Свята

У грудні цього року у Наталії Савельєвої було перше Різдво після смерті її чоловіка Сергія у березні 2022 року. Сергій був одним із п’яти українських християн, які дбали про групу з 200 осіб, що жили у підвалі церкви в Маріуполі з початку війни в лютому. Він та ще четверо віруючих загинули, коли снаряд потрапила в автомобіль, у якому вони їхали у пошуках ліків та продуктів для тих, хто перебував під їхньою опікою.

«Коли я залишилася одна без коханого чоловіка Сергія, це був найстрашніший і найважчий день у моєму житті», — сказала Наталя «Голосу мучеників-Корея». «Я просто не знала, що робити та як жити далі. Мені теж довелося покинути рідне місто. Залишатися там було неможливо, дуже страшно та небезпечно для життя. Я просто молилася, щоб Бог подбав про мене і послав утіху».

Найбільше вона турбувалася за своїх двох синів

«Я дуже переживала за своїх діток, вони часто згадують тата і питають про нього», – сказала вона «Голосу мучеників-Корея». «Я пояснила їм, як могла, що він перебуває з Богом і йому там добре і що нам усім потрібно намагатися прожити таке життя, щоб зустрітися з ним на небі, де він на нас чекає».

Вона була здивована, коли з нею зв’язалася організація «Голос мучеників-Корея», яка надає підтримку сім’ям християн, які загинули за віру чи вірне служіння Христу. Представник організації «Голос мучеників – Корея» д-р Хен Сук Фолі сказала, що вони вперше дізналися про Наталю від місцевих християн.

«Коли християни, яких я раніше навіть не знала, почали мене підтримувати, я почала розуміти, що Бог через Своїх дітей так дбає про мене, це було великою підтримкою та підбадьоренням», – сказала Наталя. «Коли мої діти отримали подарунки на Різдво, то це було для них величезною радістю, я цілий день спостерігала за ними, як вони були щасливі та захоплені новими іграшками. Адже дітям так мало потрібно для радості, просто щоб їх любили і дбали про них. Я дуже вдячна Богові за людей, які беруть участь у нашому житті».

Різдвяний набір, отриманий Наталією, був одним із більш ніж 4500 подарунків, які цього святкового сезону подаровані дітям переслідуваних християн у дев’яти країнах у рамках проекту організації «Голос мучеників-Корея» у партнерстві з «Голосом мучеників Канади».

За словами представника Фолі, це не масове поширення, а повністю індивідуальне, коли місцеві християни визначають вміст посилок відповідно до місцевих чи сімейних потреб. Однак у кожній посилці є дитяча Біблія чи інша християнська книга для дітей.

Представник Фолі каже, що не всі одержувачі Різдвяних посилок пережили особисту втрату, як пані Савельєва, але всі вони діти, чиї сім’ї або живуть нині, або нещодавно тікали з країн, де сповідування християнської віри є незаконним чи обмеженим. Цього року це діти християнських сімей із Китаю, Росії, України, Ефіопії, Еритреї, Лаосу, Узбекистану, М’янми та Північної Кореї.

«У регіоні Тиграй у Північній Ефіопії християни-протестанти постійно стикаються з підозрами та дискримінацією з боку православних жителів країни, тому що президент Ефіопії, який веде війну з Тиграєм, є християнином-протестантом», – сказала представник Фолі. «У Тиграї справжній голод і християни-протестанти стикаються з особливо складними проблемами».

«У 2021 році за допомогою наших донорів ми зібрали кошти і роздали понад 1700 різдвяних посилок», – каже представник Фолі. «Цього року кількість зросла до 4500 посилок завдяки партнерству з Голосом мучеників Канади (Voice of the Martyrs Canada). Насправді, у грудні ми отримали додаткові кошти від наших жертводавців, завдяки чому ми зможемо роздавати Різдвяні посилки протягом усього лютого».

Представник Фолі зазначає, що акцент організація робить не на збільшенні кількості посилок, що роздаються, а на підтримці індивідуального особистого зв’язку з кожною родиною-отримувачем.

Представник Фолі розказує на історію молодого хлопчика-християнина з Лаосу, який раніше отримав подарунок на Різдво. «Лаос — одна з п’яти країн, де все ще править комунізм, але переважна більшість громадян сповідує буддизм. Християни, які становлять незначну меншість у країні, звикли до дискримінації та труднощів, будучи відрізаними від інших у соціальному та часто економічному плані. Одна мати, чий син отримав посилку, сказала: «Мій син дуже радий подарунку. Такого подарунка він у житті не одержав. Мій син помолився Богові і подякував за подарунок. Він бігав до наших сусідів і казав їм: «Я отримав подарунок нізвідки!».

Представник Фолі просить молитися за роздачу Різдвяних посилок, що залишилися. «У деяких із дев’яти країн, де ми розповсюджуємо ці посилки цього року, COVID, війна та пильне спостереження влади за місцевими християнами ускладнюють поширення, особливо тому, що це не масове поширення, а скоріше «підпільна» доставка конкретним дітям із християнських сімей. Будь ласка, моліться за тих, хто роздає подарунки, а також за дітей, які їх одержують».

Представник Фолі каже, що вона вдячна Господу за те, що жодна з більш ніж 4500 посилок не була перехоплена чи конфіскована владою. «Я думаю, що цей проект є справжнім дивом», – сказала вона. «Подарунки отримують реальні діти, які живуть в умовах війни, голоду та переслідувань. Якщо ми успішно виконуємо свою роботу, діти-християни говорять те, що сказав хлопчик із Лаосу: «Подарунок нізвідки».

Представник Фолі каже, що «Голос мучеників-Корея» очікує, що всі посилки будуть доставлені до кінця лютого.

Багато років поспіль на Різдво, читаючи історію народження Спасителя Христа Ісуса, ми згадували радісну звістку:

«І сказав їм Ангел: Не бійтеся; я звіщаю вам велику радість, котра буде всім людям: Бо нині народився вам у місті Давидовому Рятівник, Котрий є Христос Господь», (Луки 2:9-11).

У ту ніч всі, кого Господь догорнув до цієї події, були в дивовижному захваті. Але минуло всього декілька діб, батьки принесли немовля до храму Божого та почули іншу звістку: пророцтво Семена.

«І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром, бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє, яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами, Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!» І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене. А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: «Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, — і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!» (Лк. 2:21-35).

Різдвяна ніч зі своєю радісною звісткою минула. Почалась розгортатися інша історія. Історія страждання та протистояння. Історія кривавої боротьби світла з темрявою. Через 33 роки піднявся меч. Ісус Христос був розіп’ятий на хресті. Марія втратила свого Сина, який не скоїв жодного гріха та рятував інших. Згодом меч досяг Його учнів та послідовників, які зазнавали гоніння та катування. 

«Бо й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, — будуть переслідувані», (2  Тимофія 3:12).

Але Ісус сказав: «Злодій приходить лише для того, щоб украсти, вбити і погубити; Я прийшов для того, щоб мали життя і мали його уповні. Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок», (Івана 10:10-11).

Він це зробив і переміг. Переміг смерть та темряву. Тому що смерті неможливо було Його втримати – Він воскрес! 

Але це інше свято…

Сьогодні меч прийшов до нашої країни. Продовжують виконуватися пророчі слова Семена: «І тобі меч прониже душу, – нехай відкриються заміри багатьох сердець», (Луки 2:35).

Але це вже не про Марію. Це вже про нас. Ця війна відкриває заміри сердець. Ті, хто впустив Христа в своє серце, витримають іспит.

Хто, як Семен побачив Спасіння в Ісусі, будуть «відпущені» від страждань цього світу та матимуть мир в Ісусі Христі. Хто не пізнав ані Батька, ані Сина, будуть спіймані в сатанинські танета.

Ісус казав Своїм учням: «Оце сказав Я вам, щоб ви не спокусилися. Виженуть вас із синагог; навіть прийде година, коли кожний, що вбиватиме вас, буде вважати, що тим самим служить Богові! Так будуть чинити, тому що не пізнали ні Батька, ні Мене. Але Я повідав вам про це для того, щоб ви, коли надійде та година, пригадали, що Я повідав вам про це…» (Івана 16:1-11).

Тож не спокушаємося. Тримаймося віри, надії, любові. Шукаємо Господа та правди Його. Бережемо своє серце!

«Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, – віра наша» (1  Івана 5:4).

Христос народився і Христос воскрес!

Автор:  Олександр Богданов 

Джерело: poklik.media

Благодійний ярмарок в Ужгороді дав неочікувані результати, – церква зібрала 100 тис. грн. Кошти підуть на допомогу дітям-переселенцям з Бахмута.

Повідомляє сайт ВСЦ ЄХБ

На території дому молитви організували багато локацій, де гості могли придбати різні смаколики, вироби ручної роботи, і в такий спосіб пожертвувати кошти.

Пастор Давид Орос розповідає:

«Ми зробили станції з домашньою випічкою, хот-догами, бограчем, авторськими солодощами від кондитерської Trifle, випічкою від MercyFarm та цукровою ватою. Також був гарячий безалкогольний глінтвейн, какао і чай».

Працював молитовний намет, де відвідувачі могли отримати духовну консультацію від компетентних пасторів та придбати корисну літературу.
А також локації рукоділля для всієї родини, станція клубу «Майбутнє» для наймолодших.

У якості фотозони відвідувачі облюбували різдвяний вертеп з біблійними персонажами Йосипом і Марією. А живих овечок та кіз можна було гладити і годувати. Все це супроводжували святкові й натхненні різдвяні пісні.

Тихо падаючий сніг на фоні запалених ліхтарів, засніжені алеї в парку, по яких хочеться гуляти і гуляти, уявляючи, як от-от будеш цмулити гаряче какао як компенсацію за замерзлий ніс…

Час подарунків та особливих слів із побажаннями кращого, сподіваючись на це найкраще, як не в жоден інший сезон.

Час чудес і час очікування здійснення давно омріяного в серці: а раптом цього разу?

Атмосфера Різдва всім добре знайома та улюблена з дитинства. І вік не важливий – всі очікують на цей особливий час щороку.

Різдвяна пора довгоочікувана не тільки в наших «помірних» широтах, а й у країнах Африки та Азії, де снігу не буває, але є свої родзинки свята.

Про це йтиметься у статті, написаній зі слів місіонерів та партнерів CITA, які служать в Ефіопії, Індії, Камбоджі та Монголії.

Ефіопія: Різдво 2015 року

Що? Хіба прийдешній рік не 2023?

У Ефіопії свій особливий календар, і минулого вересня країна відсвяткувала свій новий, 2015 рік. Різдво там відзначають 7 січня і амхарською його називають «Генна».

Напередодні дня народження Ісуса Христа вулиці країни Африканського Рогу наповнюються торговцями та покупцями овець та курей. Така приємна метушня означає, що скоро можна буде скуштувати святкову їжу.

Різдво для ефіопів – час, коли сім’ї збираються разом за столом з традиційними стравами — доро вот, кітфо, айб та ін., розповідає служитель CITA Ерубал Мулату.

Кавова церемонія — невід’ємна частина святкування — напій подають разом із традиційним ефіопським хлібом Діфо Дабо, який розрізає найстарша в родині людина та благословляє всіх домочадців.

У день свята ефіопи грають у традиційну гру, схожу на хоккей на траві, «Йе Генна Чевата». Вони вважають, що саме цією грою були зайняті пастухи, які першими побачили Немовля Ісуса.

До урочистого зібрання християнські церкви святково прикрашають свої будівлі та готують спеціальну програму.

У день Різдва діти опиняються в центрі уваги: співають та влаштовують вистави, до чого готуються цілий місяць. На служінні пастор розповідає про значення Різдва, а ввечері всі разом запалюють свічки та моляться. У деяких церквах усю різдвяну ніч Божа сім’я поклоняється Богові та вивчає Його Слово.

Індія: Різдво – час масових євангелізацій

На 80% індуїстська країна в різдвяний час особливо лояльна до християнства: влада Індії не перешкоджає вільно і масово говорити про Христа в багатьох штатах.

Для цього християни запрошують додому всіх друзів, сусідів, знайомих, родичів індусів, проводять святкову програму з танцями, піснями, проповіддю, тематичними виставами та частуваннями. До події вони готуються майже цілий рік.

Про традиційні святкові страви на Різдво місіонери говорять так: «рис усьому голова». Він – в основі всіх страв, змінюються лише спеції.

Тим не менш, на святковій трапезі в індійців можна спробувати солодощі сел-роті, які готуються… з рисового борошна.

А також пурі — смажений у фритюрі хліб із цільнозернового борошна. Його подають до місцевого десерту… з рису та халви.

Місіонери CITA Ангеліна та Данило кажуть, що індуси охоче відвідують християнські події, де вони можуть поїсти та добре провести час. Брати та сестри в Індії також роздають євангелізаційні брошури, трактати та календарі, адже Різдво для них — справжній шанс охопити сотні людей, щоб розповісти Добру Звістку.

Камбоджа: Різдво менше 1% населення?

«Чи святкують Різдво у Камбоджі? Ні, звичайно. Камбоджа – буддистська країна, і цей день не є ані державним святом, ані вихідним. Це звичайний буденний робочий день, який нічим не відрізняється від інших. Так само, як у європейських країнах не відзначають день народження Сіддхартха Гаутама (справжнє ім’я Будди)», – поділився місіонер Євген Євва.

То що виходить, до Різдва в Камбоджі причетні лише менш ніж 1% жителів країни – християни?

Навернені з буддистів і місіонери використовують Різдвяний час для Благовістя, адже в країні чимало людей, які ніколи не чули імені Ісуса.

Проповідують наші брати та сестри за допомогою лялькового театру, різдвяні постановки якого знайшли великий відгук у місцевого населення, особливо у дітей.

Багато мешканців у Камбоджі раніше не бачили такого жанру, як ляльковий театр.

Першого року лялькового служіння близько тисячі людей почули Добру Звістку, а діти отримали різдвяні подарунки.

Дату святкування Різдва місцеві християни розтягують на кілька тижнів. Вони вважають за краще до дат не прив’язуватися: коли вирішать, тоді й відсвяткують. А роблять це з метою побувати в гостях в інших церквах.

Після святкового богослужіння заведено робити спільну трапезу. Традиційно готують карі (наголос – на другий склад) – страва, схожа на густий суп.

Монголія: Різдво чи Цаган сар?

У цій азіатській країні тільки після розпаду срср стала відчутною релігійна свобода: до Монголії приїхали місіонери, і не тільки християнські із Західного світу, але і буддистські, і мусульмани.

Після приходу демократів до влади в країні почали відроджуватися буддійські храми, з’явилися інститути Лам (курси з тибетського буддизму). Монголи почали цікавитись західною культурою. Так, Merry Christmas підхопила молодь Монголії, не вдаючись у його суть, і для якої він став не більше, ніж веселощі з дзвіночками та іграшковими оленями на ялинці, а також піцою та куркою на столі.

Християни в Монголії почали святкувати Різдво з 1992 року, а лише роком раніше було перекладений на монгольську та надрукований Новий Завіт.

Християнські церкви зазвичай готують яскраве свято та розглядають цей день як можливість запросити нецерковних людей на святкове шоу: пісні, вистави, танці та трохи розповісти про Христа.

За словами місіонерів Руслана та Світлани Андрійченко, віднедавна можна потрапити на святкові виступи християнських виконавців — їхні концерти відбуваються на професійному рівні.

На святкування Різдва прийнято одягати найкраще. Народ Божий дотримується світської атрибутики в одязі: нерідко на різдвяний вечір приходять пані у вечірніх сукнях зі стразами.

У минулому соціал-комуністична країна, добре навчена відзначати єдине свято, яке замінило Різдво, – новий рік, віднедавна почала повертатися до своїх національних особливостей.

Монголи відзначають своє свято, пов’язане з новим роком – Цаган сар – «білий місяць» і означає «все нове». Він збігається з китайським календарем, тому святкування припадає на кінець лютого-березень.

Першого дня прийнято подавати до столу барана та бози, одягатись у національні костюми та після сімейного застілля ходити один до одного у гості.

Хоч би хто як святкував у своїй культурі Різдво, головне — пам’ятати, Хто народився і для чого людству був даний Син, який прийшов на землю Немовлям, і якому ми завдячуємо Його праведністю, радістю і миром в нас.

З Різдвом Христовим!

Статтю підготував прес-центр CITA

Про це свідчать результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 20-21 листопада. Частка тих, хто святкує Різдво тільки 25 грудня зросла з 4% до 11%. Це незначний показник в контексті всієї країни, проте в обидві дати святкуватимуть його вже 25% (відповідно 36% святкуватимуть Різдво цьогоріч 25 грудня).

Про це пишуть на сайті Християни для України

Соціологи також запитали про підтримку повного перенесення Різдва і схвалення такої ідеї висловили 44% опитаних. Тут простежуємо суттєву різницю з торішнім опитуванням, адже раніше таку ініціативу схвалювали лише 26% українців.

Ще влітку рішення про використання григоріанського календаря ухвалили два найбільших протестантських союзи церков — Церква християн віри євангельської України та Євангельські Християни-Баптисти. Поступовий перехід на 25 грудня — процес, який розпочався в протестантів ще до цього року, але великі суспільні зміни, пов’язані з війною, пришвидшують цей процес.

Православна Церква України також ухвалила рішення про дозвіл для окремих громад використовувати новоюліанський календар, проте для православних зміна дати є складнішою, адже вони відзначають багато інших свят, прив’язаних до календаря. Разом з цим, серед вірян ПЦУ Різдво 25 грудня підтримують 46%. Також висока підтримка такої ініціативи є серед греко-католиків.

Святкування Різдва та інших християнських свят за григоріанським календарем — це, безумовно, добра тенденція. У питанні свят ми поступово повертаємося до загальносвітової єдності християн. Однак тут постає один виклик, пов’язаний із секуляризацією і взагалі відмовою від Різдва.

Що саме люди будуть святкувати 25 грудня: народження Ісуса Христа чи умовний і душевний «X-mas»? Долучаючись до західних традицій, важливо не перейняти кризу цих традицій. Різдво — це не просто атмосфера, смаколики, подарунки і час, проведений з сім’єю. Ці приємні атрибути лише частина традиції великої радості від народження Спасителя людства.

На жаль, дедалі рідше можна почути про справжню суть Різдва. Масова культура і публічний простір позбуваються християнського контексту, а відтак на зміну вертепу і святковому служінню в церкві приходить секуляризоване святкування, яке увібрало в себе західну культуру споживацтва і радянську зустріч Нового року. Актуальність і подальше збереження негативних тенденцій простежуємо і в результатах листопадового опитування: третині молоді взагалі байдуже на Різдво, бо воно для них нічого не означає.

В межах Відкритого простору дії «Християни для України» пропонуємо Вам долучитися до ініціативи «Різдвяний подарунок» зі створення різдвяних подаруночків для дітей! Ви можете зробити це як від себе особисто, так і запропонувати своїм друзям чи членам церков долучитися до цієї ініціативи.

Усі діти люблять подарунки! Для них це один з головних проявів любові. У таких страшних обставинах любов — це єдиний дієвий засіб захистити наших дітей від руйнівних травм війни і зберегти їм дитинство. Особливо це стосується тих із них, хто мешкає в гарячих точках України, і тих, хто втік від війни в інші регіони. Влаштуймо дітям Різдвяні свята з подарунками! Впевнені, що навколо Вас є діти, які мають потребу, щоб хтось став для них промінчиком світла і тепла у цей різдвяний час.

«Якщо Вам потрібні поради про те, як можна організувати такий проект у себе в церкві або про те, як знайти дітей, для яких Ви це можете зробити, напишіть нам для більш детальної інформації: +48 537 463 435 Ян (Телеграм)», – закликають організатори.

Ось список ідей для Різдвяного подарунка:

– Біблія
– шарф, шапка, рукавички
– теплі шкарпетки (діти зараз по-особливому потребують тепла)
– резинки/приколки для волосся
– гребінець
– зубна щітка та паста
– цукерки/шоколад
– книжки
– лялька, машинка
– невеличкий музичний інструмент
– кольорові олівці, маркери, ручки, фарби
– блокноти, стікери, наліпки
– розмальовки
– ліхтарик
– LED гірлянда
– конструктор LEGO, кубики
– надувні кульки
– інтерактивні ігри
– настільні ігри

Комітет дитячого та підліткового служіння спільно із командою луцької церкви «Дім Євангелія» розробили програму триденного зимового табору для дітей 6-11 років.

«Викрадене Різдво» — це детальний посібник для тих, хто служить дітям України. Програма покликана допомогти дітям зрозуміти справжнє значення та цінність події Народження Спасителя людства і не втратити її серед усього другорядного.

«Світло серед темряви» – під такою назвою у Луцьку пройшов перший із серії різдвяних благодійних концертів для переселенців. На захід були запрошені ВПО з Миколаївщини, Херсонщини, Дніпропетровщини та Запоріжжя. Подія, яка відбулася 3 грудня у міському Палаці культури, зібрала близько 250 дорослих і 90 дітей. 

Концерт організувала луцька церква «Голгофа» за підтримки благодійного фонду «Добра справа» та Луцької міської ради. 

Загубитися на заході було неможливо – на вході до Палацу культури гостей зустрічала команда волонтерів, одягнених в однакові худі з логотипом церкви. Після реєстрації, яка для зручності була організована по областях, людям видали квитки і провели до їхніх місць. Незважаючи на те, що організатори очікували близько 350 гостей, зал був практично заповнений.    

Аби розрядити атмосферу, ведуча жартувала про часті відключення електроенергії, які вже стали звичними для лучан. Сама ж назва концерту, як зазначили організатори, не випадкова, і має подвійне символічне значення. 

«Концерт ми назвали «Світло серед темряви» не лише тому, що тема світла зараз надзвичайно актуальна під час блекаутів. Але також і тому, що Різдво – це про прихід Небесного Світла в цей темний світ, який відбувся, щоб Боже Світло поселилося в серці кожної людини. Ми віримо, що світло завжди перемагає темряву, тому з нетерпінням чекаємо і молимося про нашу перемогу в цій війні і про настання миру», – пояснив пастор церкви «Голгофа» Андрій Савич.

До благодійного заходу для переселенців долучився їхній земляк родом з Миколаєва, офіцер ЗСУ Андрій Тюренков. Він процитував рядки з патріотичної лірики Павла Тичини і підкреслив, що війна та складні обставини лише об’єднали українців. Військовий також побажав переселенцям відчути святкову атмосферу Різдва на цьому концерті та миру в серцях і домівках. 

«Ми не знаємо, чому ці події трапляються з нами, але я вірю, що Бог використає їх, і про українську націю будуть знати в усьому світі», – наголосив Андрій Тюренков.

Після його промови усіх присутніх закликали вшанувати пам’ять усіх загиблих бійців та мирного населення хвилиною мовчання.

Привітати переселенців з прийдешнім святом Різдва прийшов і депутат Луцької міської ради Роман Кравчук. Від імені мера Ігоря Поліщука, а також як представник благодійного фонду «Добра справа», він висловив підтримку внутрішньо переміщеним особам, які проживають в Луцьку. Депутат наголосив, що зараз всі департаменти міської ради, а також робота фонду в першу чергу спрямовані на допомогу переселенцям.

«Звісно, ми б хотіли, щоб кожен з вас зміг повернутися у мирні міста і власні домівки. Але якщо ви приймете рішення залишитися тут, Луцьк готовий вас гостинно приймати. Кожен з вас може розраховувати на нашу допомогу і підтримку. Ми не знаємо вас особисто, але готові служити вам і забезпечувати вас усім необхідним», – запевнив Роман Кравчук. 

Налаштувати святковий різдвяний настрій усім присутнім допомагав гурт «Cry неба» зі Львова. Фронтмен гурту Олекса Мамедов виконав кілька авторських пісень, які він написав під час війни. 

Родзинкою концерту стало виконання сучасної версії хіта Кузьми Скрябіна «Місця щасливих людей». Слухаючи пісню з новим текстом, де згадки про міста Європи замінили згадками українських міст, постраждалих від російської агресії, люди в залі не стримували сліз. 

По-особливому різдвяна атмосфера відчувалася, коли музиканти запропонували гостям концерту разом заспівати відомі колядки «Ой, у Вифлеємі» та «Нова радість стала». Відразу ж після цього пастор Андрій Савич виголосив коротке слово, в якому нагадав присутнім про важливість світла у житті кожної людини – не тільки фізичного, але й духовного. 

«Всі ми переживаємо темні дні. Але я вірю: одного дня буде світло на кожній площі, вулиці і будинку. А ще більше мені хочеться, щоб світло було і в наших серцях. Цим Світлом є Христос. Моє вам побажання, щоб ви слідували за цим Світлом», – резюмував пастор.

Програму благодійного заходу завершили спільною молитвою за Україну і перемогу.

У той час, коли дорослі слухали концерт, наймолодших гостей заходу розважали цікавою різдвяною програмою в дитячих кімнатах. Волонтери розділили дітей на дві вікові категорії, відповідно до яких підготували міні виставу, пісні, різдвяну історію, ігри та подарунки.

Приємним завершенням вечора стали пакети продуктової допомоги для кожного гостя, які забезпечив благодійний фонд «Добра справа».

Організація подібних заходів і служіння для переселенців не є чимось новим для церкви «Голгофа”. З початку війни адреса «проспект Соборності 26а», за якою знаходиться приміщення церкви, стала одним з найпопулярніших «туристичних місць» Луцька для ВПО.

«Місія кожної церкви – проповідувати про Божу любов і являти її ділами. Це те, що ми намагалися робити завжди, але коли прийшла повномасштабна війна, то події в країні і місті скорегували нас у нашому служінні людям. Звісно, ми не могли залишитися осторонь, тому з перших днів почали активно служити, і допомога переселенцям була одним із напрямків», – розповідає пастор Андрій Савич.

Спочатку в церкві приймали переселенців на нічліг, годували і вдягали, забезпечували речами першої необхідності, допомагали з доїздом до кордону. Пізніше почали видавати гуманітарну допомогу у вигляді продуктів, побутової хімії, засобів гігієни та одягу. За словами Андрія Савича, все це було не просто організувати, адже до них зверталися тисячі людей з різними потребами. Однак церква поступово вчилася організовувати процес видачі допомоги та вчасно реагувати на нові виклики.

«В процесі видачі продуктової допомоги ми побачили, що люди прагнуть спілкування – їм болить, і вони мають що розповісти. Якось ми стали свідками, як люди з одного села, яке зараз знаходиться в окупації, вперше за кілька місяців зустрілися, стоячи в черзі за продуктами. Вони плакали від радості, і ми плакали разом з ними», – згадує пастор.

Саме з цього, пояснює Андрій Савич, і виникла ідея проводити зустрічі для переселенців по областях, де люди могли б знайомитися, спілкуватися, а також отримати допомогу та почути слова підбадьорення. Так протягом цілої осені у приміщенні церкви «Голгофа» відбувалися подібні зустрічі. А з грудня вирішили продовжити їх у більшому залі зі святковою різдвяною програмою. На ці концерти вже запросили представників міської ради, військових, професійних музикантів та співаків.   

«Хочеться, щоб люди могли відчути радість Різдва, відчути, що про них хтось думає, і вони не самотні. Адже Різдво – це саме про це: Бог прийшов у цей світ, щоб ми розуміли, що ми не самотні у наших проблемах. Він прийшов врятувати нас і запросити до Себе на свято у небеса», – додає пастор.

З такою мотивацією церковна команда волонтерів вже планує наступний концерт, на який приїдуть фіналістка «Голосу країни-12» Анна Кіндзерська та заслужений артист України Дмитро Андрієць. Нагадаємо, що в планах церкви «Голгофа» організувати ще два таких благодійних івенти. 10 грудня відбудеться концерт для ВПО з Донеччини, 17 грудня – з Луганщини та Харківщини.

Вхід вільний, однак у зв’язку з обмеженою кількістю місць, організатори просять попередньо обов’язково зареєструватися за номером: (099) 316 63 73.

1 грудня 2022 року в Україні та за її межами стартувала ініціатива «Різдвяна листівка для Захисника». Її організаторами є фундація «Східноєвропейська Реформація», команда якої протягом усіх місяців війни цілеспрямовано допомагає українцям гуманітарними вантажами, наданням притулку біженцям, постачає необхідне обладнання для військових та підтримує тісні взаємини з військовими капеланами.

«Щороку ми в особливій спосіб чекаємо на Різдво Христове. Ми створюємо святкову атмосферу очікування, читаємо та розповідаємо історію народження Ісуса Христа, святкуємо в наших церквах, збираємося у сімейному колі, даруємо подарунки, запрошуємо в гості друзів та сусідів, співаємо разом колядки. Також за прекрасною традицією ми надсилаємо різдвяні листівки друзям і родині, тому що знаходимо радість у простому вчинку побажання спокійних та радісних свят Різдва Христова для тих, кого ми любимо. Ми щодня з великою вдячністю згадуємо наших Захисників. Вони зараз далеко від дому, відважно захищають право на нашу свободу, незалежність та майбутнє», – розповідає координатор ініціативи «Різдвяна листівка для Захисника» Наталія Лукасік.

Різдвяна листівка від дорослого або малюнок від дитини – це гарний спосіб показати нашим героям, наскільки ми цінуємо їхню сміливість та незламність, відчайдушність та жертовність, вірність Україні та її народу! Це можливість висловити слова надіі, підтримки та підбадьорення, поділитися теплотою наших сердець та мріями про перемогу і відродження нашої країни».

Організатори пропонують наступний алгоритм дій, у результаті якого всі листівки, листи та малюнки для військових передадуть капеланам:

1. Придбай або зроби листівку! Ти також можеш заохотити дітей до створення малюнку.
2. Напиши слова підтримки та вітання захисникам. Можна почати так: «Дорогий Захиснику, вітаю Тебе з Різдвом Христовим!…»
3. Відправ листівку одному з координаторів (за свій рахунок). Якщо ти не маєш можливості відправити листівку, надішли її нам на електронну пошту, ми роздрукуємо та відправимо її: info@c4u.org.ua
4. Змотивуй інших взяти участь в ініціативі!

Оскільки кілька мільйонів українців перебувають зараз за межами України, то ініціатива «Різдвяна листівка для Захисника» має всі шанси стати міжнародною. Вона триватиме до середини січня, тим самим даючи можливість нашим захисникам отримати вітання з Різдвом Христовим 25 грудня та 7 січня.

Нижче наведені адреси координаторів:

Україна – Маріанна Шамоніна

Нова пошта, м. Вишгород, відділення № 3

067 681 25 55

Польща – Jan Łukasik

20-019

Narutowicza 71/12, Lublin
Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії – Iryna Rozhko

121 Worren Gardens

Lisburn

United Kingdom

BT28 1HN

Організація «Біблійна місія» багато років підтримує служіння благовістя в Україні через помісні церкви. Один з таких проєктів місії – «Добра Новина для 10-ти ближніх» або «1:10», який успішно функціонує вже 14 років. Завдяки 7 500 християн добру новину про любов Ісуса почуло 75 000 людей. В умовах війни люди ще більше потребують доброї новини та надії, яку може дати тільки Бог. 

Ідея проєкту полягає в тому, щоб християни поширювали Добру Новину серед своїх ближніх за допомогою євангелізаційних матеріалів. Як це працює? Все доволі просто: один християнин дарує набори християнської літератури десятьом близьким людям. Набір містить календар на поточний рік і декілька брошур євангелізаційного змісту. Усю інформацію, яку використано у брошурах та календарях, ретельно відібрано й підготовано для відповіді на найпоширеніші запитання, які може мати людина щодо Бога, спасіння, вічного життя тощо.

Щоб отримати ці набори, заповніть анкету: https://forms.office.com/r/FqrC4YsZfR

Докладніше про проєкт тут: proiekt-1-10

Цікаво, як проходив проєкт минулого року? Нижче публікуємо свідчення людей про дану ініціативу.

«Близько 2 років поспіль я дарувала набори 1:10 Олені, яка працювала листоношею у нашому місті. Бачилися ми доволі часто, і я використовувала кожну можливість, аби поговорити з нею про Бога, нагадати, що Спаситель світу – Ісус Христос, може бути її особистим Спасителем. Казала їй, що Він чекає на неї. Вона слухала, погоджувалася, але рішення навернутися до Бога так і не прийняла. Згодом Олена змінила роботу, і ми з нею не бачилися довгий час.

Але у вересні 2018 року випадково зустрілися в трамваї. Коли вона побачила мене, то підбігла, обійняла та поцілувала зі словами: «Люба сестро, як же я рада Вас бачити!» Мене її слова здивували, але я не встигла навіть запитати про несподіване звертання, як вона все сама пояснила. «Завдяки Вашим брошурам і настановам про Бога я почала шукати Його. І ось тепер я і вся моя родина в церкві. Дякую Вам!» Ці слова я, певно, ніколи не забуду, адже вони не лише розчулили мене, але й нагадали про те, що наше завдання – сіяти, а Господь Сам зрощує те, що ми посіяли!»

Настя: ми з подругою підійшли до двох хлопців, які сиділи біля торгового центру. Як виявилося, вони їхали зі змагань із боротьби та чекали на таксі. Ми їм розповіли Євангеліє та запропонували взяти календарики, вони не відмовилися, і ще попросили для своїх бабусь та мам.

Марина: Так радісно, що було багато людей, що люди досить охоче беруть матеріали. Особливо радісно, коли бачиш, як люди зупиняються і читають Євангеліє, коли йдеш площею і бачиш, як люди вже мають наші матеріали. Чула одне свідчення нашої сестрички, яка також благовістила, що вдалося поспілкуватися з дівчиною, яка в сім’ї має єговістів. Після спілкування дівчина сказала, що бачить, що Бог стукає в її життя.

Закликаємо усі євангельські церкви доєднуватися до великого доручення, як Ісус доручив усім нам, та поширювати добру новину серед своїх близьких.