Історія

Дослідники заявили, що у 2000-річному підземному місті, яке було виявлено на південному сході Туреччини рік тому, перші християни рятувалися від римських переслідувань.

За даними наукового ресурсу Live Science, археологи виявили стародавнє місто в районі Мідьят провінції Мардін у 2020 році. Дослідники вважають, що понад 1900 років тому на цьому місці могло проживати до 70 000 людей, які втекли від римських переслідувань, повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на The Christian Post.

Повідомляється, що підземний комплекс було виявлено під час місцевих робіт з очищення та консервації (Консервація руїн — комплекс заходів, спрямований на стабілізацію фізичного стану руїн та збереження залишків споруд, що дійшли до наших днів у вже зруйнованому вигляді та у такому вигляді пам’ятників (прим. ред.)).

За даними Jerusalem Post, це може бути найбільшим подібним комплексом у світі.

Дослідники заявили, що вони розкопали лише 3% території, тому їм досі невідомий повний розмір міста.

Директор Музею Мардіна та керівник розкопок Гані Таркан розповів, що комплекс включає тунель довжиною понад 90 метрів і майже 50 відсіків, у тому числі житлові кімнати, колодязі та приміщення, де проводили богослужіння.

«Люди і навіть цілі сім’ї, які прийняли християнство, зазвичай ховалися в підземних містах, щоб уникнути переслідувань Риму, – сказав Таркан. — Можливо, підземне місто Мідьят було одним із таких. За нашими оцінками, під землею проживало щонайменше 60–70 000 людей».

Крім приміщень для богослужінь, за словами Таркана, у комплексі також виявили історичні артефакти та інші прикраси, у тому числі монети римської епохи та олійні лампи, подібні до тих, що описані в Євангеліях. На думку дослідників, це вказує на те, що підземне місто могло бути побудоване ще в другому столітті.

Район Мідьят, відомий сирійською мовою як Тур Абдін, або «гора служителів Божих», був домом для сирійської православної християнської громади, де розташовувалися десятки монастирів.

У 2017 році влада конфіскувала 50 об’єктів власності, що складаються з монастирів, цвинтарів і церков, що належать Сирійській православній церкві, у тому числі два діючі монастирі, збудовані 1500 років тому.

Сирійці, також звані ассирійцями, відносяться до однієї з стародавніх громад Туреччини, яка сягає 3500 до н.е. Багато хто досі розмовляє арамейською мовою, однією з мов, що використовувалися за часів Христа.

У наш час сирійці також зіткнулися з переслідуваннями з боку турецького уряду. У 2016 році президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган захопив шість давніх католицьких, православних та протестантських церков у південно-східному місті Діярбакир, одна з яких збудована понад 1700 років тому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Археологи стверджують, що знайшли місто, де Давид вбив Голіафа
• Біблійна археологія: Топ-10 відкриттів 2021 року
• У рідному селищі Марії Магдалини відкопали синагогу часів Другого Храму

В Ізраїлі знайшли найдавніший єврейський текст, що містить ім’я Бога.

Вчені датують крихітний амулет з написом, знайдений на біблійній горі Евал, 1200 роком до н. е. Це доводить, що ізраїльтяни, увійшовши до Святої Землі, вже були письменними. Про це повідомляє Громада Бейт Шалом.

Команда, яка розшифрувала напис за допомогою високотехнологічних сканерів, стверджує, що на табличці з егейського свинцю було записане прокляття протоханаанським письмом, і являло собою юридичний документ.

Як повідомляють провідні ізраїльські ЗМІ, результати досліджень очікують на публікацію в рецензованому академічному виданні.
Археолог Скотт Стріплінг та міжнародна група вчених провели 24 березня пресконференція у Х’юстоні, штат Техас, та представили найдавніший протоалфавітний текст на івриті, що містить ім’я Бога — тетраграматон «YHWH», — коли-небудь знайдений у стародавньому Ізраїлі. Артефакт з цим текстом знайшли на горі Евал, відомій з книг Ісуса Навина 8:30-35, Повторення Закону 11:29, як місце встановлення жертівника та проголошення завіту, благословення і прокляття.

«Все, що ми знаємо про гору Евал, походить із Біблії», — сказав Стріплінг.

Святе Письмо так згадує зазначені події: «Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Евал… жертівника з цілого каміння, що над ними не підіймали заліза. І принесли на ньому цілопалення для Господа, і приносили мирні жертви… А потім він читав усі слова того Закону, благословення та прокляття, усе так, як написано в Законі» (Ісуса Навина 8:30-35). «…Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття… І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до Краю, куди ти входиш посісти його, то даси благословення на горі Ґарізім, а прокляття на горі Евал» (Повторення Закону 11:26, 29).

Докладніше дізнатися про історію знахідки можна у нещодавній статті «Біля вівтаря Ісуса Навина знайдено артефакт з давньоєврейським написом».

Якщо підтвердиться дата періоду пізньої бронзи (близько 1200 р. до н. е.), ця крихітна складена свинцева «табличка з прокляттям» розміром 2 х 2 см може стати одним із найбільших археологічних відкриттів світу. Вона вбачається вченими як перше засвідчене використання імені Бога в Землі Ізраїлю і переводить стрілки годинника, що вказує на писемність ізраїльтян, на кілька століть раніше, показуючи, що вони вже були грамотними, коли вступили у Святу Землю, а отже, могли написати Біблію, оскільки вона описує ті події, що мали місце в їхній історії.

«Це текст, який ви можете знайти лише раз на 1000 років», — сказав професор Хайфського університету Ѓершон Ѓаліл. Він допоміг розшифрувати прихований внутрішній текст складеної свинцевої таблички на основі високотехнологічних сканів, проведених у Празі в Академії наук Чеської Республіки.

Написаний протоалфавітним письмом, також відомим як синайське або протоханаанське письмо, яке датується епохою пізньої бронзи, текст є ранньоізраїльським.

На основі епіграфічного аналізу відсканованих зображень та аналізу свинцю артефакту Стріплінг та його команда датують табличку з прокляттям (або лат. дефіксіо) пізньою бронзовою добою, приблизно до 1200 року до нашої ери. Якщо це датування буде підтверджене, це зробить текст на кілька століть старшим, ніж попередній рекордсмен — найстаріший єврейський текст в Ізраїлі — і на 500 років старшим, ніж раніше засвідчене використання тетраграматона, за словами Ѓаліла. Напис із подібним алфавітом було виявлено на Синайському півострові на початку 16 століття до нашої ери.

Одним із викликів для надійного датування артефакта є той факт, що табличка не була виявлена під час ретельних розкопок у контексті та прив’язці до стратиграфічної колонки. Як повідомлялося, вона була знайдена під час повторної експертизи ґрунту в 2019 році з відвалу, утвореного під час розкопок 1980-х років на горі Евал, які проводилися під керівництвом професора Адама Церталя. Тоді ґрунт просіяли сухим способом, і в 2019 році команда Стріплінга повторно просіяла його, використовуючи техніку вологого просіювання, яка була розроблена в проекті просіювання Храмової гори, де Стріплінг колись працював.

Інші археологи не захотіли коментувати напис, поки не переглянули академічну роботу та скани. «Той факт, що вони публікують це в новинах, перш ніж опублікувати наукову публікацію, трохи неправильний», — сказав один авторитетний академік. Інший попередив, що, оскільки він сам не міг побачити напис, неможливо було дізнатися, чи є твердження фактичними, чи є випадком «надмірно розвиненої уяви». Однак обидва скептики сказали, що «все можливо» і що «це може бути дійсним», хоча зображення ще не оприлюднили.
Хоча рекламувати перед пресою ще неопубліковану в академічному журналі роботу не зовсім правильно, Ѓаліл зауважив, що команда дослідників вважала за зобов’язання поділитися новинами про існування цієї таблички та своїми початковими висновками, оскільки це може змінити історію.

Табличка з прокляттям з гори проклять

Табличку з прокляттям було виявлено в землі, спочатку взятої з культового місця на горі Евал, поблизу біблійного Сихема та сучасного Наблуса. Гора Евал з’являється у Повторення Закону 11:29 як місце «прокляття» і шанується деякими християнами та євреями як місце, де біблійний Ісус Навин побудував вівтар, як наказано у Повторення Закону 27. Як йдеться в Ісуса Навина 8:31, це «жертівник з цілого каміння, що над ними не підіймали заліза».

Відповідно до біблійної розповіді, шість колін: Рувим, Ґад, Ашер, Завулон, Дан і Нафталі були послані на скелястий безплідний пагорб, гору Евал, де Господь наказав спорудити жертівник з нетесаного каміння. Зведення вівтаря приписують Ісусу Навину після того, як його війська зруйнували місто Ай, пощадивши лише худобу, і повісили його царя.

Місце, відоме місцевим жителям, як «Аль-Бурнат» або «циліндр» арабською, і вважається археологами надзвичайно рідкісною та важливою ілюстрацією раннього ізраїльського поселення. Це єдине поселення такого типу в цьому районі. Консенсус археологів датує беззаперечно культове місце раннім залізним віком, десь приблизно 11-м століттям до нашої ери, або коли ізраїльтяни, очевидно, почали заселяти Ханаан. Інші археологи відносять цю дату до 12 століття або періоду пізньої бронзи.

«Це важливий об’єкт, який належить до хвилі поселень у високогір’ї у ранньому періоді залізного віку, — сказав професор Ісраель Фінкельштейн, один із провідних світових дослідників поселення залізного віку в цьому регіоні. — Наскільки я можу судити, він датується 11-м століттям до нашої ери. Таким чином, його можна розуміти як представника груп, які заснували Ізраїльське царство (Північне царство) у 10 столітті до нашої ери. Іншими словами, це раннє ізраїльське місце поселення».

Покійний професор Хайфського університету Церталь розкопав це місце в 1980-х роках, включаючи великий прямокутний вівтар, який, очевидно, був побудований над більш раннім круглим вівтарем. Стріплінг сказав, що табличка взята із землі, викопаної саме з цього круглого вівтаря.

«Як тільки я побачив цю [табличку], я зрозумів, що це таке, тому що ці таблички з прокляттями відомі. Моє серце мало не вискочило з грудей», — сказав Стріплінг.

Її матеріал, свинець, був проаналізований в Єврейському університеті професором Наамою Яхалом-Мак, з використанням шматочків таблички, що відламалися. Свинець відповідає зразкам з Греції. Це, само по собі, не зовсім дивно, адже свинець із Греції був знайдений на стоянках доби пізньої бронзи та раннього залізного віку в цьому регіоні. Нещодавно біля берегів Ізраїлю було виявлено місце кораблетрощі, а судно було навантажене злитками свинцю.

Розшифровка напису

Напис на свинцевому листі складається з 40 стародавніх протосинайських літер. Він не залишає багато місця для сумнівів, що це було прокляття. Інша справа, що це може означати для інтерпретації знахідок на горі Евал.
Численні скани прочитали Ѓаліл і Пітер Герт ван дер Вен з Університету Йоханнеса Гутенберга у Майнці. Стріплінг сказав, що для читання тексту, написаного всередині таблички, були потрібні тисячі сканів.

«Ми знайшли 40 літер всередині та зовні таблички. І всі вони були написані цим протоалфавітним письмом, яке датується епохою пізньої бронзи», — сказав Стріплінг.

Вони побачили літери, починаючи з дуже ранньої форми букви алеф. З 40 літер на табличці 11 — це «алеф» в архаїчній формі, давнішої за палеоіврит, каже Стріплінг. «Слово «прокляття» — «arur» на івриті — зустрічається 10 разів, а ім’я «YHW» зустрічається двічі в письмі епохи пізньої бронзи», — каже він, зауважуючи, що воно передує відомому написанню в Біблії.

Ѓаліл розповів, що текст в основному написаний архаїчним протоханаанським письмом, а деякі літери походять від ієрогліфів. Найпізніше датування за допомогою епіграфічного аналізу означає, що це приблизно 12 століття, а деякі елементи датовані навіть як більш ранні.
Він стверджує, що більшість давньоєврейського тексту написана ізраїльтянами як внутрішній юридичний документ, форма суспільного договору, що попереджає особу, яка його укладає, що станеться, якщо вона не виконає своїх зобов’язань.

Це документування прокляття виникло не на порожньому місці. Месопотамці та вавилоняни були сумно відомі своїми літературними проявами злої волі. Одне з месопотамських погребінь містило заклинальні миски, де зазначалося: «щоб язик жертви пересох, щоб сірка і вогонь обпікали його» і багато-багато іншого.

Але справжні таблички з прокляттями більше знайомі з елліністичного та римського періодів. Не рахуючи ті, які поклали в могили, десятки табличок з прокляттями були знайдені в 2500-річній криниці в Афінах. Стародавні греки, здавалося, вірили, що можуть спілкуватися таким чином з потойбічними богами. Ще одна табличка прокляття була знайдена в Єрусалимі на руїнах розкішної римської вілли в єрусалимському Місті Давида.

Табличка з гори Евал, здається, старша. Якщо табличка така ж стара, як припускають археологи, і датується епохою пізньої бронзи або раннього залізного віку, так само, як кераміка, розкопана Церталем, це приголомшлива знахідка, зазначив Стріплінг.

Сьогоднішні договори та контракти читаються дещо інакше, але це був чіткий і простий юридичний документ, стверджує ван дер Вен.
«Прокляття — це юридичний напис із юридичним вироком, адресованим досі невідомій особі чи групі. Воно явно має давнє ізраїльське походження, відноситься до його божества [YHWH] і читається як формула прокляття. Є хороші літературні паралелі в єврейській Біблії, — каже ван дер Веен. — і це була відома традиція стародавнього Середземномор’я та Близького Сходу.

Найдавніший відомий напис до цього був хетським і знайдений в Туреччині. Це приблизно з того ж періоду, каже ван дер Він: «Тож такі написи були у вжитку в той час».

Прихований текст таблички зчитували за допомогою томографічних знімків. З огляду на те, що йому тисячі років, він написаний протоалфавітом і щільно згорнутий, «читати» та розшифровувати його було величезною працею любові.
Читання складеної таблички за допомогою сканування було виснажливим процесом, сказав доктор ван дер Вен: «Але кожного дня ми відновлювали нові літери та слова, написані дуже стародавнім шрифтом».

За словами дослідників, там написано:

«Проклятий, проклятий, проклятий — проклятий Богом YHW.
Ти помреш проклятий.
Проклятий, ти неодмінно помреш.
Проклятий YHW — проклятий, проклятий, проклятий».

Ѓаліл пояснює, що він упізнав формульну літературну структуру напису: «Виходячи з симетрії, я можу сказати, що він був написаний як хіастичний паралелізм». Це літературна структура, відома в книзі Псалмів, де послідовні фрази повторюють ту саму граматичну структуру. Такий літературний прийом зустрічається і в інших місцях Біблії, а також в інших близькосхідних текстах того періоду. Але до цих пір дослідники вважали, що Біблія була записана лише через сотні років після датування цього тексту.
Яка мета цього напису? «Це, швидше за все, самопрокляття чи клятва, яку людина накладає на себе, — пояснює ван дер Вен. — Я приймаю благословення… і приймаю прокляття, якщо порушу завіт».

Захищаючи свою інтерпретацію слова, перекладеного як YHW, він пояснює, що протоалфавітне письмо не було стандартизоване — воно могло йти зліва направо, зверху вниз. Але тут ми маємо це двічі: літери «йуд» зліва, «ге» посередині (виглядає як фігурка у вигляді палички) і «вав». «Це божественне ім’я бога», — каже ван дер Вейн.

На додаток до факту раннього — якщо не найдавнішого — напису на івриті, знайденого в Землі Ізраїлю, Ѓаліл сказав, що ця знахідка припиняє поточну академічну дискусію про те, чи були ізраїльтяни грамотними.

«Ми знаємо, що ізраїльтяни з моменту, коли вони прийшли до Ізраїлю, вміли чітко писати, включаючи ім’я Бога. Тепер ми бачимо, що хтось міг написати хіастичний текст у 12 столітті до нашої ери. Більше не слід розмірковувати про те, чи були ізраїльтяни письменними за часів царя Давида», — сказав Ѓаліл.

«Людина, яка написала цей текст, мала здатність написати кожен текст Біблії», — додав він.

Олександра Обревко

За матеріалами The Jerusalem Post (https://www.timesofisrael.com/archaeologist-claims-to…/) та Haaretz (https://www.haaretz.com/…/.premium-early-israelite…)
Фото Amanda Borschel-Dan, Shomrim Al Hanetzach Michael C. Luddeni, Elad Tzur, Associates for Biblical Research

Крихітні глиняні печатки розкривають таємниці єрусалимських царських скарбниць часів Першого Храму. Нове дослідження ізраїльських вчених дає зрозуміти, де Юдейське царство зберігало свої багатства близько 2600 років тому.

Про це пише Громада «Бейт шалом» з посиланням на The Times Of Israel та The Jerusalem Post.

Глиняні печатки (булли), знайдені в ґрунті Храмової гори і в стародавніх будівлях в парку Офел, мають відбиток тканини. Це вказує на те, що булли використовувалися на мішках зі сріблом та глечиках з продуктами.

Десятки глиняних печаток із написами, знайдені під час розкопок поблизу Храмової гори, були ідентифіковані як докази існування двох скарбниць у стародавньому Єрусалимі наприкінці VIII століття до нашої ери. Археологи стверджують, що глиняні відбитки, або булли, використовувалися для управління сховищами в період Першого Храму.

У стародавні часи грудки глини притискали до вузла мотузки, яка скріплювала ручки або посудину, а потім розпорядник скарбниці натискав на глину печаткою ― своєю чи його начальника, ― гарантуючи, що вони дійдуть до одержувачів закритими і недоторканими. Печатки могли містити символи або написи.

Археологи Закі Двіра та доктор Габріель Баркай проаналізували десятки глиняних печаток, які були знайдені протягом десятиліть шляхом просіювання ґрунту з території, де не дозволено проводити археологічні розкопки, а також під час розкопок парку Офел, що прилягає до південної стіни Старого міста. 

Вчені виявили, що на зворотному боці кількох булл в Єрусалимі з’являється відбиток тканини, яка, за їхніми словами, вказувала на те, що деякі булли кріпилися до маленьких мішечків із шматочками срібла або дорогоцінних металів, а інші, ймовірно, були прикріплені до тканини, якою покривали керамічні глечики, де зберігали сільськогосподарську продукцію.

«Науковці зазвичай не враховують зворотну сторону печаток, але, роблячи це, можна багато чого дізнатися, особливо про тип предметів, до яких вони були прикріплені», ― каже Двіра.

Це стосувалося як печаток з Храмової гори, так і тих, що були знайдені у вражаючій громадській будівлі періоду Першого Храму, виявленої в парку Офел. Будівля була знайдена під час розкопок у 1970-х і 1980-х роках і називалася «Царською будівлею». За словами дослідників, чиї знахідки нещодавно були опубліковані в Jerusalem Journal of Archaeology, це свідчить про наявність двох різних скарбниць в Єрусалимі, які керували економікою Юдейського царства.

Вчені зазначають, що імена, які зустрічаються на буллах, написані палеоєврейським письмом. Їх носії були головними скарбниками, відповідальними за так звану Храмову скарбницю та Царську скарбницю Юдейського царства.

Царська скарбниця була розташована в «Царській будівлі» у парку Офел. В ній були знайдені численні глечики для зберігання, а нещодавно були виявлені щонайменше 34 булли. 

Майже половина цих печаток мала відбитки тканини, про що свідчать результати дослідження.

«Зворотна сторона більшості глиняних печаток, знайдених в інших місцях, показала, що вони використовувалися для запечатування інших видів предметів, наприклад, папірусів і, отже, документів», ― сказав Двіра.

Печатки часто носять імена, які археологи приписують або власнику запечатаних предметів, або посадовим особам, які відповідали за управління їхніми речами.

Інші артефакти, виявлені в будівлі, підтверджують припущення дослідників, що це справді була скарбниця, оскільки на глечику для зберігання було знайдено частковий напис, який, за словами вчених, можна читати як «служитель скарбниці».

Хоча розкопки на самій Храмовій горі заборонені, дослідники сказали, що булла сина Іммера є першим артефактом з єврейським написом періоду Першого Храму, який походить саме з Храмової гори. 

У 1999 році близько 9000 тонн ґрунту були незаконно викопані та вивезені з Храмової гори Ісламським релігійним фондом, також відомим як Вакф. Зрештою, викинутий ґрунт був перевезений для спеціалізованого просіювання на горі Скопус в Єрусалимі, де експерти та туристи виявили вже сотні тисяч артефактів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• В Ізраїлі знайшли знаменитий перстень Понтія Пилата

Ізраїльські археологи в районі порту Кесарії знайшли скарби у затонулих кораблях. Один із кораблів датується пізньою римською епохою – йому близько 1700 років, а другий – мамелюцькою, цьому кораблю близько 600 років.

Знахідку виявили на глибині всього 4 метри. Археологічні артефакти були розкидані на досить невеликій площі, за кілька десятків метрів один від одного. На думку археологів, кораблі стали на якір біля входу в порт і були захоплені бурею. Про це повідомляє newsru.co.il.

Знайдено 560 срібних монет, зокрема 160 розрубаних, що датовані періодом мамелюцького панування, та сотні срібних та бронзових монет римського періоду; бронзове зображення орла – символу римського панування; статуетку міма у масці, характерної для римської комедії.

Також археологи виявили багато дзвіночків для відлякування злих духів, керамічні вироби, десятки бронзових цвяхів, свинцеві труби від помпи, розірваний залізний якір, пошкодження якого свідчать про силу бурі.

Серед особистих речей людей, які перебували на борту, – восьмикутний золотий перстень із зеленим коштовним каменем, на якому закарбовано образ «доброго пастиря», що несе на плечах вівцю. У ранній християнській символіці це образ Ісуса.

Управління старожитностей Ізраїлю оголосило про знахідку за кілька днів до Різдва. Голова монетного відділу агентства Роберт Коул назвав цей перстень винятковим.

Кесарія відіграла важливу роль у поширенні християнства. Згідно з Новим Заповітом, саме в цьому місті апостол Петро хрестив римського центуріона, котрий став першим неєвреєм, що приєднався до християнської громади.

Ізраїльські археологи розкопали другу синагогу часів Другого Храму у видатному єврейському давньоєврейському поселенні Мигдалі ― рідному селищі Марії Магдалини.

У стародавньому єврейському селищі у Галілеї Мігдалі, яке було розташоване на місці знелюдненого села аль-Мадждал, на вершині пагорба з видом на Кінерет, виявили 2000-річну синагогу. Ця споруда є другою синагогою часів Другого Храму, відкритою на місці, також відомого як Магдала. Це селище помітно фігурує у працях єврейсько-римського історика Йосифа Флавія як основна його військова база у війні проти римлян у Галілеї під час Великого Повстання, а також як місце народження Марії Магдалини з Євангелія.

Про знахідку повідомив 12 грудня Хайфський університет, про що пишуть провідні ізраїльські ЗМІ. Про це йдеться на сторінці громади Бейт Шалом».

«Відкриття другої синагоги в цьому галілейському поселенні проливає світло на соціальне та релігійне життя євреїв у цьому районі в цей період, і відображає їхню потребу у спеціальному будинку для читання і вивчення Тори, а також для громадських зустрічей. Відкриття другої синагоги проливає нове світло на життя єврейської громади в Галілеї», ― сказала Діна Авшалом-Горні, одна з керівників розкопок, які веде Y.G. Contractual Archeology Ltd., що очолює Єгуда Говрін, і під егідою Інституту археології Зінмана Хайфського університету.

«Ми можемо уявити, як Марія Магдалина та її родина відвідували синагогу разом з іншими жителями Мігдала та брали участь у релігійних та громадських заходах», ― розповідає Авшалом-Горні.

Згідно з Євангелієм, Марія Магдалина ― також відома як Марія з Магдали, була однією з жінок, які подорожували з Ісусом і були свідками Його розп’яття та воскресіння.

У І столітті нашої ери Мігдал також був головною базою Йосефа Бен Матитьягу (Йосифа Флавія), оскільки він був командиром повстання проти римлян в Галілеї, перш ніж здався їм і зрештою отримав римське громадянство.

Перша синагога була виявлена в Мігдалі у 2009 році, коли під час розкопок Управлінням старожитностей Ізраїлю були знайдені мікви ― єврейські ритуальні басейни, вулиці, ринок і промислові споруди.

Посеред головної зали синагоги стояв унікальний артефакт: великий камінь із зображенням Другого Єрусалимського Храму з різьбленою менорою з сімома гілками на одній із його сторін. Це стало вкрай важливим відкриттям, оскільки зображення було викарбовано на камені у той час, коли Храм ще існував. Дослідники припускають, що художник, який створив цей рельєф, скопіював менору, розміщену в Храмі.

Будівля, виявлена під час розкопок 2009 року, була першою синагогою часів Другого Храму, знайденою в Галілеї, і дев’ятою в усій країні.

«Той факт, що ми знайшли дві синагоги, свідчить про те, що євреї періоду Другого Храму шукали місця для релігійних, а, можливо, і для громадських зібрань, ― сказав керівник Інституту Зінмана, професор Аді Ерліх. ― Камінь із рельєфом менори з першої синагоги у Мігдалі свідчить про те, що місцеві євреї вважали Єрусалим своїм релігійним центром, і їхня місцева діяльність відбувалася під його впливом».

Друга синагога, яку нещодавно відкрили, мала квадратну форму і була побудована з базальту та вапняку. У ній була головна зала та дві інші кімнати. Головна зала була покрита білою штукатуркою, а вздовж стін знаходилася кам’яна лава, також покрита штукатуркою. В одній із менших кімнат знаходилася кам’яна полиця. За словами експертів, її могли використовувати для зберігання сувоїв Тори. Ця синагога стала десятою розкопаною синагогою в Ізраїлі, також це перший випадок, коли дві синагоги були знайдені в одному поселенні часів Другого Храму.

«Синагога, яку ми зараз розкопуємо, розташована поблизу житлової вулиці, тоді як та, що була розкопана у 2009 році, була оточена промисловою зоною, ― також сказав Ерліх. ― Таким чином, місцеві синагоги були побудовані в межах соціальної інфраструктури поселення».

Розкопки були розпочаті як рятувальний проєкт перед будівельними роботами на території Мігдалу у рамках розширення траси 90 (перехрестя Мігдал). Відповідно до ізраїльського законодавства, всі проєкти розвитку повинні супроводжуватися такими розкопками.
Доктор Єгуда Говрін додав, що всі причетні мають намір забезпечити збереження синагоги на місці та її доступність для відвідувачів за погодженням з владою.

11-річна дівчинка знайшла в Єрусалимі срібний шекель. Археологи вважають, що монету міг викарбувати священник на Храмовій горі 2000 років тому.

Про це пише ІА Світогляд з посиланням на Christian Headlines.

Ліель Крутокоп знайшла монету, просіюючи грунт під час сімейного «археологічного досвіду» у співпраці з Містом Давида та національним парком Емек-Цурім в Єрусалимі.

«Ми висипали відро з грунтом на ситечко, а коли відфільтрували каміння, що було всередині, я побачила щось кругле, – розповіла Ліель. − Спочатку я не знала, що це таке, але воно виглядало не так, як інші камені… Я була дуже схвильована».

На монеті, яка була знайдена на стародавній «Паломницькій дорозі» в Місті Давида, було вигравіювано напис «Другий рік». Ймовірно, вона використовувалася під час другого року Великого повстання євреїв проти Римської імперії між 67 і 68 роками нашої ери.

Як повідомляє CBN News, на іншій стороні монети було написано древнім івритом «Святий Єрусалим». Фраза з’явилася поряд з написом, що позначав штаб-квартиру первосвященника.

Доктор Роберт Кул, керівник відділу монет Управління старожитностей Ізраїлю, сказав, що монета, ймовірно, була виготовлена ​​з високоякісного срібла, що знаходиться в скарбницях Другого храму.

«Якщо це так, ми можемо з обережністю сказати, що ця монета, мабуть, є одним з небагатьох предметів, які ми зберігаємо сьогодні, що виникли на самій Храмовій [горі]», – сказав Кул.

«Це рідкісна знахідка, оскільки з багатьох тисяч монет, виявлених на сьогодні під час археологічних розкопок, лише близько 30 монет – це срібні монети періоду Великого повстання», – продовжив він.

Кул також припустив, що стародавню монету карбував священник, який симпатизував єврейським повстанцям.

«Валюта − це ознака суверенітету, − пояснив він. − Якщо ви йдете на повстання, ви використовуєте один з найочевидніших символів незалежності та карбуєте монети. Напис на монеті чітко виражає сподівання повстанців».

Він додав, що напис на івриті не був «випадковим», попри те, що на той час він більше не використовувався.

«Використання цієї мови було для того, щоб виразити тугу людей того періоду за днями Давида та Соломона та днями об’єднаного єврейського царства – днями, коли народ Ізраїлю мав повну незалежність на землі», – сказав він.

За словами експертів, монета використовувалася для торгівлі в Єрусалимі 2000 років тому до руйнування Храму римлянами.

«Ця вулиця, яка з’єднувала Силоамський басейн на півдні міста Давида з Храмовою горою на півночі, була головною вулицею Єрусалиму в період Другого Храму, куди тисячі паломників йшли на шляху до Храму», – сказав археолог Арі Леві, керівник розкопок від імені Управління старожитностей Ізраїлю.

«Немає сумніву, що тут була б інтенсивна торгівля, − додав він. − Про це свідчать численні ваги та бронзові монети, які ми тут знайшли. Але знайти повстанську монету з чистого срібла, безумовно, дуже особливий та захопливий досвід».

Монета пройшла хімічне очищення і буде показана публіці на святі Ханука в національному парку Емек-Цурім.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Звідки в Єрусалимі було водопостачання протягом тисячоліть
• В Ізраїлі знайшли 1500-річну золоту монету із зображенням розп’яття Ісуса

Укріплена споруда елліністичного періоду, зруйнована та спалена Хасмонеями, була виявлена під час розкопок Управлінням старожитностей Ізраїлю в лісі Лахіш на Юдейській рівнині.

Про це йдеться на сторінці громади «Бейт шалом».

Археологи наразі знаходять зброю, спалені дерев’яні балки, десятки монет та укріплену споруду елліністичного періоду, ― значні свідчення битви між Хасмонеями та Селевкідами близько 2100 років тому.

Керівники розкопок Саар Ганор, Владі Ліфшиц і Ахіноам Монтаджу заявляють: «Місце, яке ми виявили, насправді ілюструє історію Хануки. Здається, ми виявили укріплення, що входило в систему оборони елліністичного міста Мареші від атаки Хасмонеїв. Але, згідно зі знахідками, оборона Селевкідів не досягла успіху: виявлена нами споруда зазнала значних руйнувань і була спалена Хасмонеями».

У розкопі виявлено будівлю розміром 15 на 15 м, яка була спроєктована як добре укріплена споруда. Зовнішні стіни товщиною не менше 3 м були зведені з великого каміння, з ухилом, що захищав від штурму.

Всередині укріплена споруда була розділена на сім приміщень, стіни яких збереглися на надзвичайній висоті ― близько 2 м. У розкопі виявлено сходи, що вели на другий поверх, який не зберігся. Можна підрахувати, що висота будівлі становила близько 5 м.

Фортеця розташовувалася на високому пагорбі і контролювала шлях, що йшов уздовж струмка Лахіш і поєднував прибережну низовину з пагорбами Юдеї. З пагорба відкривався краєвид і на Марешу, яка в епоху еллінізму була столицею Ідумеї.

Під час розкопок було видалено тисячі великих каменів, які обвалилися з верхньої частини будівлі. Під ними виявлено шар інтенсивного руйнування, товщиною близько пів метра.

У цьому шарі виявили сотні знахідок, зокрема кераміка, рогатки, залізна зброя, спалені дерев’яні балки та десятки монет, які можна датувати кінцем ІІ століття до нашої ери, кажуть археологи.

Знайдені під час розкопок монети дозволяють пов’язати руйнування фортеці з походом Йоханана Гіркана проти ідумеїв у 112 році до н. е. Опис цих завоювань залишив історик Йосиф Флавій у «Юдейських старожитностях».

Хасмонеї (рід правителів Юдеї священицького походження з Макавеїв) розпочали повстання проти елліністичного правління та дому Селевкідів (македонської династії, яка оголосила себе спадкоємицею більшої частини азійської імперії Александра Македонського), вели багато битв проти ворожої армії. Завоювання Йоханана Гіркана призвели до розширення держави Хасмонеїв на південь.

«Знахідки, зроблені в Лахіші, дозволяють відчути історію нашої дивовижної країни, історію свята Ханука», ― сказав міністр у справах Єрусалиму та спадщини Зеев Елькін.

Єврейське свято Ханука, як його описують 1-ша та 2-га книги Маккавейські, талмудичні джерела та Йосиф Флавій, пов’язане безпосередньо з родиною Юди Маккавея.

Мататія та п’ять його синів підняли єврейське повстання проти Антіоха IV Епіфана, Селевкідського правителя Юдеї у 160-ті роки до н. е.

Коли Антіох Епіфан занечистив Храм і заборонив обрізання та дотримання суботи, Юда та його брати змогли вигнати сирійські війська і знову відновити жертовник у Храмі та служіння в ньому. На честь їхньої перемоги євреї вже тисячі років відзначають свято Ханука.

Історична річка Почайна, в якій князь Володимир хрестив Русь, отримує друге життя: водойму почали розчищати, укріплювати та вивільняти з бетонних колекторів.

Про це пише risu.ua.

За кілька років навколо неї має вирости великий пішохідний парк, хоча зовсім нещодавно Почайна могла взагалі зникнути, передає ТСН.

Почайну навіть з висоти побачити непросто. Річка тягнеться тоненькою ниткою крізь промзону. Натрапити на неї випадково під час прогулянки теж навряд вийде – навколо густі чагарники та паркани підприємств.

Водночас два тижні тому водойму почали вивільняти з-під бетонних конструкцій, які сковували її впродовж останніх 70 років.

Поки що триває лише перша черга будівництва: русло чистять та розширюють, а замість бетонних схилів берег укріплюють кам’яними габіонами. До фіналу ж робіт за підрахунками доведеться демонтувати 900 тон бетону.

А ще кілька років тому тут могли побудувати трасу. В той час водойма навіть не мала назви. Про те, що непоказний потічок є славнозвісною Почайною, довідалася місцева ентузіастка Белла Моріна, яка тижнями шукала старі карти русла річки в науковій бібліотеці.

«Кияни вважали, що Почайна зникла, що десь вона протікає під вулицею Почайнинською, але це не так. Почайна – це водна система з шести озер та малої річки, до неї відноситься гавань, але гавань відрізали в 30-х роках», – каже вона.

Кілька років бюрократичної тяганини і водоймі повернули історичну назву. Ще кілька років – і місцева влада дозволила збудувати тут парк з пішохідними та велосипедними доріжками, містками, дитячими майданчиками і пірсами.

Його територія протягнеться від проспекту Бандери до озера Вовкуватого. На території буде кілька об’єктів з посиланням на історію місця та річки, зокрема великий хрест, як символ того, що саме в Почайній хрестили Русь.

Загальна вартість проекту сягає 200 мільйонів гривень, 40% з яких вже виділило місто. Якщо з фінансуванням не буде перебоїв, то новим парком кияни зможуть прогулятися вже за три роки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• В Єрусалимі знайдено сліди землетрусу, двічі описаного у Святому Письмі

У пустелі та горах Аль-Ула на північному заході Саудівської Аравії археологи працюють над розкопками залишків стародавнього, давно забутого королівства Ліх’ян та його столиці Дедан.

Місто Дедан було столицею імперії Ліх’ян, яка простяглася від Медини до Акаби в сучасній Йорданії. Про це пише lenta.ua.

Дослідник Дмитро Коваль розшукує історичні матеріали, датовані до 1945 року, які стосуються діяльності церков євангельських християн і церков п’ятидесятників Рівненської та Волинської областей. Найбільш цікавлять нинішні Вараський, Сарненський, Ковельський, Камінь-Каширський та Луцький райони.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці Молодь УЦХВЄ Рівненщини.

Які документи шукати?
– фотографії
– протоколи районних, союзних чи церковних зібрань
– будь-які церковні записи датовані до 1945 року.

Винагорода за пошуки:
– за унікальну фотографію – 100 грн
– за якісну фотографію, яка вже є – 50 грн
– за будь-який церковний документ до 1945 року – 50 грн.

За особливо унікальні документи винагорода значно збільшиться!

За протоколи Союзних чи районних зібрань – від 300 до 500 грн!

Де шукати: на горищах, в старих валізах, скринях, запитати в старших людей.

Звертатися за телефоном +380967555265 (Коваль Дмитро).