Місія

У грудні цього року у Наталії Савельєвої було перше Різдво після смерті її чоловіка Сергія у березні 2022 року. Сергій був одним із п’яти українських християн, які дбали про групу з 200 осіб, що жили у підвалі церкви в Маріуполі з початку війни в лютому. Він та ще четверо віруючих загинули, коли снаряд потрапила в автомобіль, у якому вони їхали у пошуках ліків та продуктів для тих, хто перебував під їхньою опікою.

«Коли я залишилася одна без коханого чоловіка Сергія, це був найстрашніший і найважчий день у моєму житті», — сказала Наталя «Голосу мучеників-Корея». «Я просто не знала, що робити та як жити далі. Мені теж довелося покинути рідне місто. Залишатися там було неможливо, дуже страшно та небезпечно для життя. Я просто молилася, щоб Бог подбав про мене і послав утіху».

Найбільше вона турбувалася за своїх двох синів

«Я дуже переживала за своїх діток, вони часто згадують тата і питають про нього», – сказала вона «Голосу мучеників-Корея». «Я пояснила їм, як могла, що він перебуває з Богом і йому там добре і що нам усім потрібно намагатися прожити таке життя, щоб зустрітися з ним на небі, де він на нас чекає».

Вона була здивована, коли з нею зв’язалася організація «Голос мучеників-Корея», яка надає підтримку сім’ям християн, які загинули за віру чи вірне служіння Христу. Представник організації «Голос мучеників – Корея» д-р Хен Сук Фолі сказала, що вони вперше дізналися про Наталю від місцевих християн.

«Коли християни, яких я раніше навіть не знала, почали мене підтримувати, я почала розуміти, що Бог через Своїх дітей так дбає про мене, це було великою підтримкою та підбадьоренням», – сказала Наталя. «Коли мої діти отримали подарунки на Різдво, то це було для них величезною радістю, я цілий день спостерігала за ними, як вони були щасливі та захоплені новими іграшками. Адже дітям так мало потрібно для радості, просто щоб їх любили і дбали про них. Я дуже вдячна Богові за людей, які беруть участь у нашому житті».

Різдвяний набір, отриманий Наталією, був одним із більш ніж 4500 подарунків, які цього святкового сезону подаровані дітям переслідуваних християн у дев’яти країнах у рамках проекту організації «Голос мучеників-Корея» у партнерстві з «Голосом мучеників Канади».

За словами представника Фолі, це не масове поширення, а повністю індивідуальне, коли місцеві християни визначають вміст посилок відповідно до місцевих чи сімейних потреб. Однак у кожній посилці є дитяча Біблія чи інша християнська книга для дітей.

Представник Фолі каже, що не всі одержувачі Різдвяних посилок пережили особисту втрату, як пані Савельєва, але всі вони діти, чиї сім’ї або живуть нині, або нещодавно тікали з країн, де сповідування християнської віри є незаконним чи обмеженим. Цього року це діти християнських сімей із Китаю, Росії, України, Ефіопії, Еритреї, Лаосу, Узбекистану, М’янми та Північної Кореї.

«У регіоні Тиграй у Північній Ефіопії християни-протестанти постійно стикаються з підозрами та дискримінацією з боку православних жителів країни, тому що президент Ефіопії, який веде війну з Тиграєм, є християнином-протестантом», – сказала представник Фолі. «У Тиграї справжній голод і християни-протестанти стикаються з особливо складними проблемами».

«У 2021 році за допомогою наших донорів ми зібрали кошти і роздали понад 1700 різдвяних посилок», – каже представник Фолі. «Цього року кількість зросла до 4500 посилок завдяки партнерству з Голосом мучеників Канади (Voice of the Martyrs Canada). Насправді, у грудні ми отримали додаткові кошти від наших жертводавців, завдяки чому ми зможемо роздавати Різдвяні посилки протягом усього лютого».

Представник Фолі зазначає, що акцент організація робить не на збільшенні кількості посилок, що роздаються, а на підтримці індивідуального особистого зв’язку з кожною родиною-отримувачем.

Представник Фолі розказує на історію молодого хлопчика-християнина з Лаосу, який раніше отримав подарунок на Різдво. «Лаос — одна з п’яти країн, де все ще править комунізм, але переважна більшість громадян сповідує буддизм. Християни, які становлять незначну меншість у країні, звикли до дискримінації та труднощів, будучи відрізаними від інших у соціальному та часто економічному плані. Одна мати, чий син отримав посилку, сказала: «Мій син дуже радий подарунку. Такого подарунка він у житті не одержав. Мій син помолився Богові і подякував за подарунок. Він бігав до наших сусідів і казав їм: «Я отримав подарунок нізвідки!».

Представник Фолі просить молитися за роздачу Різдвяних посилок, що залишилися. «У деяких із дев’яти країн, де ми розповсюджуємо ці посилки цього року, COVID, війна та пильне спостереження влади за місцевими християнами ускладнюють поширення, особливо тому, що це не масове поширення, а скоріше «підпільна» доставка конкретним дітям із християнських сімей. Будь ласка, моліться за тих, хто роздає подарунки, а також за дітей, які їх одержують».

Представник Фолі каже, що вона вдячна Господу за те, що жодна з більш ніж 4500 посилок не була перехоплена чи конфіскована владою. «Я думаю, що цей проект є справжнім дивом», – сказала вона. «Подарунки отримують реальні діти, які живуть в умовах війни, голоду та переслідувань. Якщо ми успішно виконуємо свою роботу, діти-християни говорять те, що сказав хлопчик із Лаосу: «Подарунок нізвідки».

Представник Фолі каже, що «Голос мучеників-Корея» очікує, що всі посилки будуть доставлені до кінця лютого.

Тихо падаючий сніг на фоні запалених ліхтарів, засніжені алеї в парку, по яких хочеться гуляти і гуляти, уявляючи, як от-от будеш цмулити гаряче какао як компенсацію за замерзлий ніс…

Час подарунків та особливих слів із побажаннями кращого, сподіваючись на це найкраще, як не в жоден інший сезон.

Час чудес і час очікування здійснення давно омріяного в серці: а раптом цього разу?

Атмосфера Різдва всім добре знайома та улюблена з дитинства. І вік не важливий – всі очікують на цей особливий час щороку.

Різдвяна пора довгоочікувана не тільки в наших «помірних» широтах, а й у країнах Африки та Азії, де снігу не буває, але є свої родзинки свята.

Про це йтиметься у статті, написаній зі слів місіонерів та партнерів CITA, які служать в Ефіопії, Індії, Камбоджі та Монголії.

Ефіопія: Різдво 2015 року

Що? Хіба прийдешній рік не 2023?

У Ефіопії свій особливий календар, і минулого вересня країна відсвяткувала свій новий, 2015 рік. Різдво там відзначають 7 січня і амхарською його називають «Генна».

Напередодні дня народження Ісуса Христа вулиці країни Африканського Рогу наповнюються торговцями та покупцями овець та курей. Така приємна метушня означає, що скоро можна буде скуштувати святкову їжу.

Різдво для ефіопів – час, коли сім’ї збираються разом за столом з традиційними стравами — доро вот, кітфо, айб та ін., розповідає служитель CITA Ерубал Мулату.

Кавова церемонія — невід’ємна частина святкування — напій подають разом із традиційним ефіопським хлібом Діфо Дабо, який розрізає найстарша в родині людина та благословляє всіх домочадців.

У день свята ефіопи грають у традиційну гру, схожу на хоккей на траві, «Йе Генна Чевата». Вони вважають, що саме цією грою були зайняті пастухи, які першими побачили Немовля Ісуса.

До урочистого зібрання християнські церкви святково прикрашають свої будівлі та готують спеціальну програму.

У день Різдва діти опиняються в центрі уваги: співають та влаштовують вистави, до чого готуються цілий місяць. На служінні пастор розповідає про значення Різдва, а ввечері всі разом запалюють свічки та моляться. У деяких церквах усю різдвяну ніч Божа сім’я поклоняється Богові та вивчає Його Слово.

Індія: Різдво – час масових євангелізацій

На 80% індуїстська країна в різдвяний час особливо лояльна до християнства: влада Індії не перешкоджає вільно і масово говорити про Христа в багатьох штатах.

Для цього християни запрошують додому всіх друзів, сусідів, знайомих, родичів індусів, проводять святкову програму з танцями, піснями, проповіддю, тематичними виставами та частуваннями. До події вони готуються майже цілий рік.

Про традиційні святкові страви на Різдво місіонери говорять так: «рис усьому голова». Він – в основі всіх страв, змінюються лише спеції.

Тим не менш, на святковій трапезі в індійців можна спробувати солодощі сел-роті, які готуються… з рисового борошна.

А також пурі — смажений у фритюрі хліб із цільнозернового борошна. Його подають до місцевого десерту… з рису та халви.

Місіонери CITA Ангеліна та Данило кажуть, що індуси охоче відвідують християнські події, де вони можуть поїсти та добре провести час. Брати та сестри в Індії також роздають євангелізаційні брошури, трактати та календарі, адже Різдво для них — справжній шанс охопити сотні людей, щоб розповісти Добру Звістку.

Камбоджа: Різдво менше 1% населення?

«Чи святкують Різдво у Камбоджі? Ні, звичайно. Камбоджа – буддистська країна, і цей день не є ані державним святом, ані вихідним. Це звичайний буденний робочий день, який нічим не відрізняється від інших. Так само, як у європейських країнах не відзначають день народження Сіддхартха Гаутама (справжнє ім’я Будди)», – поділився місіонер Євген Євва.

То що виходить, до Різдва в Камбоджі причетні лише менш ніж 1% жителів країни – християни?

Навернені з буддистів і місіонери використовують Різдвяний час для Благовістя, адже в країні чимало людей, які ніколи не чули імені Ісуса.

Проповідують наші брати та сестри за допомогою лялькового театру, різдвяні постановки якого знайшли великий відгук у місцевого населення, особливо у дітей.

Багато мешканців у Камбоджі раніше не бачили такого жанру, як ляльковий театр.

Першого року лялькового служіння близько тисячі людей почули Добру Звістку, а діти отримали різдвяні подарунки.

Дату святкування Різдва місцеві християни розтягують на кілька тижнів. Вони вважають за краще до дат не прив’язуватися: коли вирішать, тоді й відсвяткують. А роблять це з метою побувати в гостях в інших церквах.

Після святкового богослужіння заведено робити спільну трапезу. Традиційно готують карі (наголос – на другий склад) – страва, схожа на густий суп.

Монголія: Різдво чи Цаган сар?

У цій азіатській країні тільки після розпаду срср стала відчутною релігійна свобода: до Монголії приїхали місіонери, і не тільки християнські із Західного світу, але і буддистські, і мусульмани.

Після приходу демократів до влади в країні почали відроджуватися буддійські храми, з’явилися інститути Лам (курси з тибетського буддизму). Монголи почали цікавитись західною культурою. Так, Merry Christmas підхопила молодь Монголії, не вдаючись у його суть, і для якої він став не більше, ніж веселощі з дзвіночками та іграшковими оленями на ялинці, а також піцою та куркою на столі.

Християни в Монголії почали святкувати Різдво з 1992 року, а лише роком раніше було перекладений на монгольську та надрукований Новий Завіт.

Християнські церкви зазвичай готують яскраве свято та розглядають цей день як можливість запросити нецерковних людей на святкове шоу: пісні, вистави, танці та трохи розповісти про Христа.

За словами місіонерів Руслана та Світлани Андрійченко, віднедавна можна потрапити на святкові виступи християнських виконавців — їхні концерти відбуваються на професійному рівні.

На святкування Різдва прийнято одягати найкраще. Народ Божий дотримується світської атрибутики в одязі: нерідко на різдвяний вечір приходять пані у вечірніх сукнях зі стразами.

У минулому соціал-комуністична країна, добре навчена відзначати єдине свято, яке замінило Різдво, – новий рік, віднедавна почала повертатися до своїх національних особливостей.

Монголи відзначають своє свято, пов’язане з новим роком – Цаган сар – «білий місяць» і означає «все нове». Він збігається з китайським календарем, тому святкування припадає на кінець лютого-березень.

Першого дня прийнято подавати до столу барана та бози, одягатись у національні костюми та після сімейного застілля ходити один до одного у гості.

Хоч би хто як святкував у своїй культурі Різдво, головне — пам’ятати, Хто народився і для чого людству був даний Син, який прийшов на землю Немовлям, і якому ми завдячуємо Його праведністю, радістю і миром в нас.

З Різдвом Христовим!

Статтю підготував прес-центр CITA

У листопаді місіонери «Христос є відповідь» зустрілися зі служителями CITA в Індії та Ефіопії і провели низку заходів.  

Індія

Країна з величезним потенціалом для проповіді Євангелія, адже на 1,5 млрд. населення всього приходиться до 3% християн, каже директор місії «Христос є відповідь» Тарас Сень про Індію, яку вперше відвідав цієї осені.

Для послідовників індуїзму, яких в країні найбільше, Ісус Христос — це не єдиний Бог, а ще один серед великої кількості богів, яким вони моляться вірячи, що ті рятують їх від демонів.

Під час поїздки до Індії Тарас Сень зустрічався зі студентами місіонерської школи, яку організували місіонери CITA в Індії у вересні, та викладав теми: про пастки, в які може потрапити служитель (гордість, захоплення грошима, сексуальні спокуси), про баланс «сім’я-служіння», ділився, як доносити Благу звістку через служіння в наметах на вулицях та на біг-бордах, розповів про служіння в Африці. Разом зі студентами побував на пікніку, де всі познайомились ближче та спілкувались.

«Місіонерські школи — це добре: декілька місяців навчання, служителі мотивують новачків до місіонерської праці. Але ж ми схиляємось до того, щоб допомогти студентам здобути богословську освіту, наприклад, підготувати кваліфікованих пасторів», – поділився Тарас Сень.   

Для служителів помісних церков Індії служитель з України провів семінар про очні клініки та сімейну зустріч. Багато хто захопився ідеєю проводити у себе в церквах такі зустрічі.

За словами місіонерки в Індії Ангеліни Філатової, разом з Тарасом Сенем вони відвідали служителів в глибинках країни, щоб підтримати та зміцнити їх, особливо тих, хто нещодавно пережив втрату близьких людей.

Допомогли бідним сім’ям, які залишились без годувальника. Він нагадував, щоб Бог у всіх скорботах вірний Своїм обітницям, і надихав християн слідувати за Ісусом та використовувати силу, яку Він дав кожному Своєму учневі.

Побували також у селищі бідних, куди привезли продукти харчування. Це відкрило доступ місцевим місіонерам до цих людей для проповіді Євангелія.   

Наразі представники «Христос є відповідь» в Індії працюють над відкриттям медіавідділу: шукають посвячених співробітників та теми для майбутньої газети на мові гінді. Місцеві служителі говорять, що найкращі теми для індійців — свідчення, як Ісус Христос змінив життя, та факти про Біблію, щоб довести її абсолютний авторитет. 

Ефіопія.

До цієї країни Африканського Рогу восени українські місіонери приїхали вже вчетверте. Основна мета — проведення крусейду.

За словами директора Місії, було приємно побачити церкву в Аддіс-Абебі особисто, послужити проповіддю та разом помолитися.

Він проповідував з книги Єремії і говорив про послух Божому голосу, про важливість налаштування своїх сердець до слухання Бога незалежно від віку:

«Бог пізнав Єремію ще в утробі. Бог знає і нас з вами і має плани для кожного з нас. Якщо ми будемо слухати та підкорятись голосу Бога, то Його план здійсниться у нашому житті. Бог поставив Єремію над народами, щоб викорінювати та руйнувати, а також насаджувати та будувати. Церква теж поставлена Богом руйнувати справи диявола на землі. І має обов’язок – сповнятися силою Божою та приносити людям звільнення від гріха, омани, злих духів та зцілення від різних душевних травм».

Тарас Сень провів в африканській церкві «Христос є відповідь» перше водне хрещення:

«Десять людей вирішили твердо йти за Богом. Я перший раз в житті хрестив африканців. Слава Богу за дію Святого Духа в серцях людей. Душа радіє. Дякуємо Богові за місіонерів Місії в Африці, за всі можливості та допомогу у праці».

Місіонери відвідали хворих в лікарні, молились за них і роздавали подарунки з газетами і календарями. Багато дітей хворіють і лежать у лікарнях через те, що погано їдять, говорить служитель Тарас Сень.

Для потреб крусейда в грудні у місті Ділла медіавідділ CITA в Ефіопії надрукував черговий стотисячний наклад євангелізаційної газети. Вже були непоодинокі випадки, коли люди приходили до церкви через контакти, вказані в цьому інструменті Благовістя.

Вперше українські місіонери побували в Ефіопії весною 2021 року. Тоді ж влітку вони  організували філію медіацентру, де випускають євангелізаційну газету «Христос є відповідь» та календарі амхарською та мовою оромо.

Створено канали в Youtube та Telegram, сторінка у Фейсбук також амхарською мовою. Контент ресурсів містить проповіді, цитати різних проповідників, біблійні вірші, свідчення, анімаційні відео.

У співпраці з помісними церквами у квітні та жовтні 2021 року місія «Христос є відповідь» провела два євангелізаційні крусейди, і в лютому 2022 – третій. Навесні  цього року відкрила місіонерський центр та помісну церкву.

Мексика.

В різних містах Мексики дружня до місії «Христос є відповідь» помісна церква проводить очні клініки. Місцеві брати та сестри не тільки допомагають людям покращити зір, але перевіряють тиск і надають перукарські послуги. А найголовніше – проповідують Христа.

У Мексиці місія «Христос є відповідь» вперше побувала влітку цього року.

«Христос є відповідь» розвиває міжнародне служіння в 14 країнах світу.

Прес-центр CITA

Шоста місіонерська конференція «Розшир мої межі, Господи!» зібрала понад 80 учасників із сім’ями з різних регіонів України для духовного зростання, передачі досвіду у служінні, знайомства та спілкування, морального перезавантаження та спільного відпочинку всієї команди місії «Христос є відповідь». Подія проходила 13-17 вересня у Міжгір’ї Закарпатської області. Серед учасників – місіонери, пастори та волонтери.

«Молитись і шукати Божої волі – це перше, що потрібно для розширення кордонів. Бог хоче, щоб у наших серцях спалахнули слова Христа: «йдіть і навчіть усі народи», – зазначив Тарас Сень, директор та місіонер «Христос є відповідь», на відкритті заходу.

У перший день конференції він наголосив на важливості відокремлювати час для особистої молитви та наповнення Святим Духом, бути вірним у малому і використовувати те, що маєш, чути Божий голос і робити послідовні кроки у служінні, постійно навчатися.

Місіонер та пастор з Харківської області Сергій Тюріков розповів про три ключі міцного служіння: покликання, посвячення та довіра Богу.

Пастор церкви з Київської області Олександр Довиденко говорив про Боже милосердя та Його суверенність, усвідомлюючи яку, служителям буде легше проходити важкі часи, коли постає питання: чому, Господи?

Тарас Сень розповів із власного досвіду спілкування з потерпілими християнами про гоніння та жорстоке поводження з ними в Ефіопії. Мусульмани та релігійні фанатики в цій країні регулярно катують християн, знущаються з них, змушують тікати в інші міста. У важких умовах місцеві християни залишаються посвяченими Богу і продовжують служити Йому. Сотні з них щороку гинуть за Христа.

У Місії багато уваги приділяється збудуванню сімейних стосунків: заохочується служіння місіонерів разом із дружинами, проводяться сімейні зустрічі, де зазвичай чоловіки отримують домашнє завдання – провести вечір зі своїми дружинами.

На другий день конференції Тарас Сень, чоловік та батько шістьох дітей, розповідав 12 заповідей щасливого союзу та ініціював проведення сімейної зустрічі. У романтичній атмосфері пари робили один одному компліменти та ділилися планами на найближче майбутнє про побачення після повернення додому.

Щоденно місіонерська команда їздила на екскурсії. Встигли побувати біля природного гейзера, який б’є кожні чотири години мінеральною водою, на озері Синевір, на горі “Гимба”, куди піднімалися найдовшою канатною дорогою Закарпаття, відвідали реабілітаційний центр бурого ведмедя та водоспад Шипіт.

Про свою діяльність у регіонах України місіонери Місії розповідали у третій день конференції.

Служителі CITA ділилися свідченнями за часи війни, про ризиковані ситуації, в яких доводилося побувати, про нові напрямки діяльності та служіння переселенцям.

Про правила та тонкощі створення контенту ділилися з учасниками представники адмінвідділу київського офісу Місії.

Віктор Павлишин, місіонер та пастор із Миколаївської області, проповідував і молилися про те, щоб служителі були слухняні Господу.

В останній день служили пастори об’єднання церков «Спасіння».

Юрій Савочка ділився своїм багаторічним досвідом проведення домашніх груп, а Олександр Кучерук відповідав на запитання: чому церкви не зростають?

«Зростання домашньої групи зумовлюється любов’ю. Що означає любити людей? Знати про них більше, ніж на рівні знайомства, щиро цікавитись ними, знати їхні труднощі, молитися за них, дружити, щоб вони відчули участь у своєму житті. Практична участь у житті людей відкриває шлях для поповнення церкви», – зазначив пастор Савочка.

Засвоївши цей принцип, вже за рік у практиці служителя з однієї домашньої громади з’явилося 12 таких самих.

Пастор Кучерук поділився своїм досвідом проведення євангелізацій: «Для церкви природно рости. Швидко чи повільно, але вона постійно зростає через євангелізації, та для результату потрібна постійність. Проводьте євангелізації з творчим підходом, щоб було цікаво невіруючим людям».

«Надзвичайно потужним був на конференції духовний елемент: головне залишалося головним. Також присутність краси: усі ці свічки та квіти на столиках під час сімейної зустрічі. Поїздки! Неймовірні краєвиди! Словами не передати. Це для нас подарунок від Бога – нещодавно ми з чоловіком відзначили 17-ту річницю нашої сім’ї.

Мене вразив рівень цілеспрямованості місії та місіонерів, посвячення свого життя для служіння і не лише в Україні. Це надихає бути активним у своєму служінні. Особливо відчув важливість подібних заходів для своєї команди в церкві, у такому форматі інакше сприймається все, про що йдеться».

Довиденко Олександр із дружиною Лесею, пастор церкви у Київській області.

«Конференція – час об’єднання серед шторму, який зараз у нашій країні. Ми можемо підтримати одне одного, надихнути, коли ділимося своїми емоціями, переживаннями, перемогами, досвідом. Це запалює нас, ми беремо приклад один з одного, і можемо рухатися далі».

Андрій та Тетяна Васенда, місіонери з Тернополя.

«Мені дуже подобається атмосфера у колективі, тематичні семінари та проповіді, які підкріплювалися реальними історіями з життя. Вражений також природою, яку побачив під час екскурсій. Конференцію організовано дуже мудро: духовна і душевна частина вдало поєднуються».

Микола Черемушкин, майбутній місіонер місії з Рівного.

«Коли пастори у скрутних ситуаціях, ми намагаємося їх чогось навчити, але саме навчання мало дає результату. Потрібно діяти комплексно: духовно, душевно і фізично. Коли ми зближуємося, як на подібних конференціях, тоді людина може розповісти якусь особисту потребу, якою б при всіх вона не поділилася. Потрібно дружити з пасторами, спілкуватися за чашкою чаю. У такому форматі людина стає більш відкритою і може більше розповісти, а отже, їй можна краще послужити».

Юрій Савочка, пастор об’єднання церков «Спасіння», Київська область.

Місіонерські конференції «Христос є відповідь» проходять щороку у Карпатах.

Прес-центр місії «Христос є відповідь»