Українські законодавці минулого року посприяли цьому календарю, зробивши 25 грудня національним вихідним через Різдво за григоріанським календарем.

img_4729

Уже багато років чимало громад ЄХБ святкує Різдво за новим стилем. Ряд церков вже почали святкувати Пасху разом з усім християнським світом. Чи викличе рекомендація дискусію і заперечення? Міжцерковно ні — бо баптисти давно навчились приймати окремі особливості одне одного. Напроти в середині помісної громади може бути дискусія. Мудрість пасторів полягатиме в тому, щоб поступово призвичаюватися до нового календаря, шляхом подвійного святкування головних свят, остерігаючись форсування переходу.

Ну і, безперечно, друкувати календарі треба вже з оновленою сіткою свят.

289942784_5133883349999089_1457625108720972640_n

17-18 червня відбувся ретрит #bykyiv молодіжних лідерів та команд молодіжного служіння церков Київської області.

Головна тема виїзду звучала: «Лідерство під час війни», пишуть Баптисти Київщини на сторінціу Фуйсбуці.

Важкі часи потребують сильних лідерів!

І реалії сьогодення нашої країни вимагають він нас відповідального лідерства.

Та як бути справжнім лідером під вас війни?

У цій непростій темі нам допомагав розібратися старший пресвітер області Микола Романюк, а також інші спікери: Григорій Ступак, Михайло Феєр, Петро Марченко та Олександ Бокоч.

289896439_5133883456665745_4635983488866400699_n

Ось кілька тез із семінарів:

  •  Справжній лідер у час максимального виклику діє згідно завчасно прийнятих рішень та поточного виклику.
  • Лідер бере відповідальність і діє в будь-яких обставинах, суспільствах, ситуаціях на допомогу людям, на вирішення проблеми/біди, на покращення
  • Лідерство має бути адаптивним: працювати не за шаблоном, а на результат!
  • Видатна роль якісних лідерів: вони бачать ситуацію і втручаються в неї.
  • Природа лідерського звання – не миритися із наявним станом речей.
  • Біблійне лідерство-це завжди слугуюче лідерство!
  • Лідерство-це звичка думати навіть без вказівки зверху.
  • Ні дистанція, ні відсутність необхідних умов – не зупиняє відповідальність за довірених вам людей.
  • Ідентичність лідера ніколи не будується на позиції/званні. Якщо це так – ви приречені. Ідентичність лідера в Христі.
  • Лідер не боїться сильніших за себе, талановитіших, освідченіших, а радіє і навчається.
  • Лідерство виконує велику мету: відповідає на потребу тут і зараз, але прицьому турбується про свою місію/ціль у глобальному розрізі.
  • Нам потрібні не лідери, а лідерство! Не посада і звання, а відповідальна поведінка, побудована на євангельських цінностях.

Понад 140 молодих лідерів навчалися разом, молилися, поклонялися, запалювалися покликанням та надихалися продовжувати служити.

«Ми маємо і можемо бути лідерами сьогодні, бо Христос першим показав нам приклад найкращого лідерства!

Завдяки тому, що Він веде нас, ми маємо змогу вести інших!

Завдяки тому, що Він служить нам, ми маємо змогу служити іншим!

Завдяки тому, що Він полюбив нас, ми маємо змогу любити інших!

Цінуємо бути разом!

Цінуємо бути в єдності!», – підсумували організатори.

 

289970598_5133883369999087_9116667233453641456_n
289957471_5133883466665744_7613432701030524976_n
290047503_5133883359999088_5047588695943607744_n
write

Війна — це трагедія, яку ми переходимо зараз, але переходимо не на самоті. Бог залишається вірним. Ми маємо розповісти світу історії страждання — щоби вшанувати цінність кожного людського життя і протистояти байдужості. Але ми також розповідаємо свідчення Божої опіки, щоб нагадати: перемога — від Господа.

З 1 липня стартує всеукраїнський конкурс оповідань «Моя історія війни». Про це пишуть на сайті Ірпінськой Біблійної церкви.

Цей конкурс — запрошення розповісти про війну в Україні через призму особистих історій. Ми хочемо відкрити нові голоси і заохочуємо вас долучитися, написавши свою історію у формі оповіді чи есею. Переможці конкурсу отримають грошові призи.

Мета конкурсу — дати можливість українським авторам-християнам розповісти світові історії Божої підтримки під час війни.

Три найкращі роботи отримають призи: I місце — електронна книга Kindle Fire 7 та грошовий приз в еквіваленті 200$, друге місце — грошовий приз в еквіваленті 150$, третє місце — грошовий приз в еквіваленті 100$.

До конкурсу допускаються невигадані історії та свідчення українською мовою, які раніше не видавалися ні в друкованому вигляді, ні в інтернеті. Твори не можуть бути опубліковані до моменту оголошення результатів конкурсу.

Ми приймаємо не більше двох робіт від однієї людини. Запрошуємо до участі молодих авторів та авторок віком від 15 років.

Обмеження тексту: до 3000 слів. Заявки, які перевищують цей ліміт, не розглядатимемо.

Дайте назву своєму твору і відправте електронним листом на адресу mywarstoryukraine@gmail.com

Разом із твором необхідно надіслати коротку автобіографію, фотографію, місто, контактний телефон. Протягом пʼяти днів очікуйте повідомлення, що вашу роботу отримано.

Терміни: роботи на конкурс приймають з 1 липня до опівночі 31 серпня 2022 року за київським часом. У вересні журі визначить та оголосить переможців.

Світогляд. До конкурсу допускаються оповідання, які (на думку журі) відображають християнський світогляд та пропагують загальнохристиянські (не конфесійні) цінності.

Журі конкурсу оцінить вашу історію залежно від креативності, якості написання, загального впливу та цінності для читача. Організатори конкурсу передають журі рукописи без зазначення авторства, тому суддівство буде максимально об’єктивним.

Найкращі твори організатори опублікують у соціальних мережах та у збірці. Посилаючи роботу на конкурс, автори погоджуються з тим, що їх твори будуть опубліковані в збірці із зазначенням авторства. Тексти, які ввійдуть до збірки, підлягають літературному редагуванню.

Телеграм група учасників конкурсу: mywarstoryukraine

Організатори: Media Association International, Ірпінська біблійна церква, «Місія Євразія», Департамент освіти УЦХВЄ, Українська баптистська теологічна семінарія, Riggins Rights Management, Літературний конкурс ім. Джона Буньяна, християнська газета «Вірую».

Screenshot_2
Організатори конкурсу
photo_2022-05-19_16-09-07

«Одним з наших нових проектів став швейний цех – розповідає ректор Таврійського християнського інституту Валентин Синій. – Забезпечуємо наших солдатів білизною, бо в ній є потреба. І до комплекту додаємо Новий Заповіт».

У такий спосіб переселенці отримують робочі місця і зарплатню, швидше адаптуючись на новому місті.

Таврійський християнський інститут – перший з євангельських вишів, що отримав державну ліцензію на освітню діяльність. Мав багато амбітних планів. «Але війна змінила напрями нашої роботи. Враховуючи теперішню ситуацію, ми маємо відповідати на потреби суспільства», – каже ректор.

Коли зачиняються одні двері, Господь відкриває інші, даючи можливість служити більше.

pr4

Ймовірно, деякі з наймолодших відвідувачів, які бачили сивочолого чоловіка, що сидів на стільці перед сценою і диригував хором у пасхальну неділю, не знали, хто він такий.

Ця людина – 82-річний Євген Никифорович Пушков. А церква, де відбувалося пасхальне богослужіння – це молитовний будинок у місті Харцизьку, Донецької області. Він розташований за 30 км від нинішньої лінії фронту.

Про це пише «Голос мучеників – Корея».

«Сам Євген Никифорович народився неподалік Москви у сім’ї християн, — каже представник Фолі. «Спочатку він хотів слідувати за своєю мрією, бажаючи стати професійним музикантом. Тим не менш, він каже, що саме ретельне вивчення робіт Маркса, Енгельса та Леніна зрештою повернуло його до християнства, а коли він приїхав до міста Харцизьк у Донецьку у 1975 році, то у нього з’явилася нова мрія. Він, бачачи особливий хист місцевих жителів до виконання пісень, вирішив організувати християнське служіння хорової музики в Харцизьку».

Це мета, якій він, як і раніше, відданий протягом 42 років, враховуючи 11 років, проведених у в’язниці та у засланні, починаючи з 1980 року.

Євген Никифорович Пушков – колишній пресвітер Харцизької церкви. Тепер, через вік, церкву очолюють два інших служителі.

«Він сказав нам, що через слабкі ноги йому доводиться диригувати сидячи», — каже представник Фолі. «Але він каже, що все ще може проповідувати, стоячи за кафедрою».

Дочка Пушкова сказала «Голосу мучеників – Корея», що вважає за важливе, щоб молоді християни пам’ятали вірних християн старшого покоління, таких як її батько. Сам Євген Никифорович робить акцент на скромності та смиренності.

Його мета у Великодню неділю, сказав він, полягала в тому, щоб просто зробити богослужіння на якомога більш урочистим.

І це було зробити нелегко у світлі воєнних дій. Колись громада налічувала від 260 до 280 осіб, а зараз у церкві лишилося менше 150 членів. Хтось виїхав до Росії, хтось у Німеччину, хтось у США. Євген Никифорович не виключає, що ще більше членів церкви покинуть місто найближчим часом.

pr3

З двох синів та шести дочок Пушкова одна дочка померла, четверо дітей уже поїхали, а три доньки залишились у місті, але живуть окремо зі своїми сім’ями. Раніше Євген Никифорович жив із онуком та його родиною, але й вони поїхали. Тож тепер він живе один, але дочки відвідують його щодня. Євген Никифорович заявив «Голосу мучеників – Корея», що не збирається їхати з Харцизька.

«Він сказав нам, що у його віці йому нікуди їхати, але найбільше він непокоїться за церкву», — каже представник Фолі.

Євген Никифорович сказав, що його головне бажання у тому, щоб церква продовжувала регулярно збиратися та проводити богослужіння, як їм вдавалося це робити досі: два богослужіння у неділю та ще два зібрання серед тижня.

Це просте бажання людини, чий шлях до віри був непростим.

«Євген Никифорович народився у підмосковному Коврові, – каже представник Фолі. «Музика була його пристрастю. Мама навчала його Біблії у дитинстві, але вона померла, коли йому було 12 років».

Хоча Євген Никифорович не став християнином у юності, баптистське походження його сім’ї заважало виконанню його мрії стати професійним музикантом.

«Коли Євген Никифорович вступив до Саратовської консерваторії, його зустрів агент КДБ і сказав, що знає, що він із християнської сім’ї, — каже представник Фолі. «Агент сказав, що його виженуть із ВНЗ, якщо він не співпрацюватиме з ними».

Євген Никифорович знайшов рішення: скласти випускні іспити екстерном. Для цього йому довелося написати роботу з наукового комунізму. Але ця робота справила на Євгена Никифоровича несподівану дію – вона ще більше зміцнила його віру.

«Євген Никифорович мав написати роботу «К. Маркс та Ф. Енгельс — основоположники наукового комунізму» для студентського конкурсу, — каже представник Фолі. «Займаючись написанням цієї роботи, він з подивом виявив, що до 30 років Маркс і Енгельс були віруючими, що вони написали книги з богослов’я, які не були перекладені російською мовою, і що наприкінці життя Енгельс повернувся до християнської віри».

Євген Никифорович каже: «Працюючи над цією темою, я не відходив від Бога, а ще більше наближався до Нього, бо чітко бачив, наскільки хиткий фундамент у атеїзму. Виявляється, ні Маркс, ні Енгельс, ні інші матеріалісти не мають жодної роботи, яка спростовує буття Бога».

Після того, як Євген Никифорович здав роботу, він зміг закінчити консерваторію. За словами Євгена Никифоровича, агент КДБ, який раніше погрожував йому, знову зустрівся з ним, запитавши, що стало підставою його навернення до християнства. Євген Никифорович відповів: «Марксизм-ленінізм».

«Я став йому розповідати про те, що народився у віруючій сім’ї, що у мене в серці було трохи віри, але потім у наших краях атеїсти розорили всю громаду: майже всіх кинули до в’язниць, а решта роз’їхалися», — розповідає Пушков. «У 16 років я поїхав вчитися і там забув про Бога. Але тут люди вашого кола сказали мені, що є праці вчених, які повністю спростовують буття Бога і відповідають на всі запитання. Я став сумлінно їх вивчати. І скажу вам тепер, що в їхніх наукових працях я не знайшов нічого, що могло б спростувати існування Бога. Ми мирно з ним розійшлися, хоча він нагадав мені, що всю інформацію про мене він перешле на місце мого нового проживання».

Євген Никифорович був хрещений у церкві в Саратові у віці 26 років. Три роки він працював професійним музикантом, але врешті-решт вирішив присвятити свій талант одному Богові.

За словами Євгена Никифоровича, перше, що він зробив, ухваливши це рішення, — відвідав могилу матері.

«Я приїхав туди рано-вранці, — каже Пушков, — Сльози здавили мені горло. Я впав на могильний пагорб і довго плакав. Я молився: «Мамочко, устань, устань дорога! Ти так хотіла, щоб я грав на скрипці і славив Господа… Мамо, устань… Я так тобі зіграю, як нікому не грав ніколи! Устань, мамо! — Але пагорб мовчав, а моє серце стискалося від пізнього каяття.».

Представник Фолі каже, що якщо покаяння Євгена Никифоровича й запізнилося, то, можливо, тому воно було ще глибшим.

«Він приїхав до Харцизька 1975 року, і йому сподобався спів місцевих жителів, — каже представник Фолі. «Він став рукопокладеним євангелістом і проводив регіональні молодіжні зустрічі у лісі двічі на рік: 1 травня та 7 листопада. Після одного такого молодіжного спілкування його заарештували та засудили на три роки. Звільнившись, він провів удома 27 днів, а потім був знову заарештований і провів ще п’ять років у в’язниці, цього разу у ГУЛАГу на Уралі. І ще три роки на засланні в Томській області. Але він повернувся до Харцизька, як тільки йому дозволили, і продовжував служити в церкві».

Наразі, внаслідок конфлікту в регіоні, багато родин поїхали. Але на Великдень Євген Никифорович вирішив зібрати хор із членів церкви, що залишилися.

У розмові з нами він сказав, що це був не хор, а просто ті, кого він зміг зібрати з тих, що залишилися.

Ці члени церкви, що залишилися, проспівали чотири гімни під час пасхального богослужіння. Два пасхальні та два гімни, які закликають до покаяння. Один із гімнів можна подивитися на сайті https://www.youtube.com/watch?v=oqnzfXhIBFM.

Ми запитали його, як відреагували члени церкви на виступ, у відповідь він засміявся і сказав, що навіть не знає, бо не питав їх про це. «Він сказав, що ціллю було прославити Бога».

Представник Фолі каже, що «Голос мучеників – Корея» здійснює проект із надання екстреної допомоги християнам в Україні, які продовжують служити. Також організація підтримує членів сімей загиблих християн, які свідчили про свою віру, спрямовуючи кошти з фонду «Сім’ї мучеників».

Якщо ви знаходитесь за межами Кореї і бажаєте зробити пожертвування на проект або фонд, то ви можете це зробити згідно з методом, описаним на сайті за адресою www.vomkorea.com/ru/donation.

pr2
2022-05-10_12-14-46
Уолтер Хукер (ліворуч), старший помічник пастора християнського центру Белв'ю в Белв'ю, штат Небраска, плаче після того, як дізнався, що старший пастор Енді Кауп (праворуч) пожертвує йому рятівну нирку

Помічник пастора християнського центру Белв’ю у Небрасці, який місяцями чекав, щоб знайти донора зі списку для трансплантації нирки Медичного центру Університету Небраски, плакав від радості, коли дізнався, що донор знайшовся і це його пастор.

2 серпня цього року Уолтер Хукер, батько трьох дітей і дідусь сімох онуків, очікує операцію з пересадки нирки від його старшого пастора Енді Каупа, який також є батьком трьох дітей. Про це пише Во Свете за матеріалами The Christian Post.

«Завдяки вірності нашого Бога 2 серпня я буду в операційній. Неймовірно, заявив зі сльозами на очах Хукер під час відеооголошення, опублікованого на Facebook церкви минулого тижня. — І друзі, я хочу, щоб ви знали, що знайти донора непросто».

За офіційними даними, термін очікування пацієнтів національного реєстру на трансплантацію може становити довгі роки, доки не буде знайдений відповідний донор. Загалом цей термін становить від 3 до 5 років.

Нирки Уолтера Хукера функціонують приблизно на 10%, тому йому доводиться робити діаліз тричі на тиждень.
Після тривалого медичного дослідження пастор Енді Кауп під час богослужіння оголосив про те, що Господь приготував нирку для Уолтера Хакера та донором стане сам пастор.

«Більшість із нас уявлення не має, наскільки все було погано насправді, проте ця сім’я просто продовжували вірити і говорити: «Бог щось творить серед усього цього», — розповів старший пастор Енді Кауп. — Ми з Мішель почали говорити про це і вирішили: «Добре, ми не знаємо, як це буде виглядати, але, Боже, якщо ми можемо стати частиною цієї історії, то ми готові, бо, Боже, це історія Твоя. Ти пишеш цю історію. Ти був її Автором із самого початку, – розповів Кауп.

Ми розпочали процес, пройшовши кілька раундів тестування, щоб з’ясувати, чи є у нас збіги для того, щоб я міг стати донором. Згодом стало зрозуміло, що Бог дає цю можливість, а ми просто повинні були покоритися.

Однією з речей, які я дізнаюсь про Бога на кожному кроці, є те, що Він постійно запрошує вас стати частиною історії, Автором якої є Він Сам. І в Нього завжди є місце для вас, щоб ви, повіривши Йому, могли зробити свою частину і побачили, що зробить Він, коли ви просто довірите Йому своє життя. І секрет у тому, що послух залежить лише від нас.

Знаєте, у 2-му розділі Якова говориться про віру і справи, і що доброго в тому, що у твого брата є потреба, а ти кажеш: «Іди грійся і їж, сподівайся, що твоя потреба буде задоволена», коли ти сам у силах допомогти?
Отже, ми просто хотіли зробити свою частину, щоби допомогти. Це справді велика радість і честь увійти до цієї історії. І спостерігати, як Бог рухається не тільки в одній сім’ї або двох сім’ях, не тільки в одній церкві чи одному місті, але що може зробити Він, коли Його діти слухняні Йому».

 

2022-05-10_12-16-34
280104622_7422911681113700_6966559988216031487_n
Усі фото спеціально зроблені розмиті – це вимоги адміністрації

11 дівчат у в’язниці Пномпеня склали завіт з Богом через водне хрещення. Долі багатьох з них скалічені серйозними життєвими помилками, а тривалість ув’язнення у багатьох дуже довга – від 20 років до пожиттєво. Але … наш Бог – живий Бог. Святий Дух стукав у серця цих молодих дівчат і на важкій темній дорозі життя вони зустріли Ісуса. Бог добрий.

Про написав місіонер Євген Євва у себе на сторінці у Фейсбук.

Я не можу уявити, як почувається дівчина, коли її засудили на 30 років ба більше, пожиттєво, але я знаю, як Божа дитина почувається, будучи врятованою Христом.

Бог працює у жіночій в’язниці Пномпеня, і наша група з 10 осіб зросла до 28, і ще є багато бажаючих приєднатися, які запитують дозволу у керівництва в’язниці. Тому що Бог живий, Він справжній і Він активний.

Нехай Господь благословить нашу тюремну церкву і допоможе дівчатам, дасть їм мудрості і сили, зігріваючи їх своєю любов’ю.

280469960_7422911307780404_7821786684566617172_n
280218509_7422910427780492_7663586268969247371_n
280030841_7422911534447048_1966528984975887095_n
Father-Stu-Movie-Mark-Wahlberg-800×445

У США відбулася прем’єра знятого на реальних подіях фільму на християнську тематику з Марком Волбергом та Мелом Гібсоном у головних ролях.

Заснована на реальних подіях драма «Батько Стю» об’єднала на великому екрані голлівудських зірок Марка Волберга (Сім’я по-швидкому, Усі гроші світу) та Мела Гібсона (Хоробре серце). Фільм Sony Pictures вийшов у кінотеатрах Америки 13 квітня, повідомляє Християнський Мегапортал  inVictory з посиланням на The Christian Post . 

Марк Волберг став виконавчим продюсером фільму і сам профінансував зйомки. 

Як розповів актор, в історії отця Стю, який пішов із життя у 2014 році, він побачив себе, а саме проблемного підлітка, якому віра допомогла змінитись. 

За словами Волберга, «Батько Стью» став особистим фільмом, через який він намагався продемонструвати, що «у кожного святого є минуле, а у кожного грішника є майбутнє».

«Батько Стю» розповідає історію отця Стюарта Лонга, боксера, який став священиком, та його надихаючого шляху від саморуйнування до викуплення, — йдеться у синопсисі фільму.

«Шлях отця Стю від порушника спокою до священика надихнув багатьох, у тому числі й мене, – сказав Волберг. — Режисер картини Розалінда Росс виконала неймовірну роботу, вловивши суть того, ким він був і як він впливав на людей у ​​своєму житті. Я сподіваюся, що за допомогою цього фільму ми продовжимо його добрі справи.

У більш ранньому інтерв’ю Волберг розповів про свою віру і як важливо для нього проводити час із Богом. Актор розповів, що в суботу ввечері він вважав за краще б піти до церкви, ніж подивитись бродвейське шоу, і сказав, що йому подобається починати та закінчувати щодня роздумами про віру.

«Мені дуже пощастило. Завдяки тому, що я зосередився на своїй вірі та сім’ї, це дозволило мені досягти так багато», — наголосив він.

«Кожен святий має минуле, а кожен грішник має майбутнє». У США вийшов фільм «Батько Стю»
PR-0426-2-RU
Олеся зі своїм чоловіком пастором Йосипом та їхніми трьома дітьми в Україні

Олеся – дружина пастора. Зазвичай вона та її чоловік служать у церкві у маленькому містечку на заході України.
Проте цими днями для українців звичайне життя закінчилося.

З метою безпеки чоловік Олесі відправив її та трьох дітей до Праги, а сам залишився у рідному місті. У своєму будинку він розміщує біженців, які потребують тимчасової ночівлі, прямуючи далі з країни. Так само чоловік Олесі використовує дві будівлі школи, в якій вони працювали раніше. Крім того, він доставляє на схід країни гуманітарну допомогу мікроавтобусом.

Але у Празі Олеся знайшла не лише безпеку. Вона побачила нагоду служити.

«Олеся сказала, що не хоче просто «витрачати час» і бути просто біженкою, тому вона почала співпрацювати з російськомовною церквою і вони разом організували школу та дитячий садок для українських дітей-біженців у Празі», — каже представник «Голосу мучеників – Корея» д-р. Хен Сук Фолі.

За оцінками уряду Чехії, на кінець березня до країни прибуло понад 300 тисяч біженців. Майже половину становлять діти, а 80% дорослих – жінки.

«Оскільки жінки зайняті оформленням документів та іншими справами, виникла природна потреба у денному догляді та освіті для дітей», – каже представник Фолі.

Коли Олеся почала дбати про дітей, деякі з їхніх потреб були очікувані, наприклад, допомога у подоланні психологічних травм, туги за домом та занепокоєння. Але деякі потреби здивували її.

«Дивно, що діти насправді не знають Біблії», — каже Олеся в інтерв’ю одній із місіонерських організацій США Serge, яка надає житло та допомогу українським біженцям у Празі.

Олеся виявила, що їй потрібно починати з азів і почала використовувати для своїх уроків Дитячу Біблію в картинках англійською мовою.

«Знаєте, ми дуже раді, що Бог використовує нас, і ми сподіваємося, що це насіння проросте, і з’явиться надія на порятунок», — каже Олеся.

«На думку більшості церков, Олеся та її діти класифікуються як біженці, і першорядним завданням є їхнє повернення додому, щоб повернути їхнє життя у звичне русло», — каже представник Фолі. Але те, що Олеся описує дітей як «насіння», є нагадуванням про те, що Бог завжди робить щось більше, ніж те, що ми можемо бачити чи розуміти.
Це «щось більше» має багато спільного з місіонерським «стрибком», який започаткував помітне зростання церкви в Україні в період з 1989 по 1999 рік.

«У той час коли розпався Радянський Союз, українські чоловіки-християни виводили підпільну церкву назад на світ. Отже, насамперед жінки та молоді люди відгукнулися на Божий заклик відправитися в деяких випадках за тисячу кілометрів від будинку, щоб заснувати деякі з перших євангельських церков у колишніх радянських країнах, у таких місцях як Сибір», — каже представник Фолі.

Українська церква ще не здобула місіонерського бачення, не було семінарій та програм підготовки місіонерів. Святий Дух просто спонукав деяких молодих українських християн, багато з яких були жінками, виїхати далеко від дому та проповідувати Євангеліє.

Оскільки місіонерами були жінки і молоді люди без духовної освіти, церкви часто складалися з молодших людей, а також малозабезпечених верств населення. Серед хаосу, який виник у результаті розпаду Радянського Союзу, Бог використав цих непідготовлених, безіменних засновників церков, щоб «перезавантажити» церкву».
Представник Фолі каже, що вона бачить подібну дію Бога серед українських біженців-християн, таких як Олеся.

«Я думаю, що до таких жінок, як Олеся, слід ставитись не лише як до біженців, а й як до засновників церков, – каже представник Фолі.

Вона підозрює, що Бог може якимось чином використати війну із Росією, щоб здійснити «перезавантаження» церкви України, а разом із нею і християнських громад Європи, з якими спілкуються жінки – християнки, які залишили Україну. Як показує Писання, іноді діти вперше вивчають Біблію, коли знаходяться далеко від дому та батьківщини.

Сестринська місія «Голос мучеників Польщі» звернулася до нас із проханням про поїздку до районів скупчення біженців уздовж кордону, щоб провести семінари з відновлення після психологічних травм. Раніше представник Фолі проводила подібні семінари для християн з Еритреї, Камеруну, Китаю та Північної Кореї. Вона каже, що її надихає повідомлення «Голосу мучеників Польщі» про те, що серед біженців багато таких жінок, як Олеся.

Олеся втікала до Чеської Республіки не просто зі страху. Як вона каже, у неї було бажання не витрачати час, коли почалася війна, а замість цього служити. І виявляється, допоки Олеся допомагає українським дітям-біженцям, Бог зцілює її від психологічної травми».

Представник Фолі застосовує багатоплановий метод психологічного відновлення після травм під назвою SFCR, що означає Зміцнення ресурсів сім’ї для подолання труднощів. Метод, розроблений Лорелом Дж. Кісером, доцентом кафедри психіатрії в Університеті Меріленда, був адаптований представником Фолі спеціально для застосування серед християн. Вона каже, що процес психологічного відновлення після травми та заснування церкви напрочуд схожі.

«Травма виникає, коли рутинні дії людей порушуються і виходять далеко за межі можливих механізмів виживання», – каже представник Фолі. Найкраще лікування травми — «перезапустити» ці механізми виживання у сім’ї травмованої людини або у сфері її впливу. Для християн це «перезавантаження» набуває форми щоденного сімейного служіння.

«У випадку з християнами, які отримали психологічну травму, коли вони, навіть у розпал своєї травми, виділяють регулярний час для молитви, співу та читання Писання з тими, з ким вони живуть, або з тими, хто їх оточує, то спостерігається суттєве зниження рівня гормонів, пов’язаних із стресом. Сімейне служіння вдома є біблійним методом відновлення після травм, даним Самим Богом».

«У багатьох відношеннях різкий стрибок в заснуванні нових церков українськими жінками та молодими людьми під час розпаду Радянського Союзу був формою відновлення після травми», — каже представник Фолі. Прості щоденні механізми виживання у вигляді молитви, вивчення Біблії та співу заповнили пролом, що утворився після краху комуністичної ідеології та повсякденного життя в Радянському Союзі.

Незалежно від того, чи повернуться українські християнські біженці додому, чи назавжди мігрують в іншу країну, чи залишаться біженцями на якийсь час, вона вважає, що ті ж механізми, які допомагають їм подолати травму, допоможуть і українській церкві «перезавантажитися».

«Дуже шкода, що церкви по всьому світу під роботою з українськими християнами мають на увазі лише надання гуманітарної допомоги», – каже представник Фолі. Справді, робота церкви по всьому світу з підтримки українських християн лише розпочинається. Цю роботу слід спрямувати також і на те, щоб озброїти українських християн для відновлення своїх церков від дому до дому, від сім’ї до сім’ї, незважаючи на те, що їхні будинки та сім’ї були зруйновані. Йдеться про те, щоб знайти таких жінок, як Олеся та озброїти їх баченням та інструментами, щоб вони бачили в собі не просто біженців, а тих, кого Бог послав, щоб засновувати церкви та сіяти насіння».

Представник Фолі каже, що «Голос мучеників – Корея» продовжує збирання коштів на проект з надання екстреної допомоги християнам в Україні для того, щоб українські церкви та християни продовжували своє служіння. Організація також продовжує розподіляти кошти з фонду «Сім’ї мучеників», які залишилися живими членами сімей українських християн, які були вбиті в той час, як вони продовжували вірно свідчити про Христа.

Ті, хто знаходиться за межами Кореї і бажає зробити пожертвування в будь-якому з цих фондів, можуть зробити це згідно методу, описаному на сайті www.vomkorea.com/ru/donation.

PR-0426-3-RU
Діти-біженці в класі Олесі не лише отримують допомогу при травмах, а й уперше дізнаються про Біблію

Календар

Червень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Тра    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

СТАТТІ

ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС