nagrazhdenie-800×445

Членів форуму інвалідів Австрійського євангелічного альянсу нагороджено за рятувальну операцію. Вони отримали від України Білий хрест за те, що з початку війни евакуювали понад тисячу людей з обмеженими можливостями та доставили їх до Німеччини та Австрії, повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на Evangelical Focus.

Нещодавно Австрійський євангелічний альянс організував у Відні захід, на якому відзначили Піта Малкіна (Великобританія), Ніку Гала (Румунія) та Романа Скамоні (Австрія) за їхню гуманітарну роботу з евакуації понад тисячу українських інвалідів та їх доставку до Німеччини та Австрії.

Від імені українського уряду Сергій та Наталія Больчук, фундатори сучасного реабілітаційного центру «Агапе Україна» під Луцьком на заході України, вручили їм Білий хрест.

Цієї нагороди удостоюються іноземні громадяни та люди без громадянства, які активно допомагали Україні з початку російського вторгнення.

Лише за кілька днів після початку війни Малкін вирушив до України на фургоні, щоб вивезти людей з обмеженими можливостями у безпечне місце. Це надихнуло Форум із проблем інвалідності Австрійського євангелічного альянсу на організацію подальших евакуаційних поїздок.

Реабілітаційний центр «Агапе Україна» став центром рятувальних операцій.

Больчуки повідомляли, що у перші дні війни під час евакуації до центру надходило до 300 осіб на день. Врятованих людей вивозили мікроавтобусами через Польщу до Німеччини та через Словаччину до Австрії в місця,організовані Малкіним, Галу та Скамоні.

Сестра Скамоні Джулія, яка брала участь в одній з таких поїздок, описала атмосферу як «гнітливу, всюди відчувалися страждання, розпач і страх».

Але евакуація «не була завершенням історії», тому що їм також потрібно було знайти місця, які відповідають потребам українських людей з обмеженими можливостями, які «також були б доступними у довгостроковій перспективі», пояснив Роман Скамоні.

«Біженці з обмеженими можливостями зазвичай не можуть швидко повернутися до своїх країн, тому що їхня інфраструктура та мережі підтримки там зруйновані. Тепер вони потребують довгострокової підтримки в Австрії та Німеччині», – додав він.

2024-03-04 18.10.17

За ініціативи Британської бібліотеки (The British Library), за сприяння Державного архіву Служби безпеки України, та за участю університету Корка, Ірландія (University College Cork), у 2024 році здійснюється проєкт «Архіви релігійних громад у контексті війни в Україні». Його метою є оцифрування та презервація духовно-історичної спадщини України за умов війни.

Керівники проєкту визнають унікальну цінність духовно-історичної спадщини Церкви Адвентистів сьомого дня в Україні не тільки для релігійної історії України, але й Європи, тому Британська бібліотека включила до списку особливо важливої історичної спадщини колекції архівних та музейних матеріалів Адвентистської церкви в Україні (м. Буча, Український адветистський центр вищої освіти), і вважає необхідним докласти зусилля для їхнього збереження.  

Оцифровані матеріали стануть доступними для широкого кола дослідників та віруючих інших країн, що розкриє духовно-історичну роль Адвентистської церкви в Україні у важких умовах, спочатку в Російській імперії (1886-1917 р.р.), а потім і в СРСР (1918-1991 р.р.).

За словами помічника координатора відділу духовно-історичної спадщини Олега Арутюнова, який відповідає за архів та музей Адвентистської церкви в Україні, представники Британської бібліотеки були здивовані, дізнавшись про обсяги та експонати архіву-музею, адже матеріали датуються починаючи з XVII ст., представлені десятьма мовами, та містять майже 70 тисяч одиниць, для кожної з яких потрібно підготувати історичну та інвентаризаційну довідку.

«Ми єдиний архів, що отримав грант в Україні, і це перше співробітництво Британської бібліотеки з Адвентистською церквою, тому для церкви важливо, що це відбувається не в інших країнах Європи, чи навіть Великої Британії, а саме в Україні», – зазначає Олег Арутюнов.

Британська бібліотека визнає значний внесок Адвентистської церкви в Україні у сфері гуманітарної освіти та сподівається на подальшу співпрацю в галузі освіти та збереження історичної спадщини.  Керівники проєкту впевнені, що зміцнення іміджу та авторитету релігійних громад в Україні сприятиме розширенню їх впливу та місії як у країні, так і за її межами.

За словами Арутюнова, Бібліотеку цікавлять не тільки експонати, пов’язані з релігією, але будь-які експонати з України.

– Це не лише проєкт міжнародного рівня, це Божий план, бо про важливість місії кажуть саме представники Британської бібліотеки. Це дійсно унікальний момент в історії Адвентистського руху не тільки в Україні, але й у всьому світі, – стверджує Олег Арутюнов.

Реалізація проєкту запланована до вересня 2024 року, з можливістю продовження співпраці у 2025-26 р.р.

Докладніше про архів-музей Адвентистської церкви в Україні 

Валентин Загреба

Фото автора 

2024-03-04 18.10.23
image_2024-01-31_00-10-19

Жива музика і християнські пісні  — типове явище для європейських вулиць, але не завжди. Прикра й обурлива історія трапилася в Лондоні 29 січня. 20-річна Гармоні регулярно грає та співає пісні поклоніння на вулиці перед покупцями торгового центру і має сотні тисяч підписників та мільйони переглядів на YouTube. Після виконання всесвітньовідомої пісні «Amazing Grace» (О, Благодать) до дівчини підійшла офіцер поліції та вимагала зупинити спів і забиратися геть.

Про це повідомляє сайт Християни для України.

«Вам заборонено співати церковні пісні за межами церкви», — заявили поліціянтка. «Я просто хочу принести любов і мир суспільству», — відповіла християнка та почала апелювати до своїх прав, зокрема свободи віросповідання та відсутності заборони для виступів вуличним музикантам. Однак цього було не достатньо, офіцер наполягала на припиненні співів. Поліціянтка поводила себе агресивно, а помітивши, що її знімають, навіть показала язика, що абсолютно непрофесійно і неприпустимо.

В інтерв’ю Daily Mail, Гармоні розповіла, що регулярно виконує пісні біля торговельного центру і ніколи не мала проблем ані з охороною, ані з покупцями. Деякі люди підходять і дякують їй, або моляться поруч. Вона сказала, що відчувала себе об’єктом знущання, коли офіцер поліції безапеляційно і незаконно заборонила їй співати.

Також дівчина повідомила про реакцію людей на несправедливу поведінку поліції: «Я не підходжу до людей. Я не змушую людей слухати. Я співаю, а вони можуть вибрати послухати, а якщо ні, вони можуть обрати піти далі. Зібрався великий натовп, вони буквально благали поліцію залишити мене в спокої…Чоловік сказав щось на зразок «там одну жінку пограбували, а ви тут»,  інша жінка сказала: Це християнська країна. Усі були засмучені».

Гармоні вирішила не мовчати та звернулася в поліцію задля захисту її прав і роз’яснення ситуації. Після розголосу історії про неможливість співати християнські пісні на вулиці колишній міністр від Консервативної партії Енн Віддекомб, закликала «виключити офіцера з добровольчої служби». Тепер Скотленд-Ярд розпочав розслідування щодо Майї Хаджипеткової — офіцера, яку звинувачують в порушенні права людини на свободу вираження поглядів і віросповідання. Також поліція попросила вибачення в Гармоні та визнала, що не існує заборони співати християнські пісні на вулиці.

Хоча Європа за інерцією все ще вважається християнським континентом, однак безпека і можливості для християн поступово обмежуються. В історії з Гармоні поліція визнала помилку, однак лише у Великій Британії є чимало випадків переслідування правоохоронцями вуличних проповідників та людей, які просто моляться на вулиці. Ця негативна тенденція пов’язана із секуляризацією, відходом у минуле «християнської норми», коли пісні прославлення, релігійна риторика і вільне вираження своєї віри сприймається, як щось сумнівне чи навіть загрозливе.

фото 2 Різдвяна історія

Місіонери «Христос є відповідь» в Східному, Західному та Південному регіонах України провели заходи на Різдво, роздали подарунки дітям та допомогли нужденним. 

Служителі CITA Південного регіону України привітали дітей в Новій Одесі та селі Михайлівка, що на Миколаївщини.

фото 1 Михайлівка

Вистава про різдвяну історію, мультфільм про Різдво від «Суперкниги», тематична поробка, солодкий святковий стіл та подарунки зі смаколиками були у програмі зустрічей місіонерів. 

«Проводити такі заходи дуже важливо! Ми нагадуємо дітям і собі, що ж є справжнім Різдвом. Тому що в світі все перекрутилось і добре говорити, що є істина – нам даний найвеличніший Подарунок – Ісус Христос, наш Спаситель. Нам як служителям хочеться, щоб в кожному дитячому сердечку народився Христос», – поділилася Інна Тітова, місіонерка та дитячий служитель з Миколаївщини.

фото 3 дитяча лікарня

В Миколаєві і області в Новоданилівці, Вознесенську, Южноукраїнську, сім’я місіонерів Геннадій та Альона Голоти традиційно відвідали обласні колонії, наркологічне відділення, дитячу лікарню та військовий шпиталь, де привітали з Різдвом, в тому числі персонал.  

Подарунки місіонери готували ще за два тижні до свята через великий об’єм і кількість людей. 

фото 4 Пораненим воїнам

Хворим та пораненим також роздали гуманітарну допомогу, євангелізаційні газети, календарі та Біблії.

«Люди дякували Богу і раділи з того, що їх відвідали з церкви. Такі заходи – одна з можливостей привітати невіруючих людей і розповісти їм про Ісуса Христа», – поділилася Альона Голота, місіонерка з Миколаєва.

фото 5 церква Миколаїв

В церкві в Миколаєві місіонери разом з підлітками показували різдвяну виставу.

фото 6 Тернопільська церква

Андрій Васенда, місіонер з Тернополя, розповів, що в своїй помісній церкві провели різдвяне свято для 50 дітей, серед яких були діти з нехристиянських сімей. Також відвідали і привітали близько 20 дітей від 5 до 14 років, батьки яких загинули на війні.

фото 7 вдома відвідквання

Крім цього, тернопільські служителі відвідали малозабезпечені та багатодітні сім’ї.

«Через таке відвідування дітей та сімей ми хотіли приділити увагу та поспілкуватися з кожним з них», – розповів Андрій. 

На Харківщині діти недільної школи помісної церкві в Мурафі разом з дітьми з нехристиянських сімей влаштували різдвяне свято з віршами та піснями.

Місіонер Сергій Тюріков розповів, що з нагоди Різдва, вони запрошували на зібрання до церкви на свято всіх, хто чинний член церкви, а також тих, хто відступив або приходив хоча б раз.

фото 8 Харківщина

Місіонерська команда влаштувала смачний обід — святковий плов. А діти отримали солодкі подарунки. Сергій поділився, що люди відчували сімейну атмосферу, від чого всі раділи. Також грали в гру на спілкування.

фото 9 Запоріжжя дитячий захід

Місіонерська команда CITA із Запоріжжя провели для дітей і разом з ними святковий концерт з різдвяною історією.

фото 10 Запоріжжя

«Перед Різдвом Христовим з ранку ми провели служіння молитовного сніданку на вулиці для більше сорока людей, серед яких були безхатченки, переселенці та малозабезпечені громадяни Запоріжжя. Ми разом молилися за Україну і захист Божий, привітали людей, розповідали біблійні сюжети і запрошували до служіння Церкви на зібрання», – поділився місіонер Ігор Піменов.

фото 11 виправний заклад 45

Для виправного закладу, що на Дніпропетровщині, місіонери із Запоріжжя передали різдвяні подарунки: продукти харчування, тематичні газети та окуляри.

фото 12 молодіжка

Молодіжне служіння на чолі з місіонерами CITA організували в різдвяні дні вуличні євангелізації, розповідаючи в піснях людям про суть Різдва.

фото 13 дит клуб

Також в Запоріжжі пройшов святковий дитячий клуб для близько 30 дітей.

фото 14 мами

Поки діти брали участь у веселих іграх, для їхніх мам місіонерська команда провела майстер-клас з виготовлення ялинковою прикраси.

фото 15 Рівне Різдво

В Рівному місіонери регіону в Різдво годували нужденних на вулиці, провели свято в помісній церкві та відвідали людей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

фото 16 годування

Рівненські служителі розповіли, що у різдвяні дні командою поширили по місту близько 15 тисяч газет, присвячених темі Різдва.

Пресцентр місії «Христос є відповідь»

Kapellany-800×445

У новому документальному фільмі yesHEis UA під назвою «Капеллани. З Богом на фронті», з’являється невидима, але життєво важлива роль євангельських капеланів у зонах бойових дій в Україні, повідомляє Християнський Мегапортал inVictory.

Капелани доставляють не лише гуманітарну допомогу, але й несуть слово віри та надії тим, хто захищає країну від агресії.

Як зазначив slovoproslovo.info, фільм «Капелани. З Богом на фронті» відображає героїчну та натхненну місію духовних лідерів.

У фільмі докладно показано, як капелани доставляють необхідну допомогу до найбільш небезпечних та важкодоступних районів, де українські військові ведуть боротьбу проти російських окупаційних сил. Відважні чоловіки та жінки не тільки забезпечують фізичну підтримку, але й діляться словами віри та надії, нагадуючи про важливість духовної сили за часів випробувань.

«Фільм” Капелани. З Богом на фронті» є не просто кінематографічним твором, а й глибоким виявом людяності та відданості, що відображає справжній дух українського народу та його непохитну віру у краще майбутнє», — йдеться в анонсі.

Місія yesHEis UA випустила документальний фільм «Капелани. З Богом на фронті»
image

Роман письменника, сценариста, журналіста Євгена Положія «Фінальний епізод (війни, що триває 400 років)» вийшов у видавництві Vivat. Прототипом головного героя книжки став Геннадій Мохненко — пастор, капелан, засновник дитячого реабілітаційного центру «Республіка Пілігрим» та мережі реабілітаційних центрів для дорослих.

Про це повідомляє сайт РІСУ.

«Фінальний епізод (війни, що триває 400 років)» — це історія життя 55-річного євангелістського пастора з Маріуполя Григорія Мотуза, багатодітного батька, волонтера, військового капелана. В той же час це універсальна історія цілого покоління.

З початком повномасштабного вторгнення пастор евакуює родину, родини прихожан і військових, дитячий притулок. Його волонтерський капеланський батальйон працює в «сірих» зонах по всій лінії фронту, а сини воюють і рятують людей пліч-о-пліч із батьком. В одній із експедицій Григорій, осліплений вибухом, потрапляє в полон. Прикутий до підлоги у «столипінському» вагоні, він пригадує власне життя: дитинство, службу в радянській армії, боротьбу з наркомафією за безпритульних підлітків, пошук свого коріння і правди у мареві російської пропаганди.

«Я зовсім не розумію звідкіля достатньо відомий письменник про мене дізнався і чому зацікавився досить провінціальним пасторським життям, — говорить в інтерв’ю Геннадій Мохненко. — Декілька років тому Євген подзвонив мені й сказав: «Я бажаю написати книжку про ваше життя». Це було для мене несподівано. Я скептично віднісся до цього тому, що я священник, а він невоцерковлена людина.

Але я дав дозвіл на зустріч і мені дуже сподобалась ця людина, дуже цікава. Він «анатомував» мене багато-багато часів. І ось на базі моєї долі він розповів історію війни, країни та багато інших історій. Так я перетворився в прототипа головного персонажу.

Цікаве відчуття в 55 років тримати в руках і читати книжку про твоє дитинство, про твою країну, про твою долю, твоїх синів, друзів. Все це просякнуто війною, подіями сучасності. Але для мене це було дуже важке читво, тому що багато епізодів книги — нелегкі історії. Коли я читав, то був грудок в горлі, багато сліз, інколи навіть істерики. Але я дуже задоволений результатом. На мій погляд, вийшла гарна книжка».

«Фінальний епізод (війни, що триває 400 років)» це історія про кілька місяців повномасштабного вторгнення і, в той же час, це подорож вглиб історії України, що б’ється за своє існування 400 років. Це родинна сага про битву за свободу. Багатошаровий роман, у якому трагічні сторінки української історії переплітаються з долею кількох поколінь головного героя, який приходить до усвідомлення власної української ідентичності, роман «шляху та усвідомлення».

Це перша книжка Євгена Положія за останні 8 років.

«Фінальний епізод» — масштабне полотно, найкращий текст, який я написав. Сучасний дорослий роман, створений на основі реальних людських історій та архівних матеріалів. Ще до повномасштабної війни я впродовж трьох років записав із прототипом головного героя пастором Геннадієм Мохненком 14 великих інтерв’ю. Звісно, тоді планувалася зовсім інша книга, проте війна внесла свої корективи, тож останні інтерв’ю про Маріуполь і роботу волонтерського капеланського батальйону, як й інші історії, зважаючи на час і відстані, записувалися по телефону в 2022 році», — розповів Євген Положій.

«За словами Євгена Положія, це родинна сага про битву за волю. І це книжка про війну, що «пришпилює до підлоги» відвертістю та реалістичністю описаних подій. Це книжка, яку ми маємо прочитати, щоб вийти з цієї війни новими людьми», — відзначила Юлія Орлова, генеральна директорка видавництва Vivat.

Про автора. Євген Положій — журналіст, редактор, сценарист. Для нього письменництво — династична професія, адже він народився у сім’ї відомого фантаста Віктора Положія. Втім кар’єру він починав у журналістиці, був головним редактором багатьох видань, понад 25 років очолює редакцію сумської суспільно-політичної газети «Панорама». Першу збірку віршів та прози видав 1996 року, відтоді написав ще з десяток книжок, найвідомішу з яких — «Іловайськ» — екранізували.

фото 4

Протягом тижня з 11 по 19 листопада в десяти областях України відбувся флешмоб «Намет Благовістя – точка підтримки людей за часи війни» від міжнародної місії «Христос є відповідь».

Мета заходу – нагадати про ефективність вуличної євангелізації через намет та надихнути інших долучитися до використання одного з ефективних інструментів Благовістя.

За підсумками заходу служителі євангелізаційних наметів розповіли подробиці про свою частку у несенні Великого Доручення Христа.

Запорізька, Миколаївська, Одеська, Київська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська, Сумська, Дніпропетровська — на вулицях міст та сіл областей представники помісних церков служили перехожим в євангелізаційних наметах протягом флешмобу.

Намет ефективний тим, що його можна використовувати в різних погодних умовах, його видно на великій відстані і цим він зацікавлює людей, – кажуть служителі з Київщини (місто Боярка). Тут перехожі знаходять не тільки слово підтримки і молитву, але й можуть випити гарячий чай з печивом та цукерками, спілкуючись з тими, хто готовий вислуховувати.

«В наметі розповідаємо Євангелію, роздаємо книжки, молимося за потреби людей. Також у нашому розпорядженні є мікрофон, через який звертаємось до людей з короткими євангелізаційними проповідями та закликом до покаяння. В нашому західному регіоні люди запитують про різне, старших цікавлять конфесійні відмінності, обряди, форми служіння, питання про Марію, апостолів тощо, молодь мало запитує, майже не цікавиться релігією. Вік людей, що цікавлять наметом це переважно від 50 до 70 років, – сказав Володимир, служитель з Тернополя. – Це служіння однозначно ефективне та потрібне, особливо зараз, коли кількість зранених та уражених війною зростає кожного дня. Ми раніше євангелізували без намету, але бачимо, що з наметом ефективність нашої праці виросла».

За словами служителів, часто перехожі люди питають: про конфесію, чи можна отримати гуманітарну допомогу, де Бог під час війни, чому прийшла війна, скільки вона триватиме та коли настане мир? Хтось просить пояснити з Біблії те, що написано на наметі, де проходять зібрання церкви? Також люди просять помолитися за своїх рідних і близьких, які на фронті. Як кажуть служителі, наметом цікавляться люди різного віку, але в основному це літні люди. Ті, що молодше, підходять до намету з конкретною потребою.

З допомогою намета навіть в невеликих містах чи селах за день можна охопити до 50 людей. Кількість людей залежить від місця розташування намету. У великих містах, особливо в людних місцях, наметом може охопити і більше 300 осіб. Великий плюс намету в тому, що написи на ньому люди можуть побачити здалеку. А через свою яскравість намет залишається в пам’яті людей як місце, куди вони можуть прийти по допомогу, вважають служителі.

«Люди тягнуться до намету, запит на спасіння є – у військовий час люди більше вірять в Бога, тому наметове служіння стає більш цікавим для них», – поділився Владислав з села Полонне, що на Хмельниччині.

«Ми вже регулярно працюємо з наметом два роки. Спочатку люди ставилися до нас с презирством, обходили стороною, а потім, поступово почали тянутися до нас, просили молитися, з різними прохання та переживаннями звертаються. Слава нашому Господу!», – розповів Юрій з села Будилка на Сумщині.

У місті Кодима Одеської області щотижня в наметі працює євангелізаційна команда з чотирьох людей, де в кожного своя роль.

«Один служитель намету пропонує християнську літературу і вступає в діалог, і якщо людина відкрита, починає з нею спілкування. Другий служитель готує чай/каву. Третій приймає людей, щоб всім можна було приділити увагу. Четвертий в той час знаходиться в Будинку молитви, який неподалік, за 150 м, і ревно молиться за служіння в наметі і за те, щоб Господь послав людей з відкритим серцем», – поділився служитель Тимофій.

Служитель вважає, що для благовісників наметове служіння ефективне з декількох причин. По-перше, намет – гарний метод в справі спасіння душ. По-друге, вуличне служіння в наметі допомагає набувати досвіду в несенні Доброї новини і спілкуванні з людьми. По-третє, служителі переживають єдність в братерській любові, стають ближчими до людей та відомими в своїй місцевості.

Намети Благовістя Місія «Христос є відповідь» використовує з 2017 року.

Прес-центр CITA.

фото 7
фото 6
фото 3
фото 5
фото 2
фото 1
warrenmarcus_hdv-800×445

Християнський письменник, режисер і телепродюсер Уоррен Маркус, робота якого на телеканалі CBN змінила життя мільйонів дітей по всьому світу, відійшов у вічність.

У 1980-х роках Уоррен Маркус створив та спродюсував оригінальні анімаційні дитячі біблійні серіали каналу CBN «Суперкнига» та «Літаючий будинок», повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на CBN News.

Ці програми були перекладені безліччю мов, їх подивилися мільйони дітей по всьому світу.

«Ми з глибоким сумом і важкістю в серці повідомляємо про смерть Уоррена Маркуса, продюсера візіонера, режисера та автора. Глибокий вплив Уоррена на християнські ЗМІ та його непохитна відданість справі втілення в життя свідчень та біблійних історій для аудиторії по всьому світу залишили незабутній слід», — йдеться у заяві генерального директора та президента CBN Гордона Робертсона.

«Уоррен працював із Сідом Ротом, Джеррі Фолвеллом і з моїм батьком, Петом Робертсоном. Його робота зі зйомки свідчень та закликів до порятунку охопила мільйони людей, а робота над оригінальним аніме-серіалом «Суперкнига» — сотні мільйонів глядачів по всьому світу, долаючи культурні та мовні бар’єри, щоб донести до них біблійну звістку про віру, любов та спокуту». — продовжив він.

«Наші думки і молитви звернені до сім’ї та близьких Уоррена у цей важкий час. Нехай вони знайдуть втіху в усвідомленні того, що його робота залишила незабутню спадщину, і її зусилля житимуть завдяки історіям, які він втілив у життя», – додав Робертсон.

 

Відійшов у вічність Уоррен Маркус, творець на каналі CBN дитячого мультфільму «Суперкнига»

Маркус був рукопокладеним служителем Southern Baptist Messianic Jewish (Південний баптистський месіанський іудаїзм), і також був виконавчим продюсером телепрограми Сіда Рота «Це надприродно».

Рот також віддав шану Уоррену, написавши у вівторок на Facebook: «Хоча ми тут засмучені втратою нашого дорогого друга, ми знаємо, що він щасливий, як ніколи, зараз, коли він знаходиться там, де ми всі прагнемо бути, в обіймах Ієшуа».

«Його плідна кар’єра кінематографіста сприяла тому, що цілі покоління людей зустрілися з Месією через улюблені дитячі програми «Суперкнига» та «Надприродний Сід». Однак ніщо не могло зрівнятися з його серцем до єврейського народу та його надією на те, що одного разу весь Ізраїль буде врятований. Ми просимо вас у цей важкий час молитися за його сім’ю», — продовжив Рот.

Інші учасники конференції віддали шану Маркусу та його життєвому шляху, включаючи письменника пастора Тодда Коконато.

«Це була безцінна людина Божа, з таким чистим і люблячим серцем», — каже Коконато. «Такий добрий та щирий. Небеса здобули генерала. Ми шануємо його, його життя та служіння. Дякую за все життя, яких він торкнувся», – написав він у Facebook.

«Упокій, Господи, душу Уоррена Маркуса в ім’я Ісуса. Коли ми вперше зустрілися в 2009 році, він купив мою книгу віршів і підтримав мою акторську кар’єру, найнявши мене на багато ролей у серіалі Сіда Рота «Це надприродно». Я був благословенний, отримавши від нього більше десяти років прихильності та любові. Він завжди посміхався і прославляв Бога», – написав актор і модель Тоочукву Аньячонкея.

Маркус помер після тривалої боротьби з раком у понеділок, поряд із ним була його дружина Донна. Йому було 74 роки.

Screenshot_3

Книга, що вийшла із позначкою [NoAI] на обкладинці має назву «Богоповідання» і містить 52 оповідання з війни, евакуації, а також різні історії з життя. Цією відміткою автор зазначив, що ця книга була написана без використання штучного інтелекту.

Повідомляє сайт Слово про Слово.

«З відкриттям широкого доступу до сервісу Chat GPT у багатьох авторів є спокуса дедалі більше користуватися не тільки послугою редакції, але й написанням текстів для своїх книг» – зазначає автор Сергій Сологуб.

Це його третя книга, за фахом він айтішник, навчався свого часу у політехнічному інституті «Поділля» у м. Хмельницький, але вже понад двадцять років живе та працює в Ірпені.

На запитання, чому він вирішив зробити позначку на обкладинці, відповів,– «кожен читач, має знати, що саме він споживатиме у вигляді тексту. Ми вже звикли до продуктів, які купуємо в магазинах. На кожному з них зазначено склад, є  відмітки щодо вмісту консервантів, барвників, ГМО тощо. З книгою – дещо подібне, адже автентичність тексту залежить від того, за яких обставин, і в якому емоційному стані автор писав той, чи інший розділ. Це все здатний відчувати й читач.» На думку Сергія, коли текст книги створюється виключно штучним інтелектом, «живий зв’язок між читачем та автором» – втрачається.

Книга, що вийшла із відміткою NoAI має назву «Богоповідання» і містить 52 оповідання з війни, евакуації, а також різні історії з життя. І хоча самого слова «Богоповідання» немає в українській мові, автор переконаний, що воно має право на існування, тому що усе, що людина бачить своїми очима – це лише частина чогось більшого, що відбувається у Всесвіті, і що віру та надію нам ніяк не можна втрачати, особливо під час війни. Саме тому для військових капеланів примірник даної книги є безкоштовним.

Придбати книгу можна тут: bog.today

Screenshot_2

Талановиті режисери та християнські митці доклали багато зусиль, аби зняти перший в історії голівудський театральний мюзикл про Різдво Христове – «Подорож до Вифлеєму».

Про це пише Всеукраїнський Собор з посиланням на christianpost.com

10 листопада студія Sony AFFIRM films представить нову інтерпретацію історії про народження Ісуса з поп-піснями та сучасним оформленням. Фільм знятий в Іспанії за участі низки зіркових акторів: актор Антоніо Бандерас грає царя Ірода; співак Джоел Смолбоун грає сина царя Ірода; репер Лекре зображує ангела Гавриїла; Майло Манхейм грає Йосипа, а актриса «Зовнішніх берегів» Фіона Паломо зіграє Марію.

«Це історія, яка перетворила яка змінила історію та започаткувала нову еру життя людства. Усе змінилося з народженням Ісуса», — каже Смолбоун у новому кліпі під назвою «Серце «Подорожі до Вифлеєму».»

«Історія про Різдво — це свого роду мюзикл, — каже він. «Ці ангели з’являються і співають пастухам».

Лекре додає: «Ця історія була важливою протягом тисячоліть. Треба розповідати і переказувати. Яка чудова можливість стати першою музичною композицією такого рівня цієї важливої ​​історії».

У недавньому інтерв’ю The Christian Post Лекре сказав, що він відійшов від свого типового музичного стилю і «довелося використати інший стиль» для фільму.

«Мені довелося брати уроки акторської майстерності. Мені треба було співати в іншому діапазоні. Це був феноменальний досвід. Мені дуже сподобалося грати».

Згідно з анеотацією проекту, мюзикл «вплітає класичні різдвяні мелодії в нові поп-пісні в музичному переказі історії життя Марії та Йосипа та народження Ісуса».

Бандерас, який грає злого царя Ірода, розповів, що йому дуже сподобалася ця роль.

«Персонаж, якого я граю, веселий, страшний, він жорстокий і жорсткий», — каже Бандерас у кліпі. Він описує свого персонажа як «людину, яка відчуває запах змін в повітрі».

«Щось станеться, що вплине на світ, у якому, на його думку, повинні жити всі. Щось відбувається. Хтось прийде, хто це змінить», — додав він.

Режисером фільму є Адам Андерс («Glee», «High School Musical», «The Passion»), який разом із Пітером Барсокіні написав сценарій. Музику створили Ніккі Андерс («Glee», «High School Musical») і Пер Астром.

Продюсер Алан Пауелл ( “A Week Away” ) сказав, що з самого початку творці хотіли розповісти історію про те, що «у Бога є більші плани щодо нас, ніж навіть у нас самих. Я сподіваюся, що в кінці веселощів і музики вони нагадають про цю правду».

Лекре додав, що мюзикл залишається вірним біблійній розповіді про перше Різдво.

«Люди познайомляться з подорожжю Марії, цієї молодої дівчини, на плечах якої лежить весь тягар світу, це просто унікальна історія, яка справді залишається вірною історії Бога, але водночас додає стільки яскравості», – сказав володар премії «Греммі».

Річ Пелузо з Affirm Films повторив ці почуття.

«Ми розповідаємо важливу історію про зміну цінностей, але нам дуже радісно це робити з цією музикою та танцем, які пронизують нас під час перегляду історії та відкривають серця та розум, щоб осягнути її повністю», – підсумував Пелузо.

«Подорож до Вифлеєму» очікується в кінотеатрах світу з 10 листопада. В Україні фільм вийде в прокат з 21 грудня до 27 грудня 2023

На екрани виходить новий сучасний голівудський мюзикл про Різдво Христове за участю відомих акторів