Світ

Даї Чжичао, один із лідерів церкви «Заповіт Раннього дощу» в Ченду, Китай, перебуває під домашнім арештом та постійним наглядом з вересня 2022 року. Йому заборонено залишати будинок, навіть якщо він хоче винести сміття чи пройти тест на COVID. У відповідь на такі заходи Даї не став протестувати чи подавати до суду на владу. Але за допомогою інших членів церкви він піклувався про молодих охоронців, приставлених до нього для цілодобового спостереження, забезпечивши їх одягом і, поділившись з ними Євангелією.

«Місто Ченду, столиця провінції Сичуань, де розташована церква «Заповіт Раннього дощу», цього року пережило особливо холодну зиму», – каже представник організації «Голос мучеників Корея» д-р Хен Сук Фолі. «Охоронцям, які ведуть стеження за Даї, доводиться сидіти на вулиці на морозі всю ніч, при цьому влада не забезпечує їх теплим одягом». Тоді як сам Даї та члени його церкви постачають їх гарячою водою, одягом та ковдрами.

«Це звичайна справа для церкви «Заповіт Раннього Дощу» та інших китайських церков, які перебувають під тиском уряду – вони активно моляться за своїх переслідувачів», – говорить представник Фолі. «Даї каже: «Слава Господу, що Той, хто з нами, більший за тих, хто з КПК [Комуністичною партією Китаю]. Моліться, щоб Господь помилував наших гонителів».

За словами представника Фолі, коли влада дізналася про прояви доброти стосовно охоронців з боку Дая та членів церкви, вони почали перекладати цих охоронців на іншу роботу.

Церква «Заповіт Раннього Дощу», де Даї є одним і керівників, пережила серію рейдів та затримань ключових лідерів після арешту старшого пастора Ван І та понад 100 членів церкви 9 грудня 2018 року. Пастора Ван І було засуджено 30 грудня 2019 р. до дев’яти років ув’язнення Народним судом проміжної інстанції Ченду за підбурювання до підриву державної влади та незаконну комерційну діяльність.

«Сам Даї став частішою метою дій поліції, — каже представник Фолі. У травні 2021 року «Голос мучеників-Корея» повідомив, як поліцейські напали на Дая, коли він та ще один служитель намагалися передати продукти члену церкви, який перебував на допиті в поліцейській дільниці. «Офіцер у цивільному бив Дая кулаками і штовхав ногами, але Даї назвав це «великою духовною вправою», — каже представник Фолі.

Представник Фолі каже, що протягом останнього року родина Дая зазнавала постійних переслідувань. «Офіцери в цивільному з погрозами ламали їхні двері і кілька разів забивали замкові отвори», – каже вона. Іншим членам сім’ї Дая дозволено виходити з дому, ходити до школи та купувати продукти, але сам Даї є ув’язненим у власному будинку. Він описав життя під домашнім арештом у пості в соціальній мережі: «Я благаю Бога зміцнити мене і допомогти мені боротися на війні. Я вірю, що Бог тримає все у своїх руках. Хоча я зіткнуся з набагато більшою кількістю утисків і труднощів у своєму житті я благаю Бога допомогти нам».

Щось справді особливе відбувається в американському Університеті Есбері (Кентуккі, США). Вже другий тиждень там триває богослужіння із постійною молитвою. 

Пише сайт Християни для України.

Все розпочалося 8 лютого. Того дня у кампусі відбувалося чергове богослужіння, як і десятки та сотні разів до цього. Але сталося щось особливе, що пізніше віряни назвуть початком пробудження. Присутні на богослужінні християни просто не припиняли свою молитву, і бувши наповненими Духом Святим, вони продовжили молитися годинами і навіть днями.

Це унікальне явище не обмежилося студентами, які традиційно відвідували такі молитви. Тисячі людей з різних штатів прибули до університету, щоб взяти участь у спільному богослужінні. Завдяки онлайн-трансляціям мільйони людей дізналися про пробудження в Есбері. Інформація про безперервну молитву швидко поширилася у соцмережах і привернула увагу широких мас. Лише у TikTok відео з цього богослужіння зібрали понад 35 мільйонів переглядів.

Така подія привернула увагу і багатьох журналістів, політиків та просто публічних людей. «Господь працює в Есбері, і життя буде змінено назавжди», — написав у Twitter колишній віцепрезидент США Майк Пенс.

Президент теологічної семінарії Есбері Тімоті Теннент, коментуючи подію, застеріг наразі не говорити про загальне відродження, адже відродженням це можна буде назвати, коли стануть видними плоди і певні фундаментальні зміни в церкві. «Я вважаю, що розумно сприймати це, на поточному етапі, як пробудження», — написав він у нещодавній публікації.

Президент Університету Есбері Кевін Браун висловив велику радість що цей навчальний заклад став епіцентром такої духовної події та назвав безперервну молитву прекрасним, історичним моментом духовного оновлення: «Ми переживаємо історичний момент в Університеті Есбері. З початку нашої регулярної капличної служби 8 лютого відбулося безліч проявів і дивовижного смирення, співчуття, сповідання, посвячення та відданості Богові».

Подібні прояви роботи Духа Святого багато разів зустрічалися в історії християнства. Лише за минуле століття відбулося з десяток таких пробуджень в американських християнських коледжах і університетах (в тому ж університеті Есбері аналогічне пробудження відбулося 1970 року). Нинішнє пробудження в Есбері не може залишає нікого байдужим. Ці події привертають увагу мільйонів людей, і демонструють християнам зі всього світу, що Бог живий, і сьогодні Він діє так само як і багато століть тому.

Місія  «Голос мучеників»  випустила книгу свідчень християн, які переслідувалися за віру.

Книга «Коли віра під забороною. 40 днів із переслідуваними християнами» Тодда Неттлтона, ведучого Радіо «Голос мучеників» доступна на сайті для скачування російською та українською мовами, повідомляє Християнський Мегапортал invictory.com .

«Подорож на зустріч із переслідуваними християнами: протягом понад 20 років Тодд Неттлтон, ведучий Радіо «Голос мучеників» подорожує світом і бере інтерв’ю у сотень християн, які переслідуються за ім’я Ісуса. Тепер він запрошує вас разом з ним зустрітися зі сміливими віруючими, чия віра надихне вас на глибшу посвяту Христу», — йдеться в анонсі книги.

«Протягом двох років ув’язнення в Туреччині мене зміцнював приклад тих, хто вірою та правдою служив Христу і вистояли за часів переслідувань. Список людей, які постраждали за віру, довгий. Деяким довелося боротися більше, ніж іншим — я, звичайно, теж боровся, — але, зрештою, важливо вистояти. Історії, подібні до тих, які Тодд зібрав у цій книзі, мають величезну цінність, вони допоможуть нам підготуватися, якщо ми раптом будемо покликані зайняти місце в цьому довгому списку — і я вважаю предметом першої важливості та терміновості бути до цього готовими», — написав відгук до книги пастор Ендрю Брансон, колишній в’язень за Христа у Туреччині.

«Текст книги адаптований із оригіналу, спочатку опублікованого «Голосом мучеників» в англомовному щомісячному бюлетені та на сайті організації. Всі події, описані в книзі, є достовірними, проте деякі імена та подробиці, що ідентифікують персонажів, змінені з метою безпеки», — підкреслюють у місії.

Завантажити книгу можна за посиланнями:

• російською мовою формат pdf та формат epub ;
• українською мовою формат pdf та формат epub .

«Голос мучеників» — некомерційна міжконфесійна християнська місіонерська організація, покликана служити переслідуваній церкві в усьому світі через надання практичної та духовної допомоги та залучення членів Тіла Христа у вільному світі до спілкування з гнаними віруючими та до молитви за них.

У грудні цього року у Наталії Савельєвої було перше Різдво після смерті її чоловіка Сергія у березні 2022 року. Сергій був одним із п’яти українських християн, які дбали про групу з 200 осіб, що жили у підвалі церкви в Маріуполі з початку війни в лютому. Він та ще четверо віруючих загинули, коли снаряд потрапила в автомобіль, у якому вони їхали у пошуках ліків та продуктів для тих, хто перебував під їхньою опікою.

«Коли я залишилася одна без коханого чоловіка Сергія, це був найстрашніший і найважчий день у моєму житті», — сказала Наталя «Голосу мучеників-Корея». «Я просто не знала, що робити та як жити далі. Мені теж довелося покинути рідне місто. Залишатися там було неможливо, дуже страшно та небезпечно для життя. Я просто молилася, щоб Бог подбав про мене і послав утіху».

Найбільше вона турбувалася за своїх двох синів

«Я дуже переживала за своїх діток, вони часто згадують тата і питають про нього», – сказала вона «Голосу мучеників-Корея». «Я пояснила їм, як могла, що він перебуває з Богом і йому там добре і що нам усім потрібно намагатися прожити таке життя, щоб зустрітися з ним на небі, де він на нас чекає».

Вона була здивована, коли з нею зв’язалася організація «Голос мучеників-Корея», яка надає підтримку сім’ям християн, які загинули за віру чи вірне служіння Христу. Представник організації «Голос мучеників – Корея» д-р Хен Сук Фолі сказала, що вони вперше дізналися про Наталю від місцевих християн.

«Коли християни, яких я раніше навіть не знала, почали мене підтримувати, я почала розуміти, що Бог через Своїх дітей так дбає про мене, це було великою підтримкою та підбадьоренням», – сказала Наталя. «Коли мої діти отримали подарунки на Різдво, то це було для них величезною радістю, я цілий день спостерігала за ними, як вони були щасливі та захоплені новими іграшками. Адже дітям так мало потрібно для радості, просто щоб їх любили і дбали про них. Я дуже вдячна Богові за людей, які беруть участь у нашому житті».

Різдвяний набір, отриманий Наталією, був одним із більш ніж 4500 подарунків, які цього святкового сезону подаровані дітям переслідуваних християн у дев’яти країнах у рамках проекту організації «Голос мучеників-Корея» у партнерстві з «Голосом мучеників Канади».

За словами представника Фолі, це не масове поширення, а повністю індивідуальне, коли місцеві християни визначають вміст посилок відповідно до місцевих чи сімейних потреб. Однак у кожній посилці є дитяча Біблія чи інша християнська книга для дітей.

Представник Фолі каже, що не всі одержувачі Різдвяних посилок пережили особисту втрату, як пані Савельєва, але всі вони діти, чиї сім’ї або живуть нині, або нещодавно тікали з країн, де сповідування християнської віри є незаконним чи обмеженим. Цього року це діти християнських сімей із Китаю, Росії, України, Ефіопії, Еритреї, Лаосу, Узбекистану, М’янми та Північної Кореї.

«У регіоні Тиграй у Північній Ефіопії християни-протестанти постійно стикаються з підозрами та дискримінацією з боку православних жителів країни, тому що президент Ефіопії, який веде війну з Тиграєм, є християнином-протестантом», – сказала представник Фолі. «У Тиграї справжній голод і християни-протестанти стикаються з особливо складними проблемами».

«У 2021 році за допомогою наших донорів ми зібрали кошти і роздали понад 1700 різдвяних посилок», – каже представник Фолі. «Цього року кількість зросла до 4500 посилок завдяки партнерству з Голосом мучеників Канади (Voice of the Martyrs Canada). Насправді, у грудні ми отримали додаткові кошти від наших жертводавців, завдяки чому ми зможемо роздавати Різдвяні посилки протягом усього лютого».

Представник Фолі зазначає, що акцент організація робить не на збільшенні кількості посилок, що роздаються, а на підтримці індивідуального особистого зв’язку з кожною родиною-отримувачем.

Представник Фолі розказує на історію молодого хлопчика-християнина з Лаосу, який раніше отримав подарунок на Різдво. «Лаос — одна з п’яти країн, де все ще править комунізм, але переважна більшість громадян сповідує буддизм. Християни, які становлять незначну меншість у країні, звикли до дискримінації та труднощів, будучи відрізаними від інших у соціальному та часто економічному плані. Одна мати, чий син отримав посилку, сказала: «Мій син дуже радий подарунку. Такого подарунка він у житті не одержав. Мій син помолився Богові і подякував за подарунок. Він бігав до наших сусідів і казав їм: «Я отримав подарунок нізвідки!».

Представник Фолі просить молитися за роздачу Різдвяних посилок, що залишилися. «У деяких із дев’яти країн, де ми розповсюджуємо ці посилки цього року, COVID, війна та пильне спостереження влади за місцевими християнами ускладнюють поширення, особливо тому, що це не масове поширення, а скоріше «підпільна» доставка конкретним дітям із християнських сімей. Будь ласка, моліться за тих, хто роздає подарунки, а також за дітей, які їх одержують».

Представник Фолі каже, що вона вдячна Господу за те, що жодна з більш ніж 4500 посилок не була перехоплена чи конфіскована владою. «Я думаю, що цей проект є справжнім дивом», – сказала вона. «Подарунки отримують реальні діти, які живуть в умовах війни, голоду та переслідувань. Якщо ми успішно виконуємо свою роботу, діти-християни говорять те, що сказав хлопчик із Лаосу: «Подарунок нізвідки».

Представник Фолі каже, що «Голос мучеників-Корея» очікує, що всі посилки будуть доставлені до кінця лютого.

За інформацією ChristianHeadlines , зйомки продовження фільму «Страсті Христові» мають розпочатися вже цього року.

Кіножурналіст Джордан Румі повідомив, що «Мел Гібсон нарешті приступить до зйомок «Страсті Христові: Воскресіння» найближчими місяцями».

«Джим Кевізел (актор, який виконував роль Ісуса Христа у фільмі «Страсті Христові», – прим. ред.) повернеться в ролі Ісуса», – написав Румі у своєму блозі WorldofReel.com.
Крім того, сайт IMBD.com зазначає, що вихід нового фільму заплановано на 2024 рік.

«Страсті Христові» залишаються найкасовішим фільмом на християнську тематику всіх часів. Він зібрав усередині країни 370 мільйонів доларів і розповідає про останні години життя Ісуса перед Його розп’яттям.

«Сіквел розробляється близько десяти років, — написав Румі. — Гібсон старанно працював над сценарієм зі сценаристом фільму «Хоробре серце» Рендаллом Воллесом — вже було шість чернеток, — написав він. — «Воскресіння» буде зосереджено на двадцяти чотирьох годинах, що охоплюють страсті Ісуса, та подіях, що відбулися за три дні між його розп’яттям та воскресінням».

Раніше, 2004 року, Мел Гібсон розповідав, що фільм став для нього глибоким духовним досвідом. За його словами, він відчував, що Бог веде його до цього.

«Кілька років тому, — сказав він DTS Voice у 2004 році, — я дивився у вікно, питаючи, чому я не повинен стрибати. Життя не мало сенсу. Воно було нудним.
Я був поганим хлопцем… справді жахливим хлопцем. Мої гріхи були першими, хто прибив його до хреста. Ось чому Я так хотів розповісти Його історію».

Що може дати кращу оцінку Стамбульській конвенції, ніж відмова від неї Туреччини — держави, де і був підписаний документ? У вівторок, 3 січня, Колегія адміністративних судів Державної ради поставила крапку в тривалому процесі дератифікації документа.

Про це повідомляє сайт Християни для України

20 березня 2021 року президент Туреччини видав указ про одностороннє припинення дії Стамбульської конвенції. Це рішення спричинило низку заперечень і протестів з боку лівих неурядових організацій. Їх представники намагалися скасувати указ Реджепа Ердогана через подання позовів, проте нині суд поставив крапку в цій історії і визнав скасування дії конвенції законним.

Стамбульська конвенція — скандальний і маніпулятивний документ, в якому під прикриттям боротьби з домашнім насиллям, вносяться в законодавство принципи гендерної ідеології (наприклад, так звана «гендерна нерівність» визначається як основа насильства проти жінок). Документ націлений не лише на боротьбу з насиллям, але на зміну свідомості громадян, що зазначено у вимозі широкого використання гендерних підходів в освіті та законотворчому процесі.

Прийняття Стамбульської конвенції у 2011 році однозначно було помилкою для всіх її підписантів. Можливо, тоді не всі європейські лідери могли уявити, до якого абсурду прийде «гендерний» порядок денний через десятиліття, тому сьогодні ми чуємо про наміри відмовитися від конвенції.

Символічно, що Туреччина була першою державою, яка ратифікувала документ і тепер стала першою, яка відмовилася від нього. Противники конвенції давно висловлювали занепокоєння сумнівними її положеннями і підзвітністю, яка накладається на державу-підписанта, а відтак ставить в залежність від спеціальних контролюючих органів.

Вийшовши з-під юрисдикції Стамбульської конвенції, Туреччина обрала суверенітет і здоровий глузд. Хоча далеко не всі рішення турецької влади варто схвалювати, проте тут вони демонструють свідомість і самостійність в процесі ухвалення рішень. Аналогічну оцінку конвенції дала і Польща у 2020 році, однак намір вийти юридично ще не закріпила.

На жаль, українська влада обрала інший шлях, коли ратифікувала конвенцію минулого літа. У червні депутати голосували за її ратифікацію, коли були заборонені протести у зв’язку з воєнним станом. Але Стамбульська конвенція — точно не питання національної безпеки, тому голосування було нічим іншим як результатом тиску з боку європейських чиновників перед остаточним наданням Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Християни мають пам’ятати, що влада проігнорувала численні звернення громадян і представників церков, а відповідь на петицію про скасування конвенції була явно зневажливою до консервативної громадськості.

Тихо падаючий сніг на фоні запалених ліхтарів, засніжені алеї в парку, по яких хочеться гуляти і гуляти, уявляючи, як от-от будеш цмулити гаряче какао як компенсацію за замерзлий ніс…

Час подарунків та особливих слів із побажаннями кращого, сподіваючись на це найкраще, як не в жоден інший сезон.

Час чудес і час очікування здійснення давно омріяного в серці: а раптом цього разу?

Атмосфера Різдва всім добре знайома та улюблена з дитинства. І вік не важливий – всі очікують на цей особливий час щороку.

Різдвяна пора довгоочікувана не тільки в наших «помірних» широтах, а й у країнах Африки та Азії, де снігу не буває, але є свої родзинки свята.

Про це йтиметься у статті, написаній зі слів місіонерів та партнерів CITA, які служать в Ефіопії, Індії, Камбоджі та Монголії.

Ефіопія: Різдво 2015 року

Що? Хіба прийдешній рік не 2023?

У Ефіопії свій особливий календар, і минулого вересня країна відсвяткувала свій новий, 2015 рік. Різдво там відзначають 7 січня і амхарською його називають «Генна».

Напередодні дня народження Ісуса Христа вулиці країни Африканського Рогу наповнюються торговцями та покупцями овець та курей. Така приємна метушня означає, що скоро можна буде скуштувати святкову їжу.

Різдво для ефіопів – час, коли сім’ї збираються разом за столом з традиційними стравами — доро вот, кітфо, айб та ін., розповідає служитель CITA Ерубал Мулату.

Кавова церемонія — невід’ємна частина святкування — напій подають разом із традиційним ефіопським хлібом Діфо Дабо, який розрізає найстарша в родині людина та благословляє всіх домочадців.

У день свята ефіопи грають у традиційну гру, схожу на хоккей на траві, «Йе Генна Чевата». Вони вважають, що саме цією грою були зайняті пастухи, які першими побачили Немовля Ісуса.

До урочистого зібрання християнські церкви святково прикрашають свої будівлі та готують спеціальну програму.

У день Різдва діти опиняються в центрі уваги: співають та влаштовують вистави, до чого готуються цілий місяць. На служінні пастор розповідає про значення Різдва, а ввечері всі разом запалюють свічки та моляться. У деяких церквах усю різдвяну ніч Божа сім’я поклоняється Богові та вивчає Його Слово.

Індія: Різдво – час масових євангелізацій

На 80% індуїстська країна в різдвяний час особливо лояльна до християнства: влада Індії не перешкоджає вільно і масово говорити про Христа в багатьох штатах.

Для цього християни запрошують додому всіх друзів, сусідів, знайомих, родичів індусів, проводять святкову програму з танцями, піснями, проповіддю, тематичними виставами та частуваннями. До події вони готуються майже цілий рік.

Про традиційні святкові страви на Різдво місіонери говорять так: «рис усьому голова». Він – в основі всіх страв, змінюються лише спеції.

Тим не менш, на святковій трапезі в індійців можна спробувати солодощі сел-роті, які готуються… з рисового борошна.

А також пурі — смажений у фритюрі хліб із цільнозернового борошна. Його подають до місцевого десерту… з рису та халви.

Місіонери CITA Ангеліна та Данило кажуть, що індуси охоче відвідують християнські події, де вони можуть поїсти та добре провести час. Брати та сестри в Індії також роздають євангелізаційні брошури, трактати та календарі, адже Різдво для них — справжній шанс охопити сотні людей, щоб розповісти Добру Звістку.

Камбоджа: Різдво менше 1% населення?

«Чи святкують Різдво у Камбоджі? Ні, звичайно. Камбоджа – буддистська країна, і цей день не є ані державним святом, ані вихідним. Це звичайний буденний робочий день, який нічим не відрізняється від інших. Так само, як у європейських країнах не відзначають день народження Сіддхартха Гаутама (справжнє ім’я Будди)», – поділився місіонер Євген Євва.

То що виходить, до Різдва в Камбоджі причетні лише менш ніж 1% жителів країни – християни?

Навернені з буддистів і місіонери використовують Різдвяний час для Благовістя, адже в країні чимало людей, які ніколи не чули імені Ісуса.

Проповідують наші брати та сестри за допомогою лялькового театру, різдвяні постановки якого знайшли великий відгук у місцевого населення, особливо у дітей.

Багато мешканців у Камбоджі раніше не бачили такого жанру, як ляльковий театр.

Першого року лялькового служіння близько тисячі людей почули Добру Звістку, а діти отримали різдвяні подарунки.

Дату святкування Різдва місцеві християни розтягують на кілька тижнів. Вони вважають за краще до дат не прив’язуватися: коли вирішать, тоді й відсвяткують. А роблять це з метою побувати в гостях в інших церквах.

Після святкового богослужіння заведено робити спільну трапезу. Традиційно готують карі (наголос – на другий склад) – страва, схожа на густий суп.

Монголія: Різдво чи Цаган сар?

У цій азіатській країні тільки після розпаду срср стала відчутною релігійна свобода: до Монголії приїхали місіонери, і не тільки християнські із Західного світу, але і буддистські, і мусульмани.

Після приходу демократів до влади в країні почали відроджуватися буддійські храми, з’явилися інститути Лам (курси з тибетського буддизму). Монголи почали цікавитись західною культурою. Так, Merry Christmas підхопила молодь Монголії, не вдаючись у його суть, і для якої він став не більше, ніж веселощі з дзвіночками та іграшковими оленями на ялинці, а також піцою та куркою на столі.

Християни в Монголії почали святкувати Різдво з 1992 року, а лише роком раніше було перекладений на монгольську та надрукований Новий Завіт.

Християнські церкви зазвичай готують яскраве свято та розглядають цей день як можливість запросити нецерковних людей на святкове шоу: пісні, вистави, танці та трохи розповісти про Христа.

За словами місіонерів Руслана та Світлани Андрійченко, віднедавна можна потрапити на святкові виступи християнських виконавців — їхні концерти відбуваються на професійному рівні.

На святкування Різдва прийнято одягати найкраще. Народ Божий дотримується світської атрибутики в одязі: нерідко на різдвяний вечір приходять пані у вечірніх сукнях зі стразами.

У минулому соціал-комуністична країна, добре навчена відзначати єдине свято, яке замінило Різдво, – новий рік, віднедавна почала повертатися до своїх національних особливостей.

Монголи відзначають своє свято, пов’язане з новим роком – Цаган сар – «білий місяць» і означає «все нове». Він збігається з китайським календарем, тому святкування припадає на кінець лютого-березень.

Першого дня прийнято подавати до столу барана та бози, одягатись у національні костюми та після сімейного застілля ходити один до одного у гості.

Хоч би хто як святкував у своїй культурі Різдво, головне — пам’ятати, Хто народився і для чого людству був даний Син, який прийшов на землю Немовлям, і якому ми завдячуємо Його праведністю, радістю і миром в нас.

З Різдвом Христовим!

Статтю підготував прес-центр CITA

Про це на своїй фейсбук-сторінці написала журналістка, кореспондентка української служби Голосу Америки у Вашингтоні Катерина Лісунова, повідомляє RISU з посиланням на Духовний фронт України.

«На Голосі Америки я зараз працюю конгресовою кореспонденткою. І тому часто слухаю засідання, як Палати Представників, так і Сенату. І от цікаво, що усі засідання Конгресу починаються з молитви. А іще цікавіше, що принаймні кілька разів на тиждень вони обов’язково моляться за Україну перед початком слухань. Незалежно від того, чи є українське питання у розкладі законодавців, чи ні», – написала журналістка і проілюструвала допис відеозаписом зі засідання минулої середи, де Палата представників США у молитві загадує про тяжкі виклики перед Україною.

Примітно, що традиційну молитву перед засіданням Конгресу читає капелан Палати представників Маргарет Кіббен – пресвітеріанська священнослужителька, що з 2010 по 2014 рік була 18-м капеланом Корпусу морської піхоти США (CHMC) і заступником начальника капеланів ВМС США, а з 2014 по 2018 рік служила 26-м головним капеланом ВМС США.

Текст молитви переклала інша користувачка фейсбуку Світлана Павленко, зазначаючи: «Може, коли ви зараз сидите у холоді, без світла i тепла, вам стане трохи тепліше на серці».

Молитва Палати представників США у перекладі Світлани Павленко:

Mи знову молимося, i з нами та ж пристрасть, та сама відданість, та сама готовність захищати від сучасних ворогів Свободу та Суверенітет, Мир та Справедливість.

Нам достатньо озирнутися навколо земної кулі, щоб побачити репризу ірраціональних гордовитостей, які загрожують Україні. Ми підтримуємо український народ в його рішучості та твердому зобов’язанні протистояти своїм гнобителям у цей сумний період його історії.

О, володарю, суддя між народами! Виріши суперечки твого народу! I нехай вони перекують свою зброю в інструменти, які будуть обробляти землю, а не знищувати її, нехай їхня зброя буде віддана інструментам дипломатії та стабільності.

I нехай у цей день ми отримаємо натхнення залишити наші війни та вшанувати тих, хто йшов перед нами з новою відданістю миру у спасінні, яке можна знайти тільки в твоєму імені, ми молимося.

Aмінь.