write

Війна — це трагедія, яку ми переходимо зараз, але переходимо не на самоті. Бог залишається вірним. Ми маємо розповісти світу історії страждання — щоби вшанувати цінність кожного людського життя і протистояти байдужості. Але ми також розповідаємо свідчення Божої опіки, щоб нагадати: перемога — від Господа.

З 1 липня стартує всеукраїнський конкурс оповідань «Моя історія війни». Про це пишуть на сайті Ірпінськой Біблійної церкви.

Цей конкурс — запрошення розповісти про війну в Україні через призму особистих історій. Ми хочемо відкрити нові голоси і заохочуємо вас долучитися, написавши свою історію у формі оповіді чи есею. Переможці конкурсу отримають грошові призи.

Мета конкурсу — дати можливість українським авторам-християнам розповісти світові історії Божої підтримки під час війни.

Три найкращі роботи отримають призи: I місце — електронна книга Kindle Fire 7 та грошовий приз в еквіваленті 200$, друге місце — грошовий приз в еквіваленті 150$, третє місце — грошовий приз в еквіваленті 100$.

До конкурсу допускаються невигадані історії та свідчення українською мовою, які раніше не видавалися ні в друкованому вигляді, ні в інтернеті. Твори не можуть бути опубліковані до моменту оголошення результатів конкурсу.

Ми приймаємо не більше двох робіт від однієї людини. Запрошуємо до участі молодих авторів та авторок віком від 15 років.

Обмеження тексту: до 3000 слів. Заявки, які перевищують цей ліміт, не розглядатимемо.

Дайте назву своєму твору і відправте електронним листом на адресу mywarstoryukraine@gmail.com

Разом із твором необхідно надіслати коротку автобіографію, фотографію, місто, контактний телефон. Протягом пʼяти днів очікуйте повідомлення, що вашу роботу отримано.

Терміни: роботи на конкурс приймають з 1 липня до опівночі 31 серпня 2022 року за київським часом. У вересні журі визначить та оголосить переможців.

Світогляд. До конкурсу допускаються оповідання, які (на думку журі) відображають християнський світогляд та пропагують загальнохристиянські (не конфесійні) цінності.

Журі конкурсу оцінить вашу історію залежно від креативності, якості написання, загального впливу та цінності для читача. Організатори конкурсу передають журі рукописи без зазначення авторства, тому суддівство буде максимально об’єктивним.

Найкращі твори організатори опублікують у соціальних мережах та у збірці. Посилаючи роботу на конкурс, автори погоджуються з тим, що їх твори будуть опубліковані в збірці із зазначенням авторства. Тексти, які ввійдуть до збірки, підлягають літературному редагуванню.

Телеграм група учасників конкурсу: mywarstoryukraine

Організатори: Media Association International, Ірпінська біблійна церква, «Місія Євразія», Департамент освіти УЦХВЄ, Українська баптистська теологічна семінарія, Riggins Rights Management, Літературний конкурс ім. Джона Буньяна, християнська газета «Вірую».

Screenshot_2
Організатори конкурсу
pereselentsy

Українці, які набули статусу внутрішньо переміщених осіб, можуть втратити право на виплати, якщо вчасно не повідомлять про зміну місця свого проживання. Так, згідно з законом, вимушені переселенці повинні повідомляти про зміну місця проживання протягом 10 днів з дня прибуття, інакше вони втрачають свій статус.

Про це повідомляє ukraine.today.ua

У разі добровільного повернення додому ВПО зобов’язане повідомити про це уповноважений орган за місцем отримання довідки не пізніше ніж за три дні до дня від’їзду. Зробити це можна і через портал «Дія». Замовчування інформації вважатиметься порушенням, і отримані виплати доведеться повернути.

Скасувати статус ВПО можуть за таких обставин:

  • внутрішньо переміщена особа подала заяву про відмову від довідки переселенця;
  • ВПО вчинило кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України; терористичний акт;
  • ВПО виїхало на постійне місце проживання за кордон;
  • дані про місцезнаходження виявилися недостовірними.

Про те, що внутрішньо переміщена особа повернулася до залишеного місця постійного проживання, є дані, отримані з відповідних державних реєстрів, а також волонтерських та благодійних організацій, які надають допомогу ВПО.

северодонецк-780×470

Пастор та члени євангельської церкви «Преображення» до останнього залишалися в охопленому війною Сєвєродонецьку, щоб проповідувати Євангеліє та допомагати містянам виживати.

Пастор Олександр Торгунов та члени церкви «Преображення» доставляли продукти, підгузки, одяг, ліки, Нові Заповіти та проповідували Євангеліє мешканцям Сєвєродонецька, які ховалися у підвалах та бомбосховищах з початку бойових дій 24 лютого.

Про це пише сайт Во Свете.

Члени церкви продовжували своє служіння людям навіть після того, як снаряд потрапив у будівлю, де знаходилася квартира пастора, куди раніше перебралися кілька членів церкви з сім’ями.

Пастор Олександр одружений і має п’ятьох дітей. Заснував церкву у 2016 році.

«У 2013 році я поїхав до реабілітаційного центру, де почув про Ісуса Христа, — розповів в інтерв’ю «Голосу мучеників — Корея.

— У 2014 році ми разом із дружиною вступили у завіт із Богом.

Бог дав мені нове життя, свободу від рабства гріха, і я чітко розумів, що маю повернутися до свого рідного міста, де я прославився як негідник, наркоман і злочинець. Повернутися та розповісти багатьом хлопцям про те, що є інше життя, що є Ісус Христос, Який дає свободу від залежності».

Так пастор Олександр повернувся до Сєвєродонецька і 5 років їздив регіоном, відвідуючи лікарні, туберкульозні диспансери, аптеки та інші місця, де тільки міг знайти наркоманів та алкоголіків, ділячись своїм свідченням та проповідуючи порятунок в Ісусі Христі.

«Багато хлопців після мого особистого свідоцтва теж поїхали до реабілітаційного центру та отримали свободу від залежностей, зберегли та відновили свої сім’ї», — розповів служитель.

Церква тісно співпрацювала з міською владою та соціальними службами, щоб охопити малозабезпечені, багатодітні сім’ї та сім’ї з груп ризику, запрошуючи їх на церковні збори та домашні групи й роздаючи продуктові набори.

Коли вибухнула війна, церкві довелося відмовитися від своїх власних проектів служіння, але навички, які вони набули, виявилися затребуваними у значно більшому масштабі. Християни готували їжу та годували сусідів, а також доставляли їжу, ліки, підгузки та Біблії по всьому місту.

северодонецк-1-1024×768

Оскільки пастор жив у квартирі на першому поверсі, вони прийняли кілька парафіян із дітьми, а також невіруючих батьків пастора та ще одну невіруючу сім’ю, в якій чоловік був наркозалежним – зараз він на реабілітації у Рівному.

3 березня до сусідньої квартири потрапив снаряд.

«Слава Богу, всі залишилися живими, у нашій квартирі тільки посипалися шибки», – сказав пастор Олександр. Вони вирішили, що сім’ї з дітьми, пенсіонери та люди з проблемами зі здоров’ям мають евакуюватися до Рівного.

Інші члени церкви співпрацювали з міськими волонтерськими групами та іншими місцевими церквами, щоб надавати допомогу в евакуації та доставляти гуманітарну допомогу.

«Хлопці ходили в ті місця міста, куди навіть боялися їхати волонтери», – сказав пастор. Члени церкви залишалися в Сєвєродонецьку стільки, скільки могли, але в міру погіршення ситуації вони були змушені виїхати.

«Зараз у Сєвєродонецьку дуже страшна ситуація, – наголосив Олександр. — Дуже хочемо повернутися для того, щоб відновлювати руїни не лише міських споруд, а й руїни поранених душ через війну, несучи людям Добру Звістку».

Кілька членів церкви з сім’ями вирушили до Франції, щоб допомогти материнській церкві досягати алкоголіків та наркозалежних у країні. Інші члени перебувають у Харкові, допомагаючи материнській церкві у тюремному служінні та роздачі гуманітарної допомоги.

Інші члени, включаючи пастора та його сім’ю, перебувають у Рівному.

Зараз у Сєвєродонецьку продовжуються бойові дії. Три ключові мости, що сполучають Сєверодонецьк та Лисичанськ, тепер непрохідні для транспортних засобів, шляхи постачання та евакуації збройних сил України цими маршрутами неможливі.

Залишається лише молитися за збереження життя тисяч мирних жителів, які продовжують залишатися у місті.

За матеріалами організації «Голос мучеників Корея»

Без-имени2

Понад 11 тисяч врятованих людей та щоденні евакуації із найгарячіших районів України. Так нині працюють дніпровські християни, які з початком повномасштабного російського вторгнення стали волонтерами, йдеться у сюжеті Факти ICTV.

У церквах УЦХВЄ м. Дніпра люди облаштували цілий шелтер (безкоштовний притулок  для переселенців). Тут може розміститися сотня людей, які втекли від війни.

«Бували такі моменти, коли ми працювали 24/7, щоби задовольнити потреби людей. Бували дні, коли у нас ночувало до 200 осіб за одну добу, тобто наплив людей, як ви бачите, дуже серйозний» – каже старший пресвітер дніпропетровського  обласного об’єднання УЦХВЄ Михайло Мокієнко.

Тут створили транзитний пункт та шелтер. Волонтери допомагають з оформленням документів, працюють лікарі, людей годують.

Шелтер у Дніпрі – християни допомогли тисячам евакуйованих з бойових точок ВІДЕО
2022-05-10_12-14-46
Уолтер Хукер (ліворуч), старший помічник пастора християнського центру Белв'ю в Белв'ю, штат Небраска, плаче після того, як дізнався, що старший пастор Енді Кауп (праворуч) пожертвує йому рятівну нирку

Помічник пастора християнського центру Белв’ю у Небрасці, який місяцями чекав, щоб знайти донора зі списку для трансплантації нирки Медичного центру Університету Небраски, плакав від радості, коли дізнався, що донор знайшовся і це його пастор.

2 серпня цього року Уолтер Хукер, батько трьох дітей і дідусь сімох онуків, очікує операцію з пересадки нирки від його старшого пастора Енді Каупа, який також є батьком трьох дітей. Про це пише Во Свете за матеріалами The Christian Post.

«Завдяки вірності нашого Бога 2 серпня я буду в операційній. Неймовірно, заявив зі сльозами на очах Хукер під час відеооголошення, опублікованого на Facebook церкви минулого тижня. — І друзі, я хочу, щоб ви знали, що знайти донора непросто».

За офіційними даними, термін очікування пацієнтів національного реєстру на трансплантацію може становити довгі роки, доки не буде знайдений відповідний донор. Загалом цей термін становить від 3 до 5 років.

Нирки Уолтера Хукера функціонують приблизно на 10%, тому йому доводиться робити діаліз тричі на тиждень.
Після тривалого медичного дослідження пастор Енді Кауп під час богослужіння оголосив про те, що Господь приготував нирку для Уолтера Хакера та донором стане сам пастор.

«Більшість із нас уявлення не має, наскільки все було погано насправді, проте ця сім’я просто продовжували вірити і говорити: «Бог щось творить серед усього цього», — розповів старший пастор Енді Кауп. — Ми з Мішель почали говорити про це і вирішили: «Добре, ми не знаємо, як це буде виглядати, але, Боже, якщо ми можемо стати частиною цієї історії, то ми готові, бо, Боже, це історія Твоя. Ти пишеш цю історію. Ти був її Автором із самого початку, – розповів Кауп.

Ми розпочали процес, пройшовши кілька раундів тестування, щоб з’ясувати, чи є у нас збіги для того, щоб я міг стати донором. Згодом стало зрозуміло, що Бог дає цю можливість, а ми просто повинні були покоритися.

Однією з речей, які я дізнаюсь про Бога на кожному кроці, є те, що Він постійно запрошує вас стати частиною історії, Автором якої є Він Сам. І в Нього завжди є місце для вас, щоб ви, повіривши Йому, могли зробити свою частину і побачили, що зробить Він, коли ви просто довірите Йому своє життя. І секрет у тому, що послух залежить лише від нас.

Знаєте, у 2-му розділі Якова говориться про віру і справи, і що доброго в тому, що у твого брата є потреба, а ти кажеш: «Іди грійся і їж, сподівайся, що твоя потреба буде задоволена», коли ти сам у силах допомогти?
Отже, ми просто хотіли зробити свою частину, щоби допомогти. Це справді велика радість і честь увійти до цієї історії. І спостерігати, як Бог рухається не тільки в одній сім’ї або двох сім’ях, не тільки в одній церкві чи одному місті, але що може зробити Він, коли Його діти слухняні Йому».

 

2022-05-10_12-16-34
280364616_4891717207594187_8682129279457635247_n

Понад 1800 урятованих із-під обстрілів людей зумів вивезти Володимир Бричка з Рівненщини.

Він виростив 12 своїх і двох прийомних дітей, має 43 онуки і просто не міг лишатись осторонь, коли розпочалася повномасштабна війна. У свої 67 особисто возить допомогу військовим і цивільним, а ще – евакуйовує людей, йдеться в ТСН.

Увесь біль потерпілих від російської зброї відчуває як свій, тож Володимир жодного разу не сумнівався, чи їхати на допомогу в гарячі точки. Навіть після того як росіяни вбили його товариша-волонтера.

«За кермом розстріляли і кинули щось, може граната, чи шо, і вона загорілася, і він просто згорів там із тими продуктами», – розповідає чоловік.

Пан Володимир пастор тутешньої церкви. За допомогу взявся ще 2014 року, а тепер не лише возить харчі на фронт, а й їдучи назад – евакуйовує цивільних. Допомагають зять та уся округа. «Сидіння вийняв повністю і поставив такі лавки. Він 30 людей посадив і люди були настільки нажахані, бо то саме обстріли були», – розповідає донька про одну із поїздок батька.

У його рідному селі врятованим влаштовували тимчасовий притулок, потому везли далі в безпечніші українські міста, чи до кордону.

Одну з евакуацій чоловік пригадує зі сльозами. «Це дитячий будинок ми забирали. Ми просто брали випадкових людей, щоб вони тримали», – розповідає чоловік.

52 немовлят та малюків до 3 років вивозив із Ворзеля. Голодні та холодні вони, каже, близько місяця жили під російськими обстрілами. Їхній плач, зізнається, і досі в голові. «Вони самі перелякані, ми чужі люди, хто ж ми, приїхали чужі дядьки і їх хапають і вантажать в якийсь бус, кудись везуть», – пригадує Володимир.

А від спогадів про ще одну евакуацію, навпаки, з’являється усмішка. Тоді врятували 85-річного тезку, якого волонтери підібрали разом з велосипедом. На ньому чоловік проїхав 75 кілометрів і ще 9 тягнув за собою лісом. А тепер два Володимира зв’язуються по відеозв’язку. 85-річний завдяки волонтеру нині в Німеччині у доньки і освоює вже тренажерний велосипед.

Скільки людей завдяки пану Володимиру Бричці було врятовано – йому порахувати важко, але в селищній раді це зробили. «Встановлено, що понад 1800 врятовано, така героїка не повинна забуватися. Ухвалено рішення представити його до найвищої державної нагороди присвоєння Героя України», – каже селищний голова Григорій Таргонський.

Та пан Володимир героєм себе не вважає. Каже, робить те що повинен і знову збирається в дорогу – везти найнеобхідніше тим, хто цього потребує.

67-річний пастор з Рівненщини зумів вивезти з-під обстрілів 1800 людей
Refugee Reception in Moldova’Ukraine border – 23 Apr 2022

Той факт, що Молдова є однією з найбідніших країн Європи, не завадило їй стати однією з найпривітніших і щедрих до сотень тисяч українських біженців, які рятуються від російських загарбників.

Пише Baptist News Global.

І баптисти були в авангарді зусиль цієї країни, щоб прийняти людей, сказав Елайджа Браун, генеральний секретар Всесвітнього альянсу баптистів.

«За перші 10 днів війни 70% усіх українських біженців до Молдови прийняла баптистська церква. Зараз це не те саме співвідношення, але це свідчить про те, що баптисти були на передньому фланзі реагування на цю трагедію, як тільки вона сталася», – сказав Браун, який відвідав Україну та деякі сусідні країни, зокрема Молдову, у березні та квітень.

Ці зусилля баптистів відображають ту саму відданість молдавського населення в цілому, зауважив інший експерт.

«Від самого початку напливу біженців відбулася велика мобілізація громади для їх підтримки», – сказала радник ООН з прав людини Беа Ференсі у блозі , опублікованому міжнародним агентством. «Здебільшого підтримка була заснована волонтерами, тож насправді молдавани їздили туди з візками з їжею, одягом, пропонуючи транспорт, житло тощо. Держава, безумовно, оцінила цю мобілізацію, адже вони створювали необхідну інфраструктуру».

Насправді, молдавани не стали чекати прибуття біженців, сказала Ференс.

«Люди просто їдуть на пункти пропуску і забирають біженців. Вони навіть ходять до притулків, щоб забрати сім’ї, щоб відвезти їх додому. Реакція вражаюча».

Це особливо вражаюче, якщо врахувати, що Молдова з 2,64 мільйонами громадян прийняла щонайменше 421 130 біженців після російського вторгнення в лютому, це найвищий показник на душу населення, ніж в будь-якій іншій країні.

«Приплив біженців до Молдови був значним, що еквівалентно приблизно 15% населення Молдови, яке перетинало кордон з початку війни», – йдеться у звіті Світового банку.

Близько 80% українських біженців, які зараз перебувають у Молдові, приймають сім’ї за фінансової допомоги уряду, сказала Ференс.

«Є розуміння та співчуття до українських біженців. Є також великий страх, що це в кінцевому підсумку вплине на Молдову».

Близько 90% біженців становлять жінки, які супроводжують дітей, — населення, найбільш уразливе до сексуальної експлуатації та торгівлі людьми, серед інших ризиків. Ромські біженці також вважаються дуже вразливими до расової дискримінації, стигматизації та виключення на основі упередженості, додала Олена Куйжуклу, старший науковий співробітник ООН з прав людини в Молдові.

«Роми можуть бути під загрозою залишитися позаду. Це одне з найбільших занепокоєнь, яке порушують правозахисники, організації громадянського суспільства та правозахисні механізми ООН», – сказала вона.

За дітьми-біженцями та тими, хто бореться з емоційними труднощами, також необхідно уважно стежити, додала Ференсі.

«Люди з проблемами психічного здоров’я повинні мати регулярний доступ до підтримки психічного здоров’я та ліків, тому їм знадобиться сімейний лікар. На цьому етапі ми зараз знаходимося. У кожного біженця своя історія і свої турботи».

Баптисти зосередилися на цих групах у своїй відповідальності, сказав Браун.

«У Молдові дев’ять баптистських об’єднань, і у всіх дев’яти з цих регіонів є значна підтримка біженців. У трьох найбільших центрах баптистських біженців у Молдові з початку війни в середньому проживало 200 осіб за ніч. І один з них розвинув спеціалізоване служіння дітям з фізичними та іншими особливими потребами».

Але служіння понад їхні можливості не є чимось новим для молдавських баптистів, сказав він.

«Союз баптистів у Молдові був дуже активним служінням до початку української кризи. Наприклад, до війни спілка підтримувала 30 засновників церков у країні та п’ятьох місіонерів, які служили за межами країни в чутливих областях, які не можуть бути названі публічно».

У цій історії є ще один момент, оскільки російські військові лідери натякнули, що анексія України не є кінцем амбіцій російського президента Володимира Путіна. Деякі вважають, що наступною ціллю може стати Молдова.

Президент України Володимир Зеленський  заявив, що вторгнення Росії в Україну – це лише «початок» і що «потім вони хочуть захопити інші країни».

55251faa69beddb3263a96f3-1-300×245
photo_2022-04-29_08-01-50

Життя в період війни є важким випробуванням для усіх людей, а особливо ж для людей з інвалідністю. Про служіння особам з порушеннями слуху розповідає директор профільного Департаменту УЦХВЄ та обласні відповідальні за служіння.

«У цей складний час, серед жаху і болю, церква має нові виклики та активно працює на Божій ниві, – каже  Павло Смаль, директор Департаменту праці серед людей з порушеннями слуху УЦХВЄ. – З початком війни робота Департаменту дещо трансформувалася, але не занепала. Багато людей з порушеннями слуху та наших перекладачів жестової мови, які жили на сході країни, були змушені залишити свої домівки і переїхати до центральних та західних областей або ж за кордон.

У Маріуполі, де багато будинків просто знищені, де голод, холод та обмежений доступ до інформації, деякий час, до евакуації, глухі переховувалися разом з іншими людьми у підвалі Дому молитви. Оскільки там комунальні системи працювали автономно, Дім Божий рятував людям життя не лише духовно, а й у буквальному розумінні: практично всі будівлі навколо постраждали, а церква стоїть цілісінька. По великій Божій милості більшість глухих евакуйовано і зараз перебувають у відносній безпеці».

У центральних областях багато людей залишилося у своїх домівках. Сім’я Валерія та Лариси  Бондаренків розповідає, що люди з порушеннями слуху у цьому регіоні активно долучилися до волонтерських команд. Глухі плели маскувальні сітки, допомагали готувати приміщення для переміщених осіб, розносили продукти тим, хто потребував, приймали людей у своїх домах. У Вінниці люди з порушеннями слуху активно брали участь у волонтерській місії Латвійської організації із допомоги глухим.

Західний регіон у ці нелегкі часи став надійним тилом для всієї країни. Мільйони людей (в тому числі люди з порушеннями слуху) знайшли там прихисток. Дехто з них проживає у церковних приміщеннях, декому надали житло у приватному секторі. Для них проводять служіння з перекладом на жестову мову, спілкування та зустрічі (Волинь, Івано-Франківщина).

Зокрема, Благодійний фонд «Кольори тиші» активно надає допомогу потребуючим на Івано-Франківщині. За словами служителів Романа та Ірини Мельничуків від початку війни фонд зміг прийняти і розселити десятки людей з порушеннями слуху з різних постраждалих регіонів країни.

«Зокрема ми прийняли 7 сімей та ще 25 осіб (в основному жінки та діти) із Запорізької області, 7 людей з Київської області, 32 особи з Донецької області, Харкова та Краматорська. Також наш фонд займається ремонтом одного з Карпатських готелів аби мати змогу прийняти глухих з Миколаєва та Слов’янська» – розповідає Роман Мельничук.

Варто згадати й про Львів, як найбільший гуманітарний хаб країни. Як повідомив завідувач відділу праці серед людей з порушеннями слуху у області Віталій Філіп, необхідну допомогу отримали понад 100 осіб з порушеннями слуху та сім’ї, у яких є нечуючі особи. Перекладачі жестової мови волонтерять разом з церковною молоддю на залізничних вокзалах, надають приватні консультації через соцмережі та інші комунікативні платформи. Львівська Богословська Семінарія надала своє приміщення для облаштування місць перепочинку для осіб, які виїжджали за кордон. Волонтери – студенти та працівники ЛБС- підтримують зв’язок з перекладачами і мають змогу надати відповідну допомогу особам з порушеннями слуху.

Смаль Павло також зазначив, що високим показником якісної роботи перекладачів жестової мови є пропозиція однієї з країн ЄС щодо співпраці. Було запрошено двоє людей для онлайн перекладу глухим людям, які працюють на різних виробництвах за кордоном. Це чудова можливість представити церкву як такий суспільний інститут, де враховано потреби всіх верств населення. Також, директор департаменту поділився планами на майбутнє щодо зустрічей як онлайн, так і офлайн форматів.

«Кожне покоління має свої виклики. Нам випала почесна і нелегка місія – нести людям з порушенням слуху світло спасіння і надію у тривожні часи. Наша молитва до Бога не лише про захист і підтримку, а й про мир та перемогу. Нехай Божа милість буде над нами» – підсумовує Павло Смаль.

Оксана Сухарина

Джерело: https://www.chve.org.ua/slujinnya-glyhim-viyna/

IMG_20220306_212443_115-1024×576
IMG_20220321_215744_989-768×1024
IMG_20220321_215813_024-768×1024
IMG_20220425_150217_231-1024×767
Podorozhnyi-Ryahovskii-1-1

Засновник служіння «Дім на скелі», пастор Денис Подорожний написав відкритий лист до головуючого єпископа Російського об’єднаного Союзу християн віри євангельської (п’ятидесятників) Сергія Ряховського, повідомляє Християнський Мегапортал inVictory.

Наводимо повний текст листа.

Сергію Васильовичу Ряховському.

Я знав вас особисто, багато служили та спілкувалися особисто.

Але з 2014 року ви помітили, що моє ставлення до вас змінилося. Причиною стало те, що служитель Божий повинен залишатися слугою Господа, а не слугою панів. Одна справа, коли ви щиро працювали для Господа і допомагали церквам. Це було здорово та похвально.

Сьогодні на ваших руках є кров убитих українців. Ваше лицемірство в даній ситуації послужило основою для брехні або мовчання багатьох християн!

На конференції проти фашизму вас охарактеризували «Людини душею за Донбас» цитуєте «Немає більше тієї любові, як якщо хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін.15:13), нагадуючи, що цей вірш Писання був процитований президентом — убивцею, і це звучало просто блюзнірсько. Ваша заява пояснила всім: «ми всі однієї крові, і головне, що іншої можливості у нас захистити правду сьогодні немає»…

Те, що ви зробили, є мерзенною, бездуховною, відступницькою дією в очах Бога і його Християнського світу.

Ви знаєте, що було в Бучі, Харкові чи Мелітополі? Чи чули про вбитих, закатованих, зґвалтованих місцевих жителів? Сьогодні понад 4,5 мільйона українців змушені втекти від вашої любові в інші країни. Ви взагалі відстежуєте інформацію, як руйнувалися християнські молитовні будинки, школи, санаторії? А скільки було вбито дітей, ви у темі?

Ваше першорядне бажання знайти мир для церков Росії давно відвело вас від Істини. Ваш батько був земним прикладом і захищав Євангеліє, ви ж, навпаки, шукайте можливість всидіти на двох стільцях, так щоб і не бути гнаним, і гарно прикривати компроміс цитатами Слова.

Я розчарований, але маю надію, що у вас ще є час благодаті, поки ви ще не пішли у вічність. Знайдіть у собі сміливість для покаяння у вашому лицемірстві, яке так майстерно прикривається вашою красномовністю.

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють

Приповісті 6:16-17

Просто знайте, пам’ятна книга пишеться не лише у Бога, а й у пам’яті всіх тих людей, які сьогодні спостерігають за вашим служінням на землі.

vunogradov-1024×804

Під натиском Збройних Сил України російські окупанти відступили з захопленого раніше конгломерату трьох міст Ірпінь-Буча-Гостомель поблизу Києва. 1 квітня туди повернулась українська армія та влада. І тоді весь світ побачив наслідки місячної окупації – жорстокі вбивства, насильства і знущання над мирними цивільними мешканцями. Сотні покатованих тіл просто неба вздовж доріг, посеред парків та у наспіх викопаних групових похованнях. 

На одній з вулиць у перший же день після звільнення було виявлене тіло нашого близького друга і багаторічного колеги Віталія Виноградова, повідомляють на сайті Руху «Всі разом!» Розстріляний російськими окупантами посеред вулиці у своєму рідному місті.

Публічне сповіщення про його зникнення безвісти ми зробили ще 11 березня. Хронологія подій є наступною…

У п’ятницю, 4 березня, Віталій зателефонував керівнику організації “Всі разом!” Руслану Кухарчуку і поінформував, що місто Буча повністю окуповане російськими військами, а тому він має намір екстрено знайти спосіб евакуюватися, щоб дістатися Києва і тимчасово поселитися в офісі.

Наступного дня – у суботу, 5 березня – Віталій мав розмову ще з двома представниками організації, підтвердивши свій набір дістатися Києва. Розглядав варіант дійти пішки або знайти попутний автомобіль. Намір був сповнений ризику, адже вже тоді російські військові розстрілювали тих, хто намагався вибратися з окупованого міста.

6 березня він вийшов зі свого дому. З тих пір зв’язок з ним зник…

Після тривалих пошуків і отримання достовірної інформації про відсутність Віталія Виноградова вдома, 10 березня ми подали офіційне повідомлення до Національної поліції України про його зникнення безвісти.

1 квітня, після звільнення Бучі від російських окупантів, розстріляне тіло Віталія Виноградова було виявлене на вулиці Яблунській у Бучі. Також поруч виявлене тіло розстріляного брата з церкви Олега Грищенка. 

Рівно через місяць після зникнення Віталія ми з глибокою скорботою публікуємо це офіційне сповіщення…

Віталій Виноградов – багаторічний соратник і близький друг Руслана Кухарчука. З 2008 року він бере участь у найрізноманітніших наших заходах. З 2010 року є ключовим учасником організаційних комітетів всіх фестивалів “Всі разом за сім’ю!”, вуличних акцій прямої дії, журналістських Новомедіа Форумів, Глобальних Лідерських Самітів. Резидент Кабінету експертів. Останні п’ять років є членом правління організації «Всі разом!».

Блискучий організатор, талановитий журналіст і аналітик, поважний богослов і викладач… 

Дякуємо Всевишньому Богу за всі роки нашого спільного служіння з Віталієм.

Висловлюємо глибокі співчуття його сім’ї та рідним.

Віталій – людина, яку любили.

Яку люблять зараз.

І пам’ятатимуть завжди. 

Рух «Всі разом!»

Редакція ІА «Світогляду» приєднується до співчуттів… Хай Господь потішить серця рідних та близьких, а вбивць хай наздожене покарання від Бога.

Календар

Червень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Тра    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

СТАТТІ

ПІДПИШІТЬСЯ НА НАС