бідні в Індії

У листопаді місіонери «Христос є відповідь» зустрілися зі служителями CITA в Індії та Ефіопії і провели низку заходів.  

Індія

Країна з величезним потенціалом для проповіді Євангелія, адже на 1,5 млрд. населення всього приходиться до 3% християн, каже директор місії «Христос є відповідь» Тарас Сень про Індію, яку вперше відвідав цієї осені.

Для послідовників індуїзму, яких в країні найбільше, Ісус Христос — це не єдиний Бог, а ще один серед великої кількості богів, яким вони моляться вірячи, що ті рятують їх від демонів.

зі студентами в Індії

Під час поїздки до Індії Тарас Сень зустрічався зі студентами місіонерської школи, яку організували місіонери CITA в Індії у вересні, та викладав теми: про пастки, в які може потрапити служитель (гордість, захоплення грошима, сексуальні спокуси), про баланс «сім’я-служіння», ділився, як доносити Благу звістку через служіння в наметах на вулицях та на біг-бордах, розповів про служіння в Африці. Разом зі студентами побував на пікніку, де всі познайомились ближче та спілкувались.

«Місіонерські школи — це добре: декілька місяців навчання, служителі мотивують новачків до місіонерської праці. Але ж ми схиляємось до того, щоб допомогти студентам здобути богословську освіту, наприклад, підготувати кваліфікованих пасторів», – поділився Тарас Сень.   

у церкві Індії

Для служителів помісних церков Індії служитель з України провів семінар про очні клініки та сімейну зустріч. Багато хто захопився ідеєю проводити у себе в церквах такі зустрічі.

За словами місіонерки в Індії Ангеліни Філатової, разом з Тарасом Сенем вони відвідали служителів в глибинках країни, щоб підтримати та зміцнити їх, особливо тих, хто нещодавно пережив втрату близьких людей.

фото з пакетами

Допомогли бідним сім’ям, які залишились без годувальника. Він нагадував, щоб Бог у всіх скорботах вірний Своїм обітницям, і надихав християн слідувати за Ісусом та використовувати силу, яку Він дав кожному Своєму учневі.

Побували також у селищі бідних, куди привезли продукти харчування. Це відкрило доступ місцевим місіонерам до цих людей для проповіді Євангелія.   

Наразі представники «Христос є відповідь» в Індії працюють над відкриттям медіавідділу: шукають посвячених співробітників та теми для майбутньої газети на мові гінді. Місцеві служителі говорять, що найкращі теми для індійців — свідчення, як Ісус Христос змінив життя, та факти про Біблію, щоб довести її абсолютний авторитет. 

Ефіопія.

зустріч у церкві Ефіопія

До цієї країни Африканського Рогу восени українські місіонери приїхали вже вчетверте. Основна мета — проведення крусейду.

За словами директора Місії, було приємно побачити церкву в Аддіс-Абебі особисто, послужити проповіддю та разом помолитися.

Він проповідував з книги Єремії і говорив про послух Божому голосу, про важливість налаштування своїх сердець до слухання Бога незалежно від віку:

«Бог пізнав Єремію ще в утробі. Бог знає і нас з вами і має плани для кожного з нас. Якщо ми будемо слухати та підкорятись голосу Бога, то Його план здійсниться у нашому житті. Бог поставив Єремію над народами, щоб викорінювати та руйнувати, а також насаджувати та будувати. Церква теж поставлена Богом руйнувати справи диявола на землі. І має обов’язок – сповнятися силою Божою та приносити людям звільнення від гріха, омани, злих духів та зцілення від різних душевних травм».

водне хрещення Ефіопія

Тарас Сень провів в африканській церкві «Христос є відповідь» перше водне хрещення:

«Десять людей вирішили твердо йти за Богом. Я перший раз в житті хрестив африканців. Слава Богу за дію Святого Духа в серцях людей. Душа радіє. Дякуємо Богові за місіонерів Місії в Африці, за всі можливості та допомогу у праці».

в лікарні в Ефіопії

Місіонери відвідали хворих в лікарні, молились за них і роздавали подарунки з газетами і календарями. Багато дітей хворіють і лежать у лікарнях через те, що погано їдять, говорить служитель Тарас Сень.

новий наклад 100 тис Ефіопія

Для потреб крусейда в грудні у місті Ділла медіавідділ CITA в Ефіопії надрукував черговий стотисячний наклад євангелізаційної газети. Вже були непоодинокі випадки, коли люди приходили до церкви через контакти, вказані в цьому інструменті Благовістя.

Вперше українські місіонери побували в Ефіопії весною 2021 року. Тоді ж влітку вони  організували філію медіацентру, де випускають євангелізаційну газету «Христос є відповідь» та календарі амхарською та мовою оромо.

Створено канали в Youtube та Telegram, сторінка у Фейсбук також амхарською мовою. Контент ресурсів містить проповіді, цитати різних проповідників, біблійні вірші, свідчення, анімаційні відео.

У співпраці з помісними церквами у квітні та жовтні 2021 року місія «Христос є відповідь» провела два євангелізаційні крусейди, і в лютому 2022 – третій. Навесні  цього року відкрила місіонерський центр та помісну церкву.

Мексика.

очна клініка в Мексиці

В різних містах Мексики дружня до місії «Христос є відповідь» помісна церква проводить очні клініки. Місцеві брати та сестри не тільки допомагають людям покращити зір, але перевіряють тиск і надають перукарські послуги. А найголовніше – проповідують Христа.

У Мексиці місія «Христос є відповідь» вперше побувала влітку цього року.

«Христос є відповідь» розвиває міжнародне служіння в 14 країнах світу.

Прес-центр CITA

8C4258D4-91FE-463E-8F26-321CB70D21A0

Українська Продакшн-студія «Правда PRO» знімає історичний документальний фільм, про переслідування протестантів у Радянському Союзі.

Як розповів режисер фільму Сергій Шараєвський, сюжет фільму охоплює великий проміжок історії Радянського Союзу, від виникнення до його розвалу, оскільки практично весь період його існування йшло протистояння атеїстичної системи і церкви. Під цей молот комуністично-радянського режиму потрапили й протестанти. І вони були одними з тих, хто зумів протистояти цій системі попри переслідування. Глядач зможе прослідкувати наростання репресій, певні зміни в релігійній політиці СРСР у добу Відлиги та дізнатися про історії реальних людей, які стали в’язнями сумління.

– Як почалася ваша робота над цим фільмом і чому саме ця тема?

Робота над фільмом розпочалася декілька років тому. Сама ідея зародилася відразу після зйомки фільму «Реформація». Ми якраз презентували третю серію про «Реформацію в Україні». Це був 2018 рік. І туди ми вставили фрагмент якраз про репресії на протестантів в часи Радянського Союзу. Глядачі, коли побачили це, сказали, що варто цю тему розвивати.

Тоді ми вперше задумалися. Хоча ідея такого фільму була в нашої керівниці проекту Неллі Никончук. Вона давно мріяла про щось подібне, адже ця тема тісно пов’язана з її життям, її історією (ред. Пані Нелі із церкви, яка переживала репресії. Їй, як донці пастора, в дитинстві довелося пережити утиски через віру). Тоді презентація фільму про Реформацію стала поштовхом до того, щоб планувати зйомки саме цього фільму про репресії. Певний час не мали змоги думати про це, але потім повернулися до цієї ідеї.

– Як тривали зйомки фільму до війни? Яку частину вдалося тоді відзняти?

Почали зі зйомок інтерв’ю очевидців, щоб більше зрозуміти тему і більш глибше усвідомити її. Оскільки очевидці, це люди уже досить літні, то ми поспішали, щоб зняти побільше інтерв’ю. На жаль, уже кілька, з тих, у кого ми взяли інтерв’ю, померли.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну нам вдалося зняти інтерв’ю з очевидцями, кілька істориків та спеціалістів з теми. Перед самою війною ми вирішили, що фільм повинен містити ігрові сцени. Моїм режисерським задумом було вмістити три невеличкі ігрові історії, які будуть підводити до певних тем й частин фільму. І першу ігрову сцену про Сталінські репресії 1937 року ми встигли відзняти. Знімали ми її в місті Володимирі. Там знайшли цікаву локацію, взяли акторів, відзняли першу сцену і планували на березень зйомки наступних двох і взагалі завершення фільму, але почалася війна…

– Як вплинула війна на роботу над фільмом? На якому ви зараз етапі?

Після 24 лютого ми зупинили зйомки і практично заморозили проект. Почали більше займатися волонтерством, благодійністю, зйомками воєнних реалій. Але цієї осені зустрілися з Ярославом Лукасиком (ред. директор Східноєвропейського Лідерського Форуму, голова фонду «Східноєвропейська Реформація», головний редактор медійного ресурсу «Християни для України») і спілкування з ним підштовхнуло нас до продовження зйомок. Дякуючи йому, знайшли частину фінансування, щоб продовжити знімальний процес. На сьогодні ми уже відзняли усі три ігрові частини.

Для зйомок підбирали професійних акторів з Луцька, Рівного, Чернівців. Це люди, які мали досвід зйомок у художніх фільмах. На акторів масових сцен ми брали реконструкторів, або акторів театру, просто підбирали типажі, які будуть нам підходити.

Як я уже сказав частину коштів ми знайшли, але є ще виклик, знайти фінансування на монтажно-тонувальний період, для написання якісної музики, зробити колористику, монтаж та весь постпродакшн.

– В чому цінність фільму для сучасного глядача та коли чекати фільм для перегляду?

З однієї сторони ми дуже б хотіли, щоб фільм побачили ті люди, які застали епоху Радянського Союзу. Щоб дати їм таку «вакцину» чи «таблетку» від тієї ностальгії за дешевою радянською ковбасою і дешевим пломбіром. Щоб показати їм реальну сторону тоталітарного режиму, про яку мало хто говорив в той час. І сьогодні, наприклад, росія, яка є агресором, воліє про це теж не говорити, навіть ввели кримінальну відповідальність за те, що прирівнюють Сталіна до Гітлера. Хоча тут і рівняти немає що, бо Сталін був набагато гірший за Гітлера…

Ми також розраховуємо на молодих людей, які уже не знають, хто такі Ленін та Сталін, хіба що з підручників історії та з розповідей їхніх старших родичів. Щоб вони у своєму молодечому запалі, який подекуди знаменується відродженням різних ідей, які колись витали і можуть здаватися модними, гарними, цікавими, не велися на таке. Ми хочемо показати, що насправді в ідеї комунізму та атеїзму немає нічого привабливого, його треба сторонитися, тому що це анти-людяна, анти-божа «релігія», концепція світобачення, якого людство повинне позбутися.

Важко прогнозувати, коли фільм вийде до перегляду. Все залежить від фінансування. Ми могли б завершити за три-чотири місяці. Оптимістично, пів-року, і сподіваємося, він вийде на широкі екрани і на телебачення.

Довідково: Продакшн-студія «Правда PRO» працює в Україні вже 15 років. Документальні фільми — це основна спеціалізація студії. Створюють короткометражні та повнометражні, одно- або декількасерійні фільми. Історичні, навчальні, соціальні або корпоративні.

6E81456F-667E-4592-89FD-F0372F490E54
56ACA57B-BE1A-4BFD-B5E4-D10493C2B795
0105005C-FBC8-49A5-B494-9446ADBDE811
FC595476-2BF8-4953-930B-50242F1B36CE
919E16A3-3094-4FE8-943D-2E1DCFCD34F8
28184227-4F26-46C3-B323-CBAE7D0915DA
photo_2022-10-24_08-41-06

Цієї неділі, 23 жовтня, у Ретрит-центрі церкви «Фіміам» – велике свято. Три сестри сказали «Так» Христу і прийняли хрещення на основі своєї віри.

«Ці люди, шукаючи рятунок від війни, знайшли порятунок вічної безсмертної душі! Ось ради чого нам варто звіщати Євангеліє людям, які постраждали від війни в Україні!» – розповідає пастор Павло Миронюк.

До повномасштабної війни Ретрит-центр, який знаходиться в селі Заозерне Любомльського району слугував місцем відпочинку для дітей, сімей, молоді, людей з інвалідністю. За літній сезон тисячі відпочивальників тут могли, відірвавшись від міської суєти, гарно провести час. Та з дня початку активних бойових дій він став прихистком для сотень біженців із Сєвєродонецька, Волновахи, Харкова, Дружківки, Краматорська та інших міст.

Тепер на базі Центру утворилася справжня транзитна церква для переселенців. І через вісім місяців повномасштабної війни вона поповнилася ще трьома сестрами, які є вимушено переселеними з Харкова та Донецької області. Саме тут вони увірували в Господа і сказали «Вірую та Обіцяю»!

В гостях був музичний колектив з Камінь-Каширська, пастори сусідніх місцевих церквов (м. Любомль, с. Світязь, с. Згорани). Особливим цей момент був і для місіонера Олексія Барко, оскільки він міг разом з пастором Павлом Миронюком звершувати хрещення тих людей, в яких вкладав понад 6 місяців Слово Боже. Брат разом з дружиною, рятуючись від лиха війни, евакуювалися з Чернігова. Увесь цей час подружжя трудилося на духовному фронті, проводили в Ретріт-Центрі різноманітні навчання, групи для чоловіків та жінок, заняття з дітками.

«Ось таке дивне покликання Господнє», – підсумовує Павло Миронюк.

 

photo_2022-10-23_18-00-34
photo_2022-10-23_18-00-37
photo_2022-10-24_08-41-46
photo_2022-10-24_08-50-17
Screenshot_4

Організація «Біблійна місія» багато років підтримує служіння благовістя в Україні через помісні церкви. Один з таких проєктів місії – «Добра Новина для 10-ти ближніх» або «1:10», який успішно функціонує вже 14 років. Завдяки 7 500 християн добру новину про любов Ісуса почуло 75 000 людей. В умовах війни люди ще більше потребують доброї новини та надії, яку може дати тільки Бог. 

Ідея проєкту полягає в тому, щоб християни поширювали Добру Новину серед своїх ближніх за допомогою євангелізаційних матеріалів. Як це працює? Все доволі просто: один християнин дарує набори християнської літератури десятьом близьким людям. Набір містить календар на поточний рік і декілька брошур євангелізаційного змісту. Усю інформацію, яку використано у брошурах та календарях, ретельно відібрано й підготовано для відповіді на найпоширеніші запитання, які може мати людина щодо Бога, спасіння, вічного життя тощо.

Щоб отримати ці набори, заповніть анкету: https://forms.office.com/r/FqrC4YsZfR

Докладніше про проєкт тут: proiekt-1-10

Цікаво, як проходив проєкт минулого року? Нижче публікуємо свідчення людей про дану ініціативу.

«Близько 2 років поспіль я дарувала набори 1:10 Олені, яка працювала листоношею у нашому місті. Бачилися ми доволі часто, і я використовувала кожну можливість, аби поговорити з нею про Бога, нагадати, що Спаситель світу – Ісус Христос, може бути її особистим Спасителем. Казала їй, що Він чекає на неї. Вона слухала, погоджувалася, але рішення навернутися до Бога так і не прийняла. Згодом Олена змінила роботу, і ми з нею не бачилися довгий час.

Але у вересні 2018 року випадково зустрілися в трамваї. Коли вона побачила мене, то підбігла, обійняла та поцілувала зі словами: «Люба сестро, як же я рада Вас бачити!» Мене її слова здивували, але я не встигла навіть запитати про несподіване звертання, як вона все сама пояснила. «Завдяки Вашим брошурам і настановам про Бога я почала шукати Його. І ось тепер я і вся моя родина в церкві. Дякую Вам!» Ці слова я, певно, ніколи не забуду, адже вони не лише розчулили мене, але й нагадали про те, що наше завдання – сіяти, а Господь Сам зрощує те, що ми посіяли!»

Настя: ми з подругою підійшли до двох хлопців, які сиділи біля торгового центру. Як виявилося, вони їхали зі змагань із боротьби та чекали на таксі. Ми їм розповіли Євангеліє та запропонували взяти календарики, вони не відмовилися, і ще попросили для своїх бабусь та мам.

Марина: Так радісно, що було багато людей, що люди досить охоче беруть матеріали. Особливо радісно, коли бачиш, як люди зупиняються і читають Євангеліє, коли йдеш площею і бачиш, як люди вже мають наші матеріали. Чула одне свідчення нашої сестрички, яка також благовістила, що вдалося поспілкуватися з дівчиною, яка в сім’ї має єговістів. Після спілкування дівчина сказала, що бачить, що Бог стукає в її життя.

Закликаємо усі євангельські церкви доєднуватися до великого доручення, як Ісус доручив усім нам, та поширювати добру новину серед своїх близьких.

Добра Новина для 10-ти ближніх: матеріали для благовістя вже у доступі!
unnamed

14 жовтня, 18:00-20:00 пройде майстер-клас «ТікТок&Благовістя» в онлайн форматі.

TikTok – найшвидше зростаюча соціальна мережа у світі, яка надає простий майданчик для публікації та розповсюдження контенту. На початку 2021 року платформа мала 689 мільйонів активних користувачів на місяць. 

Чому ж християнам варто йти у ТікТок? Якщо ви хочете свідчити про Ісуса Христа, розповсюджувати Благу звістку дієвим сучасним способом – то вам у ТікТок! 

Величезна частина споживачів вже давно чекають ваших постів і з кожним днем їх дедалі більше. 

На майстер-класі «ТікТок&Благовістя» ви дізнаєтесь:

–  як створити свій аккаунт з нуля, почуєте про тенденції, фішки та алгоритми соцмережі;

–  технічні поради створення відеороликів;

–  як євангелізувати в ТікТоці, як спілкуватися з підписниками про Христа;

–  які теми обирати, де шукати ідеї для контенту;

–  кейси від християнський тіктокерів.

Спікери майстер-класу:

Ігор Середа – випускаючий редактор, ведучий на Radio M, молодіжний пастор церкви «Перемога», блогер;

Тимофій Доля – тіктокер, молодіжний лідер;

Кериш Дмитро – євангеліст, християнський блогер.

Майстер-клас пройде в онлайн-форматі. 

Реєстрація та захід за посиланням:

https://docs.google.com/forms/d/1zW47_afX7_eux5hoyundq1AnreXEE6eWmjgqiZ-88js/viewform?edit_requested=true

Організатори майстер-класу: Radio M (FEBC Ukraine)

фото 1

Шоста місіонерська конференція «Розшир мої межі, Господи!» зібрала понад 80 учасників із сім’ями з різних регіонів України для духовного зростання, передачі досвіду у служінні, знайомства та спілкування, морального перезавантаження та спільного відпочинку всієї команди місії «Христос є відповідь». Подія проходила 13-17 вересня у Міжгір’ї Закарпатської області. Серед учасників – місіонери, пастори та волонтери.

«Молитись і шукати Божої волі – це перше, що потрібно для розширення кордонів. Бог хоче, щоб у наших серцях спалахнули слова Христа: «йдіть і навчіть усі народи», – зазначив Тарас Сень, директор та місіонер «Христос є відповідь», на відкритті заходу.

У перший день конференції він наголосив на важливості відокремлювати час для особистої молитви та наповнення Святим Духом, бути вірним у малому і використовувати те, що маєш, чути Божий голос і робити послідовні кроки у служінні, постійно навчатися.

фото 3 (1)
Сергій Тюріков

Місіонер та пастор з Харківської області Сергій Тюріков розповів про три ключі міцного служіння: покликання, посвячення та довіра Богу.

фото 4 (1)
Олександр Довиденко

Пастор церкви з Київської області Олександр Довиденко говорив про Боже милосердя та Його суверенність, усвідомлюючи яку, служителям буде легше проходити важкі часи, коли постає питання: чому, Господи?

Тарас Сень розповів із власного досвіду спілкування з потерпілими християнами про гоніння та жорстоке поводження з ними в Ефіопії. Мусульмани та релігійні фанатики в цій країні регулярно катують християн, знущаються з них, змушують тікати в інші міста. У важких умовах місцеві християни залишаються посвяченими Богу і продовжують служити Йому. Сотні з них щороку гинуть за Христа.

У Місії багато уваги приділяється збудуванню сімейних стосунків: заохочується служіння місіонерів разом із дружинами, проводяться сімейні зустрічі, де зазвичай чоловіки отримують домашнє завдання – провести вечір зі своїми дружинами.

На другий день конференції Тарас Сень, чоловік та батько шістьох дітей, розповідав 12 заповідей щасливого союзу та ініціював проведення сімейної зустрічі. У романтичній атмосфері пари робили один одному компліменти та ділилися планами на найближче майбутнє про побачення після повернення додому.

Щоденно місіонерська команда їздила на екскурсії. Встигли побувати біля природного гейзера, який б’є кожні чотири години мінеральною водою, на озері Синевір, на горі “Гимба”, куди піднімалися найдовшою канатною дорогою Закарпаття, відвідали реабілітаційний центр бурого ведмедя та водоспад Шипіт.

Про свою діяльність у регіонах України місіонери Місії розповідали у третій день конференції.

Служителі CITA ділилися свідченнями за часи війни, про ризиковані ситуації, в яких доводилося побувати, про нові напрямки діяльності та служіння переселенцям.

фото 8

Про правила та тонкощі створення контенту ділилися з учасниками представники адмінвідділу київського офісу Місії.

фото 9
Віктор Павлишин

Віктор Павлишин, місіонер та пастор із Миколаївської області, проповідував і молилися про те, щоб служителі були слухняні Господу.

В останній день служили пастори об’єднання церков «Спасіння».

Юрій Савочка ділився своїм багаторічним досвідом проведення домашніх груп, а Олександр Кучерук відповідав на запитання: чому церкви не зростають?

фото 10

«Зростання домашньої групи зумовлюється любов’ю. Що означає любити людей? Знати про них більше, ніж на рівні знайомства, щиро цікавитись ними, знати їхні труднощі, молитися за них, дружити, щоб вони відчули участь у своєму житті. Практична участь у житті людей відкриває шлях для поповнення церкви», – зазначив пастор Савочка.

Засвоївши цей принцип, вже за рік у практиці служителя з однієї домашньої громади з’явилося 12 таких самих.

Пастор Кучерук поділився своїм досвідом проведення євангелізацій: «Для церкви природно рости. Швидко чи повільно, але вона постійно зростає через євангелізації, та для результату потрібна постійність. Проводьте євангелізації з творчим підходом, щоб було цікаво невіруючим людям».

«Надзвичайно потужним був на конференції духовний елемент: головне залишалося головним. Також присутність краси: усі ці свічки та квіти на столиках під час сімейної зустрічі. Поїздки! Неймовірні краєвиди! Словами не передати. Це для нас подарунок від Бога – нещодавно ми з чоловіком відзначили 17-ту річницю нашої сім’ї.

Мене вразив рівень цілеспрямованості місії та місіонерів, посвячення свого життя для служіння і не лише в Україні. Це надихає бути активним у своєму служінні. Особливо відчув важливість подібних заходів для своєї команди в церкві, у такому форматі інакше сприймається все, про що йдеться».

Довиденко Олександр із дружиною Лесею, пастор церкви у Київській області.

 

«Конференція – час об’єднання серед шторму, який зараз у нашій країні. Ми можемо підтримати одне одного, надихнути, коли ділимося своїми емоціями, переживаннями, перемогами, досвідом. Це запалює нас, ми беремо приклад один з одного, і можемо рухатися далі».

Андрій та Тетяна Васенда, місіонери з Тернополя.

 

«Мені дуже подобається атмосфера у колективі, тематичні семінари та проповіді, які підкріплювалися реальними історіями з життя. Вражений також природою, яку побачив під час екскурсій. Конференцію організовано дуже мудро: духовна і душевна частина вдало поєднуються».

Микола Черемушкин, майбутній місіонер місії з Рівного.

 

«Коли пастори у скрутних ситуаціях, ми намагаємося їх чогось навчити, але саме навчання мало дає результату. Потрібно діяти комплексно: духовно, душевно і фізично. Коли ми зближуємося, як на подібних конференціях, тоді людина може розповісти якусь особисту потребу, якою б при всіх вона не поділилася. Потрібно дружити з пасторами, спілкуватися за чашкою чаю. У такому форматі людина стає більш відкритою і може більше розповісти, а отже, їй можна краще послужити».

Юрій Савочка, пастор об’єднання церков «Спасіння», Київська область.

Місіонерські конференції «Христос є відповідь» проходять щороку у Карпатах.

фото 14

Прес-центр місії «Христос є відповідь»

bilocerk.4jpg-1

Вісімнадцятого вересня трагічно загинув пастор церкви «Спасіння» смт Куп’янськ-Вузловий Євген Білоцерківський. У червні йому виповнився сорок один рік.

Про це повідомили на сайті ВСЦ ЄХБ:

Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів висловлює щирі співчуття дружині Оксані, синам Марку та Антону, доньці Аліні та усім рідним, друзям і помісній церкві.

bilocerk.5-1

Пастор був ревним та відповідальним служителем. В обласному об’єднанні планували передати йому регіональне служіння, однак цьому завадила війна.

У 2019 році Євген Сергійович був рукопокладений на пресвітерське служіння, отримавши від свого попередника Валерія Леонідовича Коваленка служіння відповідального пастора.

Учора, 18 вересня, коли Євген Білоцерківський вийшов на подвір’я попрацювати по господарству, загинув від уламка снаряду, що потрапив йому у серце. Наразі смт Куп’янськ-Вузловий сильно обстрілюють.

Дмитро Гончаров, голова Харківського ООЦ ЄХБ, розповідає, що Євген на тижні зателефонував йому та повідомив про те, що  Куп’янськ-Вузловий потерпає від суцільних обстрілів. Однак служителі намагаються знаходити можливості для проведення молитовних зустрічей та богослужінь.

Церкву «Спасіння» смт Куп’янськ-Вузловий не встигли до війни офіційно зареєструвати і це їх врятувало від прямої небезпеки від окупантів. Адже за адресою сусідньої церкви у м. Куп’янськ, яка була зареєстрована, прийшли військові і зламавши двері, мали там розташування.

Брати і сестри з Куп’янська на той час уже там не збиралися. Вони під час окупації міста доєдналися до євангельської громади смт Куп’янськ-Вузловий і разом звершували служіння. Тут віруючі благовістили російським солдатам, провели хрещення та дитячий табір для 100 дітей.

Ми дякуємо Богові за життя і служіння нашого дорогого брата і співслужителя Євгена Сергійовича. Нехай усі, хто зараз знаходиться у великому горі і смутку, будуть потішені й заспокоєні Господом. Нехай добрий Пастир пошле нам усім сил і незламності, проходячи долину страждань, продовжувати звершувати Божу справу на землі. «Блаженні мертві, які вмирають у Господі. Дух промовляє: Так, нехай вони спочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть слідом за ними» (Об. 14:13).

bilocerk1
DSC05092

Громадське формування «Капеланський патруль» оголошує набір на четвертий потік навчання за програмою «Капеланське служіння з основами психологічного (кризового) консультування».

ГФ «Капеланський патруль» співпрацює з Управлінням по дотриманню прав людини Національної поліції України, Службою судової охорони та Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Навчальна програма створена для підготовки до капеланського служіння в правоохоронних органах, підрозділах ДСНС, місцевих органах влади, серед працівників соціальних та гуманітарних неурядових організацій з урахуванням сучасного українського контексту.

Капелани та офіцери поліції з України, США та Канади викладають та допомагають у формуванні навичок у таких напрямках, як богословська та правова підготовка, психологічний супровід особистості, лідерство, комунікація та менеджмент в капеланському служінні.

Програма складається з п’яти модулів навчання – 68 академічних годин та 20 годин практики, що відбувається під керівництвом кращих фахівців.

Цільова аудиторія Капеланської академії – служителі та члени церков, зацікавлені в служінні; капелани, які бажають вдосконалити навички та систематизувати знання.

Вимоги до абітурієнта: належність до помісної церкви (з обов’язковою рекомендацією старшого служителя); знання Біблії та основ християнського вчення; емоційна стійкість і стресостійкість; вміння працювати в команді; вітається, але не обов’язковий досвід роботи з правоохоронцями чи державними службовцями.

Навчання відбуватиметься протягом двох місяців в онлайн режимі двічі на тиждень.

Умови та програма навчання будуть надіслані абітурієнтам після успішного проходження співбесіди з приймальною комісією.

Набір триває до 20 вересня.

Початок навчання 27 вересня 2022 р.

Деталі та реєстрація: http://chap-academy.tilda.ws/4stream

Валентин Загреба

05-1-800×445

Міжнародна гуманітарна організація «Сумка самарянина» продовжує надавати допомогу українцям, які постраждали від вторгнення росії. Вже надано допомогу продуктами харчування та медичною допомогою понад 4 мільйонам людей, повідомляє Християнський Мегапортал inVictory .

«Державний департамент рекомендує всім громадянам США негайно залишити Україну. Висока ймовірність нових атак на цивільні райони. «Сумка Самарянина» залишається, – написав голова організації Франклін Грем у Facebook . —   Ми вже допомогли понад 4 мільйонам українців продуктами харчування та медичною допомогою. Ми купуємо продукти в Європі та привозимо їх до країни — близько 75 вантажівок на тиждень.  Потім ми розподіляємо їх у мішках по 10 кг кожен через нашу мережу церков по всій країні. Так ми вже роздали 22 500 тон продовольства. Все це можливо завдяки вірним людям, які молилися і допомагали в ім’я Ісуса».

«В Україні швидко наближається зима, і справи будуть йти все гірше та гірше. Буде ще більша потреба в їжі та теплі. Ми плануємо закупити невеликі дров’яні печі та роздати їх людям, відправляємо надміцний пластик, щоб закрити вибиті вікна та дірки у дахах. Люди мають бути нагодованими і залишатись у теплі, — написав Франклін Грем. — Молитимемося про швидке припинення цього смертельного конфлікту, щоб люди з обох боків могли жити у мирі».

Нагадаємо, 24 лютого росія розпочала повномасштабну війну проти України. 

Вже 1 березня фонд «Сумка Самарянина» мобілізував свої потужності , зокрема волонтерів та направила бригади ліквідації наслідків стихійних лих до Польщі, Румунії та Молдови для розгортання місць допомоги біженцям та пораненим з України.

До середини березня «Сумка самарянина» розгорнула мобільний шпиталь у Львові. За ці півроку війни Франклін Грем двічі приїжджав до України.

301501886_5201781986535928_55547138499643352_n

З 2006 року церква «Фіміам» спільно з братами та сестрами з інших церков проводить табори для людей, дітей та молоді з інвалідністю. Щоліта відбувалося два-три, а іноді й більше ретритів. Кожен день, проведений у таборі, дарує людям з інвалідністю безліч приємних вражень та позитивних емоцій. Але повномаштабна війна на території нашої країни жорстоко обірвала традицію збиратися разом для відпочинку та вивчення Слова Божого. Ба більше, вона змусила мільйони, серед яких тисячі людей з інвалідністю, залишити свої домівки та шукати прихистку та безпеки за кордоном. Тому, цього року не те що планувати ретрити, а навіть думати про табори ніхто не міг.

Впродовж весни через громадську організацію «Агапе Україна» вдалося евакуювати 12 груп до країн Європи. 600 людей з інвалідністю та членів їхніх родин з різних міст та областей України  на невизначений термін оселилися в Німеччині, Швейцарії, Голандії. З кожною із груп виїхала й частина команди служіння людям з інвалідністю в тому числі й подружжя Сергія та Наталки Больчуків.

Щоб якось розрадити, підтримати та підбадьорити біженців, у Наталки та Сергія з’явилося бажання провести ретрити  для цих людей тут, за кордоном. Два місяці перемовин, підготовки, зум-планувань, адже команда зібралася з двох сторін світу, України та США, і, в результаті, вдалося провести 4 ретрити.

photo_2022-08-26_13-17-16

«Жива надія для кожного», таку назву мала програма, яку організували та провели 40 волонтерів, охопивши 180 людей. З 30 липня по 3 серпня відбувся ретрит в місті Bamlach, Німеччина, 5 серпня у Neckarzimmern , Німеччина, 7 серпня у Maur, Швейцарія та завершили 9 серпня пікніком у Schwäbisch Gmund, Німеччина.

Це був неймовірний благословенний час спільності, наповнений різноманітним дозвіллям, групами підтримки для жінок та чоловіків, біблійними уроками для дітей, студіями крафту та арт-терапії. Втікаючи від війни зовнішньої, багато з цих людей переживають війну внутрішню, тому для них було дуже цінно, що на групах підтримки вони змогли виговоритися.

Також усі бажаючі отримали консультацію психологині Оксани Кокотень з Луцька. Вислухавши та зрозумівши проблему, та давала цінні поради, опираючись на Слово Боже. Великим благословінням для людей була імпровізована перукарня. Не покладаючи рук, професійна перукарка зі Сполучених Штатів Надія Борщ творила справжні дива, перетворюючи жінок на чарівних леді, а чоловіків на доглянутих джентльменів.

Кожен день програма завершувався вечірньою зустріччю з музичним прославленням, живими свідченнями та проповіддю Євангелії.
Для людей з інвалідністю та їхніх рідних ці ретрити були справжньою віддушиною і вони не могли надякуватися, що заради них волонтери подолали довгий шлях, щоб підбадьорити і нагадати про надію, яку дає Бог.

301303553_5201780949869365_7550853697391213449_n

– Ми тут маринуємось у «своєму соку». Кожен день як запрограмований: одне і теж саме. Вже ні стабільність, ні безпека не тішили. Ви привезли нам ковток свіжого повітря. Ви привезли відчуття внутрішнього спокою, яким ви самі були наповнені. Так хочеться собі мати  цей спокій.

Олена  , м. Бровари. 

– Мені спочатку важко було змиритись з несправедливістю (як мені тоді здавалось), що схід бомблять, а захід живе собі наче нічого не трапилось.

Коли приїхала команда з безпечної Америки і Волині, і намагались побудувати стосунки, мені хотілось кричати: «Вам нас не зрозуміти». Але найбільше вплинув на зміну моєї думки той факт, що ви не словами, а щоденним життям показали любов і турботу. Саме тому, що ви, Слава Богу, не пережили того жахіття, що пережила я, ви змогли допомогти нам евакуюватись, а потім ще відмовились від власного комфорту, і приїхали нам послужити.

Алла, м. Краматорськ

– Я щодня з’їдала себе думкою, що мені немає сенсу жити. Будинку мого немає, Батьківщини немає, чоловіка з яким прожили 41 рік разом теж немає. Чого Бог мене покинув? Але після сьогоднішньої зустрічі я зрозуміла, що моя буря ще не вщухла, Ісус у моєму човні (сміється… хто зна, може теж спить, або дає мені відчути власну безпорадність). Дякую за промінчик надії, що все буде добре.

Віра , м. Сєверодонецьк

301678019_5201772563203537_9146076516599859748_n

Усі заходи відбулися за підтримки : громадської організації « Агапе Україна», громадської організації « Samuel Koch und Freunde», Німеччина, місії « Reach Global» , США, церкви « Наріжний камінь» м. Парма, Огайо, США, місії « Joni and friends”, США, церкви « Фіміам» м. Луцьк.

301448706_5201758446538282_2150508528907450816_n
301388323_5201772749870185_1739869677329243949_n

Календар

Грудень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  

СТАТТІ

8 проміжних висновків російсько-української війни
Середа, 30 Листопада 2022, 15:24
Рецепт хорошої дружби
П’ятниця, 04 Листопада 2022, 11:44
Молитися про помсту чи про покаяння ворогів?
Понеділок, 31 Жовтня 2022, 16:33
Як благовістити буддистам? З досвіду місіонера в Камбоджі
Вівторок, 23 Серпня 2022, 17:54
Апофеоз війни
Вівторок, 03 Травня 2022, 18:41
ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС